міністерство освіти І НАУКИ україни

Національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

навчально-методичний

посібник

ДЛЯ самостійної роботи

ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

з навчальної дисципліни

“КРИМІНОЛОГІЯ”

(відповідно до вимог ECTS)

Харків

2009

Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Кримінологія” (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: В.В. Голіна, В.В. Пивоваров. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – 85 с.

У к л а д а ч і: В.В. Голіна,

В.В. Пивоваров

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 1 від 23.01.2009 р.)

© Національна юридична академія України, 2009

З М І С Т

1. Вступ.............................................................................3

2. Загальний розрахунок годин лекцій,

практичних занять, самостійної роботи....................5

3. Програма навчальної дисципліни

“Кримінологія”..............................................................7

4. Завдання для практичних занять

та самостійної роботи..................................................17

5. Словник основних термінів

з кримінології..............................................................51

6. Поточний (модульний) контроль

знань студентів............................................................69

7. Самостійна робота студентів......................................70

8. Організація поточного модульного контролю.........71

9. Індивідуальна робота студентів.................................73

10. Перелік питань для підготовки до іспиту.................75

11. Критерії оцінки успішності студентів.......................80

12. Список нормативних актів та літератури..................82

1. ВСТУП

Кримінологія – комплексна наука, яка вивчає закономірності злочинності, особу злочинця, причини й умови злочинності, її окремі види, напрями та заходи запобігання їй. Це – предмет науки. Як суспільна наука вона теоретично узагальнює і систематизує об’єктивні знання предмета, на основі аналізу даних кримінологічних досліджень описує та прогнозує розвиток його складових явищ.

Отримання кримінологією наукових знань про злочинність, особу злочинця, кримінальну детермінацію дає можливість забезпечити розробку та впровадження у практику боротьби зі злочинністю оптимальних заходів запобігання їй в Україні. За висловленням Вольтера, запобігання злочинності є справжньою юриспруденцією у цивільному суспільстві. Отже, кримінологія має свій предмет, систему, методику досліджень. Разом з тим, вона тісно пов’язана з філософськими, правовими, суспільними та правознавчими науками.

Навчальна дисципліна “Кримінологія” складається з Загальної й Особливої частин, в яких розглядаються теоретичні та прикладні питання науки. Загальна частина містить понятійний апарат кримінології (поняття злочинності, її природа, кількісно-якісні показники, особа злочинця, причини й умови злочинності і окремої злочинної поведінки, методики кримінологічних досліджень, теорія запобігання злочинності). Особлива частина кримінології присвячена кримінологічній характеристиці, особі злочинця, причинам, умовам та запобіганню окремим видам злочинних проявів, які поділяються за їх мотивацією, контингентом злочинців, локалізацією тощо).

Мета цієї навчальної дисципліни – надати студентам науково обґрунтоване розуміння сучасного стану злочинності в Україні і світі, кримінологічні риси особи злочинця і потерпілого, негативні явища й процеси, які її обумовлюють, а також теорію запобігання злочинності, привити студентам навички самостійного комплексного аналізу кількісно-якісних показників злочинності, організації та впровадження заходів запобігання злочинності у територіальному масштабі.

У результаті вивчення навчальної дисципліни “Кримінологія” студенти повинні:

– знати основні терміни і поняття кримінологічної науки, історію розвитку кримінологічних учень, основні статистичні показники злочинності в Україні та світі, напрями та заходи запобігання злочинності;

– ознайомитися із практикою і досвідом запобігання злочинності в Україні і світі, основними напрямками цієї діяльності та подальшими перспективами;

– вміти самостійно аналізувати кримінологічний стан злочинності в регіоні, складати методичні засоби щодо проведення локальних кримінологічних досліджень, планувати заходи запобігання окремим проявам злочинності на окремому об’єкті, районі та у територіальному масштабі.

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ,

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

№ п/п	Модулі/Теми	Всього годин	У тому числі
			лекції	практичні заняття	самостійна робота	індивідуальна робота
1	2	3	4	5	6	7

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I. Основні теоретичні положення

кримінології – 38 год

1	Поняття, предмет та система кримінології. Історія розвитку кримінології	3	2	-	1	-
2	Поняття, ознаки та визначення злочинності. Тенденції розвитку в Україні. Латентна злочинність	6	2	2	2	-
3	Причини й умови злочинності, окремого злочину. Механізм індивідуальної злочинної поведінки. Конкретна життєва ситуація і її роль у вчиненні конкретного злочину. Віктимологія	6	2	2	2	-
4	Особа злочинця. Основні кримінологічні риси особи злочинця. Типологія злочинців	8	2	2	2	2
5	Запобігання злочинності (поняття, види, принципи та класифікація запобіжних заходів). Загальносоціальне і спеціально-кримінологічне запобігання злочинності. Індивідуальне запобігання злочинам. Віктимологічна профілактика	8	2	2	2	2

Продовження

1	2	3	4	5	6	7
6	Правоохоронні органи і суд – суб’єкти запобігання злочинності	4	2	-	2	-
7	Методологія і методика кримінологічних досліджень. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю	3	2	-	1	-

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II. Кримінологічна характеристика

та запобігання окремим видам

злочинів – 36 год

8	Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності неповнолітніх	6	2	2	2	-
9	Кримінологічна характеристика і запобігання тяжкій насильницькій злочинності проти життя та здоров’я особи	4	2	-	2	-
10	Кримінологічна характеристика і запобігання рецидивній злочинності	5	2	2	1	-
111	Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності в місцях позбавлення волі	3	2	-	1	-
12	Кримінологічна характеристика і запобігання професійній злочинності	4	2	-	2	-
113	Кримінологічна характеристика і запобігання організованій злочинності	8	2	2	2	2
114	Кримінологічна характеристика і запобігання економічній злочинності	3	2	-	1	-
115	Кримінологічна характеристика і запобігання корисливим злочинам	3	2	-	1	-
Разом		74	30	14	24	6

ЗАТВЕРДЖЕНО

вченою радою Національної юридичної

академії України ім. Ярослава Мудрого

(протокол № 6 від 22.06. 2007 р.)

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“КРИМІНОЛОГІЯ”

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ І. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА

КРИМІНОЛОГІЇ

Поняття та предмет кримінології. Місце кримінології в системі наукових знань. Кримінологія і кримінальне право. Співвідношення кримінології із суспільними, природничими та юридичними науками. Проблеми і завдання кримінології на сучасному етапі у світлі Конституції України. Система курсу кримінології. Загальна і Особлива частини кримінології, їх поняття і зміст. Кримінологічна класифікація злочинів.

Розділ ІІ. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА

КРИМІНОЛОГІЇ

Поняття методології наукового дослідження. Значення методологічної основи для опрацювання методів кримінологічних досліджень. Комплексний характер методик кримінологічних досліджень. Основні методи кримінологічних досліджень: правова і соціальна статистика, засоби вибіркового дослідження, вивчення архівних кримінальних справ та іншої офіційної документації, анкетний метод, інтерв’ю, спостереження, експертна оцінка, логіко-математичні та психологічні методи, експеримент та ін. Програма та етапи кримінологічного дослідження.

Розділ ІІІ. ІСТОРІЯ КРИМІНОЛОГІЇ

Виникнення кримінології як науки та основні етапи її розвитку. Кримінологічні ідеї у філософських і політологічних ученнях. Кримінально-антропологічна школа та її біосоціальні концепції. Кримінально-соціологічна школа та її теорії. Роль
Ч. Беккаріа, Ч. Ломброзо, Е. Феррі, Г. Тардта, Д. Дриля, С. Познишева та інших в розвитку кримінологічних ідей.

Етапи формування кримінології в радянський період. Кримінологічні установи в СРСР. Стан кримінології в Україні та зарубіжних країнах. Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ ст.

Міжнародні кримінологічні установи. Конгреси ООН з питань запобігання злочинності та гуманного поводження
з правопорушниками.

Розділ ІV. ЗЛОЧИННІСТЬ ТА ЇЇ

ВИМІРЮВАННЯ

Поняття злочинності та її вимірювання. Загальна характеристика злочинності як соціально-правового явища, її розпізнавальні риси та ознаки. Основні кількісно-якісні вимірювання злочинності: рівень, структура, динаміка, коефіцієнти. Їх поняття та визначення. Соціальні та правові явища, які впливають на рівень та динаміку злочинності. Поняття, види, негативні наслідки латентної злочинності. Способи її обчислення. Географія, характер, ціна злочинності. Пряма та побічна шкода від злочинності.

Характеристика злочинності у світі та Україні, тенденції її розповсюдження.

Розділ V. ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

Поняття кримінологічної детермінації. Взаємозв’язок злочинності з різними соціальними явищами та процесами. Класифікація факторів злочинності, критерії класифікації (за механізмом впливу на злочинність, рівнем, змістом, природою тощо). Фактори злочинності: економічні, соціальні, суспільно-психологічні, політичні, організаційно-управлінські та інші соціальні явища і процеси. Теоретичні проблеми детермінації сучасної злочинності в Україні. “Фонові” явища (алкоголізм, наркоманія, проституція, аморальність тощо) та їх роль у детермінації злочинності.

Розділ VІ. ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ

Поняття особи злочинця. Соціально-демографічна, кримінально-правова та морально-психологічна структури особи злочинця. Соціальне та біологічне у структурі особи злочинця. Їх співвідношення. Процес становлення особи злочинця. Його антисоціальна спрямованість і кримінальна мотивація поведінки. Роль виховання, оточуючого середовища, психічних аномалій в її формуванні. Типологія злочинців за критеріями антисуспільної спрямованості особи та глибини її стійкості. Наукове та практичне значення вивчення особи злочинця. Критичний аналіз основних зарубіжних та вітчизняних концепцій щодо особи злочинця.

Розділ VІІ. ПРИЧИНИ Й УМОВИ ОКРЕМОГО

(ОДИНИЧНОГО) ЗЛОЧИНУ

Поняття причин скоєння злочину. Шляхи засвоєння особою антисуспільних поглядів, звичок і уявлень. Інститути соціалізації людей та їх недоліки. Поняття умов скоєння злочину. Класифікація умов. Поняття конкретної життєвої ситуації, її види і значення у скоєнні злочину. Привід та його роль у вчиненні злочину. Механізм злочинної поведінки. Кримінологічна віктимологія – вчення про жертву злочину та її поведінку. Поняття віктимізації, віктимності, віктимологічної ситуації. Стан віктимологічних досліджень в Україні.

Розділ VІІІ. ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ

Поняття запобігання злочинності. Загальносоціальне, спеціально-кримінологічне та індивідуальне запобігання злочинності й окремим злочинам. Основні вимоги до запобіжних заходів. Класифікація запобіжних заходів та їх загальна характеристика. Методи запобіжного впливу, їх класифікація. Об’єкт запобіжного впливу та його основні властивості (криміногенність, динамічність, латентність та ін.). Суб’єкти запобігання злочинності. Правове, наукове, інформаційне та інше ресурсне забезпечення запобігання злочинності в Україні. Координація запобіжної діяльності, її форми та суб’єкти. Кримінологічна політика в Україні. Комплексні програми запобігання злочинності в Україні, їх характеристика і значення.

Запобігання злочинності з боку Державних адміністрацій, Рад народних депутатів. Основні напрями запобіжної діяльності правоохоронних органів. Органи загального і господарського управління як суб’єкти запобігання. Їх завдання і функції. Роль трудових колективів, громадськості та громадян у запобіганні злочинам.

Розділ ІХ. КРИМІНОЛОГІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

І ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАПОБІГАННЯ

ЗЛОЧИННОСТІ

Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування. Методи кримінологічного прогнозування. Методи екстраполяції і експертних оцінок. Прогнозування індивідуальної антисуспільної поведінки.

Поняття, завдання і види кримінологічного планування. Органи з планування заходів боротьби зі злочинністю. Види планів та форма контролю за їх виконанням. Особливості кримінологічного планування на окремому об’єкті та в районі.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ Х. НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ

ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я

ОСОБИ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи. Основні кримінологічні риси осіб, які вчиняють насильницькі злочини. Криміногенні явища і процеси, що детермінують насильницькі злочини проти життя та здоров’я особи. Запобігання насильницькій злочинності проти життя та здоров’я особи. Значення профілактики побутових конфліктів.

Розділ ХІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ

ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ

Кримінологічна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи. Причини й умови злочинів проти волі, честі та гідності особи. Торгівля людьми як ганебне кримінальне явище в Україні: явища й процеси, що сприяють цьому злочину. Запобігання злочинності проти волі, честі та гідності особи.

Розділ ХІІ. СТАТЕВІ ЗЛОЧИНИ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ

Загальна кримінологічна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості. Зґвалтування як найбільш поширений злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості. Особа злочинця-ґвалтівника. Причини й умови зазначених злочинів та основні напрями запобігання їм.

Розділ ХІІІ. КРИМІНОЛОГІЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗАПОБІГАННЯ

ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Рівень, структура і динаміка корисливих і корисливо-насильницьких посягань на власність. Особа злодія, грабіжника, розбійника, шахрая, рекетира. Причини й умови злочинів проти власності. Запобігання злочинам проти власності.

Розділ ХІV. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Поняття, ознаки і види економічної злочинності. Кримінологічна характеристика економічної злочинності. Кримінологічна характеристика особи економічного злочинця. Детермінація економічної злочинності. Запобігання економічній злочинності.

Розділ ХV. ЕКОЛОГІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Кримінологічна характеристика екологічної злочинності. Основні кримінологічні риси особи екологічного злочинця. Причини й умови екологічних злочинів. Специфіка запобігання екологічним злочинам.

Розділ ХVІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО

ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ,

ЗАПОБІГАННЯ ЇМ

Поняття та кримінологічна характеристика злочинів проти громадського порядку та моральності. Хуліганство як вид злочинів проти громадського порядку та моральності. Особливості психології особи злочинця-хулігана. Причини та умови виникнення хуліганства. Запобігання хуліганству.

Розділ ХVІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ

БЕЗПЕКИ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ

Загальна кримінологічна характеристика злочинності проти громадської безпеки. Бандитизм: кримінально-правові та кримінологічні кількісно-якісні показники. Типологія банд. Особа злочинця лідера банди і рядових злочинців – членів банди. Причини й умови організації і діяльності банд в Україні. Запобігання бандитизму.

Розділ ХVІІІ. ЗЛОЧИННІСТЬ, ПОВ’ЯЗАНА

З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ

НАРКОТИКІВ, ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з наркотизмом, причини й умови їх вчинення. Особи злочинця і потерпілого. Головні напрями запобігання злочинам у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та іншим злочинам проти здоров’я населення.

Розділ ХІХ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ

Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності. Особливості оцінки їх рівня з урахуванням латентності. Особа злочинця, її риси, особливості. Причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності. Запобігання злочинам у сфері службової діяльності. Корупція та напрями запобігання їй.

Розділ ХХ. ЗЛОЧИННІСТЬ У МІСЦЯХ

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі. Специфіка особи злочинця, що вчинює злочини у місцях позбавлення волі. Криміногенні явища злочинності у місцях позбавлення волі. Роль кримінальної субкультури у детермінації злочинності у місцях позбавлення волі. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі.

Розділ ХХІ. ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Поняття та основні кримінологічні риси організованої злочинності. Кримінологічна характеристика організованої злочинності. Особа злочинця. Причини та умови організованої злочинності в Україні. Заходи щодо запобігання організованій злочинності.

Розділ ХХІІ. ЗЛОЧИННІСТЬ СЕРЕД

НЕПОВНОЛІТНІХ І МОЛОДІ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх. Особа неповнолітнього злочинця. Причини та умови, що детермінують злочинність неповнолітніх. Роль умов життя і виховання, неформальних об’єднань, антисуспільної поведінки дорослих і груп дозвілля. Запобігання злочинності неповнолітніх.

Особливості злочинності особи, причин та умов злочинів, які скоюють особи молодого віку. Основні форми і методи запобіжної роботи серед цієї категорії правопорушників.

Розділ ХХІІІ. ЖІНОЧА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Кримінологічна характеристика жіночої злочинності. Особа злочинця-жінки, специфіка формування. Криміногенні явища, що детермінують жіночу злочинність. Особливості загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання жіночій злочинності.

Розділ ХХІV. РЕЦИДИВНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності. Зв’язок злісного рецидивізму з професійною злочинністю. Кримінологічна характеристика злочинця-рецидивіста. Типологія рецидивістів. Особливості причин та умови рецидивної злочинності. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання рецидивній злочинності.

Розділ ХХV. ПРОФЕСІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ

Поняття і визначення професійної злочинності. Кримінологічна характеристика професійної злочинності. Основні кримінологічні риси особи злочинця-професіонала. Причини та умови професійної злочинності. Роль кримінальної субкультури. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання професійній злочинності.

Розділ ХХVІ. ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ

З НЕОБЕРЕЖНОСТІ,

ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ

Рівень, структура і динаміка необережних злочинів. Причини й умови необережних злочинів. Специфіка взаємозв’язку особи і ситуації в необережних злочинах.

Кримінологічна характеристика дорожньо-транспортних злочинів. Соціально-психологічні й моральні особливості особи необережного злочинця. Аварійні ситуації і роль у їх створенні інших, крім водіїв, учасників руху. Причини й умови злочинних порушень правил експлуатації транспорту. Запобігання дорожньо-транспортним злочинам.

Основні кількісно-якісні показники злочинних порушень правил охорони праці і техніки безпеки. Особа злочинця даних злочинів. Особливості кримінологічної характеристики потерпілих, дії яких створили або сприяли скоєнню злочину і настанню тяжких наслідків. Причини й умови порушень правил охорони праці і техніки безпеки. Мотиви порушень. Запобігання злочинним порушенням правил охорони праці й техніки безпеки. Специфіка запобіжних заходів.

Розділ ХХVІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО

ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ) ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ

Поняття військових злочинів та їх кримінологічна характеристика. Особа злочинця, яка вчинила військовий злочин. Детермінація військових злочинів. Запобігання військовим злочинам.

4. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Тема 1. Поняття, предмет та система кримінології.

Історія розвитку кримінології

(Для самостійного вивчення)

План

1. Поняття науки кримінології.

2. Предмет науки кримінології в сучасному розумінні.

3. Історія розвитку кримінології: основні кримінологічні вчення.

Тема 2. Поняття, ознаки та визначення злочинності.

Тенденції розвитку в Україні. Латентна

злочинність

Питання для обговорення

План

1. Поняття, ознаки і визначення злочинності.

2. Співвідношення між злочинністю, окремими видами (групами) злочинів і конкретним злочином.

3. Кількісні показники злочинності: рівень злочинності, рівень судимості, коефіцієнти, ціна злочинності.

4. Якісні показники злочинності: структура, географія, екологія і топографія.

5. Кількісно-якісні показники злочинності: стан, динаміка, характер.

6. Латентна злочинність: поняття, різновиди, негативні наслідки, засоби її виявлення.

7. Загальна характеристика злочинності та її тенденції у сучасній Україні.

Завдання

1. Населення П. обл. складає 2,5 млн чоловік, із них молодше 14-річного віку – 700 тис. чоловік. Протягом року на території цієї області було зареєстровано 1 850 злочинів, вчинених 2 010 злочинцями.

У сусідній Х. обл. мешкає 3,1 млн чоловік, із них молодше 14-річного віку – 800 тис. чоловік. За цей же час у Х. обл. зареєстровано 2 180 злочинів, вчинених 2 300 злочинцями.

Визначте коефіцієнти злочинної інтенсивності і злочинної активності в цих двох областях у розрахунку на 10 і 100 тис. чоловік населення. Дайте характеристику рівня злочинності у П. і Х. областях.

2. За рік у країні зареєстровано 540 тис. злочинів, скоєних 250 тис. злочинців. Суб’єктами 33 тис. злочинів були жінки; 32 тис. – неповнолітні; ніде не працювали і не навчалися – 87 тис. чоловік. Серед загальної кількості злочинів: 340 тис. – корисливі, 21,5 тис. – насильницькі, 39 тис. – корисливо-насильницькі. Також серед зафіксованих злочинів: 66 тис. – групові, 46 тис. – рецидивні, 145,5 тис. – тяжкі та особливо тяжкі, 361 тис. – середньої тяжкості, 31 тис. – невеликої тяжкості. У містах вчинено 376,6 тис., у сільській місцевості – 121,6 тис. злочинів, у сфері економіки – 39,9 тис. Кількість нерозкритих злочинів складає 226,4 тис.

На основі наведених даних визначте структуру злочинності за соціально-демографічними, кримінально-правовими і кримінологічними показниками та її характер. Які тенденції злочинності простежуються при аналізі її структури за цими даними?

3. У табл.1 наведена кількість злочинів, зареєстрованих в Україні за 18 років.

Таблиця 1

Рік	Кількість злочинів, тис.	Рік	Кількість злочинів, тис.
1991	405,5	2000	553,6
1992	480,4	2001	503,6
1993	539,3	2002	450,6
1994	572,2	2003	556,3
1995	641,9	2004	520,1

Продовження

1996	617,3	2005	485,7
1997	589,2	2006	420,9
1998	575,9	2007	401,3
1999	545,4	2008	384,4

Розрахуйте абсолютні зміни (зростання, зниження) злочинності в Україні за базовим і ланцюговим методами.

4. У кримінальній статистичній звітності району не знайшла відображення низка таких злочинів:

– підробка документів, що були використані на ряді збудованих об’єктів. Прораб С. украв і продав приватним особам будівельні матеріали на суму 15 тис. грн. Поточними перевірками крадіжку було виявлено:

– сварка в робітничому гуртожитку. У нетверезому стані П. побив молодого робітника Ш., заподіявши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Ні потерпілий, ні його товариш, який був присутній при цьому, боячись розправи з боку П., не повідомили нікому про те, що трапилося;

– шулерство під час гри. Група шулерів виграла у кількох громадян 1 тис. грн. Через три тижні під час затримання і обшуку у них було вилучено 2,5 тис. грн. На допитах вони показали, що вигравали гроші за допомогою шахрайських засобів. У свою чергу, потерпілі заявили, що вели себе необережно, азартно, часом даремно ризикували і одразу не усвідомили, що стали жертвами шахрайства. У зв’язку з цим своєчасно не повідомили про факт злочину;

– крадіжка мотоцикла ІЖ-Юпітер-5 у Д. Розглянувши заяву потерпілого, слідчий виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на тій підставі, що мотоцикл довгий час експлуатувався, на даний момент знаходиться в поганому технічному стані і для власника не має значної цінності.

До якого різновиду латентної злочинності належить кожен із цих злочинів?

5. Використовуючи дані, наведені в табл. 1, обчисліть темп зростання (зниження) і темп приросту (зниження) злочинності відносно 1991 р.

6. На основі даних, наведених у табл. 1, побудуйте статистичний графік динаміки злочинності в Україні. Охарактеризуйте тенденції розвитку злочинності у країні за цей період.

7. У 2004 р. в Україні виявлено і зареєстровано 260 702 злочинці, серед них 6 410 – неповнолітні (учні шкіл, ліцеїв, гімназій – 6 499; учні ПТУ-СПТУ, коледжів, технікумів – 2 444); 33 478 – жінки: 172 985 – працездатні (не працювали і не навчалися); 22 419 – безробітні; 50 962 – ті, що раніше вчинили злочини; 1 626 – іноземні громадяни; 39 049 – особи у стані алкогольного сп’яніння; 6 246 – ті, що вчинили побутові злочини.

Побудуйте й охарактеризуйте соціально-демографічну та кримінально-правову структури злочинців за цими даними.

8. У М. обл. зареєстрована наступна кількість зґвалтувань: у січні – 8, лютому – 9, березні – 15, квітні – 16, травні – 22, липні – 15, червні – 13, серпні – 11, вересні – 22, жовтні – 11, листопаді – 13, грудні – 9.

Дайте характеристику сезонних коливань цього виду злочину. Які, на Вашу думку, чинники впливають на сезонні коливання цього злочину?

9. У один із років в Україні було викрито 309 808 осіб, які вчинили злочини. До кримінальної відповідальності притягнуто 143 949 осіб, звільнено від кримінальної відповідальності 62 011 осіб. Суд розглянув справи щодо 129 910 осіб, було засуджено 120 222: до позбавлення волі – 40 950, до виправних робіт – 25 978, умовно – 18 054, до інших покарань – 47 640; стосовно 8 126 осіб – кримінальні справи припинено.

За наведеними даними розрахуйте питому вагу рівня судимості й дайте йому кримінологічну характеристику.

10. У 1990 р. в Україні до позбавлення волі було засуджено 35 947 чоловік, 1996 р. – 35 055, 1997 р. – 83 396, 1998 р. – 86 437, 1999 р. – 85 233, 2000 р. – 80 765, 2001 р. – 70 438, 2002 р. – 61 168, 2003 р. – 61 103, 2004 р. – 54 224.

Скільки осіб в середньому кожного року засуджено до позбавлення волі?

11. Назвіть і дайте характеристику соціально-економічним і правовим факторам, що впливають на динаміку злочинності.

Які, на Вашу думку, чинники впливають на динаміку злочинності в Україні?

12. У табл. 2 наведена кількість осіб, що вчинили злочини в Україні за період 1989 – 2008 рр.

Таблиця 2

Рік	Кількість осіб, тис.	Рік	Кількість осіб, тис.
1989	173 997	1999	316 995
1990	186 683	2000	309 057
1991	187 468	2001	284 724
1992	207 326	2002	270 307
1993	242 363	2003	259 721
1994	269 599	2004	260 702
1995	340 421	2005	301 295
1996	387 360	2006	268 231
1997	337 908	2007	214 093
1998	330 067	2008	207 740

Визначте методом укрупнення інтервалів (інтервал – 5 ро-ків) і ковзної середньої загальну тенденцію розвитку злочинності в Україні за цей період.

13. Чи всі наведені дані можна вважати основними рисами сучасної злочинності в Україні (так, ні): а) тенденцію до неухильного зростання злочинності; б) наявність організованої злочинності; в) дуже незначну питому вагу у структурі злочинності тяжких і особливо тяжких злочинів; в) невеликий відсоток осіб, які вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння; г) зменшення числа і ступеня суспільної небезпеки злочинів, що вчиняються у групі та рецидивістами; д) істотне зростання жіночої злочинності; е) певне зростання необережних злочинів; є) зниження побутових злочинів (суспільно небезпечних дій на ґрунті сімейно-побутових конфліктів); ж) стабілізацію крадіжок приватного майна громадян; з) зростання економічної злочинності; і) низьку латентність злочинів?

Тема 3. Причини й умови злочинності, окремого злочину. Механізм індивідуальної злочинної поведінки. Конкретна життєва ситуація і її роль у вчиненні конкретного злочину. Віктимологія.

Питання для обговорення

План

1. Загальні питання детермінації індивідуальної злочинної поведінки.

2. Безпосередні причини вчинення конкретного злочину.

3. Умови, що сприяють учиненню конкретного злочину.

4. Конкретна криміногенна життєва ситуація: поняття, різновиди, значення. Привід і зачіпка до вчинення злочину.

5. Взаємозв’язок між причинами, умовами і конкретною життєвою ситуацією в механізмі злочинної поведінки.

6. Роль віктимної поведінки потерпілих у механізмі вчинення конкретного злочину.

Завдання

14. За крадіжку К. було засуджено. На попередньому слідстві й у судовому засіданні виявлено, що К. ріс і виховувався в несприятливому середовищі. Батько К. залишив дружину і трирічну дитину. Мати вела аморальний спосіб життя, досить часто вдома розпивала зі сторонніми спиртні напої, вихованням сина не займалася. Незабаром її було засуджено за крадіжку. Хлопчик жив у бабусі. У школі він вчився погано, двічі залишався на другий рік. Пізніше його направили до профтехучилища. Свій вільний час проводив на вулиці зі старшими за віком хлопцями, пиячив, грав в азартні ігри. Для цього були потрібні гроші. Він позичив у “друзів” значну суму. Невдовзі вони зажадали повернення боргу. Тому К. вирішив скоїти крадіжку. Суд кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому).

Назвіть причини злочину, вчиненого К.? Які обставини його особистого життя сформували схильність до злочинної поведінки?

15. Голова правління господарського товариства на неодноразові звернення Б. ввести його до складу учасників товариства і членів правління без згоди на те інших учасників неодмінно йому відмовляв. Протягом трьох місяців Б. погрожував голові правління розправою. Про цей факт останній сигналізував до органів міліції. Однак ніяких попереджувальних заходів із цього приводу не було прийнято.

Одного разу Б. зайшов до кабінету голови, зачинив двері, поклав на стіл пістолет і заявив: “Або моє прохання буде задоволено, або ти звідси живим не вийдеш”. Голова правління намагався викликати охоронця, але комутатор було вимкнуто. Тоді він спробував заволодіти пістолетом. Виникла бійка, у ході якої вимагач вистрілив і смертельно поранив голову правління. Почувши постріл, прибігли охоронці й затримали злочинця.

У ході попереднього слідства і судового розгляду було встановлено: Б. раніше був двічі судимий за вимагання. Після умовно-дострокового звільнення над ним був встановлений адміністративний нагляд, правила якого він неодноразово порушував, займався придбанням і зберіганням вогнепальної зброї.

За місяць до вбивства голови правління Б. телефонував його дружині й погрожував зробити її вдовою, наполягаючи вплинути на свого чоловіка. Органи міліції її заяву з цього приводу залишили також без уваги.

Які причини та умови сприяли вчиненню даного злочину?

16. Неповнолітній Є. вчинив особливо злісне хуліганство із застосуванням холодної зброї (ножа).

До скоєння злочину він працював слюсарем на заводі. До роботи ставився недбало, з’являвся в нетверезому стані, з товаришами по роботі був неввічливим, у громадських місцях поводився розбещено і цинічно. Керівництво цеху не реагувало на непристойну поведінку Є. На своєму робочому місці він виготовив ніж.

Злочин було вчинено в літньому парку культури, де проводилися дискотеки для молоді. Ці заходи супроводжувалися колективними випивками. Патрулювання нарядів міліції у парку було неналежним.

Допит сусідів Є. показав, що він часто конфліктував у сім’ї, затівав п’яні дебоші у дворі будинку, де мешкав, погано впливав на підлітків – мешканців цього і сусідніх будинків.

На основі наведених даних складіть проект подання слідчого або окремої ухвали суду. До яких органів слід подати ці документи?

17. Дев’ятнадцятирічний П., звільнившись з місць позбавлення лі, де відбував покарання за крадіжку, протягом року ніде не працював, жив, за його словами, на “кишенькові” гроші, що давала йому мати – продавець винного відділу магазину. Інколи його не було вдома по декілька днів. Мати заявляла, що не могла позитивно впливати на сина, котрий зовсім її не слухав. Батько зловживав спиртними напоями, іноді разом із сином.

Призову до армії П. не підлягав: за висновком медичної комісії він страждав психічним розладом.

Через деякий час П. залучив до злочинної діяльності неповнолітніх Ч. і К., мешканців сусіднього під’їзду. Разом вони вчинили 6 крадіжок майна з магазинів району на загальну суму 30 тис. грн. Після їх затримання було порушено кримінальну справу.

Слідством установлені наступні факти:

– П. перебував на обліку районного психіатра як хворий, що потребує регулярного обстеження, яке не було зроблено за останні три роки жодного разу;

– після відбуття строку покарання адміністративний нагляд над ним не був запроваджений, хоча адміністрація установи виконання відбування покарання характеризувала його вкрай негативно;

– школярі Ч. і К. навчалися в одному класі. Були серед відстаючих і недисциплінованих учнів. Вечорами збиралися в під’їзді, де жив П., останній багато і з захопленням розповідав про злочинний світ. Тут же вони іноді пиячили, не розходилися до пізньої ночі. Неодноразово хлопці з цієї компанії пропонували мешканцям дому речі та продукти за низькими цінами, про що останні в міліцію не заявляли, вважаючи, що це не їхня справа;

– до дільничного інспектора міліції доходили чутки про негативну поведінку компанії П., але ніяких заходів ним вжито не було;

– у школі, де навчалися звинувачені неповнолітні, класне керівництво здійснювалося формально. Індивідуальна робота з учнями носила поверховий характер. Проте директор школи все ж повідомив райвідділ міліції про непристойну поведінку Ч. і К. і попросив викликати їх разом із батьками для бесіди, але така зустріч не відбулась;

– сім’ї Ч. і К. зовні благополучні. Батьки були перевантажені роботою і належної уваги дітям не приділяли, вважаючи їх поведінку нормальною;

– за даними статистики за останні три роки в районі спостерігалося помітне зростання рівня злочинності, у тому числі й серед неповнолітніх. Як реагували на цей факт правоохоронні органи, у матеріалах справи не відображено.

Визначте причинно-наслідковий комплекс, який підштовхнув П., Ч. і К. до вчинення зазначеного злочину.

18. За зґвалтування Н. притягнуто до кримінальної відповідальності. Потерпіла у своїй заяві, а потім під час допиту у слідчого повідомила, що познайомилася з Н. у престижному кафе. Там вони вдвох танцювали та вечеряли. Потім він запросив її піти до нього додому. За словами потерпілої, хлопець справляв “гарне враження”. У його квартирі вони дивилися програми по телевізору на “пікантні сюжети”. Потім господар, застосовуючи фізичну силу, зґвалтував її.

Як слід розглядати необачну, легковажну поведінку потерпілої при вчиненні злочину Н. ?

Тема 4. Особа злочинця. Основні кримінологічні

риси особи злочинця. Типологія злочинців

Питання для обговорення

План

1. Поняття та визначення особи злочинця.

2. Формування специфічних рис осіб, які вчиняють суспільно небезпечні діяння.

3. Рівні кримінологічного вивчення особи злочинця.

4. Структура особи злочинця (соціально-демографічні, особистісно-рольові, морально-психологічні, кримінально-правові риси).

5. Соціальне і біологічне у структурі особи злочинця.

6. Типологія злочинців.

Завдання

19. Маючи високу кваліфікацію механіка, Ф. вів безладний спосіб життя, довго не затримувався на одному місці роботи (його неодноразово звільняли за численні прогули), систематично пиячив, через це був визнаний хронічним алкоголіком. Дружина і неповнолітній син залишили його, оскільки він постійно конфліктував, ображав їх, продавав спільне майно для придбання спиртного. Також Ф. підозрювався в розкраданні продуктів із магазину, але справу було припинено за недоведеністю.

Одного разу Ф. на подвір’ї свого будинку в нетверезому стані вчинив правопорушення: брудно лаявся, чіплявся до мешканців будинку, ображав їх. У зв’язку з цим його затримала міліція. Згідно зі ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення Ф. притягнуто до відповідальності за дрібне хуліганство.

Чи можна вважати Ф. злочинцем? Обґрунтуйте свою позицію. Дайте визначення особи злочинця.

20. Які з наведених нижче ознак і властивостей особи злочинця належать до соціально-демографічних, особистісно-рольових, морально-психологічних і кримінально-правових: ухилення від виконання своїх службових обов’язків; освіта; правовий нігілізм; потреби, інтереси індивіда, мотивація поведінки; наявність колишньої судимості; навмисна вина; каяття у вчиненому злочині; стать і вік особи; жорстокість; соціальний статус, який обумовлює злочинну поведінку (наприклад, особа – член злочинної групи); сімейний стан; вид вчиненого злочину; особливості вольової й емоційної сфери.

Завдання виконується письмово.

21. Ознайомтесь із наведеними фабулами кримінальних справ.

А. З 11 років П. почав тікати з дому, займався крадіжками продуктів і речей із магазинів, тому перебував на профілактичному обліку в міліції. У 14 років його було притягнуто до кримінальної відповідальності за квартирну крадіжку. Незабаром після звільнення з колонії разом з Н. (познайомився під час відбування покарання) вчинив грабіж (ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України (далі – КК України), за що був засуджений до шести років позбавлення волі. Відбувши покарання, він влаштувався працювати на завод. У відповідь на справедливе зауваження бригадира П. наніс останньому тяжке тілесне ушкодження. Суд визнав його винним у злочині, передбаченому ч.1 ст.121 КК України, і призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років. У колонії він порушував режим, ухилявся від роботи, брав участь у бійках з іншими засудженими, які стали на шлях виправлення.

Б. Убивши свою дружину, Д. розчленував труп, склав у валізу і вийшов із дому. На вулиці його затримали працівники міліції. Слідством встановлено, що Д. неодноразово був судимий за хуліганство, грабіж і розбій.

В. Мати трьох дітей М., працюючи в ательє з пошиву жіночого одягу, під час примірки помітила, що замовниця вийшла з примірочної, залишивши там сумку. Скориставшись цим, М. викрала гаманець із грошима. На роботі вона характеризувалася позитивно, користувалася повагою у співробітників. Факт вчинення злочину пояснила тим, що хотіла пошити сукню своїй донці до випускного балу у школі, а грошей не мала.

Г. Колишній спортсмен (штангіст) Ж., помітивши, що двоє хлопців пристають до дівчини, зробив їм декілька зауважень і зажадав, щоб вони припинили свої неправомірні дії. На що останні нецензурно відповіли, а своїх дій не припинили. Тоді Ж. ударив одного з них в обличчя, той упав і вдарився головою об стіну будинку, а на другий день помер у лікарні від отриманих тілесних ушкоджень. За місцем роботи і в побуті Ж. характеризувався позитивно, ніяких порушень громадського порядку не допускав і до відповідальності не притягався. Був законослухняним громадянином.

Використовуючи кримінологічну типологію, визначте тип особи злочинця, відповідь обґрунтуйте.

Тема 5. Запобігання злочинності (поняття, види, принципи та класифікація запобіжних заходів). Загальносоціальне і спеціально-кримінологічне запобігання злочинності. Індивідуальне запобігання злочинам. Віктимологічна профілактика

Питання для обговорення

План

1. Поняття, визначення, цілі запобігання злочинності за Конституцією України.

2. Загальносоціальне і спеціально-кримінологічне запобігання злочинності, її структура і загальна характеристика. Індивідуальне запобігання злочинності.

3. Об’єкт запобігання злочинності, його поняття, властивості та класифікація.

4. Методи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

5. Суб’єкти діяльності по запобіганню злочинності. Міжнародні кримінологічні організації. Кримінологічні установи розвинутих зарубіжних країн.

6. Основні вимоги щодо заходів запобігання злочинності.

7. Науково-інформаційне, правове та інше ресурсне забезпечення спеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

8. Віктимологічні аспекти запобігання злочинності.

9. Система запобігання злочинності в зарубіжних країнах.

10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю.

Завдання

22. У відомому трактаті “Про дух законів” Ш. Монтеск’є обґрунтовував думку, що мудрий законодавець не стільки дбає про покарання за злочини, скільки про запобігання їм і робить це шляхом поліпшення моральності суспільства. Ч. Беккарія у роботі “Про злочини й покарання” впевнено зазначав, що основний засіб попередження злочинності – це вдосконалення виховання, самого важкого, але й самого надійного засобу запобігання злочинам. Сім’я і держава, на його думку, повинні виступати як єдина виховна система.

Про який різновид запобігання злочинності йде мова? Прокоментуйте ці вислови з огляду на загальносоціальне запобігання злочинності.

23. Стаття 27 Конституції України проголошує: “Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.”

Назвіть основні кримінологічні напрями захисту цих прав людини.

24. Про який різновид запобіжної діяльності йде мова в наведених нижче випадках залежно від стадій розвитку злочинних посягань і можливості усунення криміногенних явищ:

– працівники районного відділу внутрішніх справ, довідавшись про можливість розкрадання державного майна в особливо крупних розмірах, затримали групу злочинців, які зробили замах на вчинення цього злочину;

– робітник механічного заводу К. був засуджений за систематичне розкрадання матеріальних цінностей, які вивозив з території заводу, використовуючи залізничний порожняк. Органи попереднього слідства внесли до адміністрації заводу подання, в якому зазначили необхідність старанного догляду порожняка перед виїздом з території заводу з метою недопущення розкрадання запасних частин;

– робітники автозаводу Ф. і П. вирішили вкрасти дев’ять коліс та акумуляторну батарею й умовилися вивезти це на автомобілі 3., якого збиралися схилити до вчинення злочину. Про намір стало відомо робітникам служби захисту економіки від злочинних посягань РВВС. До міліції Ф., П. і З. викликали для пояснення;

– безробітний М. з метою виготовлення і збуту в крупних розмірах фальшивих грошей установив у себе вдома спеціальний прилад і поліграфічне обладнання, придбав гравірувальний інструмент, цинк, фарби, спеціальний папір та ін. На цій стадії учинення злочину його було затримано і засуджено до позбавлення волі;

– із портфеля учня 10-го класу Н. вилучили щоденник, де йшлося про те, що він має намір украсти із шкільного тиру пістолет Марголіна і використати його для розбійних нападів. Працівники карного розшуку РВВС забрали пістолет з тиру. Дізнавшись про це, Н. відмовився від продовження злочинної діяльності;

– заздалегідь Д. і М. домовилися викрасти з міського музею картину відомого художника, яку збиралися продати за кордоном. Злочинці були затримані.

Обґрунтуйте свою відповідь.

25. Підсумки проведеного інтерв’ю із 100 керівниками господарчих органів і громадських організацій з питань запобігання корисливим злочинам у системі агропромислового комплексу показали, що серед негативних явищ, які сприяють їх учиненню, значну роль відіграють такі обставини: помилки у підборі кадрів – 3%; недоліки обліку й контролю за матеріальними цінностями – 15%; нераціональне використання відходів – 2%; недбайливе використання автотранспорту – 2,5%; недоліки контрольно-ревізійної роботи – 30%; недоліки організаційно-технічного забезпечення охорони державного й колективного майна – 68%; слабка ефективність роботи правоохоронних органів – 7%; інші обставини – 6%.

Назвіть найбільш криміногенні об’єкти, які породжують і сприяють корисливим злочинам у системі агропромислового комплексу, відповідь обґрунтуйте. Які методи запобіжного впливу можуть бути використані?

26. Вирішальну роль у безпосередньому формуванні особи неповнолітніх, які в певних ситуаціях можуть учинити злочин, відіграють наступні криміногенні обставини: негативний вплив сім’ї або оточуючого середовища; підбурення з боку дорослих злочинців; тривала відсутність певних занять у неповнолітніх, які залишили навчання; бездоглядність; недоліки навчально-виховної роботи, організації працевлаштування і виховання в трудових колективах, в організації дозвілля, правового виховання, діяльності правоохоронних органів тощо.

Відомо, що початок злочинного шляху підлітків зазвичай зумовлюється одночасною чи послідовною дією криміногенного набору з трьох-п’яти криміногенних об’єктів.

Складіть ці криміногенні набори.

27. У ході вивчення кримінальних справ щодо навмисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень встановлено тісний взаємозв’язок між цими злочинами і двома різновидами конкретної життєвої ситуації: а) одноразовий конфлікт злочинця зі знайомими, родичами, подружжям, членами сім’ї (відповідно 47 і 35%); б) стала криміногенна ситуація, що характеризується високим напруженням міжособистих відносин (відповідно 68 і 42%), пов’язаних з алкоголізацією особи злочинця, попередньою судимістю, віктимною поведінкою потерпілих, невтручанням органів влади і правоохоронних органів та ін.

Які заходи Ви запропонували б для розробки комплексу перспективних заходів запобігання навмисним убивствам і тяжким тілесним ушкодженням?

28. За даними дослідження така криміногенна властивість особи, як алкогольне сп’яніння, досить висока серед убивць і осіб, що вчинили тяжке тілесне ушкодження (відповідно 77 і 70%).

Який якісний показник криміногенності особи наведений у даному прикладі? Які ще кількісно-якісні показники криміногенного об’єкта Ви знаєте?

29. Визначте суб’єкти, для яких запобігання злочинності є:

– основною або однією з основних функцій;

– однією з функцій у межах організаційно-управлінської діяльності;

– однією з функцій у межах правоохоронної діяльності;

– однією з функцій у межах державного управління та іншої загальносоціальної діяльності або її супутнім наслідком;

– неформальною реалізацією громадського обов’язку.

30. До системи суб’єктів запобігання злочинності у великому місті було включено й такі органи, установи та організації, як міські лікарні, друкарні, управління оперативної інформації міліції, органи реєстрації актів громадянського стану (РАГС), нотаріальні контори та ін.

Представники управління оперативної інформації міліції, органів РАГС, лікарень просили виключити їх із цього переліку, оскільки запобігання злочинності взагалі не входить до їх функцій.

Обґрунтуйте цю заяву. Кого можна вважати суб’єктом запобігання злочинності? Назвіть основні ознаки суб’єкта спеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

31. До районного комплексного плану боротьби зі злочинністю запропоновані такі запобіжні заходи:

– осіб, які мають судимість за вчинення тяжких злочинів, не реєструвати за місцем проживання;

– поставити осіб, звільнених із місць позбавлення волі, на профілактичний облік;

– серед учнів старших класів поліпшити виховну й культурно-масову роботу;

– осіб, які мають судимість за вчинення тяжких злочинів, заборонити приймати на роботу;

– удосконалити пропускну систему на підприємствах з метою здійснення постійного контролю за часом прибуття, перебування на роботі та її залишення працівниками;

– притягти до відповідальності усіх хворих на алкоголізм і наркоманію;

– відновити й поширити мережу громадських формувань для участі в охороні правопорядку і профілактичній роботі;

– вивчити стан і поширеність дитячої бездоглядності та безпритульності, способи втягнення неповнолітніх у злочинні групи, а також криміногенний вплив злочинного елемента на підлітків;

– опрацювати правові й організаційні основи ведення обліку, обстеження та лікування осіб, які мають залежність від алкоголю;

– розробити і здійснити запобіжні заходи щодо повного виключення проникнення корупції, організованої злочинності у правоохоронні та інші владні структури.

Ознайомтесь із запропонованими заходами та визначте щодо кожного з них (з посиланням у разі необхідності на нормативно-правові акти), чи відповідають вони таким вимогам, як законність, обґрунтованість, реальність, комплексність, конкретність.

32. Вимоги до заходів запобігання злочинам: відомість, універсальність, законність, ефективність, економічна доцільність, докорінність, конкретність, реальність, гуманність, гласність, комплексність, цілеспрямованість.

Чи правильно вони названі?

33. Назвіть і обгрунтуйте правове забезпечення спеціально-кримінологічного запобігання злочинності в Україні.

34. Випишіть із Кримінального кодексу України статті, у диспозиції яких безпосередньо вказані ознаки віктимної поведінки потерпілих, що пом’якшують кримінальну відповідальність.

35. Колективу вчених і практичних робітників було доручено підготувати короткочасний прогноз злочинності у місті на один рік уперед. Їм надали: статистичні дані про злочинність у місті за минулий рік; відомості про осіб, яких було засуджено до позбавлення волі; інформацію про територіальну поширеність злочинів; перелік підприємств, на яких зареєстровано найбільшу кількість правопорушників.

Яким методом прогнозування в даному випадку слід користуватися? Чи достатньо цих матеріалів для побудови кримінологічного прогнозу?

36. Об’єктом кримінологічного дослідження обрано велике промислове підприємство. Для його проведення залучено представників правоохоронних органів, профспілковий актив, громадськість підприємства.

Складіть схему плану-програми вивчення злочинності на окремому об’єкті.

Тема 6. Правоохоронні органи і суд –

суб’єкти запобігання злочинності

(Для самостійного вивчення)

План

1. Загальна характеристика роботи правоохоронних органів щодо запобігання злочинам.

2. Діяльність служб і спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ.

3. Слідча профілактика злочинів.

4. Запобігання злочинності судом.

5. Основні напрями запобігання злочинності органами прокуратури.

Завдання

37. Охарактеризуйте напрями діяльності органів внутріш-ніх справ щодо спеціально-кримінологічного запобігання злочинам (кримінологічна профілактика, запобігання злочинам та припинення злочинів), використовуючи нормативно-правові акти.

Назвіть основні.

38. Для яких служб і підрозділів органів внутрішніх справ запобігання злочинності є: а) суттєвим результатом основних функціональних обов’язків; б) одним із функціональних обов’язків; в) основним функціональним обов’язком; г) складовою частиною функціональних обов’язків.

Назвіть ці служби і підрозділи, використовуючи необхідні нормативно-правові акти та літературу.

39. Серед основних напрямів спеціально-кримінологічного запобігання органами внутрішніх справ названо такі: запобігання антисуспільним проявам у громадських місцях; нагляд за дотриманням законності в місцях позбавлення волі; запобігання розкраданням, крадіжкам, порушенням прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, фірм, організацій; припинення вчинення злочинів; виявлення й усунення девіантної поведінки, також причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів; запобігання бездоглядності та безпритульності дітей; кримінологічний аналіз злочинності на певній території; припинення незаконного придбання, схову, перевезення зброї, вибухових речовин, наркотиків тощо; запобігання порушенням паспортного режиму; запобігання порушенням правил дорожнього руху; нагляд за особами, які відбули покарання.

Чи правильно дана відповідь?

40. Серед наведених запобіжних заходів назвіть такі, що належать до діяльності карного розшуку і відділу боротьби з економічною злочинністю:

– аналіз злочинних проявів на території;

– виявлення й усунення причин і умов учинення корисливих злочинів;

– організація оперативно-розшукових заслонів;

– своєчасне усунення й затримання злочинців-гастролерів;

– запобігання фіктивному підприємництву, хабарництву, незаконному виготовленню підакцизних товарів тощо;

– розшук викраденого транспорту і майна;

– активізація боротьби з корупцією і службовими посяганнями;

– виявлення осіб, раніше судимих за службові та господарські злочини, які знову обіймають матеріально-відповідальні посади.

41. У вересні поточного року з місць позбавлення волі звільнився раніше двічі судимий за умисні злочини Ф., який формально підпадає під дію Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”.

З часом він зареєструвався і влаштувався на роботу. Протягом півроку Ф. допустив три порушення громадського порядку, за які був попереджений органами внутрішніх справ про те, що до нього може бути застосовано адміністративний нагляд. Згодом він знову вчинив порушення громадського порядку, за що був оштрафований.

Дільничний інспектор від свого імені виніс постанову про встановлення до гр. Ф. адміністративного нагляду.

У постанові зазначені такі обмеження: заборонити вихід із дому з 21 до 6 год, перебування в кафе та ресторанах міста, виїзд за межі міста з особистих справ без дозволу органів внутрішніх справ; щомісячна реєстрація в міліції.

Дайте визначення індивідуального запобігання злочинності. З’ясуйте, чи правомірно підготував дільничний інспектор постанову про адміністративний нагляд від свого імені? Обґрунтуйте законність обмежень дій піднаглядного Ф. Назвіть нормативні документи, які регламентують обмеження щодо дій піднаглядних.

42. Подання слідчого – найбільш поширена форма роботи щодо запобігання злочинам. У ньому підсумовується й узагальнюється запобіжна робота, що проводилася слідчим під час розслідування конкретної кримінальної справи.

У чому полягає зміст слідчої профілактики злочинів? Чи можна процесуальними засобами виявити причини й умови , що сприяли вчиненню злочину? Яким вимогам має відповідати подання слідчого?

43. При перевірці виконання подання з кримінальної справи, слідчий виявив, що службові особи, на ім’я яких воно було винесено, ніяких заходів для усунення причин і умов учинення злочину не вжили, хоча минуло більше 30 діб від дня одержання адміністрацією установи слідчого подання.

Що повинен зробити у цьому випадку слідчий? Дайте варіанти можливої реакції слідчого.

44. Використовуючи матеріали виробничої практики, назвіть типові помилки, яких припускаються органи попереднього слідства при виконанні вимог, передбачених ст.23-1 КПК України.

Відповідь обґрунтуйте.

45. Восени і навесні в місті збільшилась удвоє кількість зареєстрованих автотранспортних пригод. Аналіз ситуації показав, що аварії вчиняють переважно водії легкових автомобілів особистого користування, а також мотоциклісти. Світлофори на багатьох перехрестях побиті і не налагоджені. Проїзна частина багатьох вулиць не відповідає технічним вимогам, розмітку порушено. Кожен третій водій, який спричинив аварію, був у нетверезому стані, кожна десята машина мала серйозні технічні несправності, з якими, згідно з Правилами дорожнього руху, її експлуатувати не можна. З вини пішоходів, які грубо порушували правила переходу вулиць, виникло 20% дорожніх пригод.

Назвіть загальносоціальні і спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на зменшення аварій у місті.

46. Судом у відомчому плані спеціально-кримінологічного запобігання злочинності серед заходів удосконалення запобіжної діяльності були передбачені:

– організація виїзних сесій з кожної кримінальної справи;

– виявлення в кожній кримінальній справі причин і умов, які сприяли вчиненню злочину;

– винесення з кожної кримінально справи окремих ухвал щодо усунення причин і умов злочину;

– застосування судом заходів впливу до осіб, які допустили аморальні й антигромадські вчинки під час учинення злочину;

– інформування громадськості про окремі процеси й загалом про роботу суду в боротьбі зі злочинністю;

– підвищення ефективності участі громадськості у судових процесах;

– активізація діяльності судових процесів з реалізації окремих ухвал та інформування суду;

– посилення правового і кримінологічного інформування.

Чи правильно сформульовані заходи? Які вимоги порушені? Які заходи щодо поліпшення запобіжної роботи Ви ще знаєте ?

47. Завідуючого складом Л. було притягнуто до суду за розкрадання державного майна, зловживання службовим становищем і службове підроблення. Свою злочинну діяльність Л. приховував оформленням фіктивних і безтоварних накладних. Він також систематично зловживав спиртними напоями, про що було відомо керівництву підприємства. За сім років роботи Л. на посаді завідуючого складом було проведено шість інвентаризацій, із яких п’ять – із грубим порушенням установленого порядку і правил їх проведення. Зокрема, перевіряючі не вимагали від Л. матеріального звіту на день інвентаризації, до справи ставилися формально. За рік завідуючий складом побудував жилий будинок, використовуючи дорогі будматеріали і залучаючи будівельників підприємства. До відповідних органів надходили сигнали про недостойну поведінку Л., але вони не були перевірені.

Запропонуйте проект окремої ухвали суду щодо обставин, які сприяли вчиненню Л. ряду злочинів. Кому слід адресувати цю ухвалу?

48. Визначте основні завдання прокурорського нагляду за виконанням законів про запобігання злочинності:

– контроль за виконанням законів у боротьбі з пияцтвом, наркоманією, бродяжництвом, іншими криміногенними явищами;

– надання методичної та іншої допомоги суб’єктам запобігання злочинності;

– забезпечення прав і законних інтересів громадян, службових осіб, державних і громадських організацій, які виконують обов’язки щодо запобігання злочинам;

– вивчення громадської думки про причини й умови злочинності та ефективність заходів щодо їх усунення;

– збір матеріалів для складання інформаційних записок у різні органи влади та управління.

Відповідь обґрунтуйте.

49. Прокурор міста, ознайомившись із результатами вибіркового кримінологічного дослідження, звернув увагу на недостатню обізнаність громадян щодо положень закону про необхідну оборону і добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Так, з 3 600 опитаних, серед яких 627 осіб мали вищу освіту, 1 971 – середню, 1 002 – неповну середню, на низку запитань щодо поняття і змісту цих положень правильно відповіли: на перше – 12%, на друге – 9, а 79% опитаних не змогли дати позитивної відповіді на жодне запитання. Наведені дані свідчать про низьку правову інформованість населення.

Яких заходів може вжити прокурор у даному разі на підвідомчій йому території?

50. Прокурор, аналізуючи стан дорожньо-транспортних злочинів за минулий рік, виявив, що до криміногенних об’єктів, які викликають ці злочини, належать: нетверезий стан водіїв; необережність пішоходів; експлуатація несправного транспорту; небезпечний стан шляхів; погана оснащеність шляхів і вулиць дорожніми знаками; недостатня професійна підготовка працівників ДАІ.

Найчастіше злочини вчинялися водіями державних і колективних сільськогосподарських підприємств.

Що може запропонувати прокурор для запобігання автотранспортним злочинам?

Тема 7. Методологія і методика кримінологічних

досліджень. Кримінологічне прогнозування

та планування боротьби зі злочинністю

(Для самостійного вивчення)

План

1. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.

2. Суцільне і вибіркове спостереження. Правила вибірки.

3. Конкретно-соціологічні методи збору інформації.

4. Методи економічного аналізу.

5. Узагальнення й аналіз кримінологічної інформації.

6. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю.

Завдання

51. Складіть план-програму кримінологічного вивчення причин і умов скоєння господарських злочинів у районі.

52. Складіть план-програму кримінологічного вивчення причин і умов корисливих посадових злочинів і заходів щодо запобігання їм в районі.

53. Вивчається роль пияцтва у злочинах на автотранспорті.

Якою повинна бути кількість спостережень (кількість вибірки), щоб їх результати відхилялись не більш як на 4% від відповідних показників у країні (відомо, що 40% автоаварій вчиняються водіями у нетверезому стані)?

54. Приблизна питома вага тяжких насильницьких злочинів в країні складає 10%.

Якою повинна бути вибірка при визначенні частки засуджених за ці злочини, щоб допустима похибка репрезентативності не перевищувала ± 3%?

55. Дослідники, вивчаючи особистість неповнолітніх правопорушників, встановили, що близько 20% із них виховувались у неповних сім’ях (без одного чи двох батьків).

Чи достатньо цих даних для висновку про те, що неповна сім’я є одним із криміногенних факторів формування особи злочинця? Що являє собою контрольна група і яким вимогам вона повинна відповідати за таких умов?

56. Для дослідження процесу соціальної адаптації осіб, звільнених із місць позбавлення волі, вибірково було вивчено 300 осіб.

Визначте можливу похибку репрезентативності такого дослідження (відомо, що протягом року після звільнення близько 20% знову скоюють злочин).

57. Складіть анкету для стандартизованого інтерв’ю стосовно вивчення громадської думки про заходи щодо боротьби з економічною злочинністю в країні.

58. Визначте з наведеного нижче переліку, від чого залежить похибку вибірки:

– способу відбору;

– кількості одиниць, узятих для вибірки;

– величини заданої помилки репрезентативності;

– однорідності середовища, з якого проведена вибірка;

– організації вибіркового дослідження;

– способів обробки даних.

59. Які з поданих похибок можуть бути наявні при проведенні вибіркового дослідження:

– реєстрації;

– репрезентативності;

– систематичності;

– випадковості.

Відповідь обґрунтуйте.

60. Які психологічні методи можуть бути використані при розробці плану-програми індивідуальної профілактики злочинності неповнолітніх?

Дайте аргументовану відповідь.

61. Які статистичні, математичні та кримінологічні методи застосовуються для прогнозування розвитку злочинності?

Назвіть і охарактеризуйте їх з точки зору вірогідності.

62. Які відомості і з яких джерел потрібно отримати для вивчення рівня, динаміки, структури, причин та умов злочинності на окремому об’єкті?

Дайте переконливу відповідь.

63. Зазначте способи відбору одиниць сукупності для вибіркового дослідження. Обґрунтуйте, який спосіб відбору дає більш точні репрезентативні дані.

Тема 8. Кримінологічна характеристика і запобігання

злочинності неповнолітніх

Питання для обговорення

План

1. Поняття, рівень, структура та динаміка злочинності неповнолітніх.

2. Особистість неповнолітнього злочинця.

3. Чинники злочинності неповнолітніх.

4. Запобігання злочинності неповнолітніх: загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи.

Завдання

64. Основні кримінологічні риси особи неповнолітніх злочинців:

стать; вік; освіта; правовий нігілізм; духовні потреби; мотивація поведінки; наявність колишньої судимості; професійна зайнятість; навмисна вина; розкаяння у вчиненому злочині; участь у злочинній групі; сімейний стан; вид вчиненого злочину; особливості вольової і емоційної сфери особи, егоїзм, жорстокість.

Визначте серед них соціально-демографічні, особистісно-рольові, морально-психологічні і кримінально-правові.

65. Ознайомтесь з даними кримінальних справ.

А. Підліток Я. вважався “важким”. У школі постійно конфліктував з однолітками, часто пропускав заняття. Займався крадіжками продуктів і речей із магазинів. У зв’язку з цим перебував на профілактичному обліку в міліції. У 12 років утік із дому. У 15 років його було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжку з магазину. У колонії Я. постійно порушував режим, ухилявся від роботи. Одного разу жорстоко побив іншого неповнолітнього засудженого.

Б. Виховувався X. у неповній сім’ї. Він був одним із трьох дітей. Через скрутне матеріальне становище пішов працювати. До роботи ставився безвідповідально. Маючи доступ до матеріальних цінностей, X. вкрав виробничу сировину, продав її, а отримані гроші витратив на розваги.

В. Родина М. була матеріально забезпечена. Батьки постійно опікувалися сином, давали йому значні суми на “кишенькові” витрати. Коли цих грошей М. стало не вистачати для забезпечення своїх розваг, він під загрозою фізичного насильства почав вимагати гроші у своїх однокласників. Потім з цією метою створив підліткову групу, яку очолив. Неодноразово організовував крадіжки речей із машин.

З’ясуйте тип злочинця, відповідь аргументуйте.

66. Вирішальну роль у безпосередньому формуванні особи неповнолітніх злочинців мають такі криміногенні об’єкти:

– недостатнє виховання в сім’ї, бездоглядність;

– негативний вплив оточуючого середовища;

– підбурення з боку дорослих злочинців;

– недоліки навчально-виховної роботи і відсутність контролю педагогів у школі;

– неналежна організація дозвілля;

– слабке правове виховання;

– недоліки діяльності правоохоронних органів тощо.

Як відомо, злочинний шлях підлітків зазвичай обумовлюється послідовною дією трьох-п’яти криміногенних об’єктів, що становлять криміногенний набір.

Складіть ці криміногенні набори.

67. Дайте загальну характеристику діяльності сім’ї, школи, міліції, прокуратури як суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх.

Тема 9. Кримінологічна характеристика і запобігання

тяжкій насильницькій злочинності проти

життя та здоров’я особи

(Для самостійного вивчення)

План

1. Кримінологічна характеристика тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи.

2. Основні кримінологічні риси осіб, які вчиняють тяжкі насильницькі злочини.

3. Детермінанти тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи.

4. Запобігання насильницькій злочинності проти життя та здоров’я особи. Значення профілактики побутових конфліктів.

Тема 10. Кримінологічна характеристика і запобігання

рецидивній злочинності

Питання для обговорення

План

1. Поняття, рівень, структура та динаміка рецидивної злочинності.

2. Особа злочинця-рецидивіста. Злочинна “кар’єра”.

3. Чинники рецидивної злочинності, причини та умови рецидивної злочинності в місцях позбавлення волі.

4. Запобігання рецидивній злочинності: загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та пенітенціарні заходи.

Завдання

68. Згідно зі ст. 316 КК України Д. був засуджений до обмеження волі строком на два роки. Після відбуття покарання він пройшов курс лікування і позбавився наркозалежності, створив сім’ю, організував власний бізнес, не допускав жодних правопорушень.

Через чотири роки Д. повторно вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 248 КК України, за що отримав покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців.

Чи можна вважати Д. рецидивістом? Аргументуйте свою відповідь.

69. Звільнився Д. із місць позбавлення волі, де відбував покарання за груповий грабіж. Після цього він систематично зловживав спиртними напоями, не працював, жив за рахунок крадіжок виробів із кольорових металів.

Одного разу 15-річний В. запропонував Д. вчинити розбійний напад на одиноку 85-річну С., інваліда ІІ групи, яка за його інформацією отримала 600 євро компенсаційних виплат за примусову працю в Германії у воєнні часи. Д. відразу погодився.

Уночі В. і Д., одягнувши шапочки зі спеціальними прорізами, виламали двері і проникли у будинок С. Не знайшовши у кімнатах грошей, В. запропонував Д. викрасти посуд із алюмінію і покинути приміщення. Останній із такою пропозицією категорично не погодився і пішов до кімнати, де спала потерпіла, щоб примусити її показати схованку для грошей. У процесі катування потерпіла впізнала по голосу свого сусіда В., який, злякавшись, благав Д. утекти, на що той відповів: “Живі свідки нам не потрібні”. Після цього наніс наперед заготовленим ножем два удари в шию потерпілої, від яких настала її смерть.

Назвіть причини та умови рецидивної злочинної поведінки Д. Складіть проект подання слідчого про усунення причин та умов вчинення даного злочину.

70. Неповнолітній В. виховувався у неблагополучній сім’ї: батько двічі відбував покарання, мати зловживала спиртними напоями, була сожителькою різних чоловіків. Хлопець часто утікав із дому, жив на вокзалі з приятелями. За вчинення крадіжок на базарі був засуджений до трьох років позбавлення волі з відстрочкою виконання кримінального покарання. Протягом випробувального строку В. не розлучився зі старою компанією і через півроку став учасником групового грабежу, за що отримав покарання у вигляді позбавлення волі із приєднанням строку невідбутої частини.

У колонії В. приєднався до вихованців антисуспільної спрямованості, злісно порушував вимоги режиму, за що двічі примусово відбував строк у дисциплінарному ізоляторі.

Після переведення у виправну колонію вчинив бійку з засудженим А., якому спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження, за що отримав новий строк покарання.

Після звільнення зустрів особу, з якою відбував покарання, і під час розпиття спиртних напоїв у ході конфлікту з приводу взаємних образ наніс смертельне поранення складаним ножем, який завжди носив із собою.

Назвіть умови формування особистості рецидивіста В., прослідкуйте основні етапи його злочинної “кар’єри”.

71. Неповнолітній С. вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, за що йому було призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі, від відбування якого його звільнено згідно зі ст. 75 КК України. Протягом випробувального терміну С. знову вчинив крадіжку, за що був засуджений до одного року і шести місяців позбавлення волі.

У колонії С. познайомився з досвідченими злочинцями, які навчили його професійних прийомів шахрайства з різного роду азартних ігор. Відшліфувавши злочинні навики, С. постійно обманним шляхом вигравав у карти в інших засуджених, змушуючи їх у рахунок погашення карткового боргу фізично розправлятися із засудженими, які стали на шлях виправлення.

Яких, на Ваш погляд, доцільно вжити заходів пенітенціарного запобігання у даному випадку?

Тема 11. Кримінологічна характеристика і запобігання

злочинності в місцях позбавлення волі

(Для самостійного вивчення)

План

1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі.

2. Специфіка особи злочинця, що вчинює злочини у місцях позбавлення волі.

3. Криміногенні явища злочинності у місцях позбавлення волі.

4. Роль кримінальної субкультури у детермінації злочинності в місцях позбавлення волі.

5. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі.

Тема 12. Кримінологічна характеристика і запобігання

професійній злочинності

(Для самостійного вивчення)

План

1. Поняття і визначення професійної злочинності. Кримінологічна характеристика професійної злочинності.

2. Основні кримінологічні риси особи злочинця-професіонала.

3. Причини та умови професійної злочинності. Роль кримінальної субкультури.

4. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання професійній злочинності.

Тема 13. Кримінологічна характеристика і запобігання

організованій злочинності

Питання для обговорення

План

1. Поняття “організована злочинність” і її основні ознаки.

2. Кримінологічна характеристика організованої злочинності в Україні за останні п’ять років.

3. Чинники відтворення організованої злочинності у країні.

4. Особливості загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання організованій злочинності.

Завдання

72. Дайте ознаки організованої злочинності (схематично).

73. Ознайомтесь із фабулами кримінальних справ.

А. Управлінням СБУ в Тернопільській обл. припинена діяльність організованої групи, до складу якої входило п’ять посадових осіб ТОВ “Т”, а також три громадянина Німеччини, які підозрювались в контрабанді транспортних засобів із Німеччини в Україну. Національне центральне бюро Інтерполу в Україні встановило, що співвласником німецької фірми “К”, яка експортувала ці автомобілі, був хазяїн фірми-імпортера в Україні Н. Ця німецька фірма не була продавцем автомобілів, а виконувала лише експедиторські (посередницькі) послуги, тобто вона фактично змінювала вартість транспортних засобів задля повноцінного оподаткування імпорту в Україні. За наявними даними автомобілі вносилися до статутного фонду ТОВ “Т” під виглядом інвестицій на загальну суму 865,5 тис. євро.

Б. У ході оперативно-розшукових заходів було затримано П., К. і Д. Слідством встановлено, що П., 1980 р.н., раніше був засуджений за злочини, передбачені ст. 309 КК України. Після звіль-нення з місць позбавлення волі він продав свою квартиру і на отримані кошти організував виготовлення і переробку наркотичної сировини. К. і Д. були також раніше судимі. Пересуваючись по території Харківської обл., скуповували ацетильований опій у осіб циганської національності, після чого доставляли його П. Останній, у свою чергу, збував сировину особам, не встановленим слідством. Під час оперативно-розшукових заходів проведено три оперативні закупки наркотичної речовини, у результаті яких було вилучено 32 мл ацетильованого опію.

В. Троє мешканців м. Харкова (двоє були приватними підприємцями, один ніде не працював і не навчався) дали оголошення в рекламних газетах про набір дівчат віком від 18 до 25 років на роботу танцівницями й офіціантками до Туреччини. П’ятьом дівчатам, які відгукнулися на них, організатор В. із захопленням розповів про переваги роботи за кордоном. Його спільники С. і З. через знайомих у туристичній фірмі оформили необхідні папери і позичили частково гроші на квитки. Через два місяці дівчата вже були в Туреччині. Турок, який зустрів їх в аеропорту, відвіз українок у похмуре місце, назвавши його “агентством працевлаштування”. Жінка, яка відрекомендувалась агентом, попросила паспорти дівчат для легальної реєстрації. Коли дівчата віддали паспорти, вона зникла. Цю жінку дівчата більше не бачили. Замість бару і клубу українки потрапили до публічного будинку. “Спочатку ми категорично відмовлялися, вирішили не піддаватися на погрози, незнайомі люди нагадали, що ми повинні повернути гроші за придбані квитки. Нас почали бити, не давали їсти, двом дівчатам, які особливо опиралися, кололи наркотики”. Пригнічені, “зламані” дівчата почали виконувати свої “обов’язки”. Одного разу, коли українок перевозили в інше місце, одна з них змогла втекти і зателефонувати додому. Після втручання правоохоронних органів України і Туреччини, проведення спільних операцій решта українських громадянок була знайдена й повернена на Батьківщину.

Визначте, до якого рівня організованої злочинності належать дії учасників організованих груп і злочинних організацій за ступенем організованості, територіальною поширеністю, спрямованістю злочинної діяльності.

74. Розкрийте повноваження суб’єктів запобігання організованій злочинності, використовуючи Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.

75. У чому полягає взаємозв’язок і взаємообумовленість організованої злочинності й корупції?

76. Яким чином організовані групи і злочинні організації використовують прибутки, отримані в результаті злочинних дій? Запропонуйте заходи спеціально-кримінологічного запобігання “відмиванню” грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

77. Назвіть основні напрямки запобігання організованій злочинності.

Тема 14. Кримінологічна характеристика і запобігання

економічній злочинності

(Для самостійного вивчення)

План

1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.

2. Кримінологічна характеристика особи економічного злочинця.

3. Детермінація економічної злочинності.

4. Запобігання економічній злочинності.

Тема 15. Кримінологічна характеристика і запобігання

корисливим злочинам

(Для самостійного вивчення)

План

1. Рівень, структура і динаміка корисливих і корисливо-насильницьких посягань на власність.

2. Особа злодія, грабіжника, розбійника, шахрая, рекетира.

3. Причини й умови корисливих злочинів.

4. Запобігання корисливим злочинам.

5. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

З КРИМІНОЛОГІЇ

Абсолютні показники злочинності – абсолютні числа, що визначають розміри, обсяги й рівні кримінологічних явищ, а в остаточному підсумку такі, що характеризують загальну величину досліджуваної сукупності: кількість зареєстрованих злочинів, осіб, що їх вчинили, засуджених, кримінальних справ, ціну злочинності та ін. Вони є підсумковими та узагальнюючими показниками, але для більш поглибленої характеристики кримінологічних явищ і процесів їх слід доповнювати відносними, середніми величинами, індексами тощо.

Автобіографічний метод – аналіз вільно написаних або формалізованих автобіографій, щоденників, листів з метою вивчення особистості злочинця та умов його несприятливого морально-психологічного формування.

Агресія – психічний стан індивідуума, групи людей, що виражається в діях, які наносять фізичну або психічну шкоду оточуючим людям. Супроводжується гнівом, ворожістю, ненавистю, деструктивною поведінкою. Розрізняють цілеспрямовану, імпульсивну й афективну агресивність. Стійка установка на агресивну поведінку може бути провідною рисою особистості й обумовлювати вчинення насильницьких злочинів.

Адаптація соціальна – процес пристосування індивідуума до змінених умов життєдіяльності після розриву із колишніми соціально корисними зв’язками. Розрив соціальних зв’язків може бути обумовлений перебуванням в місцях позбавлення волі, примусовим лікуванням від алкоголізму й наркоманії, бродяжництвом тощо.

Адміністративний нагляд – профілактичний захід, що застосовується до визначеної законом категорії осіб, які відбули покарання в місцях позбавлення волі, з метою контролю за їх поведінкою, запобігання вчиненню ними нових злочинів і забезпечення законослухняної поведінки.

Аналіз документів – метод кримінологічного дослідження, заснований на вивченні предметів – носіїв інформації. У кримінології використовуються не тільки офіційні документи (кримінальні справи, особисті справи засуджених, статистичні картки), але й носії неофіційного характеру (фотографії, відеозаписи, листи, рукописи, щоденники).

Аналіз кримінологічний – процес вивчення, зіставлення, порівняння статистичних даних і даних, отриманих у результаті вибіркових кримінологічних досліджень, з реальними криміногенними процесами в суспільстві з метою встановлення закономірностей і тенденцій у розвитку злочинності й розробки заходів по її попередженню.

Анкетування – різновид усного опитування, призначеного для вивчення суспільної думки про злочинність, її причини і умови, заходи попередження. Способи проведення такі: через пресу (анкети публікуються на сторінках друкованих ЗМІ); через пошту (анкети опитуваним направляються поштою); роздавальний (анкети роздають опитуваним особам в аудиторії для заповнення).

Аномія – термін, уведений в науковий обіг Е. Дюркгеймом, який позначає стан людини, свідомо викликаний безвихідністю й неможливістю досягнення мети й задоволення потреб законним шляхом у зв’язку із соціальною дезорганізацією суспільства, суперечливістю його моральних установок. Аномічна особа відрізняється насамперед соціальною безвідповідальністю.

Антигромадська установка особи – сукупність поглядів, ідей, уявлень, моральних орієнтирів, у яких виражається протиставлення інтересів і потреб конкретної особи соціальним цінностям суспільства, правам і свободам його громадян. Антигромадська установка особи реалізується в антигромадському поводженні.

Антропологічна теорія – пояснює злочинність існуванням біологічно неповноцінних від народження людей. Основоположником антропологічної теорії вважається професор юридичної психіатрії Туринського університету Чезаре Ломброзо (18.11.1836 р. – 19.10.1909р.; найбільш відомі праці “Злочинна людина”, “Геніальність і божевілля”). Він розробив класифікацію злочинців, у яку включив чотири групи: природжені злочинці; душевнохворі злочинці; злочинці по страсті; випадкові злочинці. Головною у його теорії є теза про існування анатомічного типу природженого злочинця, тобто людини, схильність до вчинення злочинів якої визначається його фізіологічним атавізмом і психологічною деградацією. Теорія Ч. Ламброзо і його послідовників критикувалася представниками соціологічної школи кримінології.

Асоціальний тип особистості – індивідуум, що протиставляє свої інтереси й потреби суспільним, однак без чітко вираженого негативного ставлення до кримінально-правових заборон.

Білокомірцева злочинність – умовний термін, уведений в науковий обіг Е. Сатерлендом для позначення сукупності економічних злочинів, вчинених посадовими особами із представників вищих верств суспільства, уповноважених на виконання державних функцій, а також функцій керування підприємствами різних форм власності. До них належать особи з відносно високим освітнім, соціальним і професійним статусом.

Біографічний метод – широко розповсюджений у кримінальній психології й кримінології метод дослідження морально-психологічних особливостей особистості суб’єктів, що вчинили злочини, і мотивації їх поведінки, заснований на аналізі їх самооцінок попереднього життєвого досвіду й вмотивування злочинної поведінки.

Віктимність – підвищена здатність людини внаслідок ряду властивих їй моральних, фізичних властивостей, якостей, виконуваних соціальних ролей при певних об’єктивних обставинах і суб’єктивних особливостях поведінки ставати жертвою злочинних посягань.

Віктимологічна профілактика – сукупність заходів, спрямованих на запобігання віктимної поведінки й віктимізації населення в певних криміногенних ситуаціях, усунення або нейтралізацію віктимних факторів, підвищення охоронно захисних можливостей потенційних жертв злочину.

Віктимологія – один із напрямків кримінологічних досліджень особливостей моральних, психофізіологічних і соціальних характеристик потерпілих при відповідній криміногенній ситуації.

Гендерні дослідження в кримінології – напрямок кримінологічних досліджень, що вивчає проблеми жіночої злочинності, їх місце в системі правосуддя, особливості організації й проведення профілактичної роботи.

Географія злочинності – характеристика поширення злочинності й окремих її видів і груп різних регіонів країни.

Групова злочинність – сукупність злочинів, вчинених двома й більше особами без попередньої змови або за попередньою змовою між ними.

Дезадаптація – характерна для багатьох правопорушників нездатність до нормальної соціальної поведінки, виконання нормативних приписів і позитивних соціальних функцій, обумовлена послабленням або повною відсутністю здатності пристосовуватися до умов соціального середовища.

Декриміналізація – повне усунення кримінальної караності діянь або переведення їх у розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень.

Делінквент – неповнолітній правопорушник (в англо-американському праві).

Детермінація – об’єктивно існуючий взаємозв’язок і взаємозумовленість між явищами й процесами навколишньої дійсності.

Динаміка злочинності – зміна кількісних і якісних показників злочинності за певний період часу на певній території. Обчислюється у відсотках, рідше в абсолютних значеннях.

Екологічна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, проти навколишнього середовища.

Екологія злочинності – показник, який характеризує вплив на рівень, структуру, динаміку злочинності різного роду екологічних факторів (стан природного середовища, природні й техногенні катастрофи та ін.).

Економічна злочинність – сукупність навмисних корисливих злочинів і осіб, що їх вчинили, у сфері легальної й нелегальної економічної діяльності. Основним безпосереднім об’єктом злочинів виступають відносини власності, відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг.

Експеримент кримінологічний – метод отримання інформації про злочинність, особу злочинця, фактори злочинності, заходи попередження за допомогою штучного відтворення життєвих ситуацій шляхом моделювання відповідних умов для їх виявлення, вимірювання зв’язків між різними явищами соціального життя. Може здійснюватися: 1) шляхом відтворення реальних обставин події; 2) побудовою математичної моделі події (лабораторно). Експериментувати з відтворенням факторів, що детермінують злочинність, у кримінології можна тільки на математичній моделі.

Експертний метод кримінологічного прогнозування – метод, заснований на аналізі даних опитування наукових і практичних працівників про розвиток криміногенної ситуації в країні, стан злочинності, її фактори, можливі заходи протидії.

Екстраполяція – математичний метод дослідження, широко використовуваний у статистиці і кримінології, який полягає у знаходженні за відомими значеннями показника його невідомих значень за межами області функціонування, тобто на майбутнє. Застосовується при прогнозуванні злочинності.

Жертва злочину – окрема людина або група людей, яким злочином прямо або побічно заподіяна фізична, моральна або матеріальна шкода. Може бути: випадковою, латентною, рецидивною, епізодичною, стійкою, підставною, симулятивною.

Жіноча злочинність – сукупність кримінально-карних діянь, учинених представницями жіночої статі.

Завдання кримінології – комплексний аналіз процесів і явищ, з якими пов’язане існування злочинності, й розробка рекомендацій, спрямованих на її попередженні. Деталізуються відповідно до напрямків попереджувальної діяльності.

Запобігання злочинності – складне, збірне, базове поняття, у якому відбивається теорія та практика специфічної державно-управлінської діяльності, спрямованої на скорочення злочинних проявів шляхом усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складовими частинами цієї діяльності із самостійними напрямками й змістом роботи виступають профілактика, відвернення й припинення. Запобігання злочинності здійснюється на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному й індивідуальному.

Запобігання злочинності загальносоціальне – сукупність заходів загальнодержавного рівня, спрямованих на усунення або нейтралізацію криміногенних факторів.

Запобігання злочинності індивідуальне – сукупність заходів спеціально-кримінологічної профілактики, застосовуваних до осіб, схильних до здійснення правопорушень і злочинів з метою нейтралізації й усунення наявних у них негативних властивостей і якостей, корекції їх особистості та виховання звички законослухняної поведінки. Основними формами виступають безпосередня й рання профілактика.

Запобігання злочинності спеціально-кримінологічне – сукупність заходів, здійснюваних правоохоронними органами й іншими державними органами, громадськими організаціями та окремими громадянами з метою усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. Складається із наступних самостійних напрямків: 1) кримінологічна профілактика; 2) відвернення злочинів; 3) припинення злочинів; 4) виправлення осіб, які вчинили злочини; 5) запобігання рецидиву; 6) медико-психіатрична профілактика.

Заходи запобігання злочинності – сукупність загально-соціальних і спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на виявленні й усуненні причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Злочинність – відносно масове, історично мінливе, характерне для певної території і часу негативне соціально-правове явище, яке представляє собою засновану на статистичних закономірностях сукупність антигромадських діянь (дій або бездіяльності), заборонених кримінальним законом, визначених кримінально-правовою політикою держави.

Злочинність неповнолітніх – сукупність злочинів, відповідальність за які наступає з 14-річного віку, і число осіб, які вчинили злочини у віці від 14 до 18 років, за певний період часу на певній території.

Злочинність у сфері економіки – сукупність вчинених на певній території за певний період часу злочинів і осіб, що їх вчинили, родовим об’єктом посягання яких виступають відносини власності, розподілу й споживання товарів і послуг, а безпосереднім чи обов’язковим додатковим об’єктом яких є відносини в сфері економічної діяльності. Це злочини в сферах: 1) відносин власності; 2) підприємницької діяльності; 3) торговельно-посередницькій; 4) фінансово-кредитній; 5) міжнародно-комерційній; 6) комерційно-інформаційній; 7) захисту від монополізму й нечесної конкуренції; 8) екологічної безпеки.

Індексні злочини – показники американської кримінально-правової статистики, що позначають групу найбільш тяжких і розповсюджених злочинів, які реєструються за одноманітною методикою на всій території США. До числа індексних злочинів відносять: вбивства, зґвалтування, грабежі, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, крадіжки зі зломом, крадіжки майна на суму понад 50 доларів США, угони автомобілів.

Індивідуум – окремо взята людина, представник людського роду, наділений своєрідними психофізіологічними особливостями, які відрізняють його від інших індивідуумів.

Інтенсивність злочинності – поширеність злочинності серед усього населення або окремих його груп на певній території за певний період часу. Показниками інтенсивності злочинності є: коефіцієнт злочинної інтенсивності й коефіцієнт злочинної активності, які розраховуються як для всієї злочинності, так і до її окремих видів і форм проявів.

Інтерв’ю – соціологічний метод збору кримінологічної інформації за допомогою опитування по заздалегідь розроблених питаннях або в процесі вільної бесіди із опитуваною особою.

Інтерполяція – обчислення проміжних значень усередині ряду динаміки злочинності, які відсутні з якихось причин.

Класифікація злочинів – розподіл злочинів на взаємозалежні групи за найбільш істотними критеріями кримінологічної характеристики й особливостями запобіжної діяльності: об’єктом злочинних посягань, причинно-наслідковою обумовленістю, особливостями мотивації й особистості суб’єкта, галузями господарювання та ін.

Клінічна кримінологія – напрямок у кримінології, пов’язаний з дослідженням біологічних і психічних властивостей особистості конкретного злочинця й розробкою заходів медико-психологічної профілактики злочинності. Представники цього напрямку пропонують клінічні програми індивідуального впливу на особу.

Коефіцієнт злочинної активності – співвідношення кількості осіб, що вчинили злочини за певний період часу на певній території, числу населення, що проживає на даній території й досягло віку кримінальної відповідальності. Розрахунок проводиться, як правило, на 10 тисяч населення. Обчислюється за формулою:

К _з.а. = ^{особи,які вчинили злочини} х 10 тис.

^{населення старше 14 років}

Коефіцієнт злочинної інтенсивності – відношення числа злочинів, зареєстрованих на певній території за певний період часу, до загальної чисельності населення, що проживає на цій території. Характеризує різницю в криміногенності територій. Обчислюється з розрахунку, як правило, на 10 тис. населення.

Конкретна життєва ситуація – сукупність обставин життя людини, що впливає на її відносини з іншими людьми, зачіпає особисті інтереси і права й тим самим спричиняє вибір варіанта поведінки в даний момент. Ситуації можуть бути криміногенними й некриміногенними.

Конституційних задатків теорія – малопоширена концепція причин злочинності, в основі якої – погляди німецького психіатра Е. Кречмера, який обґрунтував зв’язок між фізичними особливостями людини і психологічними рисами та зробив висновок щодо обумовленості антисоціальної поведінки фізичною конституцією людини.

Контроль злочинності – діяльність по реалізації системи заходів кримінально-правового, адміністративно-правового й цивільно-правового характеру, що здійснюється правоохоронними й іншими державними органами в сфері боротьби зі злочинністю шляхом притягнення винних до кримінальної, адміністративної відповідальності, розробки й здійснення цивільно-правових заходів впливу на злочинність і вирішення завдань її запобігання.

Конфліктна ситуація – реально сформована сукупність обставин, якій властиве гостре зіткнення інтересів, позицій, прагнень, цілей, бажань суб’єктів суспільних відносин, внаслідок чого виникають серйозні розбіжності сторін, наслідком яких є складні форми боротьби, включаючи й злочинні.

Концепція боротьби зі злочинністю – комплекс основних теоретичних положень, спрямованих на розкриття сутності боротьби зі злочинністю в конкретних історичних умовах за допомогою науково обґрунтованого визначення її цілей, завдань, принципів, форм, структури й елементів, що її забезпечують.

Кореляція – імовірнісна залежність між статистичними величинами, яка не має строго функціональної залежності. Як правило, під впливом зміни факторної ознаки змінюється лише середня величина результативної ознаки. Ця залежність проявляється лише в масі одиниць статистичної сукупності, а в кожному окремому випадку може не спостерігатись.

Корислива злочинність – сукупність вчинених на певній території за досліджуваний період злочинів і осіб, що їх вчинили, з метою безоплатного протиправного заволодіння кримінально-правовим способом майном на свою користь або користь іншої особи за корисливими мотивами. Розрізняють ненасильницькі й насильницькі види корисливої злочинності.

Корупція – соціально-правова категорія, що відбиває сукупність різних за характером й ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю сутністю корупційних діянь, пов’язаних з використанням уповноваженими на виконання державних функцій особами свого службового становища для незаконного одержання матеріальних і інших благ, переваг як стосовно себе особисто, так і інших фізичних чи юридичних осіб.

Кримінальна субкультура – неформальні норми поведінки, установки, особлива мова (жаргон), манери, пісні, звички, татуювання, властиві кримінальному середовищу, які виступають невід’ємним компонентом, що вказує на стабільність протиправної поведінки.

Криміногенна життєва ситуація – сформована конкретна життєва ситуація в момент вчинення злочину або незадовго до нього, яка у взаємодії з антигромадською спрямованістю особи викликає в неї рішучість вчинити злочин. Елементи: предмет потреби, привід, внутрішні й зовнішні умови, поведінка потерпілих, обставини місця й часу.

Криміногенна обстановка – сукупність факторів соціальної дійсності, що характеризують прояв злочинності й стан правопорядку на певній території.

Криміногенний фактор – явище, що сприяє прояву злочинності.

Криміногенність – властивість об’єкта спеціально-кримінологічного запобігання, яка виражає силу впливу об’єкта на злочинну поведінку. Це перемінна величина, якій може бути надана кількісно-якісна характеристика (ступінь криміногенності).

Кримінологічна політика – сукупність поглядів, ідей, установок, визначених державою у боротьбі зі злочинністю в конкретних історичних умовах, у якій виражається відношення держави до змісту й сутності боротьби зі злочинністю, визначення її цілей, завдань, принципів, форм, ступеня жорсткості кримінальної репресії та ін.

Кримінологічна характеристика особи злочинців – система соціально-значущих взаємозалежних рис, що характеризують соціальні ознаки осіб, що вчинюють злочини, які прямо або побічно пов’язані з антигромадською поведінкою людини, обумовлюють або полегшують їх вчинення. Допомагає зрозуміти причини вчинення конкретного злочину. Аналіз кримінологічної характеристики особи здійснюється за соціально-демографічними, морально-психологічними, кримінально-правовими ознаками.

Кримінологія – у буквальному значенні – це наука про злочин, про закономірності виникнення, розвитку, функціонування й прояви злочинності, її причини й умови, особливості суб’єктів, що вчинили злочини, діяльність різних державних і громадських організацій, спрямовану на запобігання злочинності.

Латентна злочинність – сукупність фактично вчинених злочинів, які в силу різних обставин не знайшли свого відбиття в офіційній кримінально-правовій статистиці. Її види: 1) природна – неповна реєстрація злочинів у силу об’єктивних причин у зв’язку з тим, що про факт вчинення злочину ні правоохоронним, ні службовим особам, ні громадянам нічого не відомо;
2) штучна – сукупність злочинів, відомих посадовим особам або окремим громадянам, які в силу різних причин (страх помсти та ін.) не повідомляють про це правоохоронним органам; 3) “суміжна” – як наслідок неправильної правової оцінки злочинного діяння в силу неясності ситуації для потерпілого або працівника правоохоронних органів; 4) службова – навмисне приховання злочинів від обліку працівниками правоохоронних органів.

Майнова некорислива злочинність – сукупність вчинених на певній території злочинів, що безпосередньо заподіюють збитки майновим інтересам власника або іншого володільця без мети протизаконного вилучення майна на свою користь. До неї відносяться: навмисне чи необережне знищення або пошкодження майна, вандалізм, угони автомобілів, втрата військового майна та ін.

Маргінальні явища – негативні соціальні явища, що стають фоном для генезису злочинності (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція та ін.).

Методика кримінологічного дослідження – сукупність методів, способів, прийомів і засобів, використовуваних для збору, обробки й аналізу кримінологічної інформації, обумовлених конкретними завданнями й цілями дослідження. У кримінології широко використовуються загальнонаукові, статистичні, соціологічні, психологічні, математичні методи й прийоми досліджень.

Методика кримінологічного прогнозування – сукупність прийомів, способів, процедур, що використовуються при кримінологічному прогнозуванні.

Механізм злочинної поведінки – зв’язок і взаємодія зовнішніх факторів об’єктивної дійсності й внутрішніх психічних процесів і станів, які детермінують рішучість особи вчинити злочин, направляють і контролюють його виконання. Залежить від типу поведінки, яка може бути вольовою, імпульсивною або звичайною. Зміст вольової поведінки (навмисної) характеризується розгорнутим процесом мотивації. Імпульсивній і звичайній поведінці властивий згорнутий процес мотивації за схемою: стимул – реакція.

Міжнародне співробітництво в сфері боротьби зі злочинністю – діяльність державних і недержавних міжнародних організацій і установ на основі двосторонніх і багатосторонніх зв’язків, спрямована на узгодження стратегій і тактик боротьби зі злочинністю й поводження із правопорушниками. Основною установою, яка консолідує міжнародне співробітництво, виступає Організація Об’єднаних Націй. Конгреси ООН з запобігання злочинності та поводження із правопорушниками відповідно до резолюції 415 (V) Генеральної Асамблеї ООН від 1 груд. 1955 р. проводяться кожні п’ять років. До числа найбільш відомих неурядових міжнародних організацій відносяться: Міжнародна асоціація кримінального права, Міжнародне кримінологічне товариство, Міжнародна соціологічна асоціація, Міжнародне товариство соціального захисту.

Мотивація злочинної діяльності – сукупність психофізіологічних процесів і станів, спрямованих на напрацювання мотивів злочинної діяльності в певній життєвій ситуації на основі соціальної і генетичної інформації для досягнення реалізації індивідуально значущих потреб.

Мотивування – раціональне, з точки зору суб’єкта злочинного діяння, пояснення причин і обставин, що спонукали його до вчинення злочину. У більшості випадків мотивування поведінки формується до здійснення злочину і носить виправдувальний характер.

Насильницька злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, за допомогою застосування фізичної сили або погрози її застосування, що мають метою позбавлення життя людини або заподіяння шкоди її здоров’ю, фізичній волі, тілесній недоторканності.

Небезпечного стану теорія – концепція причин злочинності заснована на припущеннях щодо підвищеного ризику частини людей вчинити злочин, внаслідок їх психологічної схильності до протиправної поведінки. Концепцію обґрунтували Р. Гарофало та Ч. Ломброзо.

Невмотивована злочинність – умовний термін, що позначає злочини, зовнішні мотиви й приводи яких неясні або які є зовнішньо неадекватними при скоєнні злочину.

Необережна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, за певний період часу на певній території, які характеризуються необережною формою вини. До видів необережної злочинності відносяться: 1) насильницька необережна злочинність; 2) злочини, пов’язані із порушенням техніки безпеки; 3) автотранспортні злочини; 4) екологічні злочини; 5) злочинні порушення службових обов’язків.

Об’єкти кримінологічного прогнозування – факти і процеси, за допомогою яких визначаються тенденції та закономірності в розвитку злочинності окремих видів і груп злочинів; індивідуальна злочинна поведінка; форми дозлочинної поведінки; законослухняна поведінка; причини й умови злочинності в цілому, її окремих видів і груп злочинів; діяльність правоохоронних органів; наслідки реалізації запобіжних заходів.

Організована злочинність – систематична злочинна діяльність, що представляє собою сукупність злочинів, вчинених учасниками стійких, ієрархічних, планомірно функціонуючих злочинних об’єднань.

Особа злочинця – сукупність стійких і глибоких морально-психологічних деформацій, тією чи іншою мірою властивих особам, що займаються злочинною діяльністю, з наявністю яких вона здобуває властивість суспільної небезпеки, що реалізується в конкретних фактах вчинення злочинів. Сутність особи злочинця полягає в ступені її суспільної небезпеки, тобто в ступені ймовірності вчинення злочину даним індивідуумом.

Особистість – цілісна, стійка система, сполучення взаємозалежних психічних властивостей, процесів і станів, а також придбаних у процесі соціалізації і суспільної діяльності соціально значущих індивідуальних властивостей і якостей характеру, темпераменту, інтелекту, волі, а також виконуваних соціальних ролей. Індивідуум стає особистістю в процесі соціальної практики й оволодіння соціальними цінностями.

Пенітенціарний – такий, що має відношення до виконання покарання в місцях позбавлення волі й виправно-виховного впливу на осіб, які вчинили злочин.

Перверсії – статеві збочення, які виступають умовами вчинення сексуальних злочинів. До них відносяться: 1) садизм – статеве задоволення поєднується із заподіянням болю, фізичних страждань об’єкту сексуальної пристрасті; 2) мазохізм – бажання відчувати біль, заподіюваний сексуальним партнером; 3) гомосексуалізм – статева схильність до осіб своєї статі; 4) педофілія – статева схильність до дітей; 5) фетишизм – статева схильність до предметів туалету сексуального партнера.

Показники злочинності кількісні – рівень, коефіцієнти й ціна злочинності.

Показники злочинності кількісно-якісні – динаміка злочинності, її окремих видів і груп.

Показники злочинності якісні – структура, географія, характер, екологія й топографія злочинності.

Предмет кримінології – сукупність досліджуваних явищ, процесів і закономірностей, які характеризують: 1) злочинність; 2) особу злочинця; 3) причини й умови; 4) заходи запобігання злочинності; 5) наслідки злочинності; 6) діяльність правоохоронних органів; 7) ефективність нормативно-правових актів.

Приводи до вчинення злочину – елементи конкретної життєвої ситуації, які формують остаточну рішучість вчинити злочин.

Причини злочинності – сукупність явищ, що породжують злочинність як закономірний наслідок (у філософському розумінні). Причини в соціальному середовищі носять ймовірнісний та історично мінливий характер. У кримінології вони класифікуються за різними підставами: 1) механізмом дії (характером детермінації); 2) рівнем функціонування; 3) змістом;
4) природою та за іншими критеріями. За механізмом дії (характером детермінації) розрізняють причини й умови. Причина – активний фактор, умова – відносно пасивний фактор, що сприяє прояву причини. За рівнем функціонування розрізняють причини основні (всієї злочинності), загальні (окремих видів і груп злочинів) і безпосередні (індивідуальної злочинної поведінки).

Прогноз кримінологічний – науково обґрунтоване імовірнісне судження про майбутній стан, тенденції, закономірності розвитку злочинності, особу злочинців, фактори, наслідки і заходи боротьби зі злочинністю. За строками прогнозування буває: 1) поточне (на певну подію або момент часу); 2) короткострокове (1–2 роки); 3) середньострокове (3–5 років); 4) перспективне (6 і більше років).

Професійна злочинність – різновид систематичної злочинної діяльності, що виступає для суб’єктів основним або додатковим джерелом отримання засобів існування, потребує певних знань, специфічних навичок для досягнення злочинних цілей. Ознаки професійної злочинності: 1) усталений вид злочинного заняття (спеціалізація); 2) наявність певних пізнань і навичок (кваліфікація); 3) вчинення злочинів є джерелом існування; 4) дотримання й виконання норм і вимог кримінальної субкультури.

Профілактичний облік – система реєстрації, здійснювана для встановлення контролю за поведінкою осіб, схильних до вчинення правопорушень і злочинів, та ведення з ними індивідуальної профілактичної роботи.

Рецидив кримінально-правовий – повторне вчинення злочину особами, що мають незняту або непогашену судимість.

Рецидив кримінологічний – повторне вчинення злочину, незалежно від наявності судимості за перший злочин.

Рецидивна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що раніше вчиняли злочини. Поняття, яке охоплює всю сукупність вчинення нових злочинів особами, що раніше вже вчинювали злочини.

Рівень злочинності – абсолютна кількість зареєстрованих злочинів й осіб, що їх вчинили, за певний період часу на певній території. Цей показник характеризує міру або величину злочинності в абсолютних числах.

Рівень судимості – абсолютна кількість злочинів й осіб, що їх вчинили, по кримінальних справах яких обвинувальний вирок суду набув законної сили.

Самовідтворення злочинності – обумовленість існування злочинності внутрішньо властивими їй закономірностями розвитку, які забезпечують її постійне відтворення.

Службова злочинність – сукупність злочинів, вчинених особами, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Службові злочини можуть бути корисливими й некорисливими.

Соціальної дезорганізації теорія – вважає причинами злочинності й інших форм небажаної поведінки аномію (безнор-мативність), що властива сучасній цивілізації, відсутність соціальної згуртованості в суспільстві, урегульованої нормами права. Основоположником даної теорії вважається Е. Дюркгейм.

Спрямованість особи антисоціальна – домінування в структурі ціннісних орієнтацій особи інтересів, мотивів і цілей поведінки, які суперечать соціальним нормам і загальновизнаним правилам поведінки.

Структура злочинності – співвідношення різних видів злочинів у їх загальній сукупності. Характеризує внутрішню побудову злочинності. Аналізується структура злочинності за різними ознаками: соціально-демографічними (стать, вік, рівень освіти та ін.); морально-психологічними (особливості емоційно-вольової характеристики); кримінально-правовими (передбаченими кримінальним законом); кримінологічними (розподіл злочинів за галузями народного господарства, окремими регіонами, часом вчинення злочинів та ін.). Обраховується за допомогою відносної величини структури, що обчислюється як відношення окремого виду злочину до всіх зареєстрованих злочинів.

Структура особистості – містить у собі ціннісні орієнтації; соціальний досвід; інтелектуально-вольову й емоційну сфери; біологічні властивості й задатки та інші значущі із кримінологічної точки зору якості, що характеризують індивідуума.

Суб’єкти запобіжної діяльності – державні органи, громадські організації й об’єднання, посадові особи й окремі громадяни, що здійснюють діяльність, спрямовану на розробку й реалізацію заходів щодо виявлення, обмеження й усунення криміногенних явищ і процесів, що породжують злочинність. Класифікуються на суб’єкти: 1) визначення кримінологічної політики держави; 2) здійснення державного управління системою запобігання злочинності; 3) виявлення криміногенних факторів; 4) виконання заходів щодо усунення криміногенних факторів;
5) здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення запобіжної діяльності; 6) виконання окремих запобіжних заходів в межах громадянського обов’язку.

Суспільна небезпека злочинності – властивість злочинності, що виражається в заподіянні суспільним відносинам істотної шкоди або здатність ставити ці відносини (правопорядок) під реальну загрозу заподіяння істотної шкоди. Суспільна небезпека злочинності визначається: цінністю об’єктів, на які здійснюється зазіхання; тяжкістю наслідків; способом дій; мотивацією вчиненого; формою й ступенем вини.

Типологія злочинців – являє собою розподіл усіх злочинців з найбільш істотних ознак, що характеризують ступінь їхньої суспільної небезпеки. Найбільш поширеною є типологізація за критеріями характеру вчиненого злочину, глибини та стійкості антигромадської спрямованості особистості. За характером вчиненого злочину розрізняють п’ять типів злочинців:
1) насильницько-агресивний; 2) корисливий; 3) корисливо-насильницький; 4) дезадаптивний; 5) необережний. За глибиною та стійкістю антигромадської спрямованості особистості виділяють п’ять типів злочинців: 1) випадкові; 2) ситуаційні; 3) нестійкі; 4) злісні; 5) особливо злісні.

Топографія злочинності – термін, поширений у зарубіжній кримінології для позначення заходів, спрямованих на своєчасне припинення злочинних посягань, необхідного врахування цих факторів при проектуванні архітектурного каркаса будівель і забудови мікрорайонів.

Транснаціональна злочинність – сукупність передбачених кримінальними законами різних країн суспільно-небезпечних діянь, пов’язаних із здійсненням систематичної організованої діяльності на території декількох держав, яка зазіхає на економічний, соціальний і культурний розвиток народів, основні права й свободи людини, підривають стабільність і безпеку міжнаціонального й світового правопорядку. Основні ознаки: 1) систематичність злочинної діяльності; 2) наявність значних фінансових ресурсів; 3) проникнення в легальну економіку;
4) організованість злочинної діяльності. Найпоширеніші види злочинної діяльності: незаконна торгівля зброєю, наркотиками, людьми, сировиною, контрабанда товарів, комп’ютерні злочини, відмивання (легалізація) коштів, тероризм.

Умови злочину – явища, які самі по собі не породжують злочин, але сприяють, полегшують дію причини, забезпечуючи їй певний розвиток, необхідний для настання наслідку у вигляді злочину.

Фактори злочинності – явища, що породжують, обумовлюють, сприяють злочинності. Більш загальне поняття по відношенню до причин і умов конкретного злочину. Виділяються на рівні дослідження злочинності в цілому.

Фонові явища злочинності – різноманітні форми дозлочинної поведінки, які є основою для формування антигромадської спрямованості особистості. До них відносяться: пияцтво, наркотизм, проституція, систематичні адміністративні делікти, порушення громадського порядку, дитяча бездоглядність тощо.

Характер злочинності – визначається загальною кількістю (питомою вагою) найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності й характеристикою суб’єктів злочинів.

Ціна злочинності – показник, що характеризує обсяг прямих і непрямих збитків від злочинів. Прямі збитки – несприятливі наслідки й збитки, безпосередньо заподіювані злочином. До непрямих збитків відносять витрати на боротьбу зі злочинністю, утримання правоохоронних і пенітенціарних органів, а також вартісне вираження її негативних соціальних наслідків.

Ювенологія кримінологічна – розділ кримінології, основним предметом досліджень якого є злочинність неповнолітніх та молоді.

6. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ) КОНТРОЛЬ

ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Курс	Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу (структура кредиту до іспиту)
Кількість кредитів ECTS: 2,0 Модулів: 3 Змістових модулів: 2 Загальна кількість годин: 74 Тижневих годин: 4	6.0601 “Право” 7.06001 “Спеціаліст”	Обов’язкова: МОДУЛЬ І Лекцій: 30 Практичних занять: 14 МОДУЛЬ ІІ Індивідуальна робота: 6 МОДУЛЬ ІІІ Самостійна робота: 24 Вид контролю: поточний модульний контроль; іспит

7. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Самостійна робота – вид позааудиторної роботи студента навчального характеру, яка спрямована на вивченні програмного матеріалу навчального курсу.

Під час самостійної роботи студент повинен самостійно опрацювати конспекти лекцій, літературу, нормативні акти, матеріали емпіричних досліджень до тем, що виносяться на практичні заняття.

Формами самостійної роботи є:

– виконання домашніх завдань;

– доопрацювання матеріалів лекції;

– робота в інформаційних мережах;

– опрацювання додаткової літератури;

– складання конспектів по темах, що виносяться на самостійне вивчення;

– підготовка контрольних навчальних заходів.

8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Оцінювання знань студентів з кримінології здійснюється на основі результатів поточного модульного контроля (ПМК). Загальний об’єкт оцінювання знань студентів ПМК – це засвоєння відповідних частин навчальної програми.

Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу відповідного змістового модуля, здатності осмислити зміст теми чи розділу навчальної програми, умінь застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань.

Об’єктами ПМК знань студентів з кримінології є:

– успішність на практичних заняттях;

– виконання модульних контрольних завдань.

Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем після вивчення кожного змістового модуля.

Оцінка за окремий змістовий модуль виставляється як сума двох оцінок:

1) кількість балів, отриманих студентом за результатами навчальної діяльності (ведення робочого зошита з предмета, наявність повного конспекту лекцій, активна участь у семінарах, виконання практичних завдань, написання рефератів тощо);

2) оцінка за модульну контрольну роботу (у тому числі у формі тесту).

Максимальна кількість балів, які студент може отримати з предмета за підсумками семестру (з урахуванням іспиту) становить 100 балів, яка складає по 20 балів за кожний модуль, 10 балів за індивідуальну роботу, 50 балів за іспит.

Присутність на заняттях першого ПМК – по 1 балу (максимальна кількість балів 3,5) : 3,5 х 4 = 14 балів + 1 додатковий за найвищу активність. За написання модульної контрольної роботи – від 1 до 5 балів.

Найнижчий результат за перший модуль – 5 балів.

Другий ПМК – присутність на заняттях (від 2 до 5 балів). За написання модульної контрольної роботи – від 1 до 5 балів. Найнижчий результат – 7 балів.

Виконання модульних контрольних завдань може проводитися у формі тестування. Перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року, що передує їх проведенню.

Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента і враховуються при визначенні балів при підсумковому контролі знань.

У разі невиконання модульних контрольних робіт з об’єктивних причин студенти мають право за дозволом деканату виконати контрольну роботу до наступного ПМК. Час та порядок складання визначається деканатом разом із кафедрою.

9. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Відповідно до “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з кримінології включає до себе:

– анотації прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис тощо;

– написання рефератів та наукових доповідей;

– письмовий кримінологічний аналіз стану злочинності в цілому по Україні або в окремому регіоні;

– самостійне складання анкет, спеціалізованих питальників по вивченню архівних кримінальних справ;

– підготовка наукових статей або тез доповідей на щорічних кафедральних студентських наукових конференціях з кримінології;

– участь у роботі наукового студентського гуртка;

– написання наукових робіт з кримінології на Всеукраїнський конкурс наукових студентських робіт.

Вибір студентом індивідуальної роботи здійснюється за погодженням з кафедрою на початку навчального року. Організацію, контроль та оцінку якості виконаної індивідуальної роботи студентів здійснює керівник, який закріплюється кафедрою за академічною групою або керівник гуртка.

Письмовий аналіз стану злочинності в Україні або регіоні за відповідний період і по окремих видах злочинів складається після обговорення цього питання з викладачем, який проводить практичні заняття чи читає лекції. Оптимальний обсяг аналізу – до 5 с. тексту.

За вказівкою викладача, що проводить практичні завдання, або лектора, окремі студенти можуть готувати реферати. Крім того, за своїм бажанням і інтересами студенти за допомогою викладача-консультанта готують наукові доповіді для студентського наукового гуртка, або працюють над курсовими роботами та роботами на конкурс. Оптимальний обсяг реферату – до 10, наукової доповіді – до 20, курсової роботи – до 25 с., роботи на конкурс – не більше 50 с. комп’ютерного тексту.

Індивідуальна робота подається за 10 днів до початку екзаменаційної сесії.

Диференціація балів за індивідуальну роботу:

– написання рефератів та їх презентація – 3;

– конспектування додаткової наукової і навчальної літератури – 2;

– написання наукової доповіді і її презентація на засіданні наукового студентського гуртка (в разі успішного захисту) – 5;

– написання наукової роботи з кримінології на Всеукраїнський конкурс наукових студентських робіт – 5;

– участь у роботі наукового студентського гуртка при обговоренні питань – 1;

– письмова кримінологічна характеристика злочинності – 4;

– публікація тез – 4;

– публікація статей – 6.

Загальна кількість балів за індивідуальну роботу – 10.

10. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

ДО ІСПИТУ

1. Поняття і визначення кримінології як науки.

2. Предмет кримінологічної науки.

3. Місце кримінології у системі правових наук.

4. Зв’язок кримінології з правовими та суспільними науками.

5. Система кримінологічної науки. Кримінологічна класифікація Особливої частини кримінології.

6. Завдання кримінології на сучасному етапі розвитку України в світлі Конституції України.

7. Основні етапи розвитку кримінології як науки (класична, антропологічна, соціологічна школи та їх характеристика).

8. Розвиток кримінології в Україні за радянських часів .

9. Сучасний стан кримінології в Україні. Зв’язок кримінології з практикою боротьби зі злочинністю.

10. Система запобігання злочинності в зарубіжних країнах. Міжнародні кримінологічні організації.

11. Злочинність: поняття, ознаки і визначення.

12. Кількісні показники злочинності як соціально-правового явища.

13. Якісні показники злочинності.

14. Рівень злочинності і рівень судимості, їх співвідношення.

15. Коефіцієнти злочинності, порядок визначення і значення.

16. Структура злочинності. Ознаки, за якими вона може бути побудована. Значення цього показника.

17. Ціна, географія, характер та інші показники злочинності.

18. Динаміка злочинності. Обставини, які на неї впливають, та методи обчислення.

19. Поняття латентної злочинності та її різновиди.

20. Негативні наслідки латентної злочинності.

21. Засоби виявлення латентної злочинності.

22. Загальна характеристика сучасної злочинності в Україні (основні риси та тенденції).

23. Основні причини та умови (фактори) сучасної злочинності у нашому суспільстві.

24. Поняття безпосередньої причини конкретного злочину.

25. Умови, що сприяють вчиненню злочинів та досягненню злочинного результату.

26. Обставини несприятливого морального формування особи як джерело індивідуальної злочинної поведінки.

27. Конкретна життєва ситуація, її види та місце в механізмі окремого злочину.

28. Взаємозв’язок між причинами, умовами і конкретною життєвою ситуацією у механізмі індивідуальної злочинної поведінки.

29. Поняття особи злочинця та співвідношення з суміжними поняттями (особою підозрюваного, обвинуваченого та ін.).

30. Структура особи злочинця.

31. Співвідношення соціального і біологічного в структурі особи злочинця.

32. Типологія злочинців.

33. Віктимологія: визначення, основні поняття, значення.

34. Поняття віктимності, роль віктимної поведінки при вчиненні конкретного злочину.

35. Поняття, визначення, цілі запобігання злочинності.

36. Класифікація запобіжних заходів.

37. Загальносоціальне запобігання злочинності, поняття та характеристика заходів.

38. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності, поняття та загальна характеристика.

39. Кримінологічна профілактика злочинів, її структура, характеристика заходів.

40. Відвернення і припинення злочинів.

41. Організація і управління процесом запобігання злочинності.

42. Державні програми запобігання злочинності. Їх загальна характеристика.

43. Поняття та форми координації запобіжної діяльності.

44. Суб’єкт запобігання злочинності. Поняття та загальна характеристика. Система суб’єктів.

45. Методи запобіжного впливу на об’єкт.

46. Об’єкт запобігання злочинності. Криміногенність об’єкта.

47. Правоохоронні органи як суб’єкти запобігання злочинності, їх завдання та загальна характеристика діяльності.

48. Органи внутрішніх справ як суб’єкти запобігання злочинності.

49. Слідча профілактика злочинів. Подання слідчого в порядку ст.23, 23-1 КПК України.

50. Запобігання злочинності судом. Окрема ухвала (постанова) суду в порядку ст.23, 23-2 КПК України.

51. Основні напрями діяльності прокуратури щодо запобігання злочинності.

52. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти запобігання злочинності.

53. Органи загального і господарського управління та контролю як суб’єкти запобігання злочинності.

54. Індивідуальне запобігання злочинної поведінки.

55. Правове, інформаційне, фінансове, кадрове запобігання злочинності.

56. Вимоги, які пред’являються до заходів запобігання злочинності.

57. Методологія і методика кримінологічної науки: поняття, відміна, характеристика.

58. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.

59. Загальні і спеціальні методи кримінологічних досліджень.

60. Статистичні методи збору і аналізу кримінологічної інформації.

61. Суцільне та вибіркове кримінологічне дослідження. Основні умови вибірки, обсяг вибірки, засоби відбору вибіркової сукупності. Правила вибірки. Помилка репрезентативності.

62. Конкретно-соціологічні методи збору кримінологічної інформації, їх загальна характеристика.

63. Анкетний метод збору інформації у кримінологічних дослідженнях.

64. Види анкет для збору кримінологічної інформації. Вимоги до формулювання та розміщення питань в анкетах.

65. Інтерв’ю як метод кримінологічних досліджень.

66. Кримінологічне спостереження як метод кримінологічних досліджень.

67. Вивчення документів як метод одержання кримінологічної інформації.

68. Узагальнення та аналіз кримінологічної інформації.

69. Психологічні методи збору кримінологічної інформації, їх загальна характеристика.

70. Експеримент як метод кримінологічних досліджень.

71. Поняття та види кримінологічного прогнозування.

72. Поняття та види кримінологічного планування.

73. Кримінологічна характеристика взаємодії злочинності і “фонових” явищ, які її детермінують (пияцтво, наркоманія та ін.).

74. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності та її запобігання.

75. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам у сфері службової діяльності.

76. Поняття та кримінологічна характеристика професійної злочинності (рівень, структура, динаміка, особа злочинця).

77. Причини, умови (фактори) та запобігання професійній злочинності.

78. Кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання жіночій злочинності.

79. Кримінологічна характеристика організованої злочинності (рівень, структура, динаміка, особа злочинця).

80. Причини, умови (фактори) та запобігання організованій злочинності. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 25 черв. 1993р.

81. Кримінологічна характеристика корупції як соціального явища.

82. Причини, умови (фактори) та запобігання корупції. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовт. 1995р.

83. Причини, умови (фактори) та запобігання економічній злочинності.

84. Кримінологічна характеристика злочинів проти власності (рівень, структура, динаміка, особа злочинця).

85. Причини, умови (фактори) та запобігання злочинам проти власності.

86. Кримінологічна характеристика тяжкої насильницької злочинності проти життя і здоров’я особи.

87. Причини і запобігання тяжким насильницьким злочинам проти життя і здоров’я особи.

88. Хуліганство та його запобігання.

89. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинених з необережності.

90. Причини, умови (фактори) та запобігання необережній злочинності.

91. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх (рівень, структура, динаміка, особа злочинця).

92. Причини, умови (фактори) та запобігання злочинності неповнолітніх. Закон України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” від 24 січ. 1995р.(зі змінами).

93. Кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання злочинності в місцях позбавлення волі.

11. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ

СТУДЕНТІВ

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з кримінології здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою. Результати ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на ПКЗ, від 0 до 50 балів.

Підсумковий контроль знань студентів з кримінології проводиться у формі іспиту з вузлових питань, що потребують творчої відповіді та уміння використовувати отримані знання.

Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, визначається кафедрою і доводиться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються, як правило, три питання.

До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати у балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.

Підсумкова оцінка з предмета виставляється в залікову книжку відповідно такої шкали:

Оцінка за шкалою ECTS	Визначення	За націо-нальною системою	Оцінка за 100-бальною шкалою, що ви-користовується в НЮАУ
A	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	5	90 – 100
B	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками	4	80 – 89
C	ДОБРЕ – у загальному правильна робота з певною кількістю незначних помилок		75 – 79
D	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків	3	70 – 74
E	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії		60 – 69
FX	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти	2	35 – 59
F	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс		1 – 34

12. СПИСОК НОРМАТИВНИХ АКТІВ

ТА ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28.06.1996// Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №30.

Про міліцію: Закон України від 20 груд. 1990р. № 565 – XII// Там же. – 1991. – №4. – Ст. 20.

Про прокуратуру: Закон України від 5 листоп. 1991р. № 1789 – XII// Там же. – 1991. – №53. – Ст. 793.

Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 черв. 1993 р. № 3342 – XII//Там же. – 1993. – № 35. – Ст. 358.

Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 лип. 1993 р. №510// Зб. постанов України. – Там же. 1994. – №2. – Ст. 30.

Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лип. 1995 р. № 502// Там же. – 1995. – №9. – Ст. 237.

Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січ. 1995 р. №2095 // Там же. – 1995. – №6. – Ст. 35 (зі змін.).

Про попередження насильства в сім’ї: Закон України // Там же. – 2002. – №10. – Ст. 70.

Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листоп. 2004р. № 11296// Офіц. вісн. України. – 2003. – №52. – Ч. 2. – Ст. 2736.

Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. // Там же. – 2006. – №51. – Ст. 3418.

Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО, 1989.

Голіна В.В. Попередження злочинності правоохоронними органами: Навч. посіб. – К.: НМК ВО, 1991.

Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекцій. – Х.: Укр. юрид. акад., 1994.

Голіна В.В. Злочинності – організовану протидію. – Х.: Рубікон, 1998.

Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи: Навч. посіб. – Х.: НЮАУ, 1997.

Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження: Моногр. – Х.: Регіон – Інформ, 2004.

Голіна В.В., Валуйська М.Ю. Запобігання злочинності в Україні: Навч. посіб. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2007.

Головкін Б.М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері. – Х.: Нове слово, 2004.

Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М.: Юрид. лит, 1990.

Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии: Моногр. – Х.: Прапор, 2005.

Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології (теорія і практика): Підруч. У 3-х кн. – К.: Ін Юре, 2007.

Зелінський А.Ф. Методика кримінологічних досліджень: Навч. посіб. – К.: НМК ВО, 1992.

Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М.: ИНФРА – М – НОРМА, 1997.

Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підруч./ За заг. ред. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 2003.

Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підруч./ За заг.ред. В.В. Голіни – Х.: Право, 2009.

Кримінологічна віктимологія: Навч. посіб. /За заг. ред. О.М. Джужа. – К.: Атіка, 2006.

Лукаш А.С. Зґвалтування: кримінологічна характеристика, детермінація та попередження: Моногр./ За ред. В.В. Голіни. – Х.: Право, 2008.

Лукашевич С.Ю. Попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: Моногр. – Х.: Видавець СПД ФО Н.М. Вапнярчук, 2006.

Оболенцев В.Ф. Латентна злочинність: проблеми теорії та практики попередження. – Х.: Видавець СПД ФО Н.М. Вапнярчук, 2005.

Пивоваров В.В. Питання детермінації існування та відтворення злочинності // Пробл. законності. – Вип.43. – Х.: НЮАУ, 2000. – С.151-156.

Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дос-лідження) / За заг. ред. Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова. – Х.: Крос-сроуд, 2008.

Ривман Д.В., Устинов В.С. Виктимология: Учебник – М.: Юрид. центрпресс, 2000.

Теоретические основы предупреждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1977.

Туляков В.А. Виктимология: социальные и криминологические проблемы. – Одесса: Юрид. лит., 2000.

Франк Л.В. Потерпевший от преступления. – Душанбе: Ирфон, 1972.

Шакун В.І. Урбанізація і злочинність: Моногр. – К: Укр. акад. внутр. справ, 1996.

Яковлев А.М. Преступность и социальная психология. – М.: Юрид. лит., 1971.

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

навчально-методичний

посібник

для самостійної роботи

та ПРАКТИЧНИХ занять

з навчальної дисципліни

“Кримінологія”

(відповідно до вимог (ECTS)

Укладачі: ГОЛІНА Володимир Васильович,

ПИВОВАРОВ Володимир Володимирович

Відповідальний за випуск В.В. Голіна

Редактор Н.І. Верховська

Коректор Л.М. Рибалко

Комп’ютерна верстка А.В. Яно

План 2008, поз. 48

Підп. до друку 02.03.2009. Формат 84х108 ¹/₃₂. Папір офсетний.

Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 5,3. Облік.-вид. арк. 3,2. Вид. № 5.

Тираж прим. Зам. № 3436. Ціна договірна.

____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

____________________________

Друкарня

Національної юридичної академії України,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.