імені ярослава мудрого
ПРОГРАМА
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“ЕСТЕТИКА”
Затверджено Вченою радою академії
(протокол № 10 від 18.05.2007
р.)
2007
ПЕРЕДМОВА
Естетика – це навчальна
дисципліна циклу професійно орієнтованих дисциплін освітньо-професійної
програми за спеціальністю “Правознавство”.
Естетика як філософська наука узагальнює та систематизує
емоційно-почуттєве, ціннісне, неутилітарне уявлення про світ, зміст і специфіку
мистецтва. Естетичні знання допомогають людині уявити сутність і зміст
естетичних та художніх цінностей, гармонізує соціальне буття людини, орієнтує
його на вищі духовні цінності.
Метою вивчення естетики є формування
гуманістичного світобачення майбутнього юриста, естетичної складової його
світогляду, опанування знаннями про естетичний і художній досвід людства,
активізація здатності студентів до творчого сприйняття світу й мистецьких
витворів. Вивчення естетики сприяє формуванню у студентів естетичних і художніх
смаків, засвоєнню настанов естетики поведінки, розумінню глибокого зв’язку
правової та естетичної культури.
При вивченні естетики студент повинен
знати: історію становлення естетичного знання, зміст й історичну динаміку
осягнення основних категорій; сутність і специфіку основоположних художніх
методів, напрямків, стилів, шкіл; сутність естетичних цінностей й естетичної
культури особистості, шляхи її формування, значущість її ролі в професійній
діяльності юриста;
вміти: володіти основами естетичного мислення; виділяти естетичні аспекти
людської діяльності та стосунків; давати естетичну оцінку різноманітним явищам
дійсності і мистецьким витворам відповідно до вищих духовних, зокрема естетичних,
цінностей; застосовувати набуті знання й уміння у вирішенні професійних
завдань.
Т е м а 1. Естетика як наука
Естетика
– наука про естетичне (прекрасне, потворне, піднесене, низьке, трагічне,
комічне тощо). Порівняльний аналіз визначень естетики, їх взаємодоповнюваність.
Виняткова роль прекрасного в естетичному ставленні людини до світу.
Особливості естетичного сприйняття. Естетична
спрямованість суб’єктів діяльності на спосіб організації реальності (прекрасне,
потворне, гармонія, хаос, золотий перетин, грація тощо) та характер існування
носія ідеалу в суспільстві (трагічне, комічне, героїчне, низьке тощо). Роль
змістовної форми в естетичному сприйнятті просторових та часових явищ. Аналіз
художньої інтерпретації дійсності як складова частина естетичного знання.
Аксіологічний характер естетичного як співвідношення реальності та ідеалу. Естетична ситуація: безпосередність та неупередженість ставлення до об’єкта естетичного судження.
Філософська методологія естетики. Естетика та її зв’язок
з іншими науками – етикою, психологією, соціологією, педагогікою, семіотикою,
мистецтвознавством тощо.
Т е м а 2. Історія світової естетичної
думки
Становлення
естетичних уявлень у культурі первісного суспільства: основні функції міфу і
ритуалу.
Естетична складова в системі європейського філософського
знання часів античності (піфагорійці про Космос і гармонію; естетика Сократа,
Платона, Аристотеля).
Естетична складова в європейській філософії доби Середньовіччя
у творчості богословів Західної Європи і Візантії (Августин Блаженний, Іоанн
Дамаскін; Фома Аквінський); елементи естетичного знання у світогляді Давньої
Русі.
Естетична складова у європейській культурі епохи Відродження:
естетичний доробок великих митців і мислителів Відродження: Леонардо да Вінчі,
А. Дюрера, Л.Б. Альберті та ін.
Становлення естетики як науки в добу Нового часу:
нормативні естетичні теорії бароко і класицизму у XVII–XVIII ст.; естетичні ідеї доби Просвітництва (Г.Е. Лессінг, Й.-І. Вінкельман), формування естетики як
самостійної науки (О. Баумгартен); естетичні ідеї в Росії і Україні XVIII ст.
(М.В. Ломоносов; Г.С. Сковорода); головні особливості естетичних теорій в
німецькій класичній філософії (І. Кант, Г.Ф. Гегель); головні риси естетики XIX
ст. (естетика романтизму; естетичні погляди К. Маркса і Ф. Енгельса;
немарксистська естетика ХІХ ст., естетика символізму); розвиток естетичної
теорії в Росії і Україні в XIX – поч. ХХ ст. ( М.Г. Чернишевський, Л.М. Толстой,
Т.Г. Шевченко, І.Я. Франко)
Естетичні теорії сучасності: естетика модернізму,
концепція структуралізму; внесок вітчизняної естетичної думки до світової
культури в ХХ ст. (О.О. Потебня і Харківська психологічна школа, – М.М.
Бахтін); ідеї структуралізму і семіотики у вітчизняній естетиці ХХ ст.;
тенденції постмодернізму і постструктуралізму в сучасній естетиці.
Естетична
свідомість як особлива форма свідомості. Рівні формування естетичної
свідомості. Головні складові естетичної свідомості: почуття, смак, ідеал.
Естетичні почуття – фундамент естетичної свідомості. Характеристика естетичного
смаку як складової естетичної свідомості. Художній смак – різновид естетичного
смаку. Особливості естетичного ідеалу як складової естетичної свідомості.
Естетичні погляди, норми, категорії в системі естетичної свідомості.
Естетична діяльність – складова людської діяльності.
Об’єкт і суб’єкт естетичної діяльності. Мета естетичної діяльності. Результат
естетичної діяльності. Види естетичної діяльності. Естетична й художня
діяльність: характер взаємозв’язку. Художня діяльність: мета й результат.
Т е м а 4. Категорії естетики
Система категорій і понять естетики.
Естетичне
як метакатегорія естетики. Історично-культурні варіанти осягнення естетичного.
Естетична ситуація й естетичне як загальнолюдська цінність.
Зміст та історичні варіанти осягнення категорії “гармонія”.
Поняття “міра” й “золотий перетин”. Поняття “катарсис” в естетиці античності,
Відродження, Нового й Новітнього часу. Катарсис як вершина естетичного
ставлення.
Особливості
осягнення сутності прекрасного в добу давнини, античності. Поняття
“калокагатія”. Трактування прекрасного в добу Середньовіччя, Відродження,
Нового часу. Категорія “прекрасне” в контексті філософії Канта, Гегеля, Ніцше.
Прекрасне в естетичних концепціях XIX – XX
ст. Прекрасне й краса. Прекрасне як вища естетична цінність. Діалектика
прекрасного і потворного. Історично-культурне осягнення потворного. Сутність
потворного й особливості його відтворення у мистецтві.
Піднесене в естетичних поглядах античності. Осягнення
піднесеного в естетиці XVIII – XIX ст. Піднесене
як сфера несвободи людини і людства. Піднесене в дійсності й в мистецтві.
Низинне (низьке, нице) як гранична опозиція піднесеного. Сутність низинного.
Етична складова низинного.
Трагічне – особливості історично-культурного трактування.
Трагічний герой і подолання меж можливого в контексті трагічного. Оптимістична
сутність трагічного. Комічне як специфічний модус подолання суперечностей.
Різноманіття форм комічного – гумор, іронія, сатира, сарказм. Специфіка
комічного в мистецтві XX – XXI ст.
Походження мистецтва в історії естетичної думки: релігійна,
біологічна, ігрова, трудова концепції.
Мистецтво як засіб створення і зберігання специфічної
художньої інформації про цінність буття та самої людини. Історичний процес
формування художньо-образного мислення. Метафоричність художньо-образного
пізнання.
Поліфункціональність мистецтва та його спроможність
образного моделювання людської життєдіяльності. Комунікативна,
просвітительська, виховна, прогностична, катарсична, розважальна, людинотворча,
гедоністична функції мистецтва.
Художній образ – кардинальна категорія естетики. Діалектика
загального та одиничного, типового та індивідуального, об’єктивного та
суб’єктивного, емоційного та раціонального в художньому образі. Зміни
традиційних уявлень про художньо-образну природу мистецтва і твору в сучасній
естетичній думці та художній практиці. Перехід від відображення в мистецтві до
“художнього акту”, “художньої поведінки”, як форми існування мистецтва.
Зміст і форма художнього твору. Взаємозв’язок теми та
ідеї у змісті художнього твору. Форма та її відношення до змісту.
Перші спроби морфологічного аналізу мистецтва у добу
античності. Середньовічні та ренесансні погляди на побудову мистецтва. Проблеми
морфології мистецтва в естетиці Нового і Новітнього часу.
Синкретизм – фундамент становлення мистецтва. Процес
художнього видоутворення.
Принципи класифікації мистецтва. Характеристика основних
видів мистецтва та їх внутрішня структура: декоративно-прикладне мистецтво,
архітектура, образотворчі види мистецтва, література, музика, театр,
хореографія, кінематограф, телебачення.
Синтез як характерна особливість сучасного мистецтва.
Поширення світу мистецтва.
Чинники
художнього процесу. Традиції й новаторство, типи взаємозв’язків у мистецтві.
Періодизація художнього процесу: поняття “художня доба”,
“художній період”, “художнє покоління”. Характеристика понять: “художній
напрям”, “художня течія”, “художня школа”.
Поняття “художній метод”. Багаторівневість поняття “стиль”.
Художні начала в первісній культурі. Характеристика
особливостей світоглядних настанов, тематичних, образних, жанрових пріоритетів,
специфіки образу митця й образу людини доби в мистецтві Давнього світу,
античності, Середньовіччя. Новації й традиції в мистецтві Відродження.
Типологічні ознаки мистецтва бароко, класицизму, реалізму.
Новий образ людини й світу в мистецтві романтизму, імпресіонізму.
Т е м а 8. Естетичний аналіз мистецтва XX ст.
Модернізм в мистецтві – нова парадигма світобачення:
відмова від традицій попереднього мистецтва, поглиблення форм художньої
опосередкованості, “звільнення” авторської позиції від впливу навколишнього
середовища (мимезісу), створення власних світів. Естетичні засади мистецтва
модернізму: ірраціоналізм А. Шопенгауера та А. Бергсона, екзистенціалізм
С. К’єркегора, “філософія життя” Ф. Ніцше, психоаналітичні теорії
З. Фрейда, А. Адлера, О. Ранка. Дискусії про якість образної побудови
мистецтва та критика катарсичної природи художньої творчості. Абсолютизація
формально-технічних засад у мистецтві XX ст.
Реалізм як творчий метод у мистецтві XX ст. Соціалістичний
реалізм у добу СРСР та його характерні риси.
Антиутопічність постмодернізму. Іронія, гра, смаковий
плюралізм, цитатність, культ аутентичності в мистецтві постмодернізму.
Домінування принципу тотального експерименту, здійснення розмаїття можливостей
у межах нової раціональності, підкреслена метафоричність. Особливості спадковості
надбань мистецтва минулого в постмодерністській художній та естетичній
практиці.
Розмаїття тематичних, образних і жанрових пошуків у
літературі, образотворчому мистецтві, музиці і театрі сучасної України.
Сутність і структура естетичної культури. Особистісна і
предметна форми естетичної культури. Художня і естетична культура:
взаємозв’язок і взаємодія.
Естетична культура суспільства.
Естетична культура особистості. Головні закономірності еволюції естетичної культури.
Естетична
культура в системі професійної діяльності юриста.
Естетичне виховання і самовиховання – фундамент
формування естетичної культури. Інститути естетичного виховання, їх роль у
формуванні естетичної культури суспільства й особистості.
Список літератури
Анучина Л.В. Культура Сходу
(давні цивілізації і середньовіччя). – Х.: Регіон-інформ, 2005. – 152 с.
Анучина Л.В., Пивоваров
В.М., Таркова С.О. Мистецтво в духовному житті Західної Європи і Росії: Навч.
посіб. – Х.: Регіон-інформ, 2006. – 172 с.
Анучина Л.В., Пивоваров В.М.
Таркова С.О. Соціальне призначення мистецтва в різні культурні епохи. – Х.:
Регіон-інформ, 2003. –
100 с.
Анучина
Л.В. Бурлука О.В., Немцова В.С. Мистецтво незалежної України: Навч. посіб. /
Л.В. Анучина, О.В. Бурлука, В.С. Немцова та ін. – Х.: Нове слово, 2007. – 84 с.
Асмус В.Ф. Вопросы теории и
истории эстетики. – М.: Искусство, 1968. – 654 с.
Гулыга А.В. Немецкая
классическая философия. – М.: Мысль, 1986. – 334 с.
Естетика: Підруч. // За
заг. ред. Левчук Л.Т. – К.: Вища шк., 1997. – 399 с.
Колесникова О.В., Межова
Н.Г. Естетика: Конспект лекцій. – Х.: НЮАУ, 1998. – 152 с.
Эстетика:
Уч. пособие. Е.В.Колесникова, В.А Лозовой., Н.Г.Чибисова, А.В. Шило – Сумы:
Унив. кн., 1999. – 302 с.
Культура особистості та
етикет: Навч.посіб. / В.О. Лозовой, О.В. Уманець, М.Б. Ценко. – Х.:
Регіон-інформ, 2004. – 112 с.
Немцова В.С.
Изобразительное искусство Харьковщины (исторический очерк): Моногр. – Х.:
Регион-информ, 2004. – 188 с.
Овсянников М.Ф. История
эстетической мысли. – М.: Высш. шк., 1978.
Панова М.В., Шило А.В.
Автопортретный цикл Т.Г. Шевченко и жанр автопортрета в культуре романтизма. –
Х.: Новое слово, 2003. – 172 с.
Сердюк А.В., Уманец О.В.
Пути развития украинского и зарубежного музыкального искусства: Учеб.пособие. – Х.:
Основа, 2001. – 248 с.
Татаркевич В. Античная
эстетика: Предисл. Сикора А. – М.: Искусство, 1977. – 120 с.
Уманець О.В. Музична
культура України другої половини XX
століття. – Х.: Регіон-інформ, 2003. – 192 с.
Шимунек Е. Эстетика и
всеобщая теория искусств: Пер. со слов. – М.: Прогресс, 1980. – 248 с.
Шило А.В. Картина И.Е.
Репина «Пушкин на набережной Невы.