Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/19897
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorРедіна, П.В.uk_UA
dc.date.accessioned2023-12-01T12:35:54Z-
dc.date.available2023-12-01T12:35:54Z-
dc.date.issued2023-
dc.identifier.citationРедіна П. В. Організаційно-правові засади управління вищою освітою в Україні : дис. … д-ра філософії : 081 / П. В. Редіна ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, М-во освіти і науки України ; наук. кер. Н. П. Матюхіна. – Харків, 2023. – 241 с.uk_UA
dc.identifier.urihttps://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/19897-
dc.description.abstractДисертаційна робота присвячена дослідженню організаційно-правових засад управління вищою освітою в Україні та є однією з перших комплексних наукових праць, в якій: охарактеризовано вищу освіту як об’єкт управління в Україні; досліджено історико-правовий розвиток вищої освіти як особливого об’єкту управлінської діяльності на теренах України; надано аналіз правового регулювання управління вищою освітою; визначено зміст управління вищою освітою в Україні; окреслено функції, форми та методи управління вищою освітою в Україні; встановлено систему суб’єктів управління вищою освітою в Україні; розглянуто роль студентського самоврядування в управлінні вищою освітою в Україні; узагальнено зарубіжний досвід організаційно-правових засад управління вищою освітою та перспективи його запозичення в Україні; сформульовано перспективи розвитку організаційно-правових засад управління вищою освітою в Україні. Проведене дослідження охоплює також вплив надзвичайних адміністративно-правових режимів (а саме воєнного стану) на управління вищою освітою в Україні. У результаті проведеного дослідження встановлено, що вища освіта як об’єкт управління розуміється у широкому розумінні («компетентнісно-цільовий» підхід) як врегульована законодавством діяльність уповноважених на те суб’єктів, що спрямована на забезпечення здобуття особами у закладах вищої освіти (наукових установах) сукупності знань, умінь та інших компетентностей відповідно до встановлених рівнів, галузей знань та спеціальностей. За такого розуміння вищої освіти виокремлені її інституційний, кадровий, навчальний, науковий та інші компоненти. Вузький підхід («компетентнісно-результатний») визначає вищу освіту як сукупність знань, умінь та інших компетентностей згідно певних рівнів, галузей знань, спеціальностей. Виокремлено періоди розвитку вищої освіти як особливого об’єкту управлінської діяльності на теренах України та наведено періоди такого розвитку. Підкреслено, що із приєднанням до Болонської конвенції у 2005 р. процеси «європеїзації» вищої школи України істотно пожвавились, що зумовило оновлення галузевого законодавства з метою адаптації до європейських стандартів. Доведено, що «управління вищою освітою» є родовим поняттям для таких видових як «державне управління вищою освітою», «муніципальне управління вищою освітою», «громадське управління вищою освітою» та ін. Запропоновано використовувати термін «публічне управління вищою освітою за участю громадськості» замість «державно-громадське управління освітою» та розуміти під означеним поняттям відповідну виконавчо-розпорядчу діяльність у сфері управління вищою освітою органів державної влади та місцевого самоврядування за участі інститутів громадянського суспільства. Наведено спеціальні ознаки «управління вищою освітою», які вирізняють його з-поміж іншої управлінської діяльності. До них віднесено: особливий об’єкт управління – вища освіта; реалізація з метою упорядкування різного роду суспільних відносин, що виникають між здобувачами вищої освіти, адміністраціями закладів вищої освіти, органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими уповноваженими суб’єктами з приводу здобуття особами знань, умінь та інших компетентностей відповідно до встановлених рівнів, галузей знань та спеціальностей; здійснення системою уповноважених суб’єктів; зміст цієї діяльності характеризується особливим набором функцій, форм та методів; регламентація нормами адміністративного права та ін. Виокремлено загальні, спеціальні та допоміжні функції управління вищою освітою. До загальних віднесено функції прогнозування, планування, регулювання, організації, контролю, координації, обліку. До спеціальних – забезпечення кваліфікованими фахівцями економіки відповідно до її потреб; забезпечення якості вищої освіти; розвитку ринку освітніх послуг; розвитку автономії закладів вищої освіти; інтернаціоналізації вищої освіти та ін. Допоміжні функції спрямовані на забезпечення реалізації загальних та спеціальних, зводяться до кадрового, інформаційного, фінансового, матеріально-технічного забезпечення тощо. Констатовано, що функції управління вищою освітою отримують зовнішній прояв у її правових та неправових формах та забезпечуються набором управлінських методів – переконання, заохочення та примус.uk_UA
dc.language.isouken
dc.publisherНЮУ ім. Ярослава Мудрогоuk_UA
dc.subjectорганізаційно-правові засадиuk_UA
dc.subjectуправлінняuk_UA
dc.subjectвища освітаuk_UA
dc.subjectпублічне адмініструванняuk_UA
dc.subjectсуб’єкти управлінняuk_UA
dc.subjectадміністративно-правовий статусuk_UA
dc.subjectадміністративна процедураuk_UA
dc.subjectякість вищої освітиuk_UA
dc.subjectorganizational and legal principlesen
dc.subjectmanagementen
dc.subjecthigher educationen
dc.subjectpublic administrationen
dc.subjectsubjects of managementen
dc.subjectadministrative and legal statusen
dc.subjectadministrative procedureen
dc.subjectquality of higher educationen
dc.titleОрганізаційно-правові засади управління вищою освітою в Україніuk_UA
dc.typeBooken
Appears in Collections:12.00.07. – Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Redina_dis.pdf2.45 MBAdobe PDFThumbnail
View/Open
Redina__rishennia.pdf343.65 kBAdobe PDFThumbnail
View/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.