міністерство освіти І НАУКИ україни

Національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

Навчально-методичний

посібник

для практичних занять

та самостійної роботи

з навчальної дисципліни

“господарське право”

(відповідно до вимог ECTS)

для студентів ІV курсу

Харків

2008

Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно до вимог ЕСТS) для студентів IV курсу / Уклад.: Д.В. Задихайло, Ю.Є. Атаманова, Р.П. Бойчук та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – 117 с.

У к л а д а ч і: Д.В. Задихайло,

Ю.Є. Атаманова,

Р.П. Бойчук,

С.В. Глібко,

О.Р. Кібенко,

К.О. Кочергіна,

В.В. Кудрявцева,

В.С. Мілаш,

В.М. Пашков,

Д.І. Погрібний,

І.А. Селіванова,

І.Б. Чайкін,

О.В. Шевердіна

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 4 від 23.06.2008 р.)

© Національна юридична академія України, 2008

ЗМІСТ

1. Вступ ...........................................................................................3

2. Загальний розрахунок годин лекцій, практичних занять

та самостійної роботи з навчальної дисципліни

“Господарське право”…………………………………………5

3. Програма навчальної дисципліни “Господарське право”…...7

4. Завдання до практичних занять та самостійної роботи……16

5. Поточний (модульний) контроль знань студентів………...101

6. Організація поточного модульного контролю…………….102

7. Індивідуальна робота студентів…………………………….104

8. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної

дисципліни “Господарське право”…………………………105

9. Контрольні питання для підготовки до іспиту з

навчальної дисципліни “Господарське право”……………107

1. ВСТУП

Складність правового регулювання сфери господарювання зумовлена динамізмом та необхідністю приведення господарського законодавства у відповідність з практичними потребами суспільного господарського порядку в економічній системі України. Це підвищує вимоги до майбутніх фахівців з правознавства щодо знань господарського права та практичних навичок застосування норм господарського законодавства у правозастосовчій практиці.

Навчальна дисципліна „Господарське право” передбачає вивчення студентами основних правових інститутів господарського права, спираючись на вже одержані знання на попередніх курсах. Оволодіння знаннями відбувається у формі лекцій, практичних занять, індивідуальних і групових консультацій, виконання самостійних завдань, а також науково-дослідницької роботи.

Під час вивчення навчальної дисципліни студенти повинні

– знати:

предмет, метод і систему господарського права; основні проблеми науки господарського права; суб’єктів господарювання;організаційно-правові форми суб’єктів господарської діяльності; правову характеристику корпоративних відносин; основні принципи господарської діяльності; майнову основу господарювання; господарські зобов’язання; відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; засоби державного регулювання господарської діяльності; особливості правового регулювання в окремих сферах господарювання, зокрема: у торговельній діяльності, банківській сфері, зовнішньоекономічній діяльності, інвестиційній сфері, на ринку цінних паперів, у сфері страхування, інноваційній діяльності.

– вміти:

використовувати отримані знання в практичній діяльності; вільно орієнтуватися в системі нормативно-правових актів, якими регламентуються відносини у сфері господарювання; аналізувати та коментувати відповідні нормативні положення; прогнозувати напрямки здійснення реформ у зазначеній сфері; логічно викладати матеріал та аргументовано доводити свою думку на практичних заняттях; користуватися сучасною науковою та спеціальною літературою, іншими інформаційними джерелами.

Вивчення правових засад господарської діяльності сприятиме формуванню в майбутніх спеціалістів навичок використання отриманих знань у практичній діяльності та дасть змогу вирішити завдання юридичної підготовки фахівців з господарського права.

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ, ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З навчальної дисципліни “Господарське право”

№ п/п	Тема			Всього годин		У тому числі
						лекції			практичні заняття	самостійна робота
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I – 40 год
1		Господарське право та господарські правовідносини. Господарська діяльність та її ознаки		6			2		2			2
2		Господарське законодавство		3			2					1
3		Суб’єкти господарської діяльності		6			2		2			2
4		Організаційно-правові форми		6			2		2			2
5		Господарські товариства		9			4		2			3
6		Майнова основа		9			4		2			3
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II – 32 год
7		Особливості правового регулювання договірних господарських правовідносин		9			4		2		3
8		Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання		6			2		2		2
9		Правове регулювання неспроможності боржника або визнання його банкрутом		9			4		2		3
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III – 28 год
10			Державне регулювання господарської діяльності. Державна регуляторна політика		6	2		2			2
11			Ліцензування та патентування окремих видів господарської діяльності		4	2		-			2
12			Правове регулювання цін та ціноутворення. Стандартизація та сертифікація товарів та послуг		4	2		-			2
13			Правові засади захисту економічної конкуренції		9	4		2			3

Продовження

№ п/п		Тема			Всього годин		У тому числі
							лекції		практичні заняття	самостійна робота
14	Спеціальні правові режими господарювання				9		4		2	3
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV – 20 год
15		Правове регулювання торговельної діяльності та комерційне посеред-ництво			9		4		2	3
16		Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності			9		4		2	3
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ V – 32 год
17		Правове регулювання ринку фінансових послуг		9		4		2			3
18		Правове регулювання банківської діяльності		15		6		4			5
19		Правове регулювання страхової діяльності		4		2		-			2
20		Правове регулювання цінних паперів		4		2		-			2
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ VI – 20 год
21			Правове регулювання інвестиційної діяльності	9		4		2			3
22			Правове регулювання інноваційної діяльності	9		4		2			3
Разом по всім модулям				163		70		36			57
Усього				186*		-		-			-

*У загальний розрахунок включається __23__години на індивідуальну роботу.

ЗАТВЕРДЖЕНО

ученою радою Національної юридичної

академії України ім. Ярослава Мудрого

(протокол № 10 від 20.06.2008 р.)

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ „ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО”

ЧАСТИНА І

1. Господарське право та господарське законодавство. Господарські правовідносини. Господарська діяльність та її ознаки

Поняття господарського права України. Предмет, мета та метод господарського права України. Поняття, ознаки та види господарських відносин. Учасники відносин у сфері господарювання. Основні принципи правового регулювання господарських відносин та їх значення в здійснені господарсько-правового впливу. Система господарського законодавства України. Поняття та види господарської діяльності. Відмежування господарської діяльності від господарського забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів та промислу. Основні кваліфікуючі ознаки господарської діяльності. Заборони та обмеження на здійснення господарської діяльності.

2. Суб’єкти господарської діяльності

Поняття, ознаки та класифікація суб’єктів господарювання. Організаційно-правові форми господарської діяльності

Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Підприємство та його різновиди.

Установчі документи господарських організацій, порядок їх створення та формування майна. Ліквідація, реорганізація.

Управління господарською організацією, система органів, порядок формування, компетенція.

Правове регулювання реєстрації суб’єктів господарювання. Державний реєстратор.

Процедура реєстрації припинення юридичних осіб та припинення підприємницької діяльності фізичними особами – підприємцями.

3. Правове регулювання корпоративних відносин

Законодавство України про господарські товариства. Поняття та види господарських товариств. Особливості правового статусу акціонерного товариства (у порівнянні з іншими формами господарських товариств). Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю. Особливості правового статусу повного та командитного товариств.

4. Інші види організаційних форм суб’єктів господарювання

Поняття та види кооперативів. Господарські об’єднання (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни). Холдингові компанії. Фінансово-промислові групи. Торгово-промислові палати. Товарні та фондові біржі. Органи господарського керівництва.

5. Майнова основа господарювання

Речові права у сфері господарювання: право власності, право господарського відання, право оперативного управління та інші.

Майно суб’єктів господарювання та джерела його формування. Майновий стан та облік майна суб’єкта господарювання. Оцінка майна та майнових прав.

Використання природних ресурсів у сфері господарювання.

Використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності.

6. Господарські зобов’язання. Правове регулювання господарських договорів

Поняття та види господарських зобов’язань. Підстави виникнення господарських зобов’язань. Поняття господарського договору. Істотні умови господарських договорів. Правові особливості публічного, попереднього договорів та договору приєднання. Відмежування попереднього договору від меморандуму про взаєморозуміння та протоколу про наміри. Загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення договорів за конкурсом, на аукціоні (публічних торгах), на біржах, за державним замовленням. Укладення господарських договорів за рішенням суду. Порядок зміни та розірвання господарських договорів. Загальні умови виконання господарських зобов’язань. Підстави припинення господарських зобов’язань. Підстави та наслідки визнання господарського договору недійсним, неукладеним.

7. Відповідальність за правопорушення у сфері

господарювання

Поняття, підстави та функції відповідальності в господарському праві. Форми й види господарсько-правової відповідальності. Поняття й види санкції за господарським правом. Відшкодування збитків. Штрафні й оперативно-господарські санкції. Адміністративно-господарські санкції. Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольного законодавства. Реалізація господарсько-правової відповідальності.

8. Державне регулювання господарської діяльності

Поняття та значення державного регулювання економіки. Засоби державного регулювання господарської діяльності. Ліцензування: порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій. Патентування господарської діяльності.

Державна система стандартизації та сертифікації, її правові джерела. Види стандартів в Україні. Сертифікація товарів та послуг. Правові засади обов’язкової та добровільної сертифікації.

Правові джерела регулювання ціноутворення в Україні. Види цін та тарифів, порядок їх встановлення. Відповідальність за порушення законодавства про ціни. Державна підтримка малого підприємництва.

Контроль за здійсненням господарської діяльності. Порядок проведення перевірок суб’єктів господарської діяльності.

9. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

Загальні положення процедури банкрутства. Поняття неплатоспроможності й банкрутства. Учасники справи про банкрутство.

Розгляд справ про банкрутство в господарському суді: порушення справи про банкрутство, розпорядження майном боржника, санація, ліквідація, мирова угода.

Особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності.

Правове регулювання неспроможності (банкрутства) в зарубіжних країнах.

10. Правові засади захисту економічної конкуренції

Поняття економічної конкуренції. Правопорушення у сфері конкуренції. Недобросовісна конкуренція та форми її здійснення. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Економічна та адміністративна монополії. Монопольне (домінуюче) положення на ринку. Зловживання монопольним становищем на ринку. Концентрація суб’єктів господарювання. Правовий статус Антимонопольного комітету України. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України. Поняття природних монополій та суміжних ринків.

11. Спеціальні правові режими господарювання

Правові режими в окремих секторах економіки, на ринках окремих товарів та послуг. Засоби державного регулювання в галузях господарської діяльності, літакобудування, суднобудування, сільському господарстві, виробництві автомобілів тощо.

Спеціальні (вільні) економічні зони. Суб’єкти вільної економічної зони (ВЕЗ). Зміст спеціальних режимів ВЕЗ. Договір на реалізацію інвестиційного проекту. Адміністрація ВЕЗ та її компетенція.

Території з пріоритетним розвитком. Особливості правового режиму господарської діяльності.

ЧАСТИНА ІІ

12. Правове регулювання торговельної діяльності та комерційне посередництво

Торговельна діяльність як різновид господарської діяльності. Види торговельної діяльності. Поняття товару та особливості правового режиму обігу окремих його видів.

Організаційні форми торговельної діяльності. Ліцензування та патентування торговельної діяльності. Порядок заняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення.

Правове регулювання застосування реєстраторів розрахункових операцій та товарно-касових книг.

13. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Правова природа зовнішньоекономічних відносин. Зовнішньоекономічні відносини як об’єкт правового регулювання. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічний контракт: поняття, порядок укладання. Вимоги до форми контракту. Особливості змісту зовнішньоекономічного контракту. Право країни, що визначає права та обов’язки сторін.

Базисні умови поставок. Платіжні умови та джерела їх регулювання. Захисні застереження. Арбітражне застереження. Порядок розгляду справ інститутами міжнародного комерційного арбітражу. Виконання іноземних арбітражних рішень. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів. Посередницькі договори у зовнішньоекономічній діяльності. Угоди з давальницькою сировиною. Франчайзингові та ліцензійні зовнішньоекономічні угоди. Договори перевезення вантажів та пасажирів.

Система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування ЗЕД. Облік окремих зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Застосування індикативних цін. Спеціальні правові режими ЗЕД.

14. Правове регулювання ринків фінансових послуг

Поняття та види фінансових послуг.

Поняття ринків фінансових послуг. Їх правове регулювання.

Функції та компетенція Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Інші регулятори ринку.

Коло суб’єктів, що мають право надавати фінансові послуги. Реєстрація та ліцензування діяльності фінансових установ. Суміщення надання певних видів фінансових послуг.

Заходи впливу, що застосовуються у разі порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг.

Законодавчі засади запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Система та суб’єкти фінансового моніторингу.

15. Правове регулювання банківської діяльності

Поняття, види банків та їх характеристики як організаційно-правових форм.

Система банківських операцій.

Розрахунково-касові операції банків. Банківські рахунки, права й обов’язки сторін у договорі на розрахунково-касове обслуговування. Правове регулювання касових операцій банків.

Правові основи безготівкових операцій в народному господарстві.

Кредитних операції банків. Види банківського кредиту (банківської позики).

Депозитні операції банків. Інші операції банків.

16. Правове регулювання страхової діяльності

Поняття страхової діяльності. Правове регулювання страхової діяльності в Україні. Компетенція уповноважених органів у сфері нагляду за здійсненням страхової діяльності. Контроль та нагляд за здійсненням страхової діяльності. Правовий статус страховика та страхувальника. Об’єкти та форми страхування. Посередницька діяльність у сфері страхування. Правові особливості договору страхування.

17. Правове регулювання ринку цінних паперів

Законодавство про цінні папери та фондовий ринок. Поняття та організація фондового ринку в Україні. Його учасники та регулятори. Форми регулювання фондового ринку. Облік права власності на цінні папери. Національна депозитарна система та її структура. Правове регулювання розміщення цінних паперів (емісії).

Діяльність з торгівлі цінним паперами. Організатори торгівлі.

18. Правове регулювання інвестиційної діяльності

Поняття та ознаки інвестиційної діяльності. Її співвідношення з підприємницькою та господарською діяльностями. Поняття, ознаки та класифікація інвестицій. Суб’єкти інвестиційної діяльності. Класифікація та види інвестиційних договорів. Інвестиційні договори з особливим суб’єктним складом (концесійні угоди, угоди про розподіл продукції). Поняття спільного інвестування та його інститутів. Класифікація інститутів спільного інвестування (ІСІ) та їх особливості. Форми та засоби державного регулювання ІСІ. Правове регулювання іноземного інвестування. Правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями, порядок створення та особливості правового статусу. Правові режими іноземних інвестицій. Усунення дискримінації вітчизняних інвесторів та підприємств, заснованих ними, у порівнянні з підприємствами з іноземними інвестиціями. Інвестування резидентами України за межами України. Правові режими інвестиційної діяльності та форми їх реалізації. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах України та територіях пріоритетного розвитку. Державне регулювання інвестиційної діяльності: засоби та механізми реалізації. Гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності, захист інвестицій та охорона прав інвесторів.

19. Правові засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні

Поняття, ознаки та напрямки інноваційної діяльності. Правові форми реалізації інноваційної політики держави. Державне агентство з інвестицій та інновацій: правовий статус і повноваження. Система засобів державного регулювання інноваційної діяльності.

Об’єкти інноваційної діяльності: інновації, інноваційний продукт, інноваційна продукція. Співвідношення інновацій з об’єктами інтелектуальної (промислової) власності. Суб’єкти інноваційної діяльності та особливості реалізації ними інноваційних проектів.

Правові форми комерціалізації інноваційних продуктів: договори на створення та реалізацію науково-технічної продукції, договори передачі майнових прав на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності, ліцензійні договори, передача майнових прав на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) створюваних суб’єктів господарювання – юридичних осіб.

Спеціальні суб’єкти інноваційного ринку: технопарки, наукові парки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, науково-дослідні установи, венчурні фірми.

СПИСОК ОСНОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28.06.96 р. // Відом. Верхов. Ради України – 1996 – № 30 (23.07.96) – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16.01.03р. // Офіц. вісн. України. – 2003.– № 11 – Ст. 461.

Господарський кодекс України від 16.01.03 р. // Там же. – 2003. – № 11 – Ст. 462.

Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. НАН Украины. Ин-т экономико-право-вых исследований. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2005. – 584 с.

Мілаш В.С. Господарське право: Курс лекцій: У 2-х ч. Ч. 1. – Х.: Право, 2008. – 496 с.

Господарське право України: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Х.: Одіссей, 2005. – 608с.

Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І.Харитонова, Є.О.Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І.Харитонової. – Х.: Одіссей, 2007. – 832 с.

4. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЧАСТИНА І

1. Господарське право. Господарське законодавство. Господарські правовідносини

П л а н

1. Поняття господарського права України. Предмет, мета та метод господарського права України.

2. Поняття, ознаки та види господарських відносин. Учасники відносин у сфері господарювання.

3. Основні принципи правового регулювання господарських відносин та їх значення під час здійснення господарсько-правового впливу.

4. Система господарського законодавства України. Напрямки модернізації господарського законодавства.

5. Поняття та види господарської діяльності. Відмежування господарської діяльності від господарського забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів та промислу.

6. Основні кваліфікуючі ознаки господарської діяльності. Заборони та обмеження на здійснення господарської діяльності.

Завдання

1. У січні 2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Агат” звернулось до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її повернення.

Позивач є користувачем земельної ділянки площею 178, 30 м² відповідно до укладеного між ним та виконавчим комітетом Донецької міської ради договору оренди та власником розташованих на ній об’єктів торговельної мережі. У березні 2004 р. позивач уклав з приватним підприємством “Простір” договір купівлі-продажу одного з об’єктів торговельної мережі (торговельного павільйону), розташованого на зазначеній земельній ділянці. У договорі оренди земельної ділянки, укладеної між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради, не передбачено можливості переходу права користування земельної ділянкою (її окремою частиною) третім особам. Проте приватне підприємство “Простір” не звільняє земельної ділянки від належного йому майна і продовжує користуватись нею, у зв’язку із чим позивач, посилаючись на ст. 27 Закону України “По оренду землі”, просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, звільнивши її від споруди (торговельного павільйону), яка є власністю відповідача.

Чи підлягає зазначений позов задоволенню? На підставі яких норм чинного законодавства має бути вирішено цей спір?

2. У березні 2008 р. приватне підприємство “А“ звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (місцевої ради) про результати проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг (вивезення побутових відходів) у житлових будинках, що розташовані на його території і відносяться до державної власності.

Про проведення конкурсу на надання житлово-комунальних послуг (з вивезення побутових відходів) мешканцям цих житлових будинків позивач дізнався із засобів масової інформації і своєчасно подав до конкурсної комісії, сформованої органом місцевого самоврядування (до складу якої входили тільки його представники), свою конкурсну пропозицію. У конкурсі взяв участь тільки один позивач, пропозицію якого було відхилено на тій підставі, що він не належав до підприємств державного або комунального секторів економіки. А оскільки до органу місцевого самоврядування не поступило інших конкурсних пропозицій, він прийняв рішення про визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Чи підвідомчий господарському суду зазначений спір? Яке рішення за цією справою має постановити компетентний суд? Надати правову кваліфікацію відносинам, що виникли між приватним підприємством “А” та органом місцевого самоврядування. Хто є суб’єктами організаційно-господарських повноважень та які фактичні підстави виникнення зазначених повноважень ?

3. У квітні 2008 р. ТОВ “Лоск” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними окремих умов договору поставки, укладеного між ним та приватним підприємством “Крок”.

Під час судового розгляду встановлено наступні обставини. У березні 2008 р. між ТОВ “Лоск” та приватним підприємством “Крок” укладено довгостроковий договір на постачання продукції виробничо-технічного призначення (кожна партія товару визначалася специфікацією, в якій зазначалося найменування товару, його марка, розмір, кількість, що повинна постачатися в конкретній партії і т. ін.). Зміст цього договору визначено на підставі договору приєднання, запропонованого приватним підприємством “Крок”, до якого приєдналось ТОВ “Лоск”. Зазначений договір містив договірні умови, які передбачали можливість односторонньої зміни відповідачем ціни за кожну партію товару (у разі підвищення середньо-ринкових цін на даний товар на внутрішньому ринку) та виключали його відповідальність за несвоєчасне постачання товару. Позивач вважає, що ці умови є дискримінаційними для нього, у зв’язку з чим просить господарський суд визнати їх недійсними.

Відповідач не погоджується з доводами позивача та вважає, що останній, як суб’єкт підприємницької діяльності, повинен був розуміти, на яких умовах він приєднується до договору, отже, прийняття ним цих умов слід розглядати як частину підприємницького ризику позивача. Крім того, на переконання відповідача, необхідною умовою судового розгляду даного спору є його досудове врегулювання, яке не було проведено.

Яке рішення має постановити суд? Чи вимагався в даному випадку досудовий порядок врегулювання спору? Які норми чинного законодавства визначають: 1) порядок укладення договору приєднання, сторонами якого є суб’єкти підприємницької діяльності; 2) порядок зміни, розірвання договору приєднання, укладеного між суб’єктами підприємницької діяльності, у позасудовому порядку ?

4. Суб’єкт підприємницької діяльності – громадянин Пироженко О.К. з 01.08.2003 р. не сплачував за комунальні послуги (за утримання свого житлового помешкання), унаслідок чого на 31.03.2008 р. сума заборгованості з квартирної платні становила 5490 грн. Житлово-комунальне підприємство “Ж” запропонувало громадянинові Пироженку О.К. укласти договір про реструктуризацію заборгованості згідно з Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 р. Відповідно до укладеного 02.04.2008 р. договору про реструктуризацію заборгованості громадянин Пироженко О.К. зобов’язався протягом 50 місяців погасити заборгованість за комунальні послуги, що виникла з 01.08.2003 р.

Сьомого квітня 2008 р. Пироженко О.К звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору про реструктуризацію заборгованості недійсним і таким, який вчинено під впливом обману. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що житлово-комунальне підприємство “Ж” навмисно не повідомило його про те, що строк позивної давності на стягнення в судовому порядку заборгованості, що виникла у період з 01.08.2003 р. по 02.04.2005 р., на момент укладення договору вже сплив. Однак, уклавши такий договір, позивач став зобов’язаним сплатити житлово-комунальному підприємству “Ж” усю суму заборгованості.

Яка галузева природа договірних відносин, що виникли між суб’єктом підприємницької діяльності – громадянином Пироженком О.К. та житлово-комунальним підприємством “Ж”? Якому суду підвідомчий даний спір? Яке рішення має постановити компетентний суд ?

5. Першого грудня 2003 р. між ТОВ “Т” та ТОВ “В” був укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення строком до 01.12.2004 р.

Перша партія товару за цим договором поставлена 10.02.2004 р. та хоча й відповідала встановленим щодо неї державним стандартам, однак виявилась більш низької якості, ніж було передбачено в договорі. За результатами приймання продукції складено акт про фактичну якість та комплектність продукції. 15.02.2004 р. ТОВ “Т” звернулося з претензією до ТОВ “В”, у якій вимагало сплату штрафу в розмірі 20 % вартості товарів неналежної якості. Товариство “В” не погодилося з вимогою свого контрагента й у відповіді на його претензію звернуло увагу на те, що в укладеному між ними договорі відсутня умова, яка б встановлювала за дане правопорушення таку штрафну санкцію. Крім того, чинний на момент укладення даного договору ЦК України 1963 р. також не вимагав сплати штрафних санкцій за поставку продукції більш низької якості, ніж передбачено у договорі. Відмова ТОВ “В” сплатити штраф стала підставою для звернення ТОВ “Т” до суду з позовом про його примусове стягнення з товариства “В”.

Яке рішення має постановити суд? На підставі яких норм законодавства (що діяли на момент укладення договору чи на момент виконання договірних обов’язків) має ґрунтуватись рішення суду? Чи змінилося б рішення суду, якщо б зазначене порушення договірних зобов’язань було вчинено стороною до набрання чинності ГК України?

Які нормативно-правові акти регулюють відносини, що виникають під час укладання та виконання договорів поставки в сучасних умовах ?

6. Першого серпня 2007 р. між українським підприємством ТОВ “Медик” та угорським підприємством “Zig” був підписаний договір купівлі-продажу медичних препаратів. Сторони визначили, що до їхніх прав та обов’язків, що випливають з договору, має застосовуватись право України. Відповідно до означеного договору ТОВ “Медик” зобов’язалося придбати медичні препарати за їх середньоринковою ціною, що буде існувати в Будапешті на момент відвантаження товару. Пунктом 5.5. договору передбачалось проведення інкасової форми розрахунків. Після відгрузки товару іноземне підприємство “Zig” звернулося до обслуговуючого його банку (банку-ремітенту) з інкасовим дорученням про отримання платежу від ТОВ “Медик” та надало всі необхідні для цього документи (рахунки, відвантажувальні накладні тощо). Банк-ремітент відіслав усі зазначені в інкасовому дорученні документи банку, який обслуговував ТОВ “Медик” (інкасуючому банку), однак не отримав інкасової суми. Інкасуючий банк повідомив банку-ремітенту, що його клієнт відмовився сплатити вартість товару, оскільки вважає, що підписаний між ним та угорським підприємством “Zig“ договір є неукладеним, тому що в ньому відсутня чітко визначена ціна товару, яка є істотною умовою господарського договору відповідно до ГК України.

ТОВ “Медик” 01.10.2007 р. звернулося до господарського суду з позовом до угорського підприємства “Zig” про визнання неукладеним договору купівлі-продажу медичних препаратів.

Яке рішення має постановити суд? Назвіть джерела правового регулювання господарських відносин за участю іноземного елемента. Якщо в чинному міжнародному договорі України містяться інші правила, ніж ті, що встановлені ГК України, які правила підлягають застосуванню?

Нормативно-правові акти та література

Конституція України від 28.06.96 р. // Відом. Верхов. Ради України – 1996 – № 30 – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11 – Ст. 461.

Господарський кодекс України від 16.01.03 р. // Там же. – 2003. – № 11 – Ст. 462.

Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама: Навч. посіб. К.: А.С.К., 2001. – 704 с.

Предпринимательское право Украины: Учеб. / Под ред. Р.Б. Шишки.− Харьков: Эспада, 2001. − 624 с.

2. Суб’єкти господарської діяльності. Організаційно-правові форми. Державна реєстрація

П л а н

1. Поняття, ознаки та класифікація суб’єктів господарювання.

2. Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

3. Підприємство та його різновиди.

4. Установчі документи господарських організацій, порядок їх створення та формування майна. Ліквідація, реорганізація.

5. Управління господарською організацією, система органів, порядок формування, компетенція.

6. Правове регулювання реєстрації суб’єктів господарювання. Державний реєстратор.

7. Процедура реєстрації припинення юридичних осіб та припинення підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями.

Завдання

7. Державний реєстратор відмовив у реєстрації в якості суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб: 17-річному громадянину України, 25-річному громадянину Німеччини та 18-річній особі без громадянства, посилаючись на те, що згідно з чинним законодавством України вони не вправі займатись підприємницькою діяльністю.

Чи правомірні дії державного реєстратора?

8. Прокурор звернувся до суду із позовом про визнання недійсним статуту підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю, засновниками якого були: особа без громадянства, 15-річний громадянин України, Казенне підприємство, Споживчий кооператив та Благодійний фонд. Прокурор навів такі підстави позову: згідно з чинним законодавством усі зазначені особи не вправі виступати засновниками господарських товариств; неможливим є створення підприємства з іноземними інвестиціями без участі іноземних фізичних або юридичних осіб.

Чи правомірні вимоги прокурора? Якими мають бути наступні дії прокуратури у випадку задоволення позову?

9. Громадянин Іванов є фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності. Крім того, Іванов є засновником приватного підприємства. Ділові партнери, кредитори громадянина Іванова, виявили, що майна, яке використовувалось ним у підприємницькій діяльності, недостатньо для задоволення їх вимог. У зв’язку з цим вони вирішили звернути стягнення на особисте майно Іванова, нерухоме майно, зареєстроване на ім’я його дружини, а також на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку приватного підприємства, засновником якого є Іванов.

Чи підлягають задоволенню вимоги кредиторів?

10. До адвоката звернувся іноземний громадянин із запитом, в якому просив надати юридичні консультації з питань організації бізнесу в Україні. Іноземця, зокрема, цікавило, в якій організаційно-правовій формі слід створити юридичну особу, щоб вона відповідала наступним вимогам:

– мета – отримання прибутку;

– предмет діяльності – торгівля цінними паперами або послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

– учасники – фізичні та юридичні особи резиденти та нерезиденти;

– можливість концентрації капіталу в значних розмірах;

– управління – всіма його учасниками;

– підвищений рівень забезпеченості вимог кредиторів.

Підготуйте письмову юридичну консультацію з цих питань.

11. У ТОВ два учасники, кожний з яких володіє 50 % у статутному фонді. Один із засновників подав державному реєстратору нотаріально засвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства, а потім висунув вимогу до товариства про негайну видачу йому його частки в майні й у прибутку товариства.

Чи правомірна така вимога? У якому порядку і в які строки здійснюються розрахунки з учасником, який вибув із товариства з обмеженою відповідальністю? Як можна вирішити спір?

12. Громадянин Франції, перебуваючи на території України, уклав з юридичною фірмою договір на реєстрацію створеного ним товариства з обмеженою відповідальністю. У грудні 2006 р. документи було підготовлено та нотаріально посвідчено, відкрито тимчасовий поточний рахунок. У січні 2007 р. засновник перерахував грошові кошти на поточний рахунок і юристи з необхідним пакетом документів звернулися до державного реєстратора з проханням зареєструвати ТОВ, створене іноземцем. Однак державний реєстратор відмовив у проведенні реєстрації, посилаючись на те, що статутний фонд ТОВ визначався, виходячи з мінімальної заробітної плати, що діяла в грудні 2006 р. Однак з 01.01.2007 р. мінімальна заробітна плата була підвищена, у зв’язку з чим реєстратор запропонував привести розмір статутного фонду ТОВ у відповідність з новими вимогами.

Чи правомірна відмова державного реєстратора?

13. У 1992 р. створено й зареєстровано в установленому порядку “Мале колективне сільськогосподарське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Колгосп “Червоний Жовтень”.

У 2004р. у підприємства виникла необхідність внести зміни в установчі документи. У зв’язку з цим відповідні документи були подані до районної держадміністрації для реєстрації змін. Однак державний реєстратор відмовив у прийомі документів, мотивувавши свої дії тим, що для проведення реєстрації змін необхідно привести установчі документи підприємства у відповідність до чинного законодавства, а саме:

– збільшити статутний фонд, оскільки збільшився мінімальний розмір заробітної плати;

– виключити з найменування підприємства посилання на “колгосп”, тому що чинним законодавством не передбачено такої організаційно-правової форми, та посилання на “колективне сільськогосподарське підприємство”, оскільки не можна об’єднувати в найменуванні посилання на дві різні організаційно-правові форми (КСП та ТОВ).

– перейменувати “Мале підприємство” на “Спільне підприємство з іноземними інвестиціями”, оскільки серед нових учасників ТОВ є громадянин Німеччини.

Чи відповідають чинному законодавству вимоги державного реєстратора?

14. У 2005 р. директор Підприємства звернувся в Харківське обласне управління статистики з заявою про виключення Підприємства з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Як підставу для цього він надав постанову господарського суду про визнання Підприємства банкрутом.

Підготуйте відповідь органа статистики.

15. Один із учасників товариства відступив свою частку іншому учаснику. Документи про реєстрацію цих змін в установчих документах товариства були надані державному реєстратору лише рік потому. Державний реєстратор відмовив у реєстрації змін в установчих документах, посилаючись на те, що зміни подані з пропуском строку.

Чи правомірні дії реєстратора? Протягом якого часу зміни до установчих документів повинні були бути подані на реєстрацію? Які наслідки пропуску цього строку? З якого моменту другий учасник вважається таким, що набув прав на частку першого учасника? Чи може перший учасник скасувати передачу своєї частки другому учаснику до реєстрації відповідних змін?

Нормативно-правові акти та література

Конституція України від 28.06.96 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30 – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11 – Ст. 461.

Господарський кодекс України від 16.01.03 р. // Там же. – 2003. – № 11 – Ст. 462.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.91 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. № 49 – Ст. 68.

Про споживчу кооперацію: Закон України від 10.04.92 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.

Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.97 р. // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 33. – Ст. 1.

Про кооперацію: Закон України від 10.07.03р. // Там же. – 2003. – № 33. – Ст. 1774.

Про колективні сільськогосподарські підприємства: Закон України від 14.02.92 р. // Відом. Верхов. Ради України. –1992. – № 20. – Ст. 272.

Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.92 р. // Там же. – 1992. – № 24. – Ст. 348.

Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 06.03.92 р. // Там же. – 1992. – № 24. – Ст. 350.

Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.92 р. // Там же. –1992. – № 30. – Ст. 416.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.03 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 25. – Ст. 1172.

Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище – К.: Знання. – 1998. – 308 с.

Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Автореф. дис....д-ра юрид. наук (12.00.03). – К. – 2004. – 36с.

Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2001. – 288с.

Кочергина Е.А. Содержание организационно-правовых форм предпринимательских обществ: интересы, функции, правовые средства – Харьков: Основа, – 2005. – 233с.

3. Правове регулювання корпоративних відносин

П л а н

1. Законодавство України про господарські товариства.

2. Поняття та види господарських товариств.

3. Особливості правового статусу акціонерного товариства (у порівнянні з іншими формами господарських товариств).

4. Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю.

5. Особливості правового статусу повного та командитного товариств.

Завдання

16. На загальних зборах ЗАТ “Фронтал” прийнято рішення про нарахування дивідендів за 1999 р. у розмірі 90 грн на кожну акцію та про виплату дивідендів у формі акцій товариства восьмої додаткової емісії. ТОВ “Альянс”, що є власником 10 акцій ЗАТ, звернулося до господарського суду з позовом до ЗАТ “Фронтал” про стягнення дивідендів за 1999 р. у сумі 900 грн. Громадянин Донченко, власник 20 акцій ЗАТ, теж звернувся до господарського суду з позовом про стягнення дивідендів за 1999 р у сумі 1800 грн. Відповідач не визнав вимоги позивачів. Щодо позову ТОВ “Альянс” відповідач заявив, що загальні збори акціонерів проводились відповідно до вимог чинного законодавства і прийняли рішення про виплату дивідендів за 1999 р. акціями восьмої емісії та про внесення відповідних змін до статуту товариства (у зв’язку із збільшенням статутного фонду). Представник ТОВ “Альянс” не брав участі у проведенні загальних зборів, але товариство повинно виконувати законно прийняте рішення загальних зборів і не має права вимагати сплати дивідендів у грошовій формі. Відносно позовних вимог Донченка ЗАТ “Фронтал” зазначило, що він придбав акції у 2000 р. за тиждень перед проведенням загальних зборів, тому не має права на отримання дивідендів за 1999 р.

Яким має бути рішення суду? Обґрунтуйте свою відповідь.

17. Головою правління ВАТ “Україна” Горобцем І.П. від імені товариства був укладений договір про купівлю 100 акцій ВАТ “Рівне-риба” на суму 4600000 грн. Акціонер ВАТ “Україна” Грищенко В.Л., якому належить 30 % від загальної кількості акцій товариства, звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним. У позовній заяві було вказано, що голова правління діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки статутом товариства передбачене обов’язкове затвердження спостережною радою ВАТ договорів, укладених головою правління на суму, що перевищує 1 млн грн. Питання щодо укладення договору купівлі-продажу акцій “Рівне-риба” не виносилося на розгляд спостережної ради ВАТ “Україна”. Позивач також посилався на те, що укладений договір спричиняє суттєві збитки ВАТ “Україна” і його акціонерам, оскільки ціна акцій, зазначена в договорі, набагато разів більша, ніж їх ринкова вартість.

Чи буде позов Грищенка В.Л. прийнятий до розгляду і яке рішення має бути винесене судом?

18. Гаркуша, учасник ТОВ “Гарант” з 30 % часткою у статутному фонді, запропонував іншим учасникам викупити його частку за ціною у 10 тис. грн. Пропозиція була надіслана 20.09.1999 р. у письмовій формі на адресу товариства та персонально його учасникам – Петренку й Миколайчику, яким належали частки у статутному фонді (60 % та 10 % відповідно). Не отримавши відповіді від учасників, 01.11.1999 р. Гаркуша уклав нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу належної йому частки за вказаною ціною з третьою особою – гр. Прохоровим. Але учасники ТОВ відмовилися від прийняття Прохорова до складу товариства внесення необхідних змін у його установчі документи.

Як має діяти Прохоров для захисту своїх прав? Якщо б учасники ТОВ Петренко і Миколайчук погодилися придбати частку Гаркуші, то яким чином вона могла би бути розподілена між ними?

19. З 1994 р. Шибанов був акціонером ЗАТ “Омега” (пакет акцій 37%). Протягом багатьох років акціонер не брав участі в загальних зборах, не отримував дивідендів. У 2008 р. він звернувся до голови правління товариства і повідомив, що він хоче вийти з товариства і просить передати йому у власність ½ будівлі в центрі міста, яка належала товариству. На думку Шибанова, вартість цього майна відповідатиме вартості його частки у майні товариства. Щоб упевнитися в цьому, Шибанов запросив у голови правління фінансову звітність товариства за останні три роки, інформацію про належне товариству нерухоме майно, а також про залишок коштів на рахунках товариства в установах банка.

Чи можуть бути задоволені вимоги Шибанова?

20. До юридичної компанії звернулися три особи, які мали намір створити ТОВ. У статутному капіталі ТОВ їх частки мають бути рівними. Щоб уникнути ситуації ущемлення інтересів будь-кого із учасників, вони хотіли б підвищити вимоги до кворуму на загальних зборах, передбачивши, що збори є правомочними, якщо на них присутні учасники, що володіють не менш як 75 % від загальної кількості голосів, а також передбачити низку питань, які мають вирішуватися виключно одностайно.

Чи відповідатиме вимогам законодавства статут із зазначеними положеннями?

21. Дві юридичні особи мають намір створити ТОВ. Щоб забезпечити контроль за діяльністю виконавчого органу (директора), юристами запропоновано три різні моделі:

а) передбачити в статуті посаду голови товариства, який має право видавати довіреності директору товариства на укладення кожної угоди;

б) передбачити у статуті можливість призначення загальними зборами уповноваженого представника, який матиме право першого підпису на всіх фінансових документах товариства;

в) створити колегіальний орган (дирекцію), до якої увійдуть два директори, які матимуть право діяти лише спільно, укладаючи правочини.

Чи відповідають ці моделі вимогам чинного законодавства і яка із них найбільш повно захищає інтереси майбутніх учасників?

22. Для участі в загальних зборах ВАТ “Промінь” зареєструвалося 36 акціонерів, які в сукупності володіли 75 % голосів від загальної кількості голосів товариства. Порядок денний включав такі питання: 1) переобрання правління товариства; 2) внесення змін до статуту. Після голосування з першого питання група акціонерів, які в сукупності володіли більш як 35 % голосів від загальної кількості голосів товариства, покинула загальні збори. Незважаючи на це, збори продовжували роботу і акціонери, що залишилися, одностайно проголосували за внесення змін до статуту. Один із акціонерів, покинувших збори, звернувся до господарського суду із позовом про визнання рішення загальних зборів недійсним.

Яким має бути рішення суду?

23. Учасник ТОВ “Перемога”, який володів часткою у 70%, 08.10.2007 р. подав заяву про вихід із товариства. Статутний капітал товариства на момент виходу учасника становив 16 тис. грн. Відповідно до балансу товариства, складеному на 01.12.2007 р., товариство мало активів на суму 1,3 млн грн, але при цьому кредиторська заборгованість товариства становила 800 тис. грн. На кінець фінансового року ситуація погіршилася – заборгованість товариства збільшилася до 1 млн, тоді як активи зменшилися до 900 тис.

Яким чином мають бути проведені розрахунки із учасником, що виходить із товариства (строки розрахунку, сума, що підлягає сплаті)?

24. Учасника ТОВ Фельдмана було виключено із товариства за систематичне перешкоджання нормальній роботі ТОВ. Він звернувся до суду з позовом про поновлення його у товаристві. Під час розгляду спору Фельдман помер. Суд припинив провадження по справі. Але спадкоємець Фельдмана – Павленко – подав апеляційну скаргу на рішення суду.

Чи підлягає ця скарга задоволенню?

Нормативно-правові акти та література

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відом. Верхов.Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Там же. – 2003. – № 18 – 22. – Ст. 144.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Зібр. законодавства України: Звід законів України (Серія 3). – 2000. – № 4. – Ст. 39.

Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах: Затверджено рішенням ДКЦПФР від 25.12.2001 р. № 386 //

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес) № 18-рп/20041 від 01.12.2004 р. (справа № 1-10/2004.

Методичні рекомендації щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство, схвалені рішенням ДКЦПФР від 26.01.2005 р. № 27.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV // Відом.Верхов.Ради України. – 2003. – № 31 – 32. – Ст. 263.

Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. – К.: Істина, 2005. – С. 414.

Акціонерне право: Навч. посіб. / За ред. проф. В.С. Щербини – К.: Атіка, 2000. – 544 с.

Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Корпоративні правовідносини / Упоряд.: І.Б. Шицький. – К.: Ін Юре, 2004. – 528 с.

Корпоративне управління: Моногр. / І. Спасибо-Фатє-єва, О. Кібенко, В. Борисова. – Х.: Право, 2007. – 500с.

Теньков С.О. Коментар судової практики вирішення корпоративних конфліктів. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.

Здоронок Г. Актуальні питання діяльності акціонерних товариств. – К.: Юрид. практика, 2007. – 480 с.

Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2001. – 288 с.

4. Інші види організаційних форм суб’єктів

господарювання

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття та види кооперативів. Порядок управління.

2. Господарські об’єднання (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни).

3. Холдингові компанії.

4. Промислово-фінансові групи та їх правовий статус.

5. Торгово-промислові палати.

6. Товарні та фондові біржи.

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, № 19 – 20, 21 – 22. – Ст. 144.

Про кооперацію: Закон України від 10.07.03р. // Офіц. вісн. України. – 2003.– № 33. – Ст. 1774.

Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21.11.1995 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 23.

Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992 – № 10 – Ст. 139.

Про цінні папери та фондовий ринок:” Закон України від 23.02.2006 р. // Там же. – 2006 – № 31 – Ст.268.

Про холдингові компанії в Україні: Закон України від 15.03.2006 р. // Там же. – 2006. – № 34. – Ст.291.

5. Майнова система господарювання

П л а н

1. Речові права у сфері господарювання: право власності, право господарського відання, право оперативного управління та інші.

3. Майно суб’єктів господарювання та джерела його формування.

4. Майновий стан та облік майна суб’єкта господарювання. Оцінка майна та майнових прав.

4. Використання природних ресурсів у сфері господарювання.

5. Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.

Завдання

25. Державне підприємство “Укрмет”, зареєстроване в м. Харкові, має два цехи в місті Чугуєві Харківської області. У зв’язку з перепрофілюванням виробництва цехи не використовуються у виробничому процесі державного підприємства. Водночас державне підприємство має борг перед ЗАТ “Берізка”. Директор підприємства поставив перед юрисконсультом запитання: чи може державне підприємство ”Укрмет” погасити свій борг перед ЗАТ “Берізка” шляхом передачі йому у власність одного з цехів?

Яку відповідь має дати юрисконсульт?

26. До майна державного вищого навчального закладу входить незавершене будівництво адміністративного комплексу по вул. Сумській. Будівельна компанія ЗАТ “Хмарочос” запропонувала керівництву укласти договір міни. Умовами такого договору є обмін незавершеного будівництва на відповідну кількість квартир для професорсько-викладацького складу вузу в будинку, який будівельна компанія збудує за свої кошти упродовж двох років з моменту укладення договору. Ректор цього навчального закладу звернувся до юрисконсульта вузу із запитанням, чи відповідає вимогам законодавства така угода.

Яку відповідь має дати юрисконсульт ?

27. Міністерство промислової політики України та європейської інтеграції 07.01.2005 р. прийняло рішення про виділення з підвідомчого йому державного підприємства “Укравтосервіс” іншого підприємства. Державне підприємство “Укравтосервіс” включено до списку підприємств, які не підлягають приватизації.

Чи відповідає законодавству таке рішення? Обґрунтуйте вашу відповідь?

28. Товариство з обмеженою відповідальністю “Тетяна” розміщувалося та здійснювало свою діяльність в орендованому будинку, що належав до комунальної власності територіальної громади міста Харкова. 03.10.2006 р. збори учасників ТОВ “Тетяна” прийняли рішення про приватизацію цього будинку та внесення у зв’язку з цим учасниками товариства додаткових внесків. З усіх учасників товариства тільки учасниця Гордієнко Т.П., доля якої у статутному фонді товариства складала 5%, зробила додатковий внесок у розмірі 100 000 грн.

Після отримання від Гордієнко Т.П. додаткового внеску товариство “Тетяна” уклало з органом приватизації договір купівлі-продажу будинку, розрахувалося за нього та зарахувало цей об’єкт нерухомості на баланс ТОВ.

У травні 2007 р. Гордієнко Т.П. звернулася до товариства з вимогою перерозподілити частки в статутному фонді товариства, стверджуючи, що, оскільки вона зробила внесок до статутного фонду товариства, її частка тепер складає 95%. Товариство не погодилось з Гордієнко Т.П., обґрунтовуючи свою позицію тим, що її гроші були не внеском до статутного фонду, а позичені в неї товариством. Гордієнко Т.П. звернулася до суду.

Яке рішення має винести суддя?

29. Державне підприємство протягом останніх п’яти років за свої кошти будувало базу відпочинку для своїх працівників у Старому Салтові, але через скрутне фінансове становище вирішило продати об’єкт незавершеного будівництва, а отримані кошти направити на погашення заборгованості перед кредиторами, в тому числі й перед працівниками. Юридична служба підприємства повідомила своє профільне міністерство про наявність такого об’єкта і його було включено в перелік об’єктів, що підлягають приватизації.

Чи буде виконано завдання керівництва підприємства в результаті таких дій юридичної служби?

30. Комерційне комунальне підприємство “Зірка” має будинок, який використовується підприємством в його виробничій діяльності. Уповноважений орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, вилучило з майна підприємства цей будинок та передало його приватизацію.

Чи правомірні дії органу управління? Чи змінилася б відповідь, якщо б мова йшла про некомерційне комунальне підприємство?

31. У січні 2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Здоров’я” орендувало у територіальної громади приміщення для організації тренажерного залу. Орендарем приміщення було відремонтовано, закуплені нові тренажери та інше обладнання для занять спортом. Коли в травні 2006 р. обладнання привезли для розвантаження в тренажерний зал, з’ясувалося, що воно вже орендується іншим орендарем. За поясненнями засновники ТОВ звернулися до орендодавця – Управління комунального майна, від якого отримали відповідь, що в березні 2006 р. від товариства надійшов лист про відмову від договору оренди, підписаний директором ТОВ. На підставі цього листа орендодавець розірвав договір оренди з ТОВ “Здоров’я” та передав приміщення іншому орендарю.

Чи правомірні дії орендодавця? Які дії ви б порекомендували засновникам ТОВ для захисту своїх інтересів?

32. Казенне підприємство уклало кредитний договір на 1млн грн під заставу будинку, що розміщується в центрі міста. У встановлений договором строк кредит повернуто не було, і банк звернувся до суду з позовом про стягнення з боржника суми основного боргу та процентів по кредиту.

Як повинен суд вирішити справу?

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 р. // Відом. Верхов.Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.

Про особливості приватизації незавершеного будівництва: Закон України від 14.09.2000 р. // Там же. – 2000. – № 45. – Ст. 375.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Там же. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України від 07.07. 99 р. // Там же. – 1999. – № 37. – Ст. 332.

Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07.2001 р. // Там же. – 2001. – № 47. – Ст. 251.

Про затвердження Порядку відчуження об’єктів державної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803

Про Міністерство освіти і науки: Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2006 р. № 1757 // Офіц. вісн. України. – 2006 р. – № 51 – Ст. 3410.

6. Господарські зобов’язання

П л а н

1. Поняття та види господарських зобов’язань. Підстави виникнення господарських зобов’язань.

2. Поняття господарського договору. Істотні умови господарських договорів.

3. Правові особливості публічного, попереднього та договору приєднання. Відмежування попереднього договору від меморандуму про взаєморозуміння та протоколу про наміри.

4. Загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення договорів за конкурсом, на аукціоні (публічних торгах), на біржах, за державним замовленням. Укладення господарських договорів за рішенням суду.

5. Порядок зміни та розірвання господарських договорів.

6. Загальні умови виконання господарських зобов’язань. Підстави припинення господарських зобов’язань.

7. Підстави та наслідки визнання господарського договору недійсним, неукладеним.

Завдання

33. У листопаді 2007 р. державне комерційне підприємство “А” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Мрія” про звільнення орендованого приміщення у зв’язку з закінченням строку його дії.

Під час судового розгляду справи були встановлені наступні обставини. 21.01.2007 р. між державним комерційним підприємством “А” та ТОВ “Факт” було укладено договір оренди, за умовами якого позивач передав, а відповідач одержав у тимчасове користування нежитлове приміщення для розміщення магазину. Термін дії договору за згодою сторін визначено до 21.10.2007 р. У договорі було зазначено, що однією з умов припинення його дії є закінчення строку, на який він укладався. Після спливу строку дії договору позивач направив відповідачу заяву про припинення договору оренди, якою повідомив останнього про свій намір не продовжувати дії цього договору та просив звільнити орендоване приміщення. Відповідач відмовився звільняти орендоване приміщення, обґрунтовуючи це тим, що він належним чином виконував свої договірні обов’язки та повідомив позивача про свій намір на укладення договору оренди на новий термін, що є його переважним правом.

Яке рішення має постановити суд? Чи може державне підприємство виступати орендодавцем за договором оренди державного майна (чи потрібен для цього дозвіл Фонду державного майна України)? Чим відрізняється поновлення (пролонгація) договору оренди від укладення договору оренди на новий термін ?

34. У грудні 2007 р. приватне підприємство “Отек” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства “Промінь” заборгованості за виконані роботи відповідно до договору будівельного підряду, укладеного між ними у січні 2007 р. Факт виконання робіт позивач підтвердив підписаними між ним та відповідачем актами здачі-приймання виконаних робіт (що не заперечується відповідачем). Відповідач прийняв виконані у визначений договором термін роботи, однак сплатив їх тільки частково, у зв’язку із чим виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду в позові було відмовлено. Рішення мотивовано тим, що згідно зі ст. 318 ГК України виконання робіт за договором підряду (яким є договір, укладений між позивачем та відповідачем) має проводитись на підставі проектно-кошторисної документації. Відповідно, істотною умовою при укладенні договору підряду на капітальне будівництво є узгодження проектно-кошторисної документації, відсутність якої дає підстави вважати зазначений договір не- укладеним.

Чи є законним рішення суду ? Обґрунтуйте свою відповідь.

35. У квітні 2005 р. державне підприємство “Тракторний завод” звернулося до господарського суду з позовом до комерційного банку “Б” про визнання недійсним договору застави, посилаючись на те, що останній укладено з порушення вимог чинного законодавства (по-перше, договір не був нотаріально посвідчений; по-друге, його договірні умови не узгоджені з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном).

Під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини. 15.03.2004 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір на суму 500000 грн, із строком повернення – до 15.03. 2005 р. Для забезпечення виконання зобов’язань позивача за кредитним договором між ним та відповідачем у цьому ж місяці був укладений договір застави, за яким позивач передав відповідачу в заставу трактори на загальну суму 480000 грн. Однак, оскільки позивач є державним підприємством, щодо якого в липні 2004 р. прийнято рішення про приватизацію, відсутність погодження на продовження дії договору застави з боку відповідних органів приватизації, на думку позивача, є підставою визнання спірного договору застави недійсним.

Чи підлягає позов державного підприємства “А” задоволенню? Чи є відсутність обов’язкового (такого, що вимагає чинне законодавство) узгодження умов договору застави майна з органом приватизації підставою визнання його недійсним чи неукладеним ?

У якому разі заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави? Який порядок здійснення реалізації майна державних підприємств, що перебуває в заставі? Чи може бути реалізований у примусовому порядку об’єкт спірного договору застави ?

36. У лютому 2008 р. ВАТ “Гірничо-збагачувальний комбінат” пред’явлено позов до Державного підприємства “Енергоринок” про спонукання до укладення договору та відшкодування збитків, завданих йому такою відмовою.

У своїй позовній заяві позивач зазначив, що у зв’язку з отриманням ліцензії на енергопостачання у нього виникла необхідність укладення з відповідачем договору купівлі-продажу електроенергії. У жовтні 2007 р. ВАТ “Гірничо-збагачувальний комбінат” направив відповідачу підписаний проект договору купівлі-продажу електроенергії. Відповідач своїм листом повідомив позивача про те, що надісланий ним проект договору не відповідає вимогам чинного законодавства (за цим проектом договору позивач виступив не як енергопостачальник, а як споживач електроенергії), у зв’язку з чим він відмовляється від його укладення в такому вигляді. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що державне підприємство “Енергоринок” як суб’єкт публічних зобов’язань, відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 178 ГК, ст. 633 ЦК України) та своїх установчих документів, зобов’язаний здійснювати продаж електроенергії кожному, хто до нього звертається на законних підставах.

Які переддоговірні спори можуть бути предметом судового розгляду? Чи може бути предметом судового розгляду спір, пов’язаний зі спонуканням до укладення договору? Чи є у даному випадку ДП “Енергоринок” суб’єктом публічних зобов’язань ? Яке рішення за цією справою мав постановити господарський суд?

37. У листопаді 2005 р. ТОВ “Гарант” звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ “Регіональна зернова компанія” про визнання недійсним договору купівлі-продажу пшениці, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірний договір був підписаний від імені відповідача особою, яка не мала на це повноважень.

Під час розгляду справи господарським судом було встановлено, що між ТОВ “Гарант” та ТОВ “Регіональна зернова компанія” 01.09.2005 р. укладений договір, за яким ТОВ “Регіональна зернова компанія” було зобов’язано продати пшеницю 4 та 3 класу, а ТОВ “Гарант” прийняти й оплатити зазначений товар в асортименті, кількості та по ціні згідно з накладними. Належне виконання договору підтверджено матеріалами справи (видатковими накладними, актами приймання-передавання тощо). Оплата проведена покупцем на загальну суму 59986 грн, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів. Однак позивач наполягає на визнанні договору недійсним та поверненні кожною із сторін другій усього одержаного за договором з тих підстав, що договір від імені відповідача був підписаний Сотниковим І.М., який не працював на підприємстві.

Рішенням господарського суду в задоволенні позову відмовлено. Чи є правомірним таке рішення ? Чи дотримана в цьому випадку письмова форма договору ? Які наслідки недотримання письмової форми договору? Чи можуть бути застосовані у даному разі положення ЦК про наслідки подальшого схвалення дій представника при перевищенні наданих йому повноважень?

38. Наприкінці травня 2005 р. Державна податкова інспекція звернулася до господарського суду з двома позовами:

1) про визнання недійсним договору на надання послуг з монтажу та наладки спеціального обладнання, укладеного між дочірнім підприємством “Торговий дім «Selmi»” та ТОВ “Опт-Трейдинг” у квітні 2005 р., як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що судовим рішенням, яке вступило в силу 12.05.2005 р., визнано недійсним Статут ТОВ “Опт-Трейдинг”;

2) про визнання недійсним договору підряду на проведення проектної роботи з розробленням конструкторської документації, укладеного між ТОВ “Верес” та ВАТ “Спільнота” в березні 2005 р., як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що спірна угода укладена до моменту державної реєстрації ТОВ “Верес”. Під час судового розгляду було з’ясовано, що зобов’язання за спірним договором були виконані ТОВ “Верес” після його державної реєстрації (конструкторську документацію передано замовникові на підставі відповідного акта і вартість відповідних робіт замовником оплачено).

Які рішення мав постановити суд по кожній з цих справ?

39. ВАТ “Цукрове” 28.11.2005 р. звернулось до суду із позовом до ВАТ “Насіння” про розірвання договору купівлі-продажу насіння цукрових буряків від 01.01.2004 р. За умовами означеного договору відповідач був зобов’язаний продати та передати відповідачу для посіву у 2005 р. в кількості 7500 посівних одиниць за ціною 156 грн за посівну одиницю на суму 420000,00 грн. Зазначений договір був укладений ВАТ “Цукрове” для забезпечення своїх контрагентів – буряковиробників Кегичівського, Первомайського, Сахновщинського, Близнюківського, Лозівського та інших районів Харківської області посівним матеріалом та одержання від останніх за договорами поставки цукрових буряків у 2005 р. У визначений договором термін ВАТ “Цукрове” не отримало належної кількості цукрових буряків, у зв’язку з чим було змушено неодноразово звертатися до відповідача з листами про відпуск насіння і в кінцевому результаті купувати насіння цукрових буряків у інших суб’єктів господарювання для забезпечення зазначених сільськогосподарських підприємств – буряковиробників посівним матеріалом. Тільки після закінчення посівного сезону ВАТ “Насіння” повідомило позивача про свою готовність виконати зобов’язання за договором та відшкодувати понесені ВАТ “Цукрове” збитки. ВАТ “Цукрове” відмовилось від прийняття простроченого ВАТ “Насіння” виконання і направило йому пропозицію про розірвання договору. Відповідач не погодився на розірвання договору, зазначивши у своїй відповіді позивачу, що останній неправомірно відмовляється від прийняття простроченого ним виконання, оскільки така відмова є видом оперативно-господарських санкцій, яких не містив укладений між ними договір. Зазначені обставини стали підставою для звернення ВАТ “Цукрове” до суду.

Яке рішення повинен постановити суд (чи є у даному випадку підстава для розірвання договору)? Які правові наслідки порушення договірного зобов’язання? Чи правомірною була відмова позивача від прийняття виконання зобов’язання відповідача? У яких випадках сторона договору може розірвати договір в односторонньому (позасудовому) порядку?

Нормативно-правові акти та література

Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14.09.99 р. // Відом. Верхов Ради України. – 1999. − № 44. − Ст. 391.

Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12. 97 р. (в ред. від 11.12.2003 р. // Там же. – 2004. − № 15. − Ст. 231

Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.92 р. (в ред. від 14.03.95 р.) // Там же. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 1999. − 560 с.

Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладення: Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2002. – 277 с.

Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Моногр. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.

Мілаш В.С. Захисні застереження в зовнішньоекономічному договорі.− Полтава: АСМІ, 2004. − 179 с.

Мілаш В.С. Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності. − Полтава: АСМІ, 2005. − 450 с.

Мілаш В.С. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов: Моногр. – Х.: Вид. ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – 440 с.

Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Моногр. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.

7. Відповідальність за правопорушення у сфері

господарювання

П л а н

1. Поняття та принципи відповідальності в господарському праві.

2. Форми і види господарсько-правової відповідальності. Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

3. Функції господарсько-правової відповідальності та її підстави.

4. Поняття та види санкції у господарському праві.

5. Відшкодування збитків.

6. Реалізація господарсько-правової відповідальності.

Завдання

40. ТОВ “Арніка” змінило своє місцезнаходження без повідомлення органу, який проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і ДПІ.

Яка відповідальність передбачена чинним законодавством за порушення порядку державної реєстрації змін до установчих документів, зміни місця знаходження суб’єктів господарської діяльності? Які наслідки відсутності суб’єкта господарювання за місцем знаходження, зазначеному в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців? Які державні органи можуть застосовувати стягнення до суб’єктів господарської діяльності за порушення загального порядку реєстрації суб’єктів господарської діяльності?

41. ПП “Ніка” відповідно до укладеного договору поставки здійснило відвантаження на адресу ТОВ “Дельта” продукції виробничо-технічного призначення на суму 315 тис. грн, при цьому частина продукції на суму 76 тис. грн виявилася некомплектною; частина продукції на суму 14 тис. грн мала виробничі дефекти, крім цього в порушення умов договору поставки було здійснено недопоставку продукції на суму 168 тис. грн.

Якими нормативними актами передбачені вимоги до встановленого порядку прийому продукції виробничо-техніч-ного призначення щодо кількості та якості? Яка відповідальність встановлена чинним законодавством за порушення договору поставки в частині несвоєчасної та неякісної поставки, недопоставки продукції? Чи має право господарський суд зменшити розмір неустойки, передбаченої умовами договору поставки, чи звільнити відповідача від сплати неустойки?

42. ТОВ “Сигнал” на фасаді будівлі, в якій орендує приміщення під офіс, розташувало банер з назвою товариства, торговим знаком і основними видами діяльності. Розміщення цього банеру не було погоджено з органами виконавчої влади. Управління із захисту прав споживачів застосувало до ТОВ “Сигнал” фінансові санкції за порушення законодавства про рекламу.

Чи правомірні дії управління з захисту прав споживачів? Чи порушило ТОВ “Сигнал” своїми діями чинне законодавство про рекламу? Яку відповідальність передбачено для суб’єктів господарської діяльності за порушення законодавства про рекламу?

43. ВАТ “Перевал” у межах укладеного зовнішньоекономічного контракту здійснило передплату в розмірі 850 тис. дол. США на адресу компанії “Юта” (США). У порушення умов контракту компанія “Юта” (США) не здійснила відгрузку оплачених нафтопродуктів.

По закінченні 180 календарних днів з моменту здійснення передплати ДПІ застосувало до ВАТ “Перевал” фінансові санкції за несвоєчасне повернення валютної виручки, а також звернулось до Міністерства економіки і по справам Європейської інтеграції з клопотанням про застосування до ЗАТ “Перевал” і компанії “Юта” (США) індивідуального режиму ліцензування для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Чи правомірні дії ДПІ? Яка відповідальність передбачена чинним законодавством України за порушення порядку ведення зовнішньоекономічної діяльності і законодавства по валютних операціях?

44. ТОВ “Дако” у процесі проведення своєї господарської діяльності з виробництва й реалізації швейної продукції використовувало товарний знак ТОВ “Мак”. Продукція, яка випускалась ТОВ “Дако” не відповідала стандартам якості товарів, які виробляються ТОВ “Мак”. За неправомірне використання товарного знаку територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до ТОВ “Дако” були застосовані фінансові санкції.

Що таке недобросовісна конкуренція та її форми? Які державні органи мають право здійснювати контроль за дотриманням антимонопольного законодавства? Якими нормативними актами передбачена відповідальність за порушення антимонопольного законодавства? Який порядок розгляду справ встановлено за порушення антимонопольного законодавства?

45. Приватне підприємство „Бузьки” уклало 05.01.2004 р. з Управлінням комунального майна і приватизації Харківської міської ради договір оренди нежитлової одноповерхової будівлі загальною площею 201 м² по вул. Надудянській в місті Харкові для відкриття кафе. З метою створення додаткової зали для VIP клієнтів ПП „Бузьки” здійснило надбудову другого поверху. Будівництво здійснювала будівельна фірма ТОВ „МТМ”. При перевірці інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Харківської області був складений акт, в якому зазначені наступні порушення:

– відсутність проектно-кошторисної документації;

– відсутність дозволу на будівництво.

Управління комунального майна та приватизації повідомило, що не надавало дозволу на проведення будівельних робіт, реконструкції та ремонту.

Які державні органи мають право здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль, їх компетенція? Якими нормативними актами передбачена відповідальність за порушення законодавства у сфері містобудування? Яка відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування? Який порядок видачі дозволу на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств? Які види господарських санкцій можуть бути застосовані до: а) орендатора; б) виконавця підрядних робіт; в) орендодавця?

46. ЗАТ “Колос України” (Підрядник) за договором підряду з ТОВ “Домашній хліб”(Замовник) намололо 50 т муки із зерна останнього. За умовами договору Підрядник зобов’язався зберігати муку в тарних мішках на своєму складі протягом трьох місяців, а Замовник зобов’язувався, по мірі необхідності, протягом вказаного терміну одержати муку та здійснити її самовивіз. За виконані роботи Замовник зобов’язаний сплатити 14 тис. грн в десятиденний строк з моменту виконаних робіт; за зберігання муки сторони визначили плату в розмірі, яка розраховувалася таким чином: 30 грн на місяць за 1 м² площі, що використовується для зберігання муки на складі за умови дотримання встановлених правил штабелювання. Своїх зобов’язань щодо оплати робіт за виконані роботи Замовник не виконав.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди при взаємодії двох транспортних засобів, які належали Підряднику та Замовнику, обидві вантажівки отримали значні ушкодження. За результатами висновку органів ДАІ, винною особою в скоєнні ДТП визнано водія ТОВ “Домашній хліб”.

Голова правління ЗАТ “Колос України” направив ТОВ “Домашній хліб” вимогу, в якій зазначив, що не видасть муки до тих пір, доки не буде погашено заборгованості за: (а) виконані роботи з помолу муки; (б) зберігання муки; (в) витрати на ремонт вантажівки в розмірі 45000 грн (відповідно до висновків спеціаліста-товарознавця).

Визначить правову природу відносин, які виникли між сторонами, та охарактеризуйте їх. Яка відповідальність передбачена законодавством за невиконання чи неналежне виконання господарсько-правових зобов’язань? Які способи забезпечення господарсько-правових зобов’язань ви обрали б до вказаних договірних відносин ? Що таке оперативно-господарські санкції, їх ознаки? Як співвідносяться оперативно-господарські санкції з категоріями “самозахист цивільного права”, “спосіб забезпечення виконання зобов’язань”? Дайте оцінку діям сторін договору та голови правління ЗАТ “Колос України”.

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

Кримінальний кодекс України від 05.07.2001 р.

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.90 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 6.

Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. // Там же. – 2001. – № 12.

Про виконавче виробництво: Закон України від 21.04.99 р. // Там же. – 1999. – № 24.

Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23.12.98 р. № 351-ХІV // Там же. – 1999, № 5 – 6. – Ст. 44.

Про рекламу: Закон України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР // Там же. – 1996 – № 39 – Ст. 181.

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII // Там же. – 1991 – № 30 – Ст. 379.

Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.96р. № 236/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. 1996 – № 36 – Ст. 164.

Малеин Н.С. Современные проблемы юридической ответственности // Государство и право. – 1994. – № 6.

Липницкий Д.Х., Болотова А.Д. Основные направления унификации экономических санкций. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998.

Чернодчук В., Чернодчук Т. До питання щодо оперативно-господарських санкцій // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – № 3

8. Державне регулювання господарської діяльності

П л а н

1. Поняття та значення державного регулювання економіки. Засоби державного регулювання господарської діяльності.

2. Ліцензування: порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій. Патентування господарської діяльності.

3. Державна система стандартизації та сертифікації, її правові джерела. Види стандартів в Україні. Сертифікація товарів та послуг. Правові засади обов’язкової та добровільної сертифікації.

4. Правові джерела регулювання ціноутворення в Україні. Види цін та тарифів, порядок їх встановлення. Відповідальність за порушення законодавства про ціни. Державна підтримка малого підприємництва.

5. Контроль за здійсненням господарської діяльності. Порядок проведення перевірок суб’єктів господарської діяльності.

Завдання

47. До ТДВ “СК “А” (надалі – Товариство) надійшов з Держфінпослуг акт про порушення законів та інших нормативно-правових актів Товариством (надалі – Акт). В Акті зазначалося про порушення страховиком ст. 31 Закону України „Про страхування” в частині необхідності встановлення величини резервів не зароблених премій залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахункового періоду).

Який порядок формування резервів? Які вимоги до розміщення резервних коштів? Вкажіть відповідальність за порушення порядку розміщення резервних коштів.

48. Шостого травня 2008 р. Держфінпослуг було призначено примусову санацію ВАТ „СК «А»” (надалі – Товариство) у зв’язку з невиконанням страховиком зобов’язань перед страхувальниками протягом трьох місяців.

Товариство, вважаючи дії уповноваженого органу незаконними, звернулося до адміністративного суду. Позов мотивовано тим, що страховик належно виконує зобов’язання, а невиплата страхового відшкодування пов’язана з цивільно-правовим спором між страховиком та страхувальниками щодо дійсності правочину.

У якому випадку уповноважений орган має право здійснювати примусові дії щодо страховика? Який порядок проведення примусової ліквідації, реорганізації та санації страховика?

49. З 01.01.2005 р. по 30.12.2007 р. Морозов В.С., працюючи на посаді директора державного підприємства „Прогрес”, заключив господарські договори з різними фірмами на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом своїм локомотивом на під’їзних коліях, які належать ДП „Прогрес”, без отримання ліцензії на заняття господарською діяльністю, яка виражається в наданні послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно п. 35 ст. 9 Закону України „ Про ліцензування окремих видів господарської діяльності”.

Чи підлягає ліцензуванню згідно з вимогами названого вище закону господарська діяльність підприємств, які надають постійно на підставі господарських договорів послуги із забезпечення переміщення вагонів з вантажами та інші послуги, що є частиною технологічного процесу перевезення вантажів залізничним транспортом? Яке правове обґрунтування цього рішення? Який порядок отримання ліцензії та який орган в даному випадку буде надавати ліцензію?

50. Суб’єкт підприємницької діяльності Морозов відкрив магазин з продажу будівельних матеріалів. Через деякий час він орендував в іншому магазині два відділи, де здійснював реалізацію деяких будівельних матеріалів.

Чи необхідно придбати торговельний патент у даному разі? Які види діяльності за законодавством підлягають патентуванню?

51. За результатами планової перевірки (інспектування) філії банку, яку здійснила група інспекторів НБУ, виявлено низку порушень банківського законодавства, в тому числі відсутність деяких кредитних справ позичальників та невиконання вимог щодо ідентифікації фізичних осіб при відкритті поточних рахунків, про що було складено довідку, яку підписав керівник цієї групи. Після розгляду зазначеної довідки групою інспекторів та керівництвом територіального управління НБУ керівником територіального управління НБУ був складений протокол і прийнято рішення про застосування до банку – юридичної особи заходів впливу, а саме: видано розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів та накладення штрафу на банк – юридичну особу в розмірі один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду і винесено постанову щодо накладення штрафу на керівника банку в розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Які заходи впливу може застосовувати до банків НБУ? Чи адекватні застосовані до банку заходи впливу конкретним порушенням, які ним були допущені? Які є порушення законодавства при застосуванні зазначених заходів впливу?

Нормативно-правові акти та література

Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 р. // Там же. – 1990. – № 52. – Ст. 650.

Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23.03.96 р. // Там же. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

Про стандартизацію: Закон України від 17.05.2001 р. // Там же. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

Про підтвердження відповідності: Закон України від 17.05.2001 р. // Там же. – 2001. – № 32.– Ст. 169.

Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 р. // Там же. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 р. // Там же. – 2000. – № 51 – 52. – Ст. 447.

Про деякі заходи в дерегулюванні підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23.07.1998 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 30. – Ст. 1119.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 369 // Там же. – 2001. – № 41. – Ст. 1864.

Положення про порядок накладення адміністративних штрафів. Затв. постановою Правління НБУ від 29.12.2001 р. № 563 // Там же. – 2002. – № 5. – Ст. 199.

Ліцензування в Україні / За заг. ред. А. В. Дашкевича. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 416 с.

Шевердіна О. В. Проблеми вдосконалення законодавства про ціни та ціноутворення в Україні // Проблеми законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 78. – С. 92 –97.

Сорокун І. М. Правові й організаційні засади сертифікації товарів, що ввозяться в Україну // Там же. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 86. – С. 153 – 158.

9. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

П л а н

1. Загальні положення процедури банкрутства. Поняття неплатоспроможності і банкрутства. Учасники справи про банкрутство.

2. Розгляд справ про банкрутство в господарському суді: порушення справи про банкрутство, розпорядження майном боржника, санація, ліквідація, мирова угода.

3. Особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності.

4. Правове регулювання неспроможності (банкрутства) в зарубіжних країнах.

Завдання

52. а) ДПІ у Московському районі м. Харкова через місяць після виникнення заборгованості на підставі наданої звітності звернулась до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ “Овис” у зв’язку з бюджетною заборгованістю в сумі 56 132,26 грн, у т.ч. пеня – 4 115,76 грн та на підставі відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням ТОВ “Овис”.

Чи досить підстав, зазначених у заяві для порушення справи господарським судом? Що є підставою для порушення справи про банкрутство? Дати характеристику ініціюючого, змушеного, забезпеченого, привілейованого і реєстрового кредиторів у процедурі банкрутства. У чому полягає відмінність між загальною і спеціальною процедурою банкрутства?

б) При порушенні справи про банкрутство ухвалою господарського суду введена процедура розпорядження майном боржника строком на 15 міс.

Які терміни процедури розпорядження майном боржника і підстави їх розділу? Основна мета процедури розпорядження майном боржника? Яка мета введення процедури розпорядження майном боржника? Які наслідки введення процедури розпорядження майном боржника? Хто може бути розпорядником майна боржника?

53. а) Розпорядником майна боржника складено реєстр кредиторів, відповідно до якого кредитори, заяви яких про їх приєднання до процедури банкрутства надійшли в господарський суд через два місяці після публікації об’яви про порушення процедури банкрутства, не включені до реєстру, а можуть бути включені тільки за умов ухвали одноголосної на зборах кредиторів.

Який порядок виявлення кредиторів і складення реєстрів вимог кредиторів? У чому полягають повноваження зборів кредиторів і за якими критеріями здійснюється вибір комітету кредиторів?

б) Керуючим санацією протягом шести місяців з дня введення процедури санації не надано в суд плану санації.

Які наслідки введення процедури санації? Хто може бути призначений керуючим санацією і його повноваження? Що таке план санації і яка процедура його затвердження? Чи має право керуючий санацією здійснювати продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу в процедурі санації?

54. Господарським судом в порядку, передбаченому статтями 47 – 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника чи про визнання його банкрутом”, введена ліквідаційна процедура по справі про визнання банкрутом суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина А.

Чи має право господарський суд порушити справу про банкрутство у відношенні фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності? У яких випадках відкривається ліквідаційна процедура і її етапи? Які наслідки визнання боржника банкрутом? Які повноваження ліквідатора в ліквідаційній процедурі? Який порядок виявлення і оцінки ліквідаційної маси?

55. Після продажу майна банкрута ліквідатором задоволені вимоги ДПІ у відношенні ПДВ – на суму 5 723 650,00 грн і штрафні санкції на суму 256 000 грн – у третю чергу, а також вимоги банку на суму 1 150 000 грн, забезпечену заставою, в четверту чергу.

Чи правомірні дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі? Який порядок реалізації майна банкрута в ліквідаційній процедурі? У якому порядку задовольняються вимоги кредиторів?

56. Між боржником, його акціонерами і одним із кредиторів у процедурі банкрутства укладено мирову угоду на вигідних умовах для боржника відносно часткового списання кредитором боргів боржника, а також про обмін частини боргів на акції боржника, без задоволення всіх вимог і припинення провадження у справі про банкрутство.

У чому полягає відмінність мирової угоди в процедурі банкрутства від цивільно-правової угоди? Який порядок укладання й умови мирової угоди в процедурі банкрутства? Яка процедура затвердження мирової угоди господарським судом в процедурі банкрутства? Який порядок розірвання мирової угоди і визнання її недійсною в процедурі банкрутства?

Нормативно-правові акти та література

Господарський процесуальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом: Закон України від 30.06.1999 р. // Там же. – 1999р. – № 42 – 43. – Ст. 378.

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 1 – 2. – Ч. 1. – Ст. 1.

Про заставу: Закон України від 02.10.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 643.

Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та іншими держаними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 7. – Ст. 259.

Про введення мораторію на примусову реалізацію майна: Закон України від 29.11.2001 р. // Там же. – 2001. – № 52. – Ст. 2332.

Про затвердження порядку проведення досудової санації державних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України № 515 від 17.03.2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2000 р. – № 12. – Ст. 427.

Положення про Міністерство економіки України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26.05.2007 р. // Там же. – 2007. – № 39. – Ст. 1563.

Положення про Державний департамент з питань банкрутства. Затв. постановою КМУ № 533 від 19.04.2006 р. // Там же. – 2006. – № 16. – Ст. 1190.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів): Затв. наказом Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України № 72/49 від 04.05.2001 р. // Там же. – 2001. – № 21. – Ст. 975.

Інформаційний лист ВГС “Про практику Верховного Суду України у справах про банкрутство” від 16.05.2003 р. № 01-8/525 // Вісн. господар. судочинства. – 2003. – № 3.

Рекомендація Вищого Господарського Суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»” від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 // Там же. – 2004. – № 4.

Господарське право України: Підруч. для студ. юрид. спеціальностей вищ. закл. освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н.В. Погорецька та ін.; За ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. – Х.: 2005. – С. 260 – 280.

Поляков Б.М. Закон Украины “О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом”: Научно-практический комментарий / Под общ. ред. Д.Н. Притыки. – К.: Изд. Дом “Ін Юре”. – 2003. – 272 с.

Чередначук В.Д. Правове регулювання неплатоспроможності банків: Навч. посіб. – Суми: ВТД “Університетська книга”. – 2007. – 230 с.

10. Правові засади захисту економічної конкуренції

П л а н

1. Поняття економічної конкуренції. Загальна характеристика правопорушень у сфері конкуренції.

2. Недобросовісна конкуренція та форми її здійснення.

3. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

4. Поняття економічної та адміністративної монополії. Монопольне (домінуюче) положення на ринку та зловживання ним.

5. Концентрація суб’єктів господарювання.

6. Правовий статус Антимонопольного комітету України, його структура та компетенція.

7. Поняття суб’єктів природних монополій та суміжних ринків. Органи, що здійснюють державне регулювання діяльності природних монополій.

Завдання

57. Суб’єкти господарювання – приватні підприємства “Вікторія”, “Бікон” та “Торада”, здійснювали виробництво будівельних матеріалів. Власники цих підприємств вирішили створили шляхом реорганізації (злиття) ПП “Вікторія”, “Бікон” та “Торада” новий суб’єкт господарювання “ВБТ”, який продовжив займатися виробництвом будівельних матеріалів та почав займати досить великий сегмент ринку даного товару. Новостворене підприємство почало здійснювати продаж виробленої продукції споживачам за умовою прийняття останніми додаткових зобов’язань, зокрема додаткового придбання, поряд з необхідними їм товарами, непотрібних.

Чи відбувається у даному випадку порушення законодавства про захист економічної конкуренції (надайте кваліфікацію зазначеним діям), якщо так, то яку відповідальність буде нести правопорушник? Які дії повинно вчинити регіональне відділення Антимонопольного комітету України?

58. П’ять засновників – підприємств, які є виробниками дитячого одягу, вирішили створити нове підприємство шляхом злиття зазначених суб’єктів господарювання. Вартість активів та обсяг реалізації товарів двох підприємств за останній фінансовий рік складала суму еквівалентну 1 млн євро, а останніх трьох – 2 млн євро в сукупності. Виконавчий комітет міської ради відмовив їм у державній реєстрації на тій підставі, що у зазначених засновників не має дозволу Антимонопольного комітету на концентрацію.

Чи правомірно вчинив орган державної реєстрації? Чи відбувається у даному випадку концентрація господарюючих суб’єктів та чи потрібен у такому разі дозвіл на її здійснення ?

59. Громадянин А. заснував приватне підприємство з виробництва спецодягу. Його дружина, яка не є приватним підприємцем, неодноразово перешкоджала укладенню договорів між споживачами та іншими виробниками спецодягу (конкурентами г-на А). Вона поширювала між потенційними споживачами зазначеного товару відомості, які принижували ділову репутацію цих виробників.

Чи має місце у даному випадку недобросовісна конкуренція? Якщо так, дайте кваліфікацію зазначеним діям та визначіть, хто та яку відповідальність повинен нести.

60. Два підприємства, виробники товарів побутової хімії, які займали найбільший сегмент даного товарного ринку у відповідному регіоні (разом їх сукупна частка складала 36 %), домовилися про розподіл ринків збуту. Вони на певний період встановили ціни набагато нижчі тих, які склалися на даному товарному ринку, внаслідок чого було витіснено їх конкурентів – малих підприємств.

Чи є дії зазначених підприємств порушенням законодавства про захист економічної конкуренції? Яку назву має це порушення та який орган повинен винести рішення щодо цього? Який загальний порядок для розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та якими нормативними актами він регламентується?

61. ВАТ “Полтаваобленерго” здійснює постачання електричної енергії на підставі відповідної ліцензії.

Чи може такий суб’єкт господарювання за власним бажанням припинити свою діяльність чи зменшити обсяги реалізації електричної енергії і з чим це пов’язано? Що становить собою природна монополія та суміжний ринок? Що утворює нормативно-правове підґрунтя функціонування енергоринку?

62. Акціонерне товариство” Харківський електроапаратний завод” звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення антимонопольного органу про визнання його підприємством-монополістом та про занесення його в державний реєстр підприємств-монополістів. У своєму позові позивач посилався на те, що його доля на товарному ринку електромагнітних муфт великого діаметру складає 30 %. Антимонопольний орган мотивував своє рішення тим, що в Харківській області це єдиний завод з виробництва такої продукції, тому він диктує споживачам неприйнятні умови при укладенні контрактів щодо її постачання.

Яке рішення повинен винести господарський суд? Чи існує державний реєстр підприємств-монополістів та які правові наслідки внесення в цей реєстр господарюючого суб’єкта?

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. – № 436–ΙV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. // Відом. Верхов. Ради України – 2001. – № 12. – Ст. 64.

Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. // Там же. – 1996. – № 36. – Ст. 164.

Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. // Там же. – 1993. – № 50. – Ст. 472.

Про природні монополії: Закон України від 20.04. 2000 р. // Там же. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

Хозяйственное право: Учеб. / Под ред. В.К Мамутова – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.

Щербина В.С. Господарське право: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Медведєв А. Особливості становлення та розвитку законодавства про захист економічної конкуренції // Підприємництво, госп-во і право. – 2008. – № 2. – C. 11 –14.

Саніахметова Н. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб’єкта господарювання на ринку: поняття та види / Н. Саніахметова, С. Мельник // Там же. – 2003. – № 1. – C. 3 – 5.

11. Спеціальні режими господарювання

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Спеціальні (вільні) економічні зони. Суб’єкти вільної економічної зони.

2. Зміст спеціальних режимів вільної економічної зони. Договір на реалізацію інвестиційного проекту. Адміністрація вільної економічної зони та її компетенція.

3. Території з пріоритетним розвитком. Особливості правового режиму господарської діяльності.

Нормативно-правові акти та література

Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.92 р. // Відом. Верхов Ради України. – 1992. – № 50.

Бринцев О. Вільні економічні зони: Pro et contra / О. Бринцев, М. Міщенко // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2006. – № 4. – C. 137 – 145.

Буткевич О. В. Ліквідація пільгового режиму господарювання вільних економічних зон України // Вісн. господар. судочинства. – 2005. – № 4. – C. 159 – 164.

Андреев В. К. Правовое регулирование создания и деятельности особых экономических зон // Государство и право. – 2006. – № 7. – C. 43 – 47.

ЧАСТИНА ІІ

1. Правове регулювання торговельної діяльності

П л а н

1. Торговельна діяльність як різновид господарської діяльності. Види торгівлі та торговельної діяльності.

2. Поняття товару та особливості правового режиму обігу окремих його видів.

3. Організаційні форми торговельної діяльності.

4. Ліцензування та патентування торговельної діяльності.

5. Порядок заняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення.

6. Порядок обліку торговельних операцій. Правове регулювання застосування реєстраторів розрахункових операцій та товарно-касових книг.

7. Правове регулювання торгівлі спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами.

Завдання

63. Студент В. у вільний від навчання час здійснює поїздки до Туреччини та скуповує товари народного споживання. Придбані товари направляються в Україну вантажним контейнером з подальшим продажем їх В. на ринку.

Наскільки правомірна діяльність В.? До якого виду торгівлі відноситься діяльність В.? Які особливості здійснення торгівлі на ринках?

64. Працівники відділу по боротьбі з економічною злочинністю 10.09.2008 р. здійснили перевірку складу-магазину будівельних матеріалів приватного підприємця М. В обґрунтування своїх дій працівники міліції послалися на Закон України “Про міліцію”, скаргу споживача та пред’явили посвідчення особи.

Працівниками міліції здійснено перевірку наявності: свідоцтва про реєстрацію с.п.д. та свідоцтва про реєстрацію платника податків а також вони провели інвентаризацію каси та товарних залишків. До того ж перевірили наявність сертифікатів відповідності на цементи марок М-300, М-400, М-500, розфасовані в мішках.

Перевіркою встановлено, що на місці торгівлі відсутні копії сертифікатів на цемент марки М-400; на мішках з цементом марки М-500 не було інструкція по його застосуванню, а з цементом М-300 не зазначено строку виготовлення та строку придатності.

За результатами перевірки працівники міліції склали протокол перевірки та протокол вилучення: копій сертифікатів; по одному екземпляру мішків, у яких були упаковані вказані товари.

Матеріали перевірки (протоколи, упаковка) направлені в Н-е обласне управління у справах захисту прав споживачів та районну податкову інспекцію.

Працівниками Н-го обласного управління у справах захисту прав споживачів 12 вересня проведена перевірка діяльності приватного підприємця М. Начальником цього управління 02.11.2007 р. винесено постанову про накладення санкцій, передбачених Законом України “Про захист прав споживачів” – штрафу в розмірі 4213 грн.

Інспектором районної податкової інспекції 14 жовтня 2007 р. проведена перевірка дотримання податкового законодавства приватним підприємцем М. за результатами якої встановлено, що в торговому приміщенні відсутні на видному місці: копія патенту, книга скарг і пропозицій, копія дозволу на відкриття об’єкта торгівлі.

Інспектором складений акт перевірки і переданий на підписання приватному підприємцю.

До якого виду торгівлі належить діяльність приватного підприємця М.? Який порядок відкриття об’єктів торгівлі та які вимоги до торговельного залу об’єкта торгівлі? Які вимоги встановлені чинним законодавством для роздрібної торгівлі будівельними матеріалами і їх якості? Який порядок обліку торговельних операцій? Назвіть державні органи, які мають право здійснювати перевірки суб’єктів торговельної діяльності, та проаналізуйте їх компетенцію.

65. Державна податкова інспекція пред’явила позов до приватного підприємця Тимощук про вимогу штрафу за здійснення торгівлі без реєстратора розрахункових операцій. У позові зазначено, що Тимощук продала без розрахункового чека покупцю один блок сигарет та дві пляшки води. Контрольну закупку проводив співробітник податкової адміністрації. Про цей факт у присутності Тимощук та свідків співробітник податкової адміністрації склав акт. Добровільно Тимощук відмовилась сплатити штраф, посилаючись на те, що справа була спровокована робітником податкової адміністрації і що це єдиний випадок незастосування нею реєстраторів розрахункових операцій.

Господарський суд відмовив податковій адміністрації в розгляді позовної заяви, посилаючись на те, що в суді може бути розглянута скарга самої Тимощук, якщо вона оскаржить дії податкової адміністрації.

Як вирішити справу? Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій?

66. Суб’єкт підприємницької діяльності Ковальчук відкрив салон побутових послуг та розпочав свою діяльність. Через тиждень районна податкова інспекція здійснила перевірку цього господарюючого суб’єкта, де виявилось, що всі операції з надання послуг здійснювались робітниками з використанням розрахункових книжок. Інспектор податкової інспекції склав акт перевірки, де вказувалось про застосування фінансових санкцій, у даному випадку – за непроведення розрахункових операцій через електронний касовий апарат.

Чи правомірні дії податківців? За які види правопорушень застосовуються фінансові санкції згідно із законодавством?

67. Суб’єкт господарської діяльності товариство з обмеженою відповідальністю „Фаворит” відкрив магазин та почав здійснювати торговельну діяльність. До магазину звернувся Кириленко, який завіз для продажу десять ящиків горілки. Продавець погодилася продати цей товар за тиждень. Через п’ять днів співробітники податкової міліції здійснили перевірку цього торговельного об’єкта і виявилося, що на зазначений товар не було підтверджуючих документів (ліцензії, сертифікату). Податкова міліція вилучила вісім ящиків горілки та порушила кримінальну справу проти засновників ТОВ „Фаворит”.

Чи правомірні дії податкової міліції? Якими нормативними актами регулюються правила торгівлі алкогольними напоями? Яку відповідальність несуть робітники магазину за дане правопорушення?

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18 – 22. – Ст. 144.

Про стандартизацію: Закон України від 17.05.2001 р. // Там же. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

Про підтвердження відповідності: Закон України від 17.05.2001 р. // Там же. – 2002. – № 32. – Ст. 169.

Про захист прав споживачів: Закон України від 01.12.2005 р. // Там же – 1991. – № 30. – Ст. 379.

Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 01.06.2000 р. // Там же. – 2000. – № 38. – Ст. 315.

Про патентування деяких видів підприємницької діяльності від 23.03.1996 р. // Там же. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

Про державне регулювання виробництва та обороту спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19.12.1995 р. (із змін. та допов.) // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 46. – Ст. 345.

Порядок провадження торгівельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 // Офіц. вісн. України – 2006. – № 25. – Ст. 1818.

Зеркалов Д.В. Торговельне право України: Довід. – К.: Дакор, 2007. – 336 c.

Попов А.А. Торговое право: Учеб. пособие. – 3-е изд. доп. и перераб. –Х.: Изд. группа “РА-каравелла”, 2003.

Сокур Ю. Становлення торговельного права в Україні (історико-правовий аспект) // Підприємництво, госп-во і право. – 2004. – № 5. – C. 53 – 56.

Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. – Т.2. Товар. Торговые сделки. – М.: Статут, 2003. – 544 с.

2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

П л а н

1. Зовнішньоекономічні відносини як об’єкт правового регулювання. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

2. Зовнішньоекономічний контракт: поняття, порядок укладення. Вимоги до форми контракту.

3. Особливості змісту зовнішньоекономічного контракту. Право країни, що визначає права та обов’язки сторін.

4. Базисні умови поставок.

5. Платіжні умови та джерела їх регулювання.

6. Захисні застереження.

7. Арбітражне застереження.

8. Порядок розгляду справ інститутами міжнародного комерційного арбітражу.

9. Виконання іноземних арбітражних рішень.

10. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів.

11. Посередницькі договори у зовнішньоекономічній діяльності.

12. Угоди з давальницькою сировиною.

13. Франчайзингові та ліцензійні зовнішньоекономічні угоди.

14. Договори перевезення вантажів та пасажирів.

15. Система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

16. Ліцензування та квотування ЗЕД.

17.Облік окремих зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Застосування індикативних цін.

Завдання

68. Державне казенне підприємство “Оптико-механіч-ний завод” у січні 2008 р. склало контракт з приватною фірмою “Індіан-Інтернешнл” на поставку оптичних лінз на умовах FCA до м. Харків на загальну суму 40 000 дол. США. Отримувач вантажу – польське підприємство високоточного обладнання “Польськамедсервіс”. При цьому умовами контракту передбачалося, що оплата здійснюється за поставлені лінзи поетапно: 40 % – передплата; 60 % – протягом 60 днів з моменту поставки.

Сторони домовилися, що “все, що не врегульовано цим контрактом, регулюється чинним законодавством України, а в разі виникнення спору, то такий передається на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду, місце розгляду справи – м. Стокгольм, мова судочинства – англійська”.

У зв’язку з невиконанням своїх обов’язків по оплаті 60 % приватною фірмою “Індіан-Інтернешнл” у зазначені в контракті строки постачальник почав розшук засновника покупця – Рашида А. Для цього він звернувся з відповідним запитом до посольства Індії в Україні, з листом до “Інтерполу” та скаргою до Міністерства внутрішніх справ Індії.

Всі ці інстанції з розумінням поставились до підприємства-постачальника, але відповіли, що Рашид А. не проживає за зазначеною адресою в Індії понад один рік, знаходиться в розшуку правоохоронними органами по звинуваченню в зґвалтуванні.

Державна податкова інспекція надіслала повідомлення про наявність податкового боргу у зв’язку з несвоєчасним поверненням валютної виручки Державним казенним підприємством “Оптико-механічний завод”.

Не погоджуючись з цим рішенням-повідомленням, Державне казенне підприємство “Оптико-механічний завод” звернулося до Господарського суду Харківської області про визнання його недійсним, вказуючи, що як постачальник воно здійснило всі необхідні дії для повернення валютної виручки.

Які вимоги до форми зовнішньоекономічного контракту встановлюються законодавством України? Що таке арбітражне застереження? Його значення. Проаналізуйте можливі варіанти оптимальних арбітражних застережень. До якої групи відносяться базисні умови поставок FCA. Проаналізуйте їх зміст, права та обов’язки Покупця і Постачальника. Які вимоги до розрахунків в іноземній валюті в зовнішньоекономічній діяльності встановлюються законодавством України? Проаналізуйте їх значення. Які наслідки несвоєчасного повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними договорами? Які види відповідальності передбачені законом за такі порушення? Чи поширюються строки позовної давності на такі правовідносини? Які форми розрахунків та платіжні умови ви вважаєте найбільш оптимальними в зовнішньоекономічних відносинах? Які органи розглядають такі спори та який порядок судового розгляду спорів з зовнішньоекономічної діяльності? Чи правомірні дії Державної податкової інспекції?

69. Згідно з контрактом №1 від 19.10.2006 р. ТОВ “ОТТО” поставлена покупцю нерезиденту ЗАТ “Оптово-розничная торговая и производственная фирма “Кубаньоптпродторг” (Російська Федерація) конструкторський набір надлегкого літака Х-32 “Бекас” на умовах EXW Харків. Оплата за поставлений товар проведена в іноземній валюті.

ДПІ (відділ організації перевірок по відшкодуванню ПДВ управління податкового аудиту і валютного контролю) 01.04.2007р. надала ТОВ “ОТТО” акт про проведення перевірки правильності визначення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету ТОВ “ОТТО”.

В акті зазначалось, що ТОВ “ОТТО” неправильно визначило розмір ПДВ, який підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки не включило в податкові зобов’язання суму ПДВ, яка підлягає сплаті за контрактом із ЗАТ “Оптово-розничная торговая и производственная фирма “Кубаньоптпродторг” за ставкою 20 %. Такого висновку ДПІ дійшла, посилаючись на підпункт 6.2.1 ст. 6 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість“, згідно з яким операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажно-митною декларацією. А ТОВ “ОТТО” не є експортером, оскільки ЗАТ “Оптово-розничная торговая и производственная фирма “Кубаньоптпродторг” отримала товар на складі продавця.

Порівняйте правові категорії – “зовнішньоекономічна” і “зовнішньоторговельна діяльність”, “експорт товару”. Яке правове значення мають Правила “ІНКОТЕРМС”? Проаналізуйте правила ІНКОТЕРМС по чотирьох групах: E, F, C, D, а саме:

– коли продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання за поставкою товарів?

– хто проводить очистку товару для експорту й імпорту, виконує митні процедури й несе пов’язані з цим розходи й ризики?

– хто організовує та оплачує перевезення товару, а також несе при цьому ризики втрати або пошкодження товару?

– які документи необхідні у зв’язку з поставкою товару, хто, за чий рахунок і як їх передає?

– яка упаковка необхідна для товару і хто її забезпечує?

– що таке митна територія?

– як визначається поняття вантажно-митної декларації, її функції та порядок оформлення?

70. ВАТ “Машинобудівний завод” (далі Постачальник) поставив угорській компанії “Здравіє” (далі Покупець) медичні діагностичні прилади на суму 120 000 дол. США на умовах товарного кредиту на 50 днів з моменту передачі товару покупцю. У свою чергу через 20 днів Покупець поставив Постачальнику по іншому контракту сенсорні індикатори, які використовуються в продукції останнього, на загальну суму 101 000 дол. США з умовою оплати протягом 30 днів з моменту передачі товару. Виконуючи свої обов’язки по оплаті за медичне діагностичне обладнання, Покупець сплатив Постачальнику 19 000 дол. США; щодо решти суми направив письмове повідомлення про залік однорідних вимог. У зв’язку з цим просив вважати взаємні розрахунки повністю проведеними. Постачальник погодився з заліком взаємних однорідних вимог і не звертався до господарського суду про сплату за медичне діагностичне обладнання.

Через шість місяців за результатами перевірки дотримання податкового та валютного законодавства ДПІ не погодилася з проведеним заліком взаємних однорідних вимог і направила ВАТ “Машинобудівний завод” рішення повідомлення про наявність податкової заборгованости – сплати неустойки у вигляді пені за несвоєчасне повернення валютної виручки та сплати штрафних санкцій за таке порушення.

Який порядок розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом? Чи допустимі заліки взаємних однорідних вимог в зовнішньоекономічній діяльності? Що таке новація договору? Чи допускається новація зовнішньоекономічного контракту? Проаналізуйте дії податкового органу.

71. Комбінат будівельних матеріалів “В” (далі “В”) прийняв рішення про придбання контрольного пакету акцій, які продавалися внаслідок додаткової емісії, польського підприємства (акціонерного товариства) з виробництву шпалер “С” (далі “С”). З цією метою був укладений контракт купівлі-продажу акцій, згідно з яким у рахунок оплати за акції КБМ “Б” передає до статутного фонду АТ обладнання з контролю за якістю на суму 500 000 дол. та іноземну валюту – 800 000 дол. США.

Для забезпечення повного контролю над “С” між цими сторонами був укладений ще один контракт, згідно з яким “В” викупляло емітовані ним акції і раніше придбані “С” (що складає 25 % статутного фонду “В”) на загальну суму 200 000 дол. США.

Підприємство “В” відвантажило обладнання з контролю за якістю, а також на виконання контрактів подало заявку до банку про придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. Але банк відмовив у купівлі іноземної валюти. Митниця відмовила в митному оформленні вивозу обладнання з контролю за якістю.

Який порядок здійснення інвестицій за кордон? Охарактеризуйте режим здійснення іноземного інвестування на території України? Чи правомірно відмовив банк у купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України? Якщо так, то чому? Чи правомірно відмовила митниця в митному оформленні обладнання з контролю за якістю на вивіз? Якщо так, то чому? Порівняйте правову природу двох контрактів купівлі-продажу акцій.

72. ЗАТ “Кінокомпанія „Море” поставило своєму контрагенту – канадській компанії “F”, фотоматеріали на суму 102 000 дол. США за контрактом № 1 від 10.01.2008 р. Оплату за поставлені фотоматеріали компанія “F” здійснила шляхом передачі Постачальнику на вказану суму простих векселів по акту передачі від 20.04.2008 р. зі строком платежу до пред’явлення. Зазначені векселі компанія “F” отримала від Харківського машинобудівного заводу за виконані підрядні роботи.

ОДПІ в м. Харкові звернулася до Господарського суду Харківської області про визнання контракту № 1 від 10.01.2008 р. недійсним, мотивуючи тим, що він суперечить нормам Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Закону України „Про порядок розрахунків в іноземній валюті” та вексельному законодавству України.

Який порядок розрахунків в іноземній валюті в зовнішньоекономічній діяльності? Що таке платіжні умови зовнішньоекономічних договорів? Які форми та види розрахунків застосовуються в зовнішньоекономічній діяльності? Які особливості застосування вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності? Яким повинно бути рішення суду? Чи вправі органи державної податкової служби стягувати у безспірному порядку з суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України пеню за порушення ними строків ввезення товарів, що імпортуються за бартерним договором?

73. ВАТ „Харківський підшипниковий завод” (далі Сторона 1) уклав 01.06.2007 р. договір бартеру з польським тракторним заводом (далі Сторона 2), згідно з яким Сторона 1 поставила 2000 підшипників на суму 1 500 000 євро, а Сторона 2 зобов’язана була поставити обладнання для кувального цеху протягом одного місяця з моменту отримання підшипників. Сторона 2 не виконала вчасно своїх зобов’язань, мотивуючи це необхідністю завершення стендових випробувань обладнання. 23.04.2008 р. ОДПІ в місті Харкові здійснила перевірку дотримання валютного законодавства ВАТ „Харківський підшипниковий завод”.

За результатами перевірки ОДПІ в місті Харкові було стягнуто у безспірному порядку з ВАТ „Харківський підшипниковий завод” пеню за порушення строків ввезення товарів, що імпортуються за бартерним договором

Які особливості регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у зовнішньоекономічній діяльності?Яке співвідношення бартерних операцій, визначених ГК України, і договору міни, визначеного ЦК України? Чи зупиняється встановлений законом термін проведення бартерної операції суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України в разі передачі спору з нерезидентом на вирішення третейського суду? Чи застосовуються до товарообмінних (бартерних) операцій в зовнішньоекономічній діяльності правила Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”? Чи правомірні дії ОДПІ в м. Харкові?

74. ТОВ „Харківська бісквітна фабрика” (Постачальник) уклало зовнішньоекономічний договір поставки новорічних подарунків для дітей – наборів цукерок – з ВАТ Курська фабрика пошиву верхнього одягу (Покупець). Згідно з умовами договору Постачальник зобов’язався до 10.12.2007 р. поставити покупцю на умовах EW новорічні подарунки в кількості 600 шт. згідно із специфікацією, а покупець прийняти товар та сплатити суму в розмірі 180 000 російських рублів. У арбітражному застереженні в зовнішньоекономічному договорі сторони визначили, що майбутні спори між ними вирішуватиме виключно Вищий господарський Суд України

Які вимоги відповідно до законодавства України ставляться до зовнішньоекономічного договору (контракту)? Який порядок укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та їх форма? Що таке валюта контракту та валюта платежу? Які вимоги до розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності з суб’єктами господарювання резидентами РФ? Що таке арбітражне застереження, його зміст та умови? Який порядок розгляду спорів із суб’єктами господарювання – резидентами РФ? Чи правильно визначено арбітражне застереження в договорі?

Нормативно-правові акти та література

Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // Відом. Верхов. Ради України – 2002. – № 38 – 39. – Ст. 228.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 р. // Там же. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.96 р. // Там же. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.94 р. // Там же. – 1994. – № 40. – Ст. 364.

Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 02.12.97 р. // Там же. – 1998. – № 13. – Ст. 52.

Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.94 р. // Там же. – 1994. – № 25 – Ст. 198.

Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.92 р. // Там же. – 1992. – № 19. – Ст. 259.

Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” (правила ІНКОТЕРМС):Указ Президента України від 04.10.1994 р. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів МПП. // Уряд. кур’єр. – № 63. – 2002; № 68. – 2002.

Про інвестування майнових цінностей резидентами за межі України: Указ Президента України від 13.09.95 р. // Там же. – 1995. – № 145 – 146.

Про систему валютного регулювання і валютного контролю Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15 – 93 // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

Про затвердження Інструкції “Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон” Постанова Правління НБУ від 16.03.99 р. № 122.: // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 17.

Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів від 06.09.2001. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201. // Там же. – 2001 – № 39 – Ст. 1784.

Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа, 1995.

3. Правове регулювання ринків фінансових послуг

П л а н

1. Поняття та види фінансових послуг.

2. Поняття ринків фінансових послуг. Їх правове регулювання.

3. Функції та компетенція Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Інші регулятори ринку.

4. Коло суб’єктів, що мають право надавати фінансові послуги. Реєстрація та ліцензування діяльності фінансових установ. Суміщення надання певних видів фінансових послуг.

5. Заходи впливу, що застосовуються у разі порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг.

6. Законодавчі засади запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

7. Система та суб’єкти фінансового моніторингу.

Завдання

75. Виробничо-комерційна фірма (ВКФ) надала позику за рахунок власних коштів фізичній особі – працівнику фірми на умовах строковості та платності. Районна податкова інспекція звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору позики, оскільки ВКФ не мала права надавати фінансової позики (без реєстрації у якості фінансової установи та отримання відповідної ліцензії).

Яке рішення повинен винести суд?

76. ТОВ “Октопус” займається будівництвом багатоквартирних житлових будинків. Будівництво здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб, які мають намір придбати квартиру, і оформлюється договором про пайову участь у будівництві. Юрист товариства вважає, що в даному випадку порушуються норми Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та законодавства про фінансові послуги, оскільки ТОВ “Октопус” фактично надає фінансові послуги із управління грошовими коштами фізичних осіб, не маючи статусу фінансової установи. Директор товариства хоче отримати роз’яснення від уповноваженого державного органу.

До якого органу він має звертатися? Підготуйте проект відповіді на запит.

77. До юридичної фірми звернувся директор ломбарду “Барс” утвореного у формі повного товариства, з проханням розробити нову редакцію установчого договору, яка б відповідала вимогам чинного законодавства. Ознайомившись із проектом нової редакції договору, директор помітив, що з предмета діяльності виключено положення про здійснення ломбардом операцій щодо збереження майна та скупки виробів із дорогоцінних металів. Юристи пояснили директору, що ломбард є фінансовою установою і не може займатися іншими видами діяльності, аніж фінансові послуги. Директор наполягав на залишенні цієї послуги в договорі, мотивуючи свою позицію тим, що ломбард надає такі послуги дуже давно і не має жодних ускладнень з боку контролюючих органів.

Чи є обґрунтованою позиція юристів?

78. До страхової компанії звернувся потенційний клієнт з наміром застрахувати своє життя. Клієнт попросив у працівника страхової компанії ознайомити його з фінансовою звітністю компанії за останні десять років, переліком нерухомого майна, що їй належить, переліком акціонерів та керівників компанії (голови та членів правління, керівників структурних підрозділів) із зазначенням їх паспортних даних, номерів телефонів та місця проживання. Потенційний клієнт мотивував свою вимогу тим, що оскільки договір страхування життя є довгостроковим, то і він має зібрати максимум відомостей про компанію, її акціонерів та керівників, щоб бути впевненим у її добропорядності та надійності.

Як має поступити працівник страхової компанії?

79. До банку звернувся представник іноземної компанії з метою відкрити рахунок для формування статутного капіталу ТОВ, що створюється цією іноземною компанією. Працівник банку перевірив комплект наданих документів та додатково запросив у представника статут іноземної компанії, а також відомості про всіх її учасників, а якщо такі учасники є юридичними особами, то також про їх учасників (паспортні дані, місце проживання, копії паспортів). Представник іноземної компанії відмовився надавати зазначені документи, оскільки їх надання не передбачене Інструкцією “Про порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою рішенням НБУ. Працівник банку відмовив у відкритті рахунку.

Чи правомірними були дії працівника банку.

80. До юридичної компанії звернувся клієнт із проханням зареєструвати для нього фінансову компанію та створити фонд фінансування будівництва, який би управлявся цією компанією. Клієнт також бажав, щоб ця компанія мала змогу залучати кошти від фізичних та юридичних осіб (на депозити), а також мала право видавати кредити.

Чи можливе створення такої компанії? Складіть алгоритм її створення.

81. Представники Держфінмоніторингу здійснили перевірку оператора однієї з державних лотерей. Під час перевірки виявлено, що не виконуються вимоги Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, а саме: оператор не має у своїй структурі спеціального підрозділу з питань фінансового моніторингу. Оператор стверджував, що оскільки він не має статусу фінансової установи, то не є суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

Чи правильне твердження оператора? Які санкції або заходи впливу можуть бути застосовані до оператора лотереї у випадку порушення ним законодавства?

82. Представники Держфінпослуг здійснили планову виїзну перевірку (інспекцію) кредитної спілки “Швидка допомог”, внаслідок якої виявлено наступні порушення: невідповідність головного бухгалтера спілки встановленим Професійним вимогам; недотримання спілкою фінансових нормативів діяльності та невідповідність договорів про надання кредитів вимогам законодавства про фінансові послуги та Закону України “Про захист прав споживачів”.

Які заходу впливу можуть бути застосовані до кредитної спілки?

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України від 16.01.2003. – Гл. 35. – Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 32. – Ст. – 1457.

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28 .11. 2002 р. // Там же. – № 50. – Ст. 2248.

Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 41.

Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами – суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами: затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21.

Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей. – К.: Реферат, 2004. – 288с.

4. Правове регулювання банківської діяльності.

Банківські операції

П л а н

1. Поняття, види банків та їх характеристики як організаційно-правових форм.

2. Система банківських операцій.

3. Розрахунково-касові операції банків. Банківські рахунки, права й обов’язки сторін за договором на розрахунково-касове обслуговування. Правове регулювання касових операцій банків.

4. Правові основи безготівкових операцій в народному господарстві.

5. Кредитні операції банків. Види банківського кредиту (банківської позики).

6. Депозитні операції банків. Інші операції банків.

Завдання

83. У дозволі, який надано банком своїй філії, було відсутнє право філії на здійснення такої банківської операції (наявної у дозволі банку), як залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Але в довіреності на керівника філії передбачалися повноваження на здійснення угод, пов’язаних з цією операцією, які філія і здійснювала, відображаючи їх на своєму балансі на підставі укладених керівником угод.

Яку відповідальність несе керівник філії, філія банку і банк за здійснення таких операцій? Чи можуть бути визнані угоди, які укладались під час здійснення зарахування та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, недійсними і на якій підставі?

84. У договорі на розрахунково-касове обслуговування передбачено, що у випадку відсутності операцій по рахунку протягом трьох місяців, банк його закриває. В банку (АКБ) прийнято розпорядження про закриття рахунку клієнта після відсутності операцій по рахунку впродовж трьох місяців, а кошти, які залишалися на рахунку, відправлено, за вирахуванням оплати вартості розрахунково-касового обслуговування, яку банк списав на свою користь, на інший рахунок клієнта в іншому банку, про який в банку (АКБ) була інформація в справі по відкриттю рахунка. Але ці кошти з іншого рахунку клієнта в законному порядку списано на підставі платіжної вимоги – в рахунок погашення його боргів. Клієнт звернувся з позовом до банку (АКБ) про відшкодування шкоди в розмірі коштів, які було перераховано з рахунку.

Чи має право банк самостійно списувати кошти в рахунок оплати розрахунково-касового обслуговування клієнта? Якщо має, то за яких умов? Якої шкоди заподіяно клієнту? Дайте обґрунтовану відповідь із зазначенням умов, які необхідно виконати банку, щоб уникнути спору.

85. До банку надійшов запит про надання інформації про рух коштів на рахунку фізичної особи – не суб’єкта підприємницької діяльності, підписаний начальником ВДСБЕЗ і скріплений гербовою печаткою цього органу.

Чи має право банк надавати відповідь на такий запит? Яким органам МВД України банк повинен надавати відповідь на оформлені в установленій формі запити?

86. Між банком та акціонерним товариством (далі – АТ) укладено кредитний договір про надання кредиту траншами (частинами) впродовж 10 днів після надання заявок АТ на перерахування траншів. Банк виконував перерахування несвоєчасно, через що АТ зазнало збитків у своїй виробничій діяльності і не змогло повернути кредит та проценти. Суд задовольнив позовом банку про стягнення з АТ кредиту, процентів та пені тільки в частині стягнення кредиту, відмовивши в стягненні процентів та пені.

Обґрунтуйте законність прийнятого судом рішення на підставі норм законодавства.

87. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) – резидент одержало позику в іноземній валюті від нерезидента і не зареєструвало контракт про позику в установленому законодавством порядку. Банк зарахував іноземну валюту на рахунок ТОВ, яке використало іноземну валюту в Україні відповідно до законодавства. Під час повернення позики банк відмовив ТОВ у перерахуванні іноземної валюти нерезиденту, посилаючись на відсутність реєстрації контракту. ТОВ звернулося з позовом до господарського суду з вимогою зобов’язати банк перерахувати іноземну валюту ТОВ за контрактом нерезиденту.

Які порушення законодавства наявні в діях банку та ТОВ? Яке рішення повинен прийняти суд? Обґрунтуйте відповідь.

88. Позичальник своєчасно не перераховував проценти за користування кредитом банку. Суд задовольнив позов банку до позичальника про розірвання кредитного договору на підставі того, що в кредитному договорі містилася умова дострокового розірвання у разі наявності прострочення виконання зобов’язань позичальником, але відмовив банку в стягненні кредиту, процентів та пені з поручителя у зв’язку з визнанням кредитного договору розірваним.

Чи є розірвання кредитного договору на таких умовах законним? Які підстави для припинення поруки? Чи законне рішення суду? Обґрунтуйте відповідь.

Нормативно-правові акти та література

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 1 – 2. – Ч. 1. – Ст. 1.

Про Національний банк України: Закон України від 20.05.99 р. // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 24. – Ст. 1087.

Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. // Там же. – 2001. – № 20. – Ст. 828.

Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 22.11.96 р. // Відом. Верхов. Ради України // – 1997. – № 5. – Ст. 28.

Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті Закон України від 23.09.94 р. // Там же. – 1994. – № 40. – Ст. 364.

Про обіг векселів в Україні: Закон України від 05.04. 2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 17. – Ст. 731.

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28.11. 2002 р. // Там же. – 2002. – № 50. – Ст. 2248.

Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 17. – Ст.184.

Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень. Затв. ПП НБУ № 375 від 31.07.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 44. – Ст. 1991.

Положення про порядок видачі банкам ліцензії банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Затв. ПП НБУ № 275 від 17.07.2001 р. // Там же. – 2001. – № 31. – Ст. 1601.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Затв. ПП НБУ № 368 від 28.08.2001 р. // Там же. – 2001. – № 40. – Ст. 1813.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.: Затв. ПП НБУ № 369 від 28.08.2001 р. // Там же. – 2001. – № 41. – Ст. 1864.

Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів.: Затв. ПП НБУ від 05.03.2003 р. № 82. // Там же. – 2003. – № 13. – Ст.584.

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Затв. ПП НБУ № 492 від 12.11.2003 р. // Там же. – 2003. – № 51. – Ч 1. – Ст. 2707.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затв. ПП НБУ № 22 від 21.01.2004 р. // Там же. – 2004. – № 13. – Ст. 908.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Затв. ПП НБУ № 637 від 15.12.2004 р. // Там же. – 2005. – № 3. – Ст. 155.

Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Затв. ПП НБУ № 136 від 24.03.1999 р. // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 22. – Ст. 1020.

Банківське право України: Навч. посіб. / А.М. Жуков, А.Ю. Іоффе, В.Л. Кротюк. та ін.; За заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Видав. Дім Ін Юре, 2000. – 384 с.

Олейник О.М. Основы банковского права: Курс лекций. – М.: Юристъ, 1997. – 424 c.

Костюченко О.А. Банківське право: Навч. посіб. – 2-ге вид. перероб. і допов. – К.: МАУП. – 2000. – 240 c.

Закон України “Про банки і банківську діяльність”: Науково-практ. коментар / За заг. ред. В.С. Стельмаха. – К. – 2006. – 520 с.

5. Правове регулювання страхування

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Поняття страхової діяльності. Суб’єкти ринку страхових послуг.

2. Правове регулювання страхової діяльності в Україні.

3. Компетенція уповноважених органів у сфері нагляду за здійсненням страхової діяльності.

4. Контроль та нагляд за здійсненням страхової діяльності.

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Там же. – 2003 – № 11. – Ст. 461.

Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. // Голос України – 1996 – № 68.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 32 .–2001. – Ст. 1457.

Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003р. № 40 // Там же. – 2003. – № 38. – 2003. – Ст. 2047.

Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 13.11.2003р. № 125 // Там же. – 2003. – № 50.–2003 – Ст. 2631.

Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.К. Мамутова – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с. – Библиогр.: с. 897-899.

Щербина В.С. Господарське право: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.

Страхове право : Навч. посіб. / За ред. Ю. О. Заїки. – К.: Істина, 2004. – 192 с.

Чапичадзе Я.А. Правовое регулирование страховой деятельности в Украине: Учеб. пособ. – Х.: Апекс+, 2004. – 416 с.

6. Правове регулювання ринку цінних паперів

(для самостійного вивчення)

П л а н

1. Законодавство про цінні папери та фондовий ринок. 2. Поняття та організація фондового ринку в Україні. Його учасники та регулятори.

3. Форми регулювання фондового ринку.

4. Облік права власності на цінні папери. Національна депозитарна система.

5. Правове регулювання розміщення цінних паперів (емісії).

6. Діяльність з торгівлі ЦП. Організатори торгівлі цінних паперів.

Нормативно-правові акти та література

Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 21.02.2006 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 31 – Ст. 268.

Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України від 30.10.1996 р. // Там же. – 1996. – № 51. – Ст. 292.

Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10.12.1997 р. // Там же. – 1998. – № 15. – Ст. 67.

Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених рішенням ДКЦП ФР від 12.12.2006 р. № 1449 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 6. – Ст. 235.

7. Правове регулювання інвестиційної діяльності

П л а н

1. Поняття та ознаки інвестиційної діяльності. Її співвідношення з підприємницькою та господарською діяльностями.

2. Поняття, ознаки та класифікація інвестицій.

3. Суб’єкти інвестиційної діяльності.

4. Класифікація та види інвестиційних договорів. Інвестиційні договори з особливим суб’єктним складом (концесійні угоди, угоди про розподіл продукції).

5. Поняття спільного інвестування та його інститутів. Класифікація інститутів спільного інвестування та їх особливості. Форми та засоби державного регулювання ІСІ.

6. Правове регулювання іноземного інвестування.

7. Правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями, порядок створення та особливості правового статусу.

8. Правові режими іноземних інвестицій.

9. Усунення дискримінації вітчизняних інвесторів та підприємств, заснованих ними, у порівнянні з підприємствами з іноземними інвестиціями.

10. Інвестування резидентами України за межами України.

11. Правові режими інвестиційної діяльності та форми їх реалізації. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах (СЕЗ) України та територіях пріоритетного розвитку.

12. Державне регулювання інвестиційної діяльності: засоби та механізми реалізації.

13. Гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності, захист інвестицій та охорона прав інвесторів.

Завдання

89. Корпорація “Дент Сплай” (США) та фірма “Стоматологія” (РФ) створили товариство з обмеженою відповідальністю “СтомаДент” з виробництва стоматологічного обладнання. Для організації виробництва корпорація “Дент Сплай” за установчим договором внесла до статутного капіталу інтелектуальну власність (технологію виробництва). Фірма “Стоматологія” (РФ) внесла до статутного капіталу технологічне обладнання. Після першого року діяльності “Дент Сплай” та фірма “Стоматологія” внесли до установчого договору зміни, згідно з якими зазначили, що технологія є спільним внеском, а обладнання є внеском до статутного капіталу корпорації “Дент Сплай”. Після трирічної діяльності ТОВ “СтомаДент” один з її учасників – корпорація “Дент Сплай” – вирішив вийти із складу учасників та вимагав повернути його внесок, тобто технологічне обладнання в натурі, що було задоволено товариством. Але митні органи відмовили в оформленні вивозу іноземної інвестиції.

Чи правомірна відмова митних органів в оформленні вивозу інвестицій? Охарактеризуйте правовий режим іноземних інвестицій. У чому полягають гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності; гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв’язку з іноземними інвестиціями; гарантії використання доходів, прибутків та інших коштів, одержаних від іноземних інвестицій на території України.

90. Між КП “Київський центр нових технологій в стоматології” як замовником, ЗАТ “Укрмед-Інвест” як інвестором та ТОВ “Гефест Інк” як підрядником 05.12.2004 р. укладений довгостроковий інвестиційний договір про реконструкцію з добудовою стоматологічної поліклініки в комплексі з будівництвом багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Київ, пров. Польовий, 7. За умовами цього договору замовник зобов’язався (а) забезпечити підрядника відповідними матеріалами, необхідними для проведення робіт з розробки проектно-кошторисної документації та будівництва об’єкта; (б) протягом шести місяців з моменту підписання договору одержати в ДАБК дозвіл на ведення підготовчих робіт та оформити ордер на будівництво об’єкта; (в) за необхідності делегувати свої повноваження інвестору на виконання окремих видів робіт для ведення будівництва об’єкта; (г) оформити їх в установленому порядку. Інвестор зобов’язався забезпечити інвестування робіт, передбачених графіком ведення будівництва об’єкта, а підрядник забезпечити виготовлення проектно-розвідувальних та кошторисних робіт для виконання підготовчих та будівельних робіт, забезпечити будівництво об’єкта відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та ввести об’єкт в експлуатацію в установлений термін відповідно до графіка, що оформлений як додаток 1 до договору.

Згідно з договором доручення № 1 від 06.06.2004 р., укладеного між КП “Київський центр нових технологій в стоматології” та ЗАТ “Укрмед-Інвест”, замовник доручив інвестору здійснення функцій замовника за довгостроковим інвестиційним договором від 22.12.2004р., зобов’язавшись вчасно надавати документи й матеріали, необхідні інвестору для виконання ним доручення, передати інвестору під будівництво об’єкта земельну ділянку площею 0,42 га по пров. Польовому, 7 у м. Києві, огородженою і придатною для виконання будівельних робіт тощо, а останній взяв на себе зобов’язання укласти необхідні договори на проектування та будівництво об’єкта, забезпечити проведення комплексної Державної експертизи проекту будівництва об’єкта, погодити проектно-кошторисну документацію із замовником, одержати дозвіл на будівельні роботи тощо.

Інвестор та підрядник не виконали своїх договірних зобов’язань у строки, визначені графіком ведення будівництва об’єкта. Замовник, вважаючи, що інвестор і підрядник істотно порушили умови договору, звернувся до господарського суду про дострокове розірвання договору.

Дайте визначення та охарактеризуйте правові категорії „інвестиційний договір”, „договір інвестиційного характеру”. Визначте сторони інвестиційного договору, їх права та обов’язки. Яка природа договірних відносин, що склалися між сторонами? Який порядок укладення та припинення інвестиційного договору? Які наслідки припинення інвестиційної діяльності?

91. Загальні збори ВАТ „Машинобудівний завод №1” прийняли рішення про розподіл дивідендів за підсумками діяльності 2007 р. Також зборами прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій за рахунок реінвестиції вказаних дивідендів до статутного капіталу. Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю „Кверікс UK” (Велика Британія), як акціонер ВАТ „Машинобудівний завод №1”, подало заяву правлінню про направлення належних йому дивідендів у розмірі 200 000 грн до статутного капіталу. Територіальне відділення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відмовилося приймати звіт про емісію акцій в результаті збільшення статутного капіталу з тих підстав, що „Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю „Кверікс UK” (Великобританія) є іноземним інвестором, тому не може здійснювати пряму інвестицію в національній валюті України”.

Що таке інвестиційна діяльність та які форми іноземного інвестування ви знаєте? Що таке прямі інвестиції? Який порядок реєстрації іноземних інвестицій? Назвіть види іноземних інвестицій? Який порядок збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства шляхом реінвестиції дивідендів? Чи правомірні дії територіального управління ДКЦПФР України?

92. До господарського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України (далі – віділення Фонду) про внесення змін до договору купівлі-продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) у частині умов інвестування, у тому числі щодо розміру сум, строків та напрямку інвестування. Відділення Фонду та ТОВ уклали договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ на некомерційному конкурсі під інвестиційні зобов’язання. Відповідно до умов договору ТОВ, придбавши пакет акцій, зобов’язується протягом обумовленого терміну сплатити відповідну суму, а також у визначені строки виконати інвестиційну програму.

Строки виконання інвестиційної програми ТОВ було порушено.

Рішенням господарського суду позов задоволено з тих підстав, що вини позивача в порушенні строків інвестування немає.

Що таке приватизація державного та комунального майна? Які способи приватизації ви знаєте? Що таке інвестиційні зобов’язання інвестора в процесі приватизації державного майна? У чому особливості придбання акцій підприємства, яке приватизується, на некомерційному конкурсі? Якими законодавчими актами повинен був керуватися суд? Чи правильне рішення постановив суд?

93. Державна комісія регулювання ринків фінансових послуг своїм рішенням визнала пайовий інвестиційний фонд диверсифікованого виду інтервального типу “Приватний інвестор Фонд Перший” ТОВ “Перша Севастопольська Компанія з управління активами” (ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів – діяльності з управління активами: діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування) таким, що не відповідає вимогам щодо мінімального обсягу активів ІСІ.

Що таке інститути спільного інвестування? Дайте визначення їх видів? Які особливості пайових інвестиційних фондів диверсифікованого виду інтервального типу? Визначте поняття та вимоги до активів ІСІ. Визначте поняття та сутність диверсифікація інвестиційних активів. Визначте повноваження ДКРРФП України. Які правові наслідки прийнятого комісією рішення?

94. Сесією Х. міської ради прийнято рішення про надання дозволу на передачу багатоповерхової нежитлової будівлі, яка розташована в історичному місці міста, віднесена до категорії пам’ятки історії та потребує капітального ремонту, в концесію на 50 років за дотримання концесіонером наступних умов:

– 70 % площі нежитлової будівлі буде використовуватися під бізнес-центр;

– 30% площі нежитлової будівлі – під розташування музею культурної спадщини. Голодомору та історії боротьби за незалежність України.

Прокурором міста Х. було внесено протест на таке рішення.

Що таке концесія? Яке майно може передаватися в концесію? Визначте істотні умови договору концесії. Які права та обов’язки сторін договору концесії? З яких причин, на вашу думку, прокурором був внесений протест?

95. ЗАТ “Водолій” здійснило додаткову емісію акцій та продало їх ТОВ “Вотер Інвест” (США) в обмін на 1000 холодильних вітрин, які використовуються для збереження напоїв під час роздрібної торгівлі. В угоді, яка регламентує внесення вищезазначених холодильних вітрин до статутного фонду, вказано, що предметом цього договору є формування цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані корпоративні права і розподіл між сторонами додаткового випуску акцій ЗАТ “Водолій”. Регіональна митниця відмовила в митному оформленні майна, що ввозиться, та видала Талони відмови в пропуску на митну територію України чи митного оформлення товарів та інших предметів. Відмова мотивувалася підп. 3.2.8. п.3.2. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме тим, що майно, яке ввозиться, не може розглядатися як інвестиція, і має обкладатися податком на додану вартість та іншими зборами як імпортна операція.

На думку Регіональної митниці, для визначення операції інвестицією, а отже, такою, що не обкладається податком на додану вартість, необхідна наявність наступних фактів:

– факту передачі основних фондів до статутного фонду;

– факту формування за допомогою таких основних фондів цілісного майнового комплексу;

– факту отримання компенсації у вигляді корпоративних прав;

– факту державної реєстрації іноземної інвестиції.

Регіональна митниця вважає, що ці факти відсутні, холодильні вітрини не можуть входити до цілісного майнового комплексу ЗАТ “Водолій”, оскільки основним видом діяльності останнього є виробництво мінеральних вод та прохолодних напоїв. У змісті угоди зазначено, що отримані холодильні вітрини ЗАТ “Водолій” має намір здавати в оперативний лізинг покупцям своїх напоїв, які здійснюють роздрібну торгівлю. Регіональна митниця, посилаючись на норму п.1. ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно з якою цілісний майновий комплекс – це господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. ЗАТ “Водолій” не має земельної ділянки, яка б була відведена для холодильних вітрин; відсутні й інші, на думку регіональної митниці, ознаки цілісного майнового комплексу, а також на момент звернення для митного оформлення не одержано реєстрації іноземної інвестиції в установленому законодавством України порядку.

Дайте визначення понять “інвестиція” та “іноземна інвестиція”. У яких формах здійснюється інвестиційна діяльність? Дайте визначення поняття “цілісний майновий комплекс”. Що таке інвестиційна діяльність як вид господарської діяльності? Що таке оперативний лізинг? Який порядок реєстрації іноземних інвестицій? Який порядок ввезення іноземних інвестицій на територію України? Чи правомірні дії регіональної митниці?

96. Громадянин України Шевченко О.Д., який не є суб’єктом підприємницької діяльності (СПД), вирішив заснувати зі своїми польськими приятелями в місті Кракові підприємство з іноземними інвестиціями (ПзІІ) “Вацлав”. Для цього він збирається внести одну частину вкладу в статутний фонд підприємства у вигляді обладнання (комп’ютерів, комплектуючих та запасних частин до них), оцінивши вклад у гривнях, а другу частину вкладу – в гривнях готівкою. Коли Шевчеко О.Д. спробував провезти майнові цінності через митний кордон України і Польщі, органи Державної митної служби затримали вантаж та вимагали необхідний дозвіл Міністерства економіки України на інвестування таких цінностей за кордон. У Міністерстві економіки України відповіли Шевченку О.Д., що він взагалі не може вносити обладнання до статутного фонду польського підприємства та оцінювати свій внесок у національній валюті України. Коли Шевченко О.Д. звернувся до банку для перерахування грошей на рахунок, відкритий у Кракові для зарахування коштів до статутного фонду ПзІІ, у валютному відділі йому повідомили, що він може перерахувати кошти тільки в безготівковій формі, зареєструвавшись як СПД.

Наскільки правомірні дії відповідних державних органів та банку? Що має робити Шевченко О.Д. і які дозволи та в якому вигляді він має отримати?

97. Анатолій, 14 років, заробив президентську стипендію та вніс її як вклад до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю. Борис, 15 років, створив комп’ютерну програму та вирішив здійснити права на її використання з метою отримання прибутку. Микола, 16 років, розпорядився своїм заробітком, зробивши банківський вклад на депозит. Наталя, 17 років, вийшла заміж і купила акції ВАТ “Укртелеком” на вторинному ринку. Володимир, 17 років, зайнявся комерційним посередництвом. Сергій, 18 років, купував нерухомість на Кіпрі.

Чи міг кожен з них вчиняти відповідні дії? Хто з них є інвестором?

98. У Харкові діє підприємство з іноземними інвестиціями “Лаура”, зареєстроване у 1998 р., у статутному фонді якого міститься іноземна інвестиція в розмірі 100% статутного фонду. Засновники звернулись до органу державної реєстрації з необхідними документами для перереєстрації вказаного підприємства у зв’язку зі зміною організаційно-правової форми зі ЗАТ на ВАТ. Однак орган державної реєстрації відмовив у перереєстрації, обґрунтувавши свою відмову необхідністю приведення установчих документів у відповідність чинному законодавству і визначення організаційно-правової форми підприємства як іноземного підприємства.

Чи правомірна відмова органу державної реєстрації у перереєстрації ПзІІ “Лаура”?

99. Підприємство з іноземними інвестиціями (ПзІІ) було зареєстровано і фактично діяло з 20.05.2000р. у м. Харкові відповідно до затвердженого Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності (далі – Рада) інвестиційного проекту. Цей проект передбачав здійснення ПзІІ діяльності з виготовлення взуття спільного виробництва, що є пріоритетною на території м. Харкова. Постановою Кабінету Міністрів № 1263 від 26.09.01 р. виробництво взуття було виключено з переліку пріоритетних видів економічної діяльності на території м. Харкова. Після набуття чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 Рада звернулася до ПзІІ з повідомленням про розторгнення договору на реалізацію інвестиційного проекту та позбавлення ПзІІ у зв’язку з цим пільг, передбачених договором. ПзІІ звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання дій Ради незаконними, договору дійсним та прав на відповідні пільги. 

Чи підлягає позов задоволенню та яке рішення має прийняти суд? Яким правовим режимом здійснення інвестиційної діяльності користується підприємство?

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18. – 19 – 20, 21 – 22. – Ст. 144.

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.91 р. // Там же. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.96 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03.01 р. // Там же. – 2001. – № 21. – Ст. 103.

Про концесії: Закон України від 16.07.99 р. // Там же. – 1999. – № 41. – Ст. 372.

Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14.09.99 р. // Там же. – 1999. – № 44. – Ст. 391.

Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження: Закон України від 17.02.2000 р. // Там же. – 2000. – № 12. – Ст. 97.

Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.92 р. // Там же. – 1992. – № 50. – Ст. 676.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова: Закон України від 11.05.00 р. // Там же. – 2000. – № 32. – Ст. 259.

Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України: Указ Президента України від 13.09.95 р. // Уряд. кур’єр. 1995. – № 145 – 146. – Ст. 5.

Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.97 р. № 112 // Там же. – 1997. – № 31 – 32. – Ст. 8.

Про затвердження Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р., № 937 // ЗП України. – 1996. – № 16. – Ст. 442.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 28.04.95 р. № 02-5/302 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1998. – № 3. – С. 78.

Про затвердження Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон: Постанова Правління Нацбанку України від 16.03.99 р. № 122 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 17. – Ст. 754.

Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. ПП НБУ № 280 від 10.08.05 // Там же. – 2005. –№ 35. – Ст. 2132.

Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посіб. – К.: Атика, 2005. – 264с.

Задыхайло Д.В. Инвестиционное право Украины: Сб. нормативно-правов. актов с коммент. – Х.: Эспада, 2002. – 752 с.

Шишка Р.Б. Инвестиционное право Украины: Учеб. пособие. – Х.: Эспада, 2000. – 176с.

8. Поняття, ознаки та напрямки інноваційної діяльності

П л а н

1. Правові форми реалізації інноваційної політики держави.

2. Система засобів державного регулювання інноваційної діяльності. Державне агентство з інвестицій та інновацій: правовий статус та повноваження.

3. Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності.

4. Правові форми комерціалізації інноваційних продуктів: договори на створення та реалізацію науково-технічної продукції, договори передачі майнових прав на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності, ліцензійні договори та інші.

5. Спеціальні суб’єкти інноваційного ринку: технопарки, наукові парки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, науково-дослідні установи, венчурні фірми.

Завдання

100. Підприємства “А” і “В” уклали договір про спільну діяльність без утворення юридичної особи та без об’єднання вкладів щодо координації діяльності та розподілу обов’язків з налагодження серійного виробництва нових мінеральних добрив, здатних значно покращити морозостійкість зернових. За умовами договору підприємство “А” здійснює науково-дослідну частину проекту, проводить необхідні лабораторні та інші випробування, оформлює документацію та реєструє розроблені суспензії та суміші як мінеральні добрива, а також здійснює заходи, необхідні для патентування нового продукту, в тому числі з підготовки документації. Підприємство “В” зобов’язується фінансувати дослідження, виробити пробні партії добрив, використовуючи власну матеріальну базу, оформити необхідну для серійного виробництва дозвільну документацію, здійснювати випуск та наступну реалізацію продукції.

Сторони зазначеного проекту, вважаючи, що вони здійснюють інноваційну діяльність – проводять дослідження та випускають на внутрішній ринок України нову конкурентоспроможну продукцію комплексної дії, яка за своїми основними показниками значно перевищує аналогічну продукцію інших виробників, а за деякими навіть не має аналогів, отже, мають право на пільги зі сплати ПДВ та податку на прибуток – перестали перераховувати відповідні суми до бюджету.

В результаті проведення планової перевірки податковою інспекцією підприємству “В” вказано на відсутність у нього права на пільги, передбачені Законом України “Про інноваційну діяльність”, а тому винесено рішення про донарахування сум податкових зобов’язань та сплату штрафу.

Директор підприємства “В” відмовився від сплати зазначених сум, вважаючи, що підприємство є суб’єктом інноваційної діяльності, бо виробництво та реалізація нових мінеральних добрив є його основною діяльністю, тобто становить більше 70 % загального обсягу продукції, що ним випускається.

Податковою інспекцією подано до господарського суду позов до підприємства “В” щодо донарахування та сплати сум податкових зобов’язань та сплати штрафу.

Вирішіть спір по суті. Дайте відповідь, чи мають право підприємства “А” і “В” на пільги зі сплати ПДВ та податку на прибуток, передбачені Законом України “Про інноваційну діяльність”. Які суб’єкти господарської діяльності та за яких умов мають право на податкові та митні пільги у разі здійснення інноваційної діяльності?

101. У рамках договору про співробітництво між науково-дослідною фірмою „К” (далі – НДФ „К”), виробничим підприємством “№” (далі – ВП “№”) та корпорацією “А” розробляються нові високочастотні антени (далі – ВЧА). Згідно з умовами договору основні обов’язки між сторонами розподіляються наступним чином:

– НДФ “К” проводить дослідження та здійснює розробку ВЧА, оформлює технічну документацію на них;

– ВП “№” готує дослідні зразки та проводить їх випробування, організовує випуск пробних партій товару, а пізніше буде займатися й масовим виробництвом товару та його реалізацією;

– корпорація “А” фінансує весь проект шляхом надання кредиту під реалізацію зазначеного проекту на умовах забезпечення його повернення майновими правами на об’єкти інтелектуальної власності, що створюватимуться у зв’язку з реалізацією проекту, а також корпоративними правами НДФ “К”, що пов’язані із володінням останньою 51-відсотковим пакетом акцій ВП “№”.

Сторони домовилися, що всі питання, пов’язані з реалізацією проекту, ними вирішуються спільно, простою більшістю голосів.

На чергових зборах представників сторін ВП “№” та корпорацією “А” запропоновано провести патентування розробки. НДФ “К” в цілому ідея підтримала, але, зазначила, що на її думку, правоволодарем у заяві, а потім і в самому патенті має бути вказана саме НДФ “К”, оскільки вона є безпосереднім розробником ВЧА. ВП “№” та корпорація “А” з такою позицією не погодились, зауваживши, що в частині доручення НДФ “К” провести наукове дослідження та розробку ВЧА в рамках договору про співробітництво вони виступають як замовники щодо проведення необхідної науково-дослідної роботи. На цій підставі ВП “№” та корпорація “А” наполягали на тому, що за умови відсутності в договорі про співробітництво інших положень права інтелектуальної власності на розробку належать їм спільно.

Для погодження суперечностей сторони прийняли рішення звернутися до юридичної консультації, щоб з’ясувати правову сторону їх спору.

Дайте мотивовану відповідь юриста та запропонуйте можливі шляхи вирішення суперечностей сторін. Чи змінилась б відповідь у разі, якщо НДФ “К” було розроблене технічне рішення щодо нового продукту (ВЧА) та способу його використання до укладення договору про спільну діяльність?

102. Підприємство “К” – учасник технологічного парку “М”. На цій підставі воно звільнено від сплати ПДВ та ввізного мита на продукцію, сировину, матеріали, обладнання та інші товари, необхідні для реалізації проекту технопарку.

Під час виконання проекту технопарку з’явилась потреба внести зміни до номенклатури та обсягу деяких матеріалів, сировини та комплектуючих. Поставки таких товарів були скориговані, у договори з відповідними контрагентами внесені зміни та доповнення, однак вони не були відображені у довідці про номенклатуру та обсяг ввозу в Україну товарів, необхідних для реалізації проекту.

Податкова інспекція на підставі невиконання підприємством “К” вимог законодавства щодо внесення змін до номенклатури товарів, що ввозяться в Україну для реалізації проекту технопарку, оспорила право підприємства на звільнення від сплати ПДВ та ввізного мита.

Назвіть категорії суб’єктів господарювання, пов’язаних з виконанням технопарку інноваційних проектів. На яких суб’єктів господарювання поширюється пільговий режим інноваційної діяльності технопарку. Розкрийте зміст пільгового режиму інноваційної діяльності технологічних парків. Вирішіть спір по суті. Чи необхідно вносити зміни до довідки про номенклатуру та обсяг ввозу в Україну товарів, потрібних для реалізації проекту, у разі зміни та доповнення номенклатури та обсягів таких товарів? Назвіть підстави для позбавлення учасників технопарків пільг із сплати ПДВ та ввізного мита на товари, що ввозяться в Україну для реалізації проекту технопарку. Чи правомірна вимога податкового органу про позбавлення учасника технопарку пільг на цій підставі?

103. Підприємство “Х”, яке є учасником технопарку ”М”, реалізовує продукцію в рамках виконання своїх обов’язків за договором про спільну діяльність, у тому числі й за зовнішньоекономічним контрактом.

На підставі п. 1 ст. 7 Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, яким встановлюється строк розрахунків за експортно-імпортними операціями, які здійснюються при виконанні проектів технологічних парків, до 150 календарних днів, підприємство “Х” провело розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом протягом 130 календарних днів з дати митного оформлення відвантаженої продукції.

Податковим органом підприємству “Х” було надіслане повідомлення – рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, встановлених Законом України “Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті”, із зазначенням відсутності у підприємства індивідуальної ліцензії НБУ на перевищення 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті.

Підприємство “Х” подало позов до господарського суду на таке рішення податкового органу.

Вирішіть спір по суті. Визначте, на які законно встановлені строки розрахунків за експортно-імпортними операціями, які здійснюються під час виконання проектів технологічних парків, мають орієнтуватися їх учасники? Чи мають право податкові органи нараховувати учасникам технопарків пеню за перевищення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами?

104. Засноване в листопаді 1998 р. ТОВ “№” займається виробництвом свердел підвищеної стійкості шляхом використання іонно-плазмового напилення, на метод здійснення якого одним із засновників підприємства громадянином А. у вересні 1998 р. був отриманий деклараційний патент на винахід. Використання даного методу напилення ТОВ “№” здійснює на підставі передання засновником А. всіх майнових прав на цей винахід як вкладу до статутного фонду товариства.

ТОВ “№” вдалося налагодити серійне виробництво свердел, а також ним надаються послуги з встановлення, обслуговування та адаптації свердел до конкретних виробничих та технічних умов замовників.

У червні 2004 р. учасник (засновник) А. подав заяву про вихід зі складу товариства. При цьому в заяві містилось прохання на виділ належної йому частки у майні товариства в натуральній формі, тобто повернути йому майнові права на деклараційний винахід у зв’язку з наміром перетворити деклараційний патент у повний.

Але на загальних зборах товариства у проханні А. було відмовлено. Це рішення обґрунтовувалось тим, що А. не має права на отримання належної йому в майні ТОВ “№” частки в натуральній формі. Крім того, саме товариство як патентоволодар зазначеного деклараційного винаходу має намір подати заявку до патентного відомства про проведення кваліфікаційної експертизи для отримання патенту на винахід. Тому мова може йти лише про виплату А. належної йому грошової компенсації.

А. звернувся із позовом до суду із проханням визнати за ним право на отримання належної йому в майні ТОВ “№” частки в натуральній формі та примусити товариство повернути йому майнові права інтелектуальної власності на деклараційний винахід.

Вирішіть спір по суті.

За яких умов може бути реалізовано право передачі майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств та які правові наслідки такого правочину щодо режиму використання такого об’єкта?

105. У березні 2003 р. між науково-виробничим об’єднанням „№” (далі – НВО „№”) та регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (далі – УДІК) був укладений інноваційний договір. Згідно з умовами договору НВО „№” отримує від УДІК інноваційну позику в сумі 2 500 000 грн на реалізацію інноваційного проекту. Позика надається протягом календарного року частинами згідно з календарним планом, який міститься у додатку до договору. Перша частина позики в сумі 500 000 грн має бути перерахована УДІК на рахунок НВО „№” у ІІ кварталі 2003 р. Повернення наданої позики відповідно до умов договору також має відбуватися рівними частинами у сумі 500 000 грн щоквартально, починаючи з ІІ кварталу 2004 р., за рахунок доходу від реалізації інноваційної продукції, а в разі затримки перерахування сум Дніпропетровським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії термін виконання інноваційного проекту продовжується на термін затримки.

Регіональне відділення УДІК у вересні 2003 р. в односторонньому порядку відмовилось від виконання своїх зобов’язань за інноваційним договором, припинивши фінансування проекту.

У зв’язку з припиненням УДІК подальшого фінансування проекту НВО „№” не здійснив своєчасного повернення першої частини позики, вважаючи, що за таких обставин строк виконання інноваційного договору продовжується на строк прострочення, а тому, відповідно, продовжився і строк повернення інноваційної позики.

У жовтні 2004 р. регіональне відділення УДІК подало до господарського суду позов до НВО „№” про стягнення заборгованості в сумі 1 000 000 грн основного боргу та штрафних санкцій. НВО „№”, у свою чергу, подало зустрічний позов про відшкодування 980 000 грн, прямих збитків та 390 600 грн, збитків у вигляді неодержаних доходів, заподіяних у зв’язку з припиненням подальшого фінансування інноваційного проекту.

Яке рішення по цій справі має прийняти господарський суд? Вирішіть спір по суті.

106. ТОВ „Z” засновано за участю наукового співробітника Київського політехнічного інституту (далі – КПІ), вкладом до статутного фонду якого стали майнові права на об’єкт авторського права – монографічну працю „Нові модифікації гідравлічних насосів для металургійної галузі”, автором якої він є.

Протоколом загальних зборів ТОВ „Z” затверджено рішення про подання до органу управління наукового парку „Київський політехнічний інститут” (далі – НП „КПІ”) інноваційного проекту „Поставлення на виробництво нової модифікації гідравлічних насосів” ддля наступного укладення з НП „КПІ” договору про партнерство. Метою такого рішення було отримання ТОВ „Z” податкових та митних пільг, якими користуються учасники технологічних парків відповідно до Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”.

ТОВ „Z” звернулось до органу управління НП „КПІ” із заявою про подання до державної реєстрації інноваційного проекту „Поставлення на виробництво нової модифікації гідравлічних насосів” з метою отримання для його реалізації пільгових умов спеціального режиму інноваційної діяльності, передбачених зазначеним законом. На таку пропозицію орган управління НП „КПІ” повідомив, що на їх підприємство не розповсюджується спеціальний режим інноваційної діяльності, передбачений для технопарків, а тому ТОВ „Z” не може отримати пільгових умов такого режиму для реалізації інноваційного проекту.

ТОВ „Z” звернулось до Міністерства юстиції України за роз’ясненням щодо режиму господарювання наукового парку та його партнерів, а також розповсюдженням на них положень Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”.

Проаналізуйте відмінності правового статусу таких спеціальних суб’єктів інноваційного ринку, як технопарки та наукові парки, за вітчизняним законодавством. Дайте відповідь на такий запит і визначіть особливості режиму інноваційної діяльності наукового парку.

Нормативно-правові акти та література

Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18. – 22. – Ст. 144.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Там же. – № 40-44 – Ст. 356.

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16.07.1999 р.( в ред. від 12.01.2006 р.) // Там же. – 2006. – № 22. – Ст. 182.

Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р. // Там же. – 2002. – № 36. – Ст. 266.

Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні:Закон України від 16.01.2003 р. // Там же. – 2003. – № 13. – Ст.93.

Деякі питання організації діяльності технологічних парків: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2006р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 48. – Ст. 3199.

Атаманова Ю.Є. Теоретичні проблеми становлення інноваційного права України. – Х.: Факт. – 256 с.

Атаманова Ю.Е. Участие в хозяйственных обществах правами промышленной собственности: Правовые проблемы передачи инновационного продукта. – Харьков. – 2004. – 208 с.

Економіка й організація інноваційної діяльності: Підруч. / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; За ред. О.І. Волкова, М.П. Денисенка. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 960 с.

5. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ) КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Опис предмета курсу

Курс	Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу (структура залікового кредиту)
Кількість кредитів ECTS: 5,0 Кількість модулів: 3 Змістових модулів: 6 Загальна кількість годин: 186 Тижневих годин: 4-6	6.0601 “Право” 7.060101 “Спеціаліст”	Обов’язкова: МОДУЛЬ I Лекції: 70 год Практичні заняття: 36 год МОДУЛЬ II Індивідуальна робота: 16 год МОДУЛЬ III Самостійна робота: 64 год Види контролю: поточний модульний контроль, іспит

6. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Оцінювання знань студентів з господарського права здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів є відповідні частини навчальної програми з дисципліни „Господарське право”, засвоєння якої перевіряється під час ПМК.

Завданням ПМК є перевірка розуміння та опанування навчального матеріалу відповідно змістового модулю, здатності осмислити зміст теми чи розділу навчальної програми, умінь застосовувати отримані знання для вирішення професійних завдань.

Об’єктами поточного модульного контролю знань студентів з господарського права є:

– успішність на практичних заняттях;

– виконання модульних контрольних завдань.

Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем наприкінці вивчення кожного змістового модулю.

Критеріями оцінювання поточного модульного контролю є:

– успішність на практичних заняттях (відвідування відповідних форм навчального процесу, рівень знань за результатом практичних занять, самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань) – від 0 до 4 балів;

– оцінка за модульну контрольну роботу – від 0 до 3 балів.

Виконання модульних контрольних завдань проводиться у формі тестування, відповідей на теоретичні питання, виконання індивідуальних завдань тощо.

Перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року, що передує їх проведенню.

Підсумковий бал за результатами ПМК виставляється під час останнього практичного заняття відповідного семестру.

Загальна кількість балів за ПМК при вивченні господарського права складає 42 бали. Кожен модуль оцінюється у 7 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності, що є підставою для визначення загальної успішності студента і враховуються при визначенні балів за ПКЗ.

У разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин студенти мають право за дозволом деканату скласти їх до наступного ПМК. Час та порядок складання визначається деканатом разом з кафедрою.

7. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Відповідно до “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів включає:

– анотації прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис літератури тощо;

– реферат за вузькоспеціальною проблематикою;

– узагальнення судової практики з господарських справ;

– підготовка наукових статей та доповідей;

– робота в студентському науковому гуртку, написання наукових доповідей та участь у конференціях.

Вибір студентом індивідуальної роботи здійснюється за погодженням з кафедрою на початку навчального року. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює керівник, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. За індивідуальну роботу студент має можливість отримати максимально 10 балів.

Індивідуальна робота представляється на кафедру для перевірки та оцінки за 15 днів до початку екзаменаційної сесії.

8. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ

СТУДЕНТІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ГОСПОДАРСЬКе ПРАВО”

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з господарського права здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю, індивідуальної роботи студентів та підсумкового модульного контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою.

Результати ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на підсумковий контроль знань – від 0 до 50 балів.

ПКЗ студентів з господарського права проводиться у формі іспиту з вузлових питань, що потребують творчої відповіді та уміння на практиці використовувати отримані знання.

Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, визначаються кафедрою та доводяться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються, як правило, три питання.

До відомості обліку підсумкової успішності вносяться сумарні результати ПМК в балах, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку згідно з такою шкалою:

Шкала оцінювання

Оцінка за шкалою ECTS	ВИЗНАЧЕННЯ	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за 100-баль-ною шкалою, що використовується НЮАУ
A	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	5	90-100
B	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками	4	80-89
C	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю незначних помилок		75-79
D	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків	3	70-74
E	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії		60-69
FX	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти	2	35-59
F	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс		1-34

9. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ для підготовки

ДО ІСПИТУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

„ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО”

Частина І

1. Поняття господарського права України. Предмет, мета та метод господарського права України.

2. Поняття, ознаки та види господарських відносин. Учасники відносин у сфері господарювання.

3. Основні принципи правового регулювання господарських відносин та їх значення у здійсненні господарсько-правового впливу.

4. Система господарського законодавства України. Напрямки модернізації господарського законодавства.

5. Поняття та види господарської діяльності. Відмежування господарської діяльності від господарського забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів та промислу.

6. Основні кваліфікуючі ознаки господарської діяльності. Заборони та обмеження на здійснення господарської діяльності.

7. Поняття, ознаки та класифікація суб’єктів господарювання.

8. Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

9. Підприємство та його види.

10. Державні унітарні підприємства та їх види.

11. Казенне підприємство.

12. Комунальні унітарні підприємства.

10. Установчі документи господарських організацій. Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору.

11. Порядок внесення змін та доповнень в установчі документи. Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.

12. Управління господарською організацією, система органів, порядок формування, компетенція.

13. Правове регулювання реєстрації суб’єктів господарювання. Державний реєстратор.

14. Порядок проведення державної реєстрації юридичної особи.

15. Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

16. Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення.

17. Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи.

18. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем.

19. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

20. Законодавство України про господарські товариства.

21. Поняття та види господарських товариств.

22. Особливості правового статусу акціонерного товариства (у порівнянні з іншими формами господарських товариств).

23. Порядок створення акціонерного товариства.

24. Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю.

25. Особливості правового статусу повного товариства.

26. Правовий статус командитного товариства.

27. Поняття та види кооперативів. Порядок управління.

28. Господарські об’єднання (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни).

29. Холдингові кампанії.

30. Промислово-фінансові групи та їх правовий статус.

31. Торгово-промислові палати.

32. Товарні біржі.

33. Правовий статус фондових бірж.

34. Правовий статус благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання.

35. Речові права у сфері господарювання: право власності, право господарського відання, право оперативного управління та інші.

36. Майно суб’єктів господарювання та джерела його формування.

37. Майновий стан та облік майна суб’єкта господарювання.

38. Оцінка майна та майнових прав.

39. Використання природних ресурсів у сфері господарювання.

40. Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.

41. Поняття та види господарських зобов’язань. Підстави виникнення господарських зобов’язань.

42. Поняття господарського договору. Істотні умови господарських договорів.

43. Правові особливості публічного, попереднього договорів та договору приєднання. Відмежування попереднього договору від меморандуму про взаєморозуміння та протоколу про наміри.

44. Загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення договорів за конкурсом, на аукціоні (публічних торгах), на біржах, за державним замовленням. Укладення господарських договорів за рішенням суду.

45. Порядок зміни та розірвання господарських договорів.

46. Загальні умови виконання господарських зобов’язань. Підстави припинення господарських зобов’язань.

47. Підстави та наслідки визнання господарського договору недійсним, неукладеним.

48. Поняття та принципи відповідальності в господарському праві.

49. Форми й види господарсько-правової відповідальності. Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

50. Функції господарсько-правової відповідальності та її підстави.

51. Поняття та види санкцій господарському праві

52. Відшкодування збитків.

53. Штрафні санкції.

54. Оперативно-господарські санкції.

55. Адміністративно-господарські санкції.

56. Реалізація господарсько-правової відповідальності

57. Поняття та значення державного регулювання економіки. Засоби державного регулювання господарської діяльності.

58. Ліцензування: порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій.

59. Нагляд, контроль та відповідальність у сфері ліцензування.

60. Патентування господарської діяльності.

61. Державна система стандартизації та її правові джерела. Види стандартів в Україні.

62. Сертифікація товарів та послуг. Правові засади обов’язкової та добровільної сертифікації.

63. Правові джерела регулювання ціноутворення в Україні. Види цін і тарифів, порядок їх встановлення. Відповідальність за порушення законодавства про ціни.

64. Державна підтримка малого підприємництва. Спрощена система оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва.

65. Контроль за здійсненням господарської діяльності. Порядок проведення перевірок суб’єктів господарської діяльності.

66. Поняття неплатоспроможності та банкрутства.

67. Компетенція державного органу з питань банкрутства.

68. Підстави та порядок порушення справи про банкрутство.

69. Стадії провадження у справах про банкрутство.

70. Розпорядження майном боржника. Заходи щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника.

71. Компетенція зборів кредиторів і комітету кредиторів.

72. Санація у справі про банкрутство.

73. Ліквідація. Підстави прийняття постанови про банкрутство.

74. Наслідки визнання боржника банкрутом та припинення підприємницької діяльності.

75. Черговість задоволення вимог кредиторів за Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

76. Мирова угода у справі про банкрутство і порядок її укладення.

77. Особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємництва.

78. Поняття економічної конкуренції. Загальна характеристика правопорушень у сфері конкуренції

79. Правовий статус Антимонопольного комітету України, його структура та компетенція.

80. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання.

81. Зловживання монопольним становищем на ринку.

82. Концентрація суб’єктів господарювання.

83. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання.

84. Недобросовісна конкуренція та форми її здійснення.

85. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

86. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

87. Поняття суб’єктів природних монополій та суміжних ринків. Органи, що здійснюють державне регулювання діяльності природних монополій.

88. Порядок розгляду справ про порушення конкурентного законодавства. Стадії розгляду справ.

89. Поняття та типи вільних економічних зон.

90. Правовий режим діяльності суб’єктів господарювання у вільних економічних зонах.

Частина ІІ

1. Торговельна діяльність як різновид господарської діяльності. Види торгівлі та торговельної діяльності.

2. Поняття товару та особливості правового режиму обігу окремих його видів.

3. Організаційні форми торговельної діяльності.

4. Ліцензування та патентування торговельної діяльності.

5. Порядок заняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення.

6. Порядок обліку торговельних операцій. Правове регулювання застосування реєстраторів розрахункових операцій та товарно-касових книг.

7. Правове регулювання торгівлі спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами.

8. Зовнішньоекономічні відносини як об’єкт правового регулювання. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

9. Зовнішньоекономічний контракт: поняття, порядок укладення. Вимоги до форми контракту.

10. Особливості змісту зовнішньоекономічного контракту. Право країни, що визначає права та обов’язки сторін.

11. Базисні умови поставок.

12. Платіжні умови та джерела їх регулювання.

13. Захисні застереження.

14. Арбітражне застереження.

15. Порядок розгляду справ інститутами міжнародного комерційного арбітражу.

16. Виконання іноземних арбітражних рішень.

17. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів.

18. Посередницькі договори у зовнішньоекономічній діяльності.

19. Угоди з давальницькою сировиною.

20. Франчайзингові та ліцензійні зовнішньоекономічні угоди.

21. Договори перевезення вантажів та пасажирів.

22. Система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

23. Ліцензування та квотування ЗЕД.

24. Облік окремих зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Застосування індикативних цін.

25. Поняття та види фінансових послуг.

26. Поняття ринків фінансових послуг. Їх правове регулювання.

27. Функції та компетенція Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Інші регулятори ринку.

28. Коло суб’єктів, що мають право надавати фінансові послуги. Реєстрація та ліцензування діяльності фінансових установ. Суміщення надання певних видів фінансових послуг.

29. Заходи впливу, що застосовуються у разі порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг.

30. Законодавчі засади запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Поняття легалізації (відмивання) доходів.

31. Система та суб’єкти первинного та державного фінансового моніторингу.

32. Поняття фінансової операції та її ознаки.

33. Фінансові операції, що підлягають обов’язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу.

34. Поняття банківської системи України, її структура.

35. Правове становище Національного банку України.

36. Форми регулювання банківської діяльності і надзору Національного банку України та його повноваження. Індикативне й адміністративне регулювання банківської діяльності.

37. Система банківських операцій.

38. Розрахунково-касові операції банків.

39. Банківські рахунки.

40. Порядок відкриття та закриття банківських рахунків.

41. Права та обов’язки сторін по договору на розрахунково-касове обслуговування.

42. Правове регулювання касових операцій банків.

43. Правові основи безготівкових операцій в народному господарстві.

44. Кредитні операції банків.

45. Види банківського кредиту (банківської позики).

46. Депозитні операції банків.

47. Поняття страхової діяльності. Суб’єкти ринку страхових послуг.

48. Правове регулювання страхової діяльності в Україні.

49. Компетенція уповноважених органів у сфері нагляду за здійсненням страхової діяльності.

50. Контроль та нагляд за здійсненням страхової діяльності.

51. Правовий статус страховика.

52. Правові особливості договору страхування.

53. Посередницька діяльність у сфері страхування.

54. Законодавство про цінні папери та фондовий ринок.

55. Поняття та організація фондового ринку в Україні. Його учасники та регулятори.

56. Саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку та їх повноваження.

57. Цінні папери та їх класифікація.

58. Державне регулювання фондового ринку.

59. Облік права власності на цінні папери. Національна депозитарна система.

60. Правове регулювання розміщення цінних паперів (емісії).

61. Види професійної діяльності на фондовому ринку.

62. Діяльність з торгівлі цінними паперами.

63. Організатори торгівлі цінних паперів

64. Поняття та ознаки інвестиційної діяльності. Її співвідношення з підприємницькою та господарською діяльностями.

65. Поняття, ознаки та класифікація інвестицій.

66. Суб’єкти інвестиційної діяльності.

67. Класифікація та види інвестиційних договорів

68. Інвестиційні договори з особливим суб’єктним складом (концесійні угоди, угоди про розподіл продукції).

69. Поняття спільного інвестування та його інститутів.

70. Класифікація інститутів спільного інвестування (ІСІ) та їх особливості.

71. Форми та засоби державного регулювання ІСІ.

72. Правове регулювання іноземного інвестування.

73. Правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями, порядок створення та особливості правового статусу.

74. Правовий режим іноземних інвестицій.

75. Гарантії здійснення іноземних інвестицій.

76. Усунення дискримінації вітчизняних інвесторів та підприємств, заснованих ними, у порівнянні з підприємствами з іноземними інвестиціями.

77. Інвестування резидентами України за межами України.

78. Правові режими інвестиційної діяльності та форми їх реалізації.

79. Державне регулювання інвестиційної діяльності: засоби та механізми реалізації.

80. Гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності, захист інвестицій та охорона прав інвесторів.

81. Система засобів державного регулювання інноваційної діяльності. Державне агентство з інвестицій та інновацій: правовий статус та повноваження.

82. Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності.

83. Правові форми комерціалізації інноваційних продуктів: договори на створення та реалізацію науково-технічної продукції, договори передачі майнових прав на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності, ліцензійні договори та інші.

84. Спеціальні суб’єкти інноваційного ринку: технопарки, наукові парки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, науково-дослідні установи, венчурні фірми.

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

Навчально-методичний посібник

для практичних занять

та самостійної роботи

з навчальної дисципліни

“господарське право”

(відповідно до вимог ECTS)

для студентів ІV курсу

У к л а д а ч і: Задихайло Дмитро Вітольдович,

Атаманова Юлія Євгенівна,

Бойчук Роман Петрович,

Глібко Сергій Васильович,

Кібенко Олена Рувимівна,

Кочергіна Катерина Олександрівна,

Кудрявцева Вікторія Вікторівна,

Мілаш Вікторія Сергіївна,

Пашков Віталій Михайлович,

Погрібний Дмитро Ігоревич,

Селіванова Ірина Анатоліївна,

Чайкін Ігор Борисович,

Шевердіна Олена Валентинівна

Відповідальний за випуск Д.В. Задихайло

Редактор О.І. Борисенко

Комп’ютерна верстка Л.П. Лавриненко

План 2008, поз. 92

Підп. до друку 30.07.2008. Формат 84х108 ¹/₃₂. Папір офсетний.

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 7,31. Облік.-вид.арк. 4,7. Вид. № 61.

Тираж 450 прим. Зам. № 3265. Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.