Обмеження свободи договору у цивільному праві України

Abstract

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню обмеження свободи договору у цивільому праві України. У роботі проведено аналіз сутності принципу свободи договору у цивільному праві та його трансформацію у процесі історичного розвитку, з’ясовано правову природу, ознаки обмежень свободи договору у цивільному праві України, виявлено види обмежень свободи договору, визначено підстави обмеження свободи договору при виборі виду та форми правочину, виявлено обмеження договірної свободи при визначені сторонами змісту договору, встановлено обмеження свободи договору під час виконання договорів; здійснено порівняльний аналіз законодавчого обмеження свободи договору з метою захисту прав споживачів в Україні та ЄС, виявлено обмеження свободи договору у типових договорах в Україні та ЄС. Зазначено, що на початку ХІХ століття свобода договору стала законодавчо визначеним універсальним принципом підтримки вільної конкуренції та основою приватно-правових відносин, а з кінця вказаного століття вона обмежується з метою захисту публічного порядку та доброї моралі, а в подальшому – задля захисту окремих категорій контрагентів, у тому числі споживачів. На разі, сучасне цивільне право базується на підході обґрунтованого та законного обмеження свободи договору з метою захисту державних та суспільних інтересів, гарантування балансу приватних та публічних інтересів, що повинно створити належні умови для сталого економічного та суспільного розвитку в умовах повоєнної відбудови України. Обгрунтовано, що обмеження свободи договору законодавчо визначені нормами ЦК України та інших цивільно-правових актів, а також звичаями ділового обороту, обмеженнями є і засади справедливості і розумності, окремо виділено також необхідність врахування вимог законодавства про захист прав споживача. Обмеження свободи договору має узгоджуватися із принципом правової визначеності, тому на практиці можливе обмеження тільки при умові гарантування передбачуваності правової норми, що застосовується і встановлює відповідне обмеження. Вказано, що європейські стандарти по обмеженню свободи договору відображені у DCFR, де у повній мірі відтворено підхід гарантування максимальної свободи договору, але при цьому міститься обґрунтування для застосування ряду обмежень з метою забезпечення прав людини, балансу суспільних та приватних інтересів, захисту прав та інтересів слабшої сторони договору (у тому числі споживачів), запобігання певним формам дискримінації чи зловживанням домінуючим становищем, створення основи для економічного розвитку. Вказане актуально і для України, яка утверджуючи напрям євроінтеграції, вносить зміни у різні галузі законодавства і в умовах рекодифікації ЦК України важливим є врахування позитивного досвіду Європейських правових інститутів. Обмеження свободи договоду повинно відповідати базовим вимогам верховенства права, чітко корелювати з принципом пропорційності, будь-які обмеження прав людини повинні бути обгрунттованими, а обмеження мінімально вразливими для інтересів людини.