Правовий статус релігійних об’єднань як інституту громадянського суспільства

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2016. Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню правового статусу релігійних об’єднань як інституту громадянського суспільства. Визначено специфіку релігійного об’єднання як інституту громадянського суспільства, яка зумовлена особливими принципами, функціями та цілями їх створення, характером відносин з громадянами (віруючими) і державою. Послідовно розкривається взаємообумовленість свободи віросповідання та права громадян на об’єднання як передумови забезпечення автономії релігійних організацій у демократичному суспільстві. Обґрунтовується необхідність дотримання вимоги стосовно державно-церковної автономії в умовах претензії релігії на універсальність і абсолютну істину. Визначено закономірності трансформації моделі державно-конфесійних відносин в Україні на різних етапах її державно-правового розвитку протягом ХХ-ХХІ ст. Розроблено пропозиції стосовно внесення змін до Конституції і законодавства України, спрямовані на удосконалення правового регулювання суспільних відносин у релігійній сфері.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины, Харьков, 2016. Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию правового статуса религиозных объединений как института гражданского общества. Определена специфика религиозного объединения как института гражданского общества, обусловленная особенными принципами, функциями и целями их создания, характером отношений с гражданами (верующими) и государством. Последовательно раскрывается взаимообусловленность свободы вероисповедания и права граждан на объединение как предпосылки обеспечения автономии религиозных организаций в демократическом обществе. Обосновывается необходимость соблюдения требования относительно государственно-церковной автономии в условиях претензии религии на универсальность и абсолютную истину. Определены закономерности трансформации модели государственно-конфессиональных отношений в Украине на различных этапах ее государственно-правового развития на протяжении ХХ-ХХІ в. Обосновывается необходимость соблюдения в рамках концепции светского государства конституционного нейтралитета, что предполагает непредвзятое отношение демократического государства к любым разновидностям веры – как религиозных, так и нерелигиозных, отсутствие предпочтений к любому из них. Соблюдение данного требования является условием эффективного управления религиозно многообразным обществом. Разработаны предложения по внесению изменений в Конституцию и законодательство Украины, направленные на усовершенствование правового регулирования общественных отношений в религиозной сфере.