міністерство освіти І НАУКИ україни

національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

Методичні рекомендації

та завдання

до контрольних робіт

і практичних занять

із кримінального права україни

(особлива частина)

для студентів 3 курсу

заочних факультетів №1, №2

Харків

2006

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Курс “Кримінальне право України (Особлива частина)” вивчається студентами заочної форми навчання протягом одного навчального року і виноситься на екзаменаційну сесію у двох семестрах: у 5-му студенти виконують контрольну роботу за наданими варіантами, письмові рішення завдань до практичних занять і складають залік; у 6-му – готують письмові рішення завдань до практичних занять і складають іспит.

Обов’язковою умовою допущення студентів до екзаменаційної сесії у 5-му семестрі є виконання ними контрольної роботи за наданими варіантами у строки, передбачені навчальним планом.

З метою закріплення самостійно набутих студентами знань перед складанням як заліку, так й іспиту в кожній екзаменаційній групі проводяться практичні заняття з кримінального права безпосередньо під час сесії. У межсесійний період до практичних занять кожний студент повинен самостійно виконати письмово необхідні завдання як у 5-му, так і у 6-му семестрах.

Самостійну роботу з вивчення даного курсу слід здійснювати систематично, згідно з програмою, впродовж усього навчального року, а не тільки в період екзаменаційної сесії. Під час підготовки доцільно звертатися до Конституції України, Кримінального кодексу України, програми з курсу кримінального права, підручника з Особливої частини кримінального права та конспекту установчих лекцій і лише після цього опрацьовувати законодавчий матеріал, інші нормативні акти. Опанування курсу неможливо без знання закону, тому слід приділити належну увагу вивченню норм Кримінального кодексу України. Бажано також ознайомитись із спеціальною літературою та матеріалами судової практики, які рекомендується конспектувати, що в цілому сприятиме кращому засвоєнню матеріалу.

До заліку студенти повинні підготувати лише частину курсу: І – VIІ розділи підручника з курсу “Кримінальне право України (Особлива частина)”. У 6-му семестрі студенти складають іспит з усього курсу (див. приблизний перелік питань до заліку й іспиту на с. 15-18; 21-25).

С е м е с т р 5

1. Методичні рекомендації та завдання

для виконання контрольних робіт

Виконання контрольної роботи сприяє більш глибокому засвоєнню положень та інститутів як Загальної, так і Особливої частин кримінального права, набуттю навичок логічного викладення думок з аргументованими висновками, правильному застосуванню закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації злочинів. Обов’язковою умовою належного виконання контрольної роботи є попереднє вивчення відповідних розділів Загальної та Особливої частин КК України, опрацювання навчальних видань.

Виконання контрольної роботи полягає у письмовому вирішенні трьох завдань за одним із варіантів, визначених у відповідності до початкової літери прізвища. При цьому слід ураховувати, що викладені в завданні фактичні обставини вважаються встановленими, тому їх не можна змінювати або доповнювати. Текст умови завдань переписувати не треба, достатньо зазначити номер варіанта, відповідні номери завдань і саме рішення.

Перш ніж приступити до вирішення завдань, слід уважно вивчити умови, визначити про які суспільно небезпеч-ні діяння йдеться й проаналізувати окремі види відповідних злочинів у такій послідовності.

1. Визначити місце даного виду складу злочину в системі Особливої частини КК України. Наприклад, крадіжка (ст. 185 КК України) передбачена у розд. УI Особливої частини КК України “Злочини проти власності”.

2. З’ясувати поняття (визначення) цього злочину згідно із законом. Так, крадіжка – це таємне викрадення чужого майна (ч. 1 ст. 185 КК України).

3. Проаналізувати ознаки складу даного злочину (об’єкта, в тому числі, предмета (потерпілого), об’єктивної і суб’єктивної сторін, суб’єкта).

4. У разі необхідності розкрити кваліфікуючі ознаки даного злочину (наприклад, при крадіжці – повторність, вчинення її за попередньою змовою групою осіб тощо, а також провести відмежування даного злочину від суміжних злочинів. Наприклад, крадіжку відрізняє від грабежу спосіб дії: при крадіжці викрадення відбувається таємно, при грабежі – відкрито.

Після цього можна приступити безпосередньо до вирішення завдань, тобто застосувати закон до конкретного випадку, який описаний в умовах завдання. В цілому письмове рішення має відповідати таким вимогам.

1. Передусім необхідно дати загальну відповідь на запитання, що міститься у завданні. Потім потрібно зробити висновок щодо наявності або відсутності складу злочину у діянні особи (осіб), опис якого міститься у завданні. (Якщо у вчиненому немає складу злочину, слід зазначити, які елементи складу злочину відсутні).

2. У тому разі, коли у діянні вбачається склад злочину, необхідно дати йому юридичну кваліфікацію, тобто вказати статтю Особливої частини КК, яка підлягає застосуванню у даному випадку, її частину (пункт). При кваліфікації готування до злочину або замаху на злочин і при співучасті в злочині належить посилатися відповідно на статті 14, 15 або ст. 27 КК України, а також на відповідну частину цих статей.

3. Кваліфікація злочину має бути докладно мотивована шляхом юридичного аналізу складу злочину, тобто послідовної характеристики об’єкта, об’єктивної і суб’єктивної сторін та суб’єкта. Цей аналіз передбачає обов’язкове встановлення відповідності фактичних ознак суспільно небезпечного діяння, опис якого міститься у завданні, всім ознакам складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. Тобто необхідно вказати на родовий і безпосередній об’єкти (основний, додатковий, обов’язковий чи факультативний – за умови наявності), бажано проаналізувати предмет злочину або потерпілого від злочину, якщо вони є. Далі, ґрунтуючись на законодавчому окресленні ознак об’єктивної сторони злочину слід показати, в чому полягає об’єктивна сторона діяння у даному випадку, надати характеристику її обов’язкових і факультативних ознак, розкрити їх значення для кваліфікації. Враховуючи конструкцію складу злочину, важливо визначити його вид (формальний, матеріальний, усічений), а також момент закінчення злочину. На підставі вимог статей 24, 25 КК України необхідно вказати форму та вид вини особи, розкрити її інтелектуальні та вольові ознаки. Також слід розглянути питання про значення мотиву, мети як ознак суб’єктивної сторони злочину, які можуть також бути обов’язковими в залежності від виду злочину. Характеризуючи суб’єкта злочину, треба назвати три обов’язкові його ознаки, а також ознаки спеціального суб’єкта відповідно до статей 18, 22 КК України. Необхідно розкрити зміст обтяжуючих обставин, якщо вони встановлені. У випадку сукупності злочинів належить кваліфікувати кожний із них із відповідним мотивуванням. Для обґрунтування кваліфікації треба використовувати роз’яснення відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України. Наприкінці роботи наводиться список використаних джерел.

Не можуть бути оцінені позитивно роботи, які не містять юридичного аналізу складу злочину або він зроблений поверхнево, коротко й абстрактно, без зв’язку із викладеними у завданні обставинами кримінальної справи.

Обсяг роботи повинен складати 22-24 с. шкільного зошита. Забороняється виконувати контрольну роботу за допомогою комп’ютерного друку. Сторінки зошита мають бути пронумеровані, ширина поля – не менше 2-3см для позначок при перевірці. На останній сторінці потрібно вказати дату виконання роботи і поставити особистий підпис.

ВАРІАНТ І

(Виконують студенти, прізвища яких починаються

з літери А до Ж)

Завдання

1. Петрова вирішила помститися своєму колишньому чоловікові Івахніну і спотворити йому обличчя. Взявши пляшечку з сірчаною кислотою. Петрова прийшла до нього додому. Коли двері відчинилися, Петрова плеснула кислоту й втекла. Як з’ясувалося, Петрова попала в обличчя другій дружині Івахніна – Марченко, чим заподіяла їй непоправне понівечення обличчя.

Петрову було засуджено за ч.1 ст.121 КК України через заподіяння Марченко тяжкого тілесного ушкодження.

Чи правильне рішення суду?

2. Директор приватної фірми Продан за дорученням її власника Здоровко, встановив апаратуру для прослуховування мобільних телефонів окремих співробітників, що мали справу з комерційною таємницею фірми. Співробітники про це не знали, а коли дізнались, то звернулися до прокуратури з заявою. Продан і Здоровко мотивували свої дії тим, що захищали у такий спосіб комерційну таємницю фірми. Прокуратура відмовила у порушенні кримінальної справи проти Продана і Здоровка за п.2.ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину.

Як має бути вирішене питання про відповідальність Продана й Здоровка?

3. Шмаров та Горшков, які раніше були засуджені за бандитизм, пізно ввечері сіли у таксі водія Дорохова з метою заволодіти його виручкою. Шмаров мав при собі пістолет. По дорозі вони попросили Дорохова зупинитися. Шмаров, який розташувався на задньому сидінні, раптово після зупинки вдарив Дорохова рукояткою пістолета по голові, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження. Горшков почав шукати гроші, однак виручкою їм заволодіти не вдалося, оскільки їх було затримано працівниками міліції. Проти Шмарова і Горшкова було порушено кримінальну справу за ст.15, ч.2 ст.187 КК України за замах на розбій, вчинений групою осіб.

Чи правильне рішення слідчого?

ВАРІАНТ ІІ

(Виконують студенти, прізвища яких починаються

з літери З до О)

Завдання

1. Вироком суду Щербину було засуджено за ч. 1 ст. 115 та п. 2, 13 ч. 2 ст.115 КК України. Його було визнано винним у тому, що ввечері 15 грудня 2005 р. під час сварки зі своєю дружиною завдав їй з метою вбивства два удари молотком по голові та дев’ять ударів кухонним ножем у різні частини тіла. Внаслідок одержаних поранень потерпіла померла на місці події. А вранці 17 грудня 2005 р. Щербина почав сварку зі своєю донькою і, достовірно знаючи, що вона вагітна, схопив її за шию та задушив.

У касаційній скарзі засуджений Щербина, не оспорюючи своєї вини у вбивстві дружини та доньки, просив перекваліфікувати його дії зі ст. 115 на ст. 116 КК України, посилаючись на те, що злочини він вчинив у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок аморальної поведінки потерпілих та їх сварок з ним.

Як має бути вирішена справа?

2. Пізно ввечері Сабадаш зустрів на залізничній станції Кринкіну, яка була у стані алкогольного сп’яніння. Він запропонував їй вступити в статевий зв’язок і отримав відмову. Тоді Сабадаш накинувся на Кринкіну, згвалтував її і в непритомному стані залишив біля залізнодорожньої колії. Кринкіна, опритомнівши, намагалася знайти дорогу додому, потрапила під потяг і була смертельно травмована. Слідчим прокуратури проти Сабадаша було порушено кримінальну справу за п.10 ч.2 ст.115 КК України.

Чи правильне рішення слідчого?

3. Пастусєв та Ліньов йшли вулицею повз оптово-роздрібний товарний склад. Несподівано вони побачили, що через огорожу невідомими було перекинуто два тюки. Пастусєв та Ліньов забрали ці тюки, але неподалік від складу їх було затримано, а тюки вилучено. В тюках були обрізки тканини, загальною вартістю 510 грн.

Пастусєв та Ліньов були засуджені за ч.2 ст.185 КК України за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб. Адвокат у касаційній скарзі стверджував, що у діях засуджених ознаки викрадення відсутні, оскільки вони знайшли мішки біля огорожі товарного складу.

Чи правильне рішення суду?

ВАРІАНТ ІІІ

(Виконують студенти, прізвища яких починаються

з літери П до Ц)

Завдання

1. Народний депутат України Мартинов у своїй промові на пленарному засіданні Верховної Ради України вказав на порушення законодавства керівниками компанії “Сігма”. Директор цієї компанії Маркін вирішив помститися і умовив свого співробітника Щукіна вбити Мартинова. З цією метою останній намагався закласти в автомобіль Мартинова вибуховий пристрій, але був затриманий міліціонерами. Експерти встановили, що пристрій мав вибухнути в момент запуску двигуна.

Вирішить питання про відповідальність Маркіна та Щукіна за умови, що Щукіну було відомо про державну діяльність Мартинова?

В а р і а н т. Щукін не знав про те, що вчиняє посягання на життя народного депутата.

2. Слотюк вирішив отримати значний спадок, що лишився після смерті його рідної сестри. Для цього він мав позбутися її єдиного спадкоємця, свого племінника Варгіна. Розробивши план убивства, Слотюк вмонтував у корпус мобільного телефона саморобний вибуховий пристрій і передав цей телефон у подарунок Варгіну. Вибуховий пристрій мав спрацювати після дзвінка Слотюка. Варгін повертався додому разом зі своєю подружкою, телефон задзвонив, він його увімкнув, після чого стався вибух. Варгін і його знайома в лікарні померли.

Вирішіть питання про відповідальність Слотюка.

3. 11 січня Силюк отримав відомості, що Рисіної, в якої є багато грошей, не буде вдома два тижні. Силюк запропонував Котову обікрасти Рисіну, на що той погодився. Вночі 13 січня вони подолали паркан і через вікно проникли до будинку Рисіної й почали шукати гроші. Зайшовши до спальні, вони побачили Рисіну, що, як їм здалося, міцно спала. Силюк наніс їй удар ножем у серце. В будинку Котов і Силюк знайшли 100 грн, які й забрали. Як було встановлено слідством, Рисіна померла невдовзі до проникнення Силюка і Котова у будинок від передозування снодійного. Слідчим прокуратури Силюка і Котова було притягнуто до кримінальної відповідальності згідно з ч.3 ст.185 КК України за крадіжку, поєднану з проникненням у житло.

Чи правильне рішення слідчого?

ВАРІАНТ ІV

(Виконують студенти, прізвища яких починаються

з літери Ч до Я)

Завдання

1. У 26 років Трушкіна вийшла заміж за 65-річного підприємця Жордана, який мав великий будинок, дачу і заощадження у банку. Через деякий час вона вирішила позбутися чоловіка, щоб заволодіти його статком. Для реалізації свого злочинного наміру вона умовила чоловіка поїхати на дачу і обманним шляхом замкнула його у підвалі, а дачу підпалила. Жордан від отриманих опіків помер. Як з’ясувалося, Жордан все своє майно залишив за заповітом своєму сину від першого шлюбу.

Вирішіть питання про відповідалъністъ Трушкіної.

2. Варданов, директор приватного підприємства, звіль-нив з роботи головного бухгалтера Логвиненко без пояснення причин. Вона звернулася до прокуратури зі скаргою на незаконне звільнення. Як було з’ясовано, Варданов звільнив Логвиненко через те, що вона відмовлялася підробляти податкові документи. На момент звільнення Логвиненко була вагітна. Варданова було засуджено за ч.2 ст.172 КК України. У касаційній скарзі засуджений Варданов, не оспорюючи своєї вини у незаконному звільненні Логвиненко, просив перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.172 на ч.1 ст. 172 КК України, посилаючись на те, що йому не було відомо про її вагітність.

Як має бути вирішена справа?

3. Валуєв та Димчук, озброєні макетом пістолета “ТТ”, увірвалися до салону одягу перед закриттям і стали вимагати виторг у касира Лузіної. Вона перелякалась і передала злочинцям 12000 грн, які лежали в касі, але приховала від них 10000 грн, які власниця салону Єремєєва залишила у Лузіної для свого чоловіка, який мав заїхати і забрати їх.

Після цього Лузіна подала відомості про те, що нападники забрали усі гроші, тобто 22000 грн, а 10000 грн залишила собі.

Як має бути вирішене питання про відповідальністъ Валуєва, Димчука і Лузіної?

С п и с о к н о р м а т и в н и х а к т і в

т а л і т е р а т у р и

Конституція України: Наук.-практ. комент. / В.Б. Аве-р’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003.

Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. комент. / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Х.: Одіссей, 2004.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підруч. / За заг. ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2004.

Програма навчальної дисципліни “Кримінальне право України” для вищих навчальних закладів за спеціальністю 7.060101 “Правознавство” / За ред. В.Я. Тація. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002.

Судова практика.

2. Рекомендації щодо виконання завдань

до практичних занять

Приступаючи до вирішення завдань, слід уважно ознайомитися з їх умовами, визначити, до якої теми курсу вони належать, вивчити необхідний нормативний матеріал та літературу і, нарешті, дати письмову відповідь із додержанням відповідних вимог. Студенти, які навчаються у групах з 1 по 10 включно (заочний факультет № 1), з 1 по 5 включно (заочний факультет № 2), виконують завдання 1 – 5, студенти інших груп –завдання 6 – 10.

Відвідування практичних занять є обов’язковим. Якщо студент не з’явився на практичні заняття або не виконав у пись-мовій формі домашнє завдання до практичних занять чи одер-жав за результатами занять незадовільну оцінку, він допускається до складання заліку чи іспиту лише після відпрацювання практичних занять, з дозволу декана індивідуально або у складі іншої академічної групи.

Завдання до практичних занять

1. Робітники метрополітену Чагін і Бортніков під час огляду потяга, який був знятий з маршруту через технічні проблеми, знайшли в одному з вагонів пакунок з мотлохом. Коли Бортніков почав його ворушити, пролунав вибух, від якого Чагін і Бортніков загинули, а також були суттєво пошкоджені комунікації і саме депо. В результаті розслідування цієї справи встановлено, що вибуховий пристрій лишив інвалід Одинцов і при цьому поставив годинниковий механізм таким чином, щоб вибух стався під час зупинки потяга на станції, де в цей час на урочистостях мали перебувати члени уряду. В такий спосіб Одинцов прагнув помститися за своє погане життя.

Відповідальність Одинцова.

2. Курдюмов, прийшовши додому до Жуліна, почав вимагати повернення боргу в сумі 2000 доларів США. Жулін сказав, що нічого йому не винен. Курдюмов вихопив із кишені ніж і зі словами: “Моє не віддаєш, так я зараз усе твоє заберу!” вбив Жуліна. Після чого він обшукав помешкання, забрав знайдені 25000 доларів США і золоті прикраси та зник.

Відповідальність Курдюмова.

3. Під час бійки, після вживання алкогольних напоїв, Збруєв вдарив Чіркіна розбитою пляшкою по обличчю, розсік йому лоба, а частка скла потрапила в око Чіркіна. Він був прооперований, однак втратив зір на одне око і знаходився у лікарні протягом 14 діб.

Відповідальність Збруєва.

4. Ремонтуючи приватний будинок, який на праві влас-ності вже 60 років належав родині Терновецьких, робітники Васюник та Довгоніс знайшли замурований у стіні скляний напівштоф. У ньому були масивні золоті ланцюжки, каблучки, сережки з коштовним камінням, золоті монети царської чеканки, та інші коштовні вироби, на частині з яких були фірмові цінники. Частину золотих монет Васюник та Довгоніс продали нумізмату Кацу, а всі інші цінності заховали у гаражі рідного дядька Довгоноса – Петренка, де їх і було знайдено.

Відповідальність Васюника, Довгоноса та Петренка.

5. Миронов дізнався, що листоноша Кротова має розносити пенсію на своїй дільниці й буде мати при собі багато грошей. 3 метою заволодіння ними Миронов підстеріг її біля пошти і, погрожуючи макетом ножа, став вимагати гроші. Однак грошей у неї не було, оскільки в той день банк не здійснив відповідних розрахунків.

Відповідальність Миронова.

6. Виступаючи по каналу місцевого телебачення, член регіонального відділення однієї з політичних партій АР Крим Мисін запропонував провести соціологічне опитування населення щодо ставлення населення до мовного питання, а також посилення ролі автономії у складі України. Проти Мисіна була порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 109 КК України.

Відповідальність Мисіна.

7. Злидін перебував у цивільному шлюбі з Фастовою. Коли Фастова повідомила йому, що вона вагітна і аборт робити вже пізно, Злидін страшенно розлютився, схопив коцюбу, повалив Фастову на підлогу і почав бити по животу й голові. Від отриманих ушкоджень Фастова захлинулася кров’ю і померла. В цей час до будинку Злидіна прийшла його мати Олександрова, в якої був власний ключ від дверей. Побачивши, що сталося, вона наказала синові принести сокиру й розчленити труп Фастової, щоб від нього було легше позбутися, що Злидін і зробив. Потім вони по частинах рознесли труп Фастової по різних кінцях селища.

Відповідальність Злидіна і Олександрової.

8. Під час весілля між Подоляко і Тарасюком виникла сварка. Подоляко схопив ніж зі столу й кинув його в Тарасюка, той встиг відхилитися, але ніж влучив в Проніна, який стояв серед дівчат за спиною Тарасюка. Ніж потрапив Проніну в ділянку грудної клітини, його було прооперовано. Однак, внаслідок цього Пронін втратив 33% працездатності.

Відповідальність Подоляко.

9. Положенко і Геворкян, озброївшись ножем, проник-ли вночі на територію приватної фірми, маючи намір заволодіти новітньою комп’ютерною технікою, яку туди завезли напередодні. Положенко побачив охоронця Чистова, який здійснював обхід. Він дав знак Геворкяну і той напав на охоронця ззаду й встромив йому ніж у спину. Охоронець помер на місці. А Положенко і Геворкян не змогли проникнути у приміщення, де знаходилася техніка, оскільки двері виявилися броньованими.

Відповідальність Положенка і Геворкяна.

10. Сазонова, яка була касиром заводу, під час виплати заробітної плати з’ясувала, що у банку їй було видано надлишкові кошти у сумі 50000 грн. Вона повідомила про це голов-ному бухгалтеру заводу Ларіоновій, яка пообіцяла розібратися з цим питанням, забрала гроші та придбала автомобіль для свого сина.

Відповідальність Сазонової і Ларионової.

Приблизний перелік питань до заліку

1. Поняття і система Особливої частини кримінального права України.

2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

3. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

4. Державна зрада. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду.

5. Шпигунство. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за шпигунство.

6. Посягання на життя державного чи громадського діяча.

7. Диверсія.

8. Поняття та види вбивства.

9. Умисне вбивство двох або більше осіб.

10. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

11. Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

12. Умисне вбивство з корисливих мотивів.

13. Умисне вбивство з хуліганських мотивів.

14. Умисне вбивство, вчинене на замовлення.

15. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

16. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.

17. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

18. Вбивство через необережність.

19. Доведення до самогубства.

20. Умисне тяжке тілесне ушкодження.

21. Відмежування тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивства через необережність.

22. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

23. Умисне легке тілесне ушкодження, його види.

24. Умисні тяжкі тілесні ушкодження, спричинені при пом’якшуючих обставинах.

25. Побої та мордування. Їх відмінність від тілесних ушкоджень.

26. Катування.

27. Погроза вбивством.

28. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

29. Зараження венеричною хворобою.

30. Незаконне проведення аборту.

31. Залишення в небезпеці.

32. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

33. Незаконне проведення дослідів над людиною.

34. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини.

35. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

36. Захоплення заручників.

37. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини.

38. Зґвалтування.

39. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів.

40. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії.

41. Порушення недоторканності приватного життя.

42. Порушення авторського права і суміжних прав.

43. Перешкоджання здійсненню виборчого права.

44. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків.

45. Грубе порушення законодавства про працю. Грубе порушення угоди про працю.

46. Поняття і система злочинів проти власності.

47.Об’єкт та предмет злочинів проти власності.

48. Кваліфікуючі ознаки корисливих злочинів проти власності, пов’язаних із незаконним обертанням майна на користь винного або інших осіб.

49. Крадіжка.

50. Грабіж.

51. Розбій.

52. Вимагання.

53. Шахрайство.

54. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

55. Відмінність розбою від грабежу.

56. Відмінність розбою від вимагання.

57. Відмінність шахрайства від заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

58. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

59. Привласнення особою знайденого або чужого
майна, що випадково опинилося у неї.

60. Умисне знищення або пошкодження майна.

61. Погроза знищення майна.

62. Необережне знищення або пошкодження майна.

63. Порушення обов’язків щодо охорони майна.

64. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.

СЕМЕСТР 6

Завдання до практичних занять

1. Директор приватного ліцею Феоктистов систематично підписував накази про видачу премій своїй дружині Марищак і племінниці Гуровій, які працювали в ліцеї вчителями іноземної мови. Всього сума одержаних ними премій становила 25000 грн. Повноваження Феоктистова щодо нарахування премій обмежувалося обов’язковим погодженням із власником ліцею Розіним. Феоктистов приховував ці відомості від Розіна й подавав йому фальсифіковану звітність, яку складав разом із головним бухгалтером Хромовою.

Відповідальність Феоктистова, Хромової, Марищак і Гурової.

2. Директор торговельно-закупівельного підприємства Гасанов за домовленістю з директором виробничого підприємства “Форт” Кужуном подали у податкову інспекцію завідомо неправдиві відомості про суми доходів від укладених угод. Внаслідок цього до бюджету не надійшли кошти в сумі 880000 грн. Проти кожного з них була порушена справа за ч.2 ст.212 КК України за ознакою ненадходження коштів у великих розмірах. Адвокати Гасанова і Кужуна наполягали на застосуванні до їх підзахисних ч.4 ст.212 КК, оскільки ті вчинили злочин вперше, сплатили суму податку, а також всі фінансові стягнення.

Вирішіть питання про відповідальність Гасанова й Кужуна.

3. В одному з районів Київської області діяла озброєна група, яка вчиняла напади на таксистів із метою їх пограбування. До групи входили Фірман, Литкевич, Сазонов й Дриган. Дриган мав непогашену судимість за умисне вбивство з особливою жорстокістю. Фірман залучив до групи тринадцятирічного Матюхина. Так, 13 січня вони підстерегли таксиста Риндіна і, погрожуючи обрізом, викинули його з автомобіля “Мазда” і втекли на ньому. У такий самий спосіб 14 січня вони заволоділи автомобілем Сагунова, однак той пручався і Матюхин його застрелив. Уже 25 січня при спробі пограбування таксиста Симченка у Харківській області групу було затримано.

Відповідальність Фірмана, Литкевича, Сазонова, Дригана і Матюхина.

4. Годунник у нетверезому стані став чіплятися до покупців у супермаркеті, бешкетував, лаяв всю іноземну продукцію, розкидав товар. На зауваження покупця Чигіна схопив його за плече, розірвав на ньому одяг і облив оцтом з пляшки, яку схопив з полиці. До нього підбігли співробітники охорони супермаркета, які намагалися його вгамувати. Годунник побачив вогнегасник і кинув його у вітринне скло, намагаючись втекти. В цей час Годунника затримав черговий міліцейський патруль.

Відповідальність Годунника.

5. Під час санкціонованого мітінгу Ковальов, який знаходився у стані наркотичного сп’яніння, на зауваження лейтенанта міліції Корчина назвав його “фашистською контрою” й облив пивом. Корчин намагався затримати Ковальова, але той пручався й вибив міліціонеру руку. Ковальова було затримано, а Корчин перебував в лікарні 24 доби.

Відповідальність Ковальова.

6. Директор приватного підприємства Сидоренко оголосив конкурс на заміщення вакантної посади керівника відділу серед його працівників. Згідно з вимогами, керівник відділу обов’язково повинен мати вищу технічну освіту. Сидоренко одержав від працівника цього відділу Цорова оплачені путівки на трьох осіб на Канарські острови строком на три тижні. Після цього Цоров отримав цю посаду, хоча мав тільки середню освіту.

Відповідальність Сидоренка і Цорова.

7. Мустафін зателефонував Григорову і вимагав від нього припинити підприємницьку діяльність з пошиву одягу, погрожуючи знищенням його майна. Григоров відмовився. Тієї ж ночі Мустафін разом з Баликовим облили бензином цех Григорова (який було розташовано в приватному секторі) і підпалили його. Пожежою було завдано збитків на суму 350000 грн. Крім того, згоріла літня кухня на сусідському подвір’ї, в якій загинув Водопляс. Як з’ясувало слідство, цех належав коханці Григорова.

Відповідальність Мустафіна і Баликова.

8. Постолов, Дядюра і Гнатюк систематично виготовляли і реалізовували обрізи. Крім того, вони вчинили декілька нападів, поєднаних із заволодінням майном окремих заможних громадян, застосовуючи гладкоствольну мисливську рушницю та газовий пістолет. При затриманні Гнатюк убив патрульного міліціонера Бортника. Під час нападів група заволоділа майном на загальну суму 150000 грн.

Відповідальність Постолова, Дядюри і Гнатюка.

В а р і а н т. Яким чином вирішувалось питання про відповідальність, якщо б Гнатюку не виповнилося чотирнадцяти років?

9. Лисовський, перебуваючи у нетверезому стані, стріляв голубів із газового пістолета, лякав ним громадян, що відпочивали в парку, лаявся, а при затриманні вдарив рукояткою пістолета міліціонера Федуліна по обличчю і перебив йому ніс. Як було встановлено експертизою, газовий пістолет був перероблений для стрільби бойовими набоями.

Відповідальність Лисовського.

10. Логінов, відбувши покарання за ч.3 ст.296 КК України, вирішив помститися слідчому Макеєву. Логінов підстеріг Носко, яка перебувала у незареєстрованому шлюбі з Макеєвим, і складним ножем наніс їй два поранення в груди. Зі словами “Передай своєму, що з ним буде те ж саме!”, втік з місця злочину.

Відповідальність Логінова.

Приблизний перелік питань до іспиту

1. Поняття і система Особливої частини кримінального права України.

2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

3. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

4. Державна зрада.

5. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду та шпигунство.

6. Шпигунство.

7. Посягання на життя державного чи громадського діяча.

8. Диверсія.

9. Поняття та види вбивства.

10. Умисне вбивство.

11. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

12. Умисне вбивство з корисливих мотивів

13. Умисне вбивство з хуліганських мотивів.

14. Умисне вбивство, вчинене на замовлення.

15. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душев-ного хвилювання.

16. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.

17. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

18. Вбивство через необережність.

19. Доведення до самогубства.

20. Умисне тяжке тілесне ушкодження.

21. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивства через необережність.

22. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

23. Умисне легке тілесне ушкодження, його види.

24. Тілесні ушкодження, спричинені при пом’як-шуючих обставинах.

25. Побої та мордування. Їх відмінність від тілесних ушкоджень.

26. Катування.

27. Погроза вбивством.

28. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

29. Незаконне проведення аборту.

30. Залишення в небезпеці.

31. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

32. Незаконне проведення дослідів над людиною.

33. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини.

34. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

35. Захоплення заручників.

36. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини.

37. Зґвалтування.

38. Перешкоджання здійсненню виборчого права.

39. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії.

40. Грубе порушення законодавства про працю.

41. Поняття і система злочинів проти власності.

42. Крадіжка.

43. Грабіж.

44. Розбій.

45. Вимагання.

46. Шахрайство.

47. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

48. Відмінність розбою від грабежу.

49. Відмінність розбою від вимагання.

50. Відмінність шахрайства від заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

51. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

52. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї.

53. Умисне знищення або пошкодження майна.

54. Погроза знищення майна.

55. Необережне знищення або пошкодження майна.

56. Порушення обов’язків щодо охорони майна.

57. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.

58. Поняття службової особи.

59. Зловживання владою або службовим становищем.

60. Перевищення влади або службових повноважень.

61. Службове підроблення.

62. Службова недбалість.

63. Одержання хабара.

64. Давання хабара.

65. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

66. Контрабанда.

67. Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю.

68. Зайняття забороненими видами господарської
діяльності.

69. Фіктивне підприємництво.

70. Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

71. Фіктивне банкрутство.

72. Протидія законній господарській діяльності.

73. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

74. Обман покупців та замовників.

75. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

76. Розголошення комерційної або банківської таємниці.

77. Створення злочинної організації.

78. Бандитизм.

79. Відмінність бандитизму від розбою.

80. Терористичний акт.

81. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації.

82. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

83. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

84. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

85. Порушення вимог законодавства про охорону праці.

86. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.

87. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів.

88. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

89. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації.

90. Незаконне заволодіння транспортним засобом.

91. Групове порушення громадського порядку.

92. Масові заворушення.

93. Хуліганство.

94. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.

95. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

96. Розголошення державної таємниці.

97. Втрата документів, що містять державну таємницю.

98. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.

99. Опір представникові влади, правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.

100. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.

101. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи.

102. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.

103. Самоправство.

104. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів.

105. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності.

106. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

107. Завідомо неправдиве показання.

108. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ.

109. Пропаганда війни.

110. Посягання на життя представника іноземної держави.

111. Найманство.