імені ярослава мудрого
Затверджено вченою радою академії
(протокол № 10
від 18.05.2007 р.)
2008
Програма навчальної дисципліни “Право міжнародних організацій” / Уклад.: Ю.В. Щокін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 13 с.
Укладач Ю.В. Щокін.
Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
академії (протокол № 3 від
19.05.2008 р.)
1. ВСТУП
Програма з
навчальної дисципліни „Право міжнародних організацій” призначена для студентів V
курсу факультету підготовки кадрів для Міністерства закордонних справ України
Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, які вже ознайомились
із базовим курсом із міжнародного публічного права й добре орієнтуються в його
основних поняттях і основоположних міжнародно-правових документах.
Метою
програми є вивчення теоретичних та практичних аспектів утворення,
функціонування, правонаступництва та відповідальності міжнародних міжурядових
та неурядових організацій. Опанування навчальної дисципліни також сприятиме
поглибленню знань студенів й у інших галузях та інститутах міжнародного
публічного права, функціонування яких значною мірою залежить від діяльності
міжнародних організацій (право міжнародної відповідальності, міжнародної безпеки,
прав людини, міжнародне морське, повітряне, економічне, екологічне право тощо).
Програма складається з двох частин: Загальної і Особливої.
Загальна
частина передбачає засвоєння студентами головних теоретичних тем курсу, які
висвітлюють загальні міжнародно-правові питання щодо утворення та функціонування
міжнародних міжурядових та неурядових організацій.
Особлива
частина присвячена дослідженню основних міжнародних організацій, що
забезпечують міжнародне співробітництво держав на універсальному та
регіональному рівнях.
Перші
міждержавні організації давнини. Давня Греція: сімахії, амфіктонії, симполітії.
Міждержавні об’єднання середньовіччя: Ганзейський торговий союз, Торгова ліга міст
Ломбардії, Торгова ліга міст Рейну тощо. Адміністративні союзи другої половини
ХІХ ст. Правова природа адміністративних союзів.
Ліга націй –
перша міжнародна міждержавна організація універсального характеру. Утворення
Ліги націй, її склад, структура і функції. Статут Ліги націй. Система мандатів.
Припинення діяльності Ліги націй. Роль Ліги націй у розвитку права міжнародних
організацій.
Становлення і
розвиток права міжнародних організацій після Другої світової війни.
2. Міжнародна міжурядова організація як суб’єкт
міжнародного
публічного права
Поняття міжнародної
міжурядової організації. Риси міжнародної міжурядової організації. Проблеми визначення
поняття „Право міжнародних організацій” („Право міжнародних організацій” як
галузь міжнародного права, „Право міжнародних організацій” як наука
міжнародного права).
Класифікація
міжнародних організацій.
Порядок
утворення міжнародних міжурядових організацій. Порядок припинення існування
міжнародних міжурядових організацій.
Членство в
міжнародних міжурядових організаціях.
Первісні члени та члени,
що приєдналися. Повне та неповне членство. Асоційовані члени.
Особливості
тлумачення статутів міжнародних міжурядових організацій (конституційна та
договірні теорії тлумачення, концепції іманентної компетенції та домислюваноїкомпетенції.
Міжнародна
правосуб’єктність міжнародних міжурядових організацій. Роль Міжнародного Суду у
визнанні та визначенні міжнародної правосуб’єктності міжнародних міжурядових
організацій. Консультативний висновок Міжнародного Суду ООН від 11.03.1949 р.
Юридичні підстави та зміст міжнародної правосуб’єктності міжнародних
міжурядових організацій. Відмінності міжнародної правосуб’єктності держав і
міжнародних організацій.
Поняття внутрішньоорганізаційного
механізму міжнародних міжурядових організацій. Класифікація та принципи
формування органів міжнародних міжурядових організацій.
Методи
прийняття рішень у рамках міжнародних міжурядових організацій (одноголосність,
прийняття рішення більшістю голосів, „зважене” голосування, консенсус).
Участь
міжнародної міжурядової організації в міжнародній нормотворчості. Способи
участі міжнародної організації в міжнародній нормотворчості. Питання про так
зване “внутрішнє” і “зовнішнє” право міжнародних організацій.
Поняття,
предмет регулювання та юридична природа „внутрішнього” права міжнародних організацій.
Персонал
міжнародних міжурядових організацій. Правове регулювання його статусу. Принципи
підбору персоналу. Прийом та звільнення.
Поняття,
особливості відносин та джерела міжнародно-правового регулювання дипломатичного
права міжнародних міжурядових організацій.
Привілеї та
імунітети міжнародних організацій та їх персоналу. Обсяг та зміст привілеїв та
імунітетів міжнародних організацій та їх персоналу. Теоретичне обґрунтування
привілеїв та імунітетів міжнародних міжурядових організацій та їх персоналу.
Постійні
представництва держав у міжнародних міжурядових організаціях: функції, порядок
заснування, привілеї та імунітети.
Делегації в
органах міжнародних міжурядових організацій і на міжнародних міжурядових конференціях.
Спостерігачі в міжнародних міжурядових організаціях.
Юридична природа і межі
правонаступництва міжнародних міжурядових організацій.
Міжнародно-правове регулювання питань правонаступництва щодо членства в
міжнародних міжурядових організаціях.
Практика
вирішення питань правонаступництва в ООН: індійсько-пакістанський прецедент
(1947 р.), правонаступництво по відношенню до Об’єднаної Арабської Республіки
(1961 р.), НДР (1990 р.), СРСР (1991 р.), СФРЮ (1991 р.), Чехословаччини (1993
р.).
Специфіка та юридичні
підстави відповідальності міжнародних міжурядових організацій.
Діяльність комісії
міжнародного права ООН щодо питання про міжнародно-правову відповідальність
міжнародних міжурядових організацій. Форми відшкодування шкоди (реституція,
компенсація, сатисфакція, відсотки).
Абсолютна (об’єктивна)
відповідальність міжнародних міжурядових організацій.
7. Міжнародні неурядові організації
Особливості
міжнародної правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій.
Консультативний
статус міжнародних неурядових організацій в ООН.
Роль
міжнародних неурядових організацій у формуванні норм сучасного міжнародного
права та їх застосуванні.
Історія
створення ООН. Декларація Об’єднаних Націй від 1 січня 1942 р. Рішення
Московської (1943 р.) і Тегеранської (1943 р.) конференцій. Конференція в
Думбартон-Оксі (1944 р.). Ялтинська конференція (1945 р.). Конференція в
Сан-Франциско (1945 р.). Прийняття і набуття чинності Статуту ООН.
Цілі й
принципи ООН. Підтримання міжнародного миру і безпеки як головна мета ООН.
Розвиток дружніх відносин між націями і прийняття інших заходів щодо укріплення
загального миру. Кодифікація принципів міжнародного права в Статуті ООН.
Членство в ООН. Первісні члени ООН. Умови і порядок прийому в члени ООН.
Членство в ООН України і Бєларусі. Припинення і зупинення членства в ООН.
Можливість позбавлення члена ООН права голосу в Генеральній Асамблеї (ГА).
Зміни Статуту
ООН. Порядок прийняття і набуття чинності поправок до Статуту ООН. Спроби
фактичного перегляду Статуту в практиці ООН.
Місце і роль
ООН в сучасному світі. Роль ООН у підтриманні міжнародного миру і укріпленні
міжнародної безпеки. Роль ООН у запобіганні ядерній війні й обмеженні озброєнь.
Пропозиції щодо реформування ООН.
Органи ООН. Система
органів ООН. Головні та допоміжні органи.
Генеральна
Асамблея: склад, представництво, функції і повноваження. Взаємодія ГА з іншими
головними органами ООН. Процедура роботи ГА.
Рада Безпеки
(РБ) – орган, що несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру
та безпеки. Склад РБ: постійні й непостійні члени. Принцип одностайності постійних
членів (кваліфікована одностайність). Юридична сила рішень і рекомендацій РБ.
Дії РБ щодо попереджень загрози миру, порушень миру і актів агресії; РБ та
практика проведення ООН операцій з підтримання миру.
Економічна і
Соціальна Рада (ЕКОСОР). Місце і роль ЕКОСОР у системі ООН. Її склад і функції.
Система допоміжних органів ЕКОСОР: постійні комітети і комісії, функціональні
комісії і підкомісії. Зв’язок ЕКОСОР зі спеціалізованими закладами і
неурядовими організаціями. Діяльність ЕКОСОР з утвердження міжнародного
економічного правопорядку.
Міжнародний
Суд. Місце Міжнародного Суду в системі ООН. Статут Міжнародного Суду. Склад
Суду, порядок обрання суддів. Питання про обов’язкову юрисдикцію. Консультативні
функції Суду. Правові принципи і джерела рішень Суду.
Секретаріат
ООН. Адміністративно-технічні функції і організаційна структура Секретаріату.
Генеральний секретар ООН: функції, повноваження і порядок призначення. Співробітники
Секретаріату як міжнародні службовці. Принцип підбору співробітників
Секретаріату.
Рада з опіки:
цілі, функції, склад. Угоди про опіку. Еволюція системи опіки в процесі розпаду
колоніальної системи.
10. Спеціалізовані установи та інші організації
системи ООН
Загальна характеристика
спеціалізованих установ ООН. Поняття спеціалізованих установ ООН. Положення
Статуту про спеціалізовані установи ООН. Правовий зв’язок спеціалізованих
установ з ООН. Угоди ЕКОСОР зі спеціалізованими установами ООН.
Спеціалізовані
установи ООН, що забезпечують міжнародне співробітництво економічного,
соціального, культурного і гуманітарного характеру: Міжнародна організація
праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Продовольча і сільськогосподарська
організація Об’єднаних Націй (ФАО), Організація Об’єднаних Націй із питань
освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація інтелектуальної
власності (ВОІВ), Організація Об’єднаних Націй із промислового розвитку
(ЮНІДО).
МАГАТЕ:
компетенція, структура, розвиток.
Система основних
універсальних міжнародних організацій, що забезпечують співробітництво держав у
регулюванні міжнародної торгівлі (СОТ), світового валютно-фінансового порядку
(МВФ) і у фінансуванні національного економічного розвитку (СБ – МБРР, МФК,
МАР).
Світова організація торгівлі (СОТ). Історія створення СОТ. ГАТТ 1947. Маракешська
угода про створення СОТ 1994 р. Сфера діяльності й функції СОТ. Структура СОТ.
Органи СОТ. Система вирішення спорів між державами –членами СОТ.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (СБ): структура, функції,
порядок прийняття і юридична сила рішень. Група Світового банку.
Регіональні міжнародні економічні організації.
Створення
Ради Європи (РЄ). Статут РЄ 1949 р.
Цілі РЄ. Значення РЄ у політико-правовому об’єднанні Європи.
Головні органи РЄ. Комітет міністрів. Парламентська Асамблея. Європейський
Суд з прав людини. Венеціанська комісія.
Україна і РЄ.
системи колективної безпеки
Організація
з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ): установчі документи, основні цілі й
принципи. Юридична природа ОБСЄ.
Структура органів ОБСЄ: загальна характеристика.
Нарада голів держав та урядів.
Рада міністрів.
Керівна рада.
Постійна рада.
Бюро з демократичних інститутів і прав людини.
Центр із запобігання конфліктам.
Форум ОБСЄ із співробітництва в галузі безпеки.
Верховний комісар у справах національних меншин.
Парламентська асамблея.
Секретаріат. Генеральний секретар.
Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Північноатлантичний пакт
1949 р. Склад НАТО.
Загальна характеристика органів НАТО. Особливості політичної (цивільної) та
військової структури.
Північноатлантична рада. Постійна рада.
Секретаріат. Генеральний секретар НАТО.
Україна і НАТО. Партнерство заради миру. Хартія про особливе партнерство
між Україною та Організацією Північноатлантичного договору від 9 липня 1997 р.
Розпад СРСР і створення СНД. Установчі документи СНД.
Застереження України до Угоди про створення СНД 1991 р.
Правова природа і цілі СНД. Інститут членства. Асоційоване членство.
Структура СНД: загальна характеристика (статутні та нестатутні органи СНД).
Рада голів держав і Рада голів урядів: склад, компетенція, порядок
прийняття і юридична сила рішень.
Рада міністрів іноземних справ СНД.
Рада міністрів оборони СНД.
Рада командувачів прикордонними військами країн СНД.
Міжпарламентська асамблея СНД.
Економічний суд СНД.
Виконавчий комітет СНД.
Економічна Рада СНД.
Система органів галузевого співробітництва країн СНД.
Україна і СНД. Особливий правовий статус України.
Ліга арабських держав (ЛАД): статут, цілі й принципи, членство. Юридична
природа ЛАД. Головні її органи. ЛАД і ООН. Діяльність ЛАД у боротьбі за арабську
єдність, мир і міжнародну безпеку.
Організація Ісламська конференція (ОІК): цілі, принципи, членство, система
органів.
Африканський союз (АС): статут, цілі і принципи, система органів. АС і
ООН.
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН): склад, цілі, головні
органи, основні напрямки діяльності.
|
Тарасов О.В.Международные
неправительственные организации и международное право / Отв. ред. Евинтов В.И.
– Х.: 1999. – 192 с. |
|
Циганкова Т. М.,
Гордєєва Т. Ф. Міжнародні
організації: навч. посіб. – Вид. 2-ге, перероб. і доповн. – К.: Київ. нац. екон. ун-т, 2001. – 340 с. |
|
Щокін Ю. В. Часткова участь у
статуті міжнародної організації як правова основа асоційованого членства
суверенних держав // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2001. – № 4. – С.
62-75. |
|
Щокін Ю., Свояк Д. Юридична
природа привілеїв та імунітетів міжнародних міжурядових організацій та їх
персоналу // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2002. – № 4. – С. 132 – 142. |
Н а в ч а л ь н
е в и д а н н я
“право
міжнародних
організацій”
У к л а д а ч Щокін
Юрій Вадимович
Відповідальний за випуск М.В. Буроменський
Редактор В.В. Арнаутова
Комп’ютерна верстка Л.П.
Лавриненко
План 2007, поз.
47.
Підп. до друку 05.06.2008.
Формат 84х108 1/32. Папір офсетний.
Друк: ризограф. Умовн. друк.
арк. 0,81. Облік.-вид. арк. 0,34. Вид. № 4.
Тираж прим. Зам. № 3215. Ціна договірна.
____________________________________________________________
Редакційно-видавничий відділ
Національної юридичної
академії України,
вул. Пушкінська,
____________________________
Друкарня
Національної юридичної
академії України,