Забезпечення належної правової процедури фіксування визначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні

Abstract

У тезах розглядається питання процесуального фіксування рішення керівника органу прокуратури про визначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні (ст. 37 КПК), оскільки відсутність у КПК чітко регламентованої форми прийняття такого рішення призводить до неоднакої правозастосовної практики. Автор висновує, що якщо неможливо підтвердити допустимим доказом той факт, що певна особа, яка обіймає посаду прокурора в органі прокуратури, була наділена процесуальним статусом (повноваженнями) прокурора у конкретному кримінальному провадженні, то така особа має бути визнаною такою, що не має процесуального статусу прокурора, а, відтак, не має повноважень на вчинення процесуальних дій чи рішень як прокурор у кримінальному провадженні. Вчинені такою особою процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення будуть такими, що здійснені чи винесені поза межами повноважень, а створені чи зібрані такою особою докази – недопустимими.

В тезисах рассматривается вопрос процессуального фиксирования решения руководителя органа прокуратуры об определении прокурора, который будет осуществлять полномочия прокурора в конкретном уголовном производстве (ст. 37 УПК), поскольку отсутствие в УПК четко регламентированной формы принятия такого решения приводит к неодинаковой правоприменительной практики. Автор делает вывод, что если невозможно подтвердить допустимым доказательством тот факт, что определенное лицо, занимающее должность прокурора в органе прокуратуры, было наделено процессуальным статусом (полномочиями) прокурора в конкретном уголовном производстве, то такое лицо должно быть признано таким, что не имеет процессуального статуса прокурора, а значит, не имеет полномочий на совершение процессуальных действий или принятия решений как прокурор в уголовном производстве. Совершенные таким лицом процессуальные действия и принимаемые процессуальные решения будут такими, которые осуществлены или вынесены за пределами полномочий, а созданные или собранные таким лицом доказательства – недопустимыми.