міністерство освіти І НАУКИ україни
Національна юридична академія україни
імені ярослава мудрого
ІНДИВІДУАЛЬНА робота
з НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“Кримінальне право України.
Загальна частина”
Методичні поради та завдання
(відповідно до вимог ECTS)
для студентів II курсу
денної форми навчання
Харків
2010
Індивідуальна робота з навчальної дисципліни "Кримінальне право
України. Загальна частина": Методичні поради та завдання (відповіно до
вимог ЕСТS) для студентів 2 курсу денних факультетів; Уклад. Панов М.І.,
Гізімчук С.В., Пономаренко Ю.А., Анчукова М.В., Байда А.О..- Х.: Нац. юрид.
акад. України ім. Я. Мудрого, 2010.- 48 с
ЗМІСТ
|
1. |
Загальні методичні поради………………………. |
3 |
|
2. |
Види індивідуальних завдань та методичні поради до їх виконання………………………….. |
7 |
|
|
2.1. Анотування
вивченої додаткової літератури |
7 |
|
|
2.2. Есе
за вузькоспеціальною проблематикою з навчального
курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”……………… |
9 |
|
|
25 |
|
|
|
30 |
|
|
3. |
Список літератури та нормативно - правових документів………………………………………… |
33 |
|
|
33 |
|
|
|
34 |
|
|
|
34 |
|
|
|
3.2.2. До окремих питань індивідуальної роботи 2.3………………………………….. |
36 |
|
|
43 |
Індивідуальна
робота студентів з навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Загальна
частина” є важливою складовою їх самостійної роботи із засвоєння базових інститутів,
категорій і понять законодавства про кримінальну відповідальність. Формуванню
навичок самостійної роботи із кримінальним законодавством України, науковою
літературою, матеріалами судової практики, іншими бібліографічними джерелами
сприяє активізація наукової зацікавленості до виконання індивідуально-визначеного
завдання.
Індивідуальна
робота є видом позааудиторної самостійної творчої роботи студента навчального та
навчально-дослідницького характеру. Вона має за мету самостійне вивчення програмного
матеріалу навчального курсу, поглиблення, узагальнення, систематизацію, закріплення
та практичне застосування студентом знань з навчальної дисципліни “Кримінальне
право України. Загальна частина”. Не менш важливим завданням є розвиток навичок
самостійного дослідження тих чи інших проблем кримінального права на підставі
аналізу рекомендованих наукових джерел (монографій, наукових статей,
науково-прак-тичних коментарів та ін.) та матеріалів судової практики, формування
почуття відповідальності за результат самостійного виконання обраного
індивідуального завдання.
За змістом індивідуальне завдання
– це відносно завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми
курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”, яка виконується на основі
знань, умінь і навичок, одержаних студентами у процесі лекційних, практичних та
семінарських занять, і завжди присвячена конкретному питанню (завданню) з
певної теми навчального курсу.
Різноманітність завдань, як за
видами, так і за тематикою, дозволяє обрати те з них, що найбільше відповідає
науковим, навчальним інтересам студентів та забезпечує реалізацію їх початкових
індивідуальних знань і можливостей. Для виконання індивідуального завдання студентові
пропонується са-мостійно обрати один із видів індивідуальної роботи і лише одне
із конкретних завдань за темою цієї роботи. Відповідно до “Положення про
організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки
фахівців” індивідуальна робота студентів з навчальної дисципліни “Кримінальне
право України. Загальна частина” виконується у формі: а) анотування вивченої додаткової літератури та інших джерел; б) есе за вузькоспеціальною проблематикою з
навчального курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”; дослідження вузькоспеціальної проблематики з розділу “Кримінальне
право України і кримінальне право іноземних держав. Загальна частина”, яка
передбачає застосування методу порівняльного
правознавства; аналітичної роботи за напрямом “Застосування
кримінального законодавства України. Загальна частина”.
Вибір, порядок подання та оцінювання індивідуальної роботи. Вид і тему індивідуальної
роботи студент обирає самостійно і узгоджує з кафедрою на початку навчального
року чи семестру. Організацію, контроль та оцінювання якості виконання
індивідуальної роботи студентів здійснює науковий керівник, якого закріплює
кафедра за академічною групою.
Виконана
індивідуальна робота подається на кафедру не пізніше двох тижнів до початку
екзаменаційної сесії у письмовій
паперовій формі (у необхідних випадках, за вказівкою наукового керівника – в
електронній формі). Можливий захист індивідуальної роботи у виді усного звіту
студента про виконану роботу перед академічною групою та її керівником (до 5
хв).
Навчальна діяльність студентів,
які виконують курсові роботи з кримінального права та активно займаються в науковому
гуртку кафедри, за результатами захисту курсових робіт та науково-дослідної роботи
може зараховуватися як виконана індивідуальна робота.
Максимальний бал за індивідуальну
роботу – 20.
Студент може отримати додаткові бали
за кожну участь у Всеукраїнських олімпіадах і перемогу у внутрішньовузівських, Всеукраїнських
чи міжнародних конференціях, за публікацію матеріалів власного дослідження та
інші види робіт, які прирівнюються до
вищезазначених видів індивідуальної роботи
студентів. Додаткові бали (їх кількість встановлює викладач відповідної дисципліни)
можуть бути враховані викладачем відповідної дисципліни й додані до загальної
кількості балів студента. Крім того, вони можуть бути враховані при призначенні
іменних та фондових стипендій, заохочень, рекомендацій для вступу до
аспірантури тощо (у такому разі ці бали обліковуються в журналі академічної
групи і можуть входити до підсумкового бала).
Оцінка за індивідуальну роботу є
обов’язковим компонентом екзаменаційної оцінки і враховується при виведенні
підсумкової оцінки з навчального курсу.
Розподіл
балів, присвоюваних студентам
з
навчальної дисципліни “Кримінальне право України.
Загальна
частина”
|
Модуль 1 (поточне тестування) |
Модуль 2
(індивіду- альна робота) |
Підсумковий
іспит |
Сума балів |
|||||
|
ЗМ 1 |
ЗМ 2 |
ЗМ 3 |
ЗМ 4 |
ЗМ 5 |
ЗМ 6 |
|||
|
5 |
5 |
5 |
5 |
5 |
5 |
20 |
50 |
100 |
Індивідуальна робота має бути
охайно оформлена, написана розбірливим почерком або надрукована через 1,5 міжрядковий
інтервал, 14 кеглем, шрифтом Times New Roman. Написання кожного наступного
розділу слід розпочинати з нової сторінки. Індивідуальна робота, що не
відповідає вимогам кафедри, не буде прийматися на перевірку. В окремих випадках,
які визначаються науковим керівником (викладачем), до друкованого варіанта
також додається його електронна версія. Текст має бути викладений грамотно,
логічно-послідовно з додержанням вимог, що ставляться до наукової роботи:
1. При написанні
індивідуальної роботи студент повинен здійснювати посилання на всі використані
джерела. У списку джерел мають бути вказані лише ті з них, що дійсно використовувались.
Джерела повинні бути розташовані в алфавітній послідовності та оформлені згідно
з вимогами бібліографічного опису.
2. Посилання на використану
літературу та інші джерела здійснюється за одним із двох варіантів: 1) посилання
в тексті роботи у квадратних дужках (наприклад [5, с. 67]), де перша цифра
означає порядковий номер джерела за алфавітом у загальному списку, наведеному в
кінці роботи, а друга – сторінку, з якої запозичене посилання; 2) внизу
сторінки відповідним номером вказується джерело, на яке є посилання в тексті
роботи, та необхідна його сторінка.
3. Використання в
індивідуальній роботі неадаптованого машинного перекладу іншомовного тексту (наприклад,
системи Рrоmрt)
не допускається.
Індивідуальна робота, виконана не самостійно, з орфографічними
чи змістовими помилками, в якій не розкрито обраної теми, не використано
нормативний матеріал та судова практика, відсутні посилання на літературні
джерела чи яка містить інші грубі помилки, одержує 0 балів і не зараховується
до загальної кількості балів з індивідуальної роботи.
2. ВИДИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
Та методичні поради до їх
виконання
2.1. Анотування вивченої додаткової літератури та інших джерел
навчального курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”
Анотація
вивченої додаткової літератури та інших джерел є самостійним видом
індивідуальної роботи студентів, який потребує відповідного ґрунтовного вивчення
й аналізу запропонованої додаткової (крім передбаченої навчальною програмою) літератури
та інших джерел. Метою цього виду індивідуальної роботи є розвиток навичок
самостійного вивчення й аналізу наукових робіт, уміння виокремлювати головний і
другорядний матеріал за темою, що досліджується, узагальнювати різні точки зору з приводу спірних питань
теорії і практики кримінального права, користуватися бібліографічними покажчиками,
самостійно знаходити й добирати необхідну наукову літературу, матеріали судової
практики з тих чи інших проблем навчального курсу.
Анотація має
містити стислий аналіз змісту монографій (чи їх розділів), науково-практичних коментарів,
окремих наукових статей (або їх циклів), опублікованих матеріалів судової
практики, інших джерел з викладенням їхніх найбільш суттєвих положень та оцінок
щодо теоретичного й практичного значення проблеми (питання), розглянутої в
анотованому джерелі, суджень і критичних зауважень, що відбивають погляди
автора, а також власну думку студента
При
виконанні індивідуальної роботи цього виду особливу увагу слід звернути на
дискусійні положення, викладені в анотованій роботі, й у стислому вигляді передати
сутність цієї дискусії, наукові позиції її учасників та аргументи сторін. При
цьому велике практичне значення має співставлення студентом позицій учасників
дискусії щодо відповідної проблеми з чинним кримінальним законодавством,
судовою практикою, в тому числі й з позицією Пленуму Верховного Суду України,
викладеною у відповідних його постановах, а також з практикою Верховного Суду
України, узагальненою в рішеннях з конкретних справ.
Зважаючи на
те, що професійна діяльність юриста потребує тлумачення норм кримінального права,
володіння навичками застосування цих норм законодавства щодо фактів реально
вчинених злочинів, які були предметом розслідування й розгляду в судах
кримінальних справ, необхідно звернути увагу на належне обґрунтування прийнятих
правових рішень відповідними суб’єктами правозастосовної діяльності (слідчого,
прокурора, суду).
Тема роботи й
конкретне завдання, як і структура та зміст анотації, визначаються студентом
самостійно, а за необхідності – з урахуванням порад наукового керівника. Обсяг
анотації – 7-10 сторінок. Виконана робота подається на папері у друкованому
вигляді, а за необхідності – і на електронному носії.
Предметом
оцінювання індивідуального завдання є виконана студентом письмова робота. За
рішенням керівника індивідуальної роботи її основні результати можуть бути
обговорені в межах академічної групи.
Вибираючи
джерело анотації, студент має звернутися до переліку рекомендованої додаткової
літератури, яка вказується в додатках підручника “Кримінальне право України.
Загальна частина”, а також у бібліографії з кримінального права (див.: Кримінальне
право України: Бібліографія. 1991-2005 / Уклад.: М.В. Галабала, В.О.
Навроцький, С.В. Хилюк. – К.: Алерта, КНТ, Центр учбової літератури, 2008. –
536 с.), що містить назви робіт за відповідною тематикою, опублікованих у наукових
юридичних виданнях України за період з 1991 до 2005 рр. За потреби за порадами
і довідками можна звернутися до консультанта – викладача кафедри, а також до
консультанта – бібліографа читального залу № 1 (центральний корпус Академії,
вул. Пушкінська, 77).
2.2. Есе за вузькоспеціальною проблематикою
навчального курсу “Кримінальне право України.
Загальна частина”
Есе – науковий,
критичний чи інший нарис, для якого характерні лаконічність та
індивідуалізоване викладення певних проблем, оригінальність суджень і вишуканість
форми. Есе як вид самостійної роботи передбачає висвітлення актуальної теми за
вузькоспеціальною проблематикою курсу “ Кримінальне право України. Загальна
частина” в рамках наданого вище визначення. Обсяг такої письмової роботи – 7-10
сторінок, надається на папері, а за потреби – і на електронному носії.
Тема есе обирається згідно із завданням за однією з тем навчального курсу,
визначених нижче (див. с. 10-24). Ці завдання присвячені окремим аспектам тієї
чи іншої проблеми кримінального права, що викликає науковий інтерес. Мета такої
роботи полягає в: 1) доскональному вивченні всіх питань відповідного завдання;
2) поглибленому дослідженні вузькоспеціальної проблеми вказаної теми; 3) пошуці й підборі необхідної для написання
есе літератури, ґрунтовному її вивченні та конспектуванні необхідних положень,
суджень, які відбивають позицію автора.
Обравши тему
завдання, студенту слід всебічно вивчити за підручником, а також матеріалами
лекцій та чинним КК України, по-перше, загальні положення теми кримінального
права, до якої відноситься досліджуване завдання; по-друге, ґрунтовно
проаналізувати тему завдання, що є предметом дослідження. Вирішення цих завдань
повинно супроводжуватися ознайомленням студентів із основною, а також
додатковою літературою, яка рекомендується за кожною із тем у підручнику “Кримінальне
право України. Загальна частина”. Крім того, для досконалого вивчення теми
завдання студенту необхідно самостійно (у разі потреби – за допомогою викладачів-консультантів)
відібрати й проаналізувати відповідну додаткову літературу: наукові статті,
монографічні роботи, які вказані за кожною темою у бібліографії з кримінального
права (див.: Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2005 / Уклад.: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. – К.:
Алерта, КНТ, Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.), а якщо це потрібно, використати
матеріали опублікованої судової практики з кримінальних справ (див. методичні
поради до 2.4.). У необхідних випадках за порадами і довідками щодо отримання
інформації стосовно додаткової літератури, опублікованої в тематичних наукових
журналах, слід звернутися до викладача–консультанта кафедри або до консультанта–бібліографа
читального залу № 1.
Виконуючи
завдання за вузькоспеціальною темою, у вступі слід стисло викласти основні
положення головної загальної теми, а потім перейти до ґрунтовного викладення основної
частини. Викладення тексту есе повинно бути чітким, коротким за обсягом і в той
же час повним, достатнім для висвітлення найважливіших аспектів теми завдання.
При цьому слід посилатися на наукові джерела, а також матеріали судової
практики, опублікованої у відповідних виданнях, які є в наявності у бібліотеці
академії. Посилання на джерела повинні виконуватися згідно із загальними
методичними рекомендаціями, що містяться в цих методичних порадах.
Теми до завдання 2.2.
Тема 1. Поняття і система кримінального права.
Наука кримінального права
1.1.
Поняття кримінального права.
1.2.
Предмет кримінального права як галузі права.
1.3. Метод
правового регулювання кримінального права.
1.4.
Відмінність кримінального права від суміжних галузей
права.
1.5.
Кримінальний кодекс України як джерело кримінального
права. Загальна характеристика КК України.
1.6.
Завдання кримінального права.
1.7.
Функції кримінального права.
1.8.
Принципи кримінального права.
1.9.
Система кримінального права.
1.10.
Наука кримінального права та її співвідношення з кримінальним
правом.
1.11.
Предмет, методи і завдання науки кримінального права.
Тема 2. Кримінальна відповідальність та
її підстава
2.1.
Поняття та ознаки кримінальної відповідальності.
2.2.
Відмінність кримінальної відповідальності від інших видів
юридичної відповідальності.
2.3.
Момент виникнення та припинення кримінальної відповідальності.
2.4.
Обґрунтування кримінальної
відповідальності виходячи з категорій свободи волі і детермінованості поведінки
людини.
2.5.
Підстава кримінальної відповідальності.
2.6.
Вчинення суспільно-небезпечного діяння як фактична умова
(обставина) кримінальної відповідальності.
2.7.
Склад злочину як юридична (нормативна) умова (обставина)
кримінальної відповідальності.
Тема 3. Закон про кримінальну відповідальність
3.1. Поняття закону про
кримінальну відповідальність, його функції, специфічні риси та значення.
3.2.
Структура (будова) КК України.
3.3. Загальна й Особлива
частини КК України, їх єдність та взаємозв’язок.
3.4. Диспозиція і санкція
статей Особливої частини КК України: поняття та види.
3.5. Види диспозицій: описова,
бланкетна і змішана (комбінована).
3.6.
Види санкцій: відносно-визначена та
альтернативна.
Тема 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі
4.1.
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
4.2.
Визначення часу вчинення злочину.
4.3.
Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у
часі.
4.4.
Застосування закону про кримінальну відповідальність,
відміненого новим законом. Умови, підстави і вичерпні межі такого застосування.
4.5.
Дія закону про кримінальну відповідальність у просторі.
Принципи дії закону у просторі.
4.6.
Територіальний принцип дії закону про кримінальну відповідальність
у просторі.
4.7.
Поняття місця вчинення злочину і реалізація територіального
принципу дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.
4.8.
Питання кримінальної
відповідальності іноземців та осіб без громадянства, що вчинили злочини на
території України.
4.9.
Принцип громадянства і його співвідношення з принципом
територіальності дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.
4.10. Умови кримінальної
відповідальності іноземців та осіб без громадянства, які вчинили злочини за
межами України.
4.11. Умови кримінальної
відповідальності громадян України, що вчинили злочин за межами України.
4.12. Універсальний принцип дії
закону про кримінальну відповідальність у просторі.
4.13. Реальний принцип дії
закону про кримінальну відповідальність у просторі.
4.14. Принципи дії закону про
кримінальну відповідальність у просторі і питання екстрадиції.
4.15. Видача (екстрадиція)
особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину за межами України.
4.16. Видача (екстрадиція)
особи, яка засуджена за вчинення злочину за межами України.
Тема 5. Поняття злочину
5.1.
Поняття та ознаки злочину (загальна
характеристика).
5.2. Діяння як головний
елемент (ознака) злочину. Ознаки діяння.
5.3.
Суспільна небезпечність як
матеріальна ознака злочину.
5.4.
Частина 2 ст. 11 КК України та її
значення для трактування суспільної небезпечності як матеріальної ознаки злочину.
5.5.
Протиправність діяння як формальна
ознака злочину.
5.6.
Протиправність і аналогія закону про кримінальну
відповідальність.
5.7.
Співвідношення суспільної небезпечності і протиправності
діяння.
5.8.
Винність як ознака злочину.
5.9.
Караність як ознака злочину.
5.10. Відмежування злочину від
інших правопорушень.
5.11. Класифікація злочинів за
їх тяжкістю.
5.12. Категорії злочинів.
5.13. Значення класифікації
злочинів за їх тяжкістю для кримінальної відповідальності та покарання.
Тема 6. Склад злочину
6.1.
Поняття складу злочину.
6.2.
Загальне поняття складу злочину і його співвідношення з
конкретними складами злочинів.
6.3.
Функції складу злочину.
6.4. Співвідношення
поняття злочину і складу злочину.
6.5.
Елементи складу злочину.
6.6.
Ознаки складу злочину.
6.7.
Обов’язкові та факультативні ознаки загального поняття
складу злочину.
6.8.
Співвідношення понять “елемент складу злочину” і поняття
“склад злочину”.
6.9.
Види складів злочинів.
6.10. Конкретний склад злочину
і кваліфікація злочину.
6.11. Поняття кваліфікації
злочину та її значення.
Тема 7. Об’єкт злочину
7.1.
Поняття об’єкта злочину та його значення.
7.2.
Класифікація (види) об’єктів складу злочину.
7.3.
Родовий об’єкт злочину.
7.4.
Безпосередній об’єкт злочину та його види.
7.5.
Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу
злочину.
7.6.
Ознаки предмета злочину.
7.7.
Відмінність предмета злочину від об’єкта
злочину.
Тема 8. Об’єктивна сторона злочину
8.1.
Поняття об’єктивної сторони злочину та її значення.
8.2.
Обов’язкові та факультативні ознаки об’єктивної сторони
складу злочину.
8.3.
Поняття та ознаки діяння, його форми та види.
8.4.
Поняття та ознаки дії як ознаки об’єктивної сторони
злочину.
8.5.
Поняття та ознаки бездіяльності. Умови кримінальної
відповідальності за злочинну бездіяльність.
8.6.
Значення нездоланної сили, фізичного і психічного примусу
для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечне
діяння.
8.7.
Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної
сторони складу злочину: поняття, види та значення.
8.8.
Злочини з матеріальним та формальним складами, значення
такого поділу.
8.9.
Причинний зв’язок у кримінальному праві та його значення.
8.10. Особливості вирішення в
кримінальному праві питання про причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними
наслідками.
8.11. Види причинного зв’язку .
8.12. Особливості причинного зв’язку
при злочинній бездіяльності.
8.13. Спосіб учинення злочину.
8.14. Засоби вчинення злочину.
8.15. Місце, обстановка і час учинення
злочину.
8.16. Значення факультативних
ознак об’єктивної сторони злочину для встановлення підстави кримінальної відповідальності.
Тема 9. Суб’єкт злочину
9.1.
Поняття суб’єкта злочину в кримінальному праві.
9.2.
Види суб’єктів злочину.
9.3.
Ознаки загального суб’єкта злочину.
9.4.
Фізична особа як обов’язкова ознака суб’єкта.
9.5.
Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину.
Поняття осудності та її критерії.
9.6.
Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії
неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний).
9.7.
Медичний критерій неосудності та його значення.
9.8.
Юридичні критерії неосудності та їх значення.
9.9.
Співвідношення юридичного та медичного критеріїв
неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.
9.10. Обмежена
осудність, її значення.
9.11. Кримінальна
відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, та її обґрунтування.
9.12. Вік,
з якого може наставати кримінальна відповідальність. Загальний і знижений вік
кримінальної відповідальності. Критерії встановлення в законі зниженого віку
кримінальної відповідальності.
9.13. Спеціальний суб’єкт
злочину та його ознаки.
9.14. Класифікація спеціальних
суб’єктів злочину.
Тема 10. Суб’єктивна сторона злочину
10.1.
Поняття суб’єктивної сторони злочину
та її значення.
10.2. Ознаки суб’єктивної
сторони складу злочину: обов’язкові та факультативні.
10.3. Вина.
Поняття вини
та її значення.
10.4. Форми вини у
кримінальному праві, їх значення для кваліфікації злочину і призначення
покарання.
10.5.
Умисел і
його види, інтелектуальні та вольові ознаки.
10.6. Поняття прямого і
непрямого умислу.
10.7. Відмінність прямого
умислу від непрямого.
10.8. Інші види умислу, їх
характеристика і значення.
10.9.
Необережність
і її види, кримінально-правове значення.
10.10.
Злочинна самовпевненість, її інтелектуальні та вольові
ознаки.
10.11.
Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого
умислу.
10.12.
Злочинна недбалість: її об’єктивний і суб’єктивний
критерії.
10.13.
Випадок (казус), його відмежування від злочинної недбалості.
10.14.
Змішана (подвійна, складна) форма вини та її значення для
кваліфікації злочину.
10.15.
Мотив як факультативна ознака суб’єктивної
сторони складу злочину та його значення в кримінальному праві.
10.16.
Мета як факультативна ознака суб’єктивної сторони складу
злочину та її значення в кримінальному праві.
10.17.
Поняття та види помилок у
кримінальному праві, їх вплив на кримінальну відповідальність, на визначення
форми вини та вирішення питання про кримінальну відповідальність.
Тема 11. Стадії вчинення злочину
11.1.
Поняття й види стадій вчинення злочину за КК України.
11.2.
Закінчений і незакінчений
злочин. Закінчений
злочин, його поняття та значення. Момент закінчення злочинів з матеріальним та
формальним складом.
11.3.
Незакінчений злочин, його види.
11.4.
Готування до злочину, його об’єктивні та суб’єктивні
ознаки. Види готування до злочину.
11.5.
Відмежування готування до злочину від виявлення наміру.
11.6.
Замах на злочин. Його
поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види замаху на злочин.
11.7.
Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.
11.8.
Кримінальна відповідальність
за незакінчений злочин, її підстава. Кваліфікація готування та замаху на злочин.
11.9.
Добровільна відмова при
незакінченому злочині, її поняття та ознаки.
11.10.
Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна
відмова.
11.11.
Правові наслідки добровільної відмови від доведення
злочину до кінця.
11.12. Дійове каяття, його відмінність
від добровільної відмови.
Тема 12. Співучасть у злочині
12.1.
Поняття співучасті. Її значення.
12.2.
Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті (загальна характеристика).
12.3.
Спільність дій співучасників. Кількісні та якісні
характеристики спільності як об’єктивної ознаки співучасті у злочині.
12.4.
Суб’єктивні ознаки співучасті у злочині. Спільність
умислу співучасників. Особливості змісту інтелектуального та вольового моментів
умислу співучасників.
12.5.
Питання про можливість одностороннього суб’єктивного зв’язку
між співучасниками.
12.6.
Види співучасників. Загальна
характеристика.
12.7.
Виконавець (співвиконавець) як вид співучасника злочину.
12.8.
Організатор злочину. Види
організаторів злочину.
12.9.
Підбурювач до злочину, способи підбурювання. Відмежування
підбурювача від організатора злочину.
12.10.
Пособник злочину та його види. Відмежування інтелектуального
пособництва від підбурювання до злочину.
12.11.
Форми співучасті за КК України.
12.12.
Питання про форми співучасті у злочині в науці кримінального
права України.
12.13.
Кримінальна відповідальність
співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників.
12.14.
Кваліфікація дій співучасників.
12.15.
Особливості відповідальності організаторів та учасників
організованої групи чи злочинної організації.
12.16.
Спеціальні питання відповідальності співучасників:
12.16.1. Поняття посередньої винності
(посереднього виконання).
12.16.2. Особливості співучасті у
злочині зі спеціальним суб’єктом. Відповідальність за провокацію злочину.
12.16.3. Ексцес виконавця. Види
ексцесу виконавця. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі.
12.16.4. Невдале підбурювання та
пособництво.
12.16.5. Добровільна
відмова співучасників.
Загальна характеристика.
12.16.6. Добровільна відмова
виконавця і питання кримінальної відповідальності інших співучасників.
12.16.7. Добровільна
відмова організатора, підбурювача та пособника і питання кримінальної
відповідальності виконавця.
12.17.
Причетність до злочину, її поняття та види.
12.18.
Відмежування причетності від співучасті. Відповідальність
за причетність до злочину.
Тема 13. Повторність, сукупність та рецидив злочинів
13.1.
Соціальна та юридична характеристика повторності,
сукупності, рецидиву злочинів.
13.2.
Поняття та види одиничного злочину.
13.3.
Повторність злочинів, її ознаки та значення. Види повторності.
13.4.
Сукупність злочинів, її ознаки. Види сукупності
злочинів.
13.5.
Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину.
Відмежування сукупності злочинів від повторності злочинів і конкуренції норм.
13.6.
Кваліфікація злочинів при сукупності.
13.7.
Рецидив злочинів. Його ознаки та значення.
Види рецидиву.
13.8.
Правові наслідки повторності,
сукупності та рецидиву злочину.
Тема 14. Обставини, що виключають
злочинність діяння
14.1.
Поняття, ознаки та види обставин, що виключають злочинність
діяння (загальна характеристика).
14.2.
Необхідна
оборона як конституційне право громадян на захист від протиправних
посягань.
14.3.
Поняття необхідної оборони і умови її правомірності, що
відносяться до акту посягання і до акту захисту.
14.4.
Ознаки посягання, за наявності яких захист від посягання
є правомірним.
14.5.
Ознаки захисту, за наявності яких необхідна оборона є правомірною.
14.6.
Своєчасність захисту: кримінально-правова оцінка
заподіяння шкоди у разі “передчасної оборони” та “спізнілої оборони”.
14.7.
Об’єкти, які особа вправі захищати у
разі необхідної оборони. Співрозмірність захисту. Мета дій у разі захисту.
14.8.
Кримінально-правова оцінка використання технічних та
інших пристосувань, що вживаються для захисту від посягання.
14.9.
Вплив сильного душевного хвилювання, викликаного
суспільно небезпечним посяганням, на кримінально-правову оцінку дій того, хто
захищається.
14.10.
Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони: поняття,
ознаки, види та відповідальність.
14.11.
Уявна оборона: поняття та ознаки.
14.12.
Поняття, ознаки та мета затримання особи,
що вчинила
злочин.
14.13.
Межі заподіяння шкоди при затриманні злочинця та їх перевищення.
14.14.
Кримінальна відповідальність за
перевищення меж, необхідних для затримання злочинця.
14.15. Крайня необхідність: поняття, ознаки та підстави.
14.16.
Ознаки правомірності заподіяння шкоди у стані крайньої
необхідності.
14.17.
Вплив сильного душевного хвилювання, викликаного
небезпекою при крайній необхідності, на кримінально-правову оцінку дій того,
хто заподіяв шкоду.
14.18.
Перевищення меж (ексцес) крайньої необхідності: поняття
та ознаки.
14.19.
Фізичний або психічний примус.
14.20.
Виконання наказу або
розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
14.21.
Кримінальна відповідальність за перевищення меж при
виконанні законного наказу (розпорядження).
14.22.
Конституція та КК України про відсутність обов’язку
виконувати явно злочинні накази та розпорядження.
14.23.
Поняття явно злочинного наказу
(розпорядження).
14.24.
Кримінально-правові наслідки для особи, яка відмовилася
виконати явно злочинний наказ (розпорядження).
14.25.
Кримінальна відповідальність за віддання і виконання явно
злочинного розпорядження чи наказу.
14.26.
Діяння, пов’язане з ризиком. Підстава вчинення діяння,
пов’язаного з ризиком. Умови виправданого ризику.
14.27.
Обставини, що виключають
виправданість ризику.
14.28.
Ознаки вчинення ризикованого діяння. Мета такого діяння.
Межі заподіяння шкоди.
14.29.
Кримінальна відповідальність за
перевищення меж заподіяння шкоди при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком.
14.30.
Виконання спеціального
завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи
чи злочинної організації. Його поняття й ознаки.
14.31.
Підстави заподіяння шкоди
правоохоронюваним інтересам особою, яка виконує спеціальне завдання.
14.32.
Характеристика вимушеності заподіяння шкоди. Межі
заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання.
14.33.
Перевищення меж заподіяння шкоди:
поняття та види.
14.34.
Особливості призначення покарання особі, яка перевищила
межі заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання.
Тема 15. Звільнення від кримінальної
відповідальності
15.1.
Поняття звільнення від кримінальної
відповідальності.
15.2.
Відмежування звільнення від
кримінальної відповідальності від виключення кримінальної відповідальності.
15.3.
Імперативне (обов’язкове) та дискреційне (необов’язкове) звільнення особи від кримінальної
відповідальності.
15.4.
Безумовне та умовне звільнення від кримінальної
відповідальності.
15.5.
Загальні та спеціальні види звільнення від кримінальної
відповідальності.
15.6.
Відмінності підстав звільнення від кримінальної
відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям і примиренням винного з потерпілим.
15.7.
Співвідношення дійового каяття і спеціальних підстав
звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених статтями Особливої
частини КК України.
15.8.
Примирення винного з потерпілим і проблема медіації в кримінальному
праві.
15.9.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з
передачею особи на поруки.
15.10.
Поняття й види зміни обстановки як підстави звільнення
від кримінальної відповідальності.
15.11.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із
закінченням строків давності.
Тема 16. Поняття і мета покарання
16.1.
Поняття покарання.
16.2.
Мета покарання.
16.3.
Співвідношення понять “покарання” і “кримінальна відповідальність”.
16.4.
Відмінність покарання від адміністративного стягнення.
Тема 17. Система і види покарань
17.1.
Поняття і ознаки системи покарань.
17.2.
Класифікація видів покарань.
17.3.
Співвідношення видів покарань за ступенем їх суворості.
17.4.
Чи можуть деякі основні покарання стати додатковими, а
додаткові – основними?
17.5.
Щодо необхідності розширення системи
покарань.
17.6.
Чи можна повернути до системи покарань смертну кару?
17.7.
Поняття і види майнових покарань.
17.8.
Поняття і види покарань, пов’язаних із трудовим впливом
на засудженого.
17.9.
Поняття і види покарань, пов’язаних із позбавленням волі.
17.10. Поняття і види покарань,
не пов’язаних із позбавленням волі.
17.11. Види конфіскації майна.
17.12. Відмінність позбавлення
волі і арешту.
17.13. Відмінність обмеження
волі і позбавлення волі.
17.14. Співвідношення
громадських робіт і виправних робіт.
17.15. Особливості застосування
позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як основного
і додаткового покарання.
17.16. До питання про
узгодженість переліків осіб, до яких не застосовуються окремі види покарань.
Тема 18. Призначення покарання
18.1.
Поняття і види принципів призначення
покарання.
18.2.
Загальні засади призначення покарання.
18.3.
Співвідношення принципів, загальних засад та спеціальних
правил призначення покарання.
18.4.
Поняття “індивідуалізація покарання”
та його зміст.
18.5.
Положення Загальної частини КК України, що підлягають
врахуванню при призначенні покарання (п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України).
18.6.
Ступінь тяжкості вчиненого злочину та особа винного як
обставини, що підлягають врахуванню при призначенні покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65
КК України).
18.7.
Спільне і відмінне у переліках обставин, що пом’якшують і
обтяжують покарання.
18.8.
Межі призначення покарання за незакінчений злочин і за
злочин, вчинений у співучасті.
18.9.
Підстави і види призначення більш м’якого покарання, ніж
передбачено законом.
18.10.
Відмінність підстав пом’якшення покарання, передбачених
статтями 69 і 691 КК України.
18.11.
Відмінність правил визначення
остаточного основного покарання при сукупності злочинів і сукупності вироків.
18.12.
Особливості призначення додаткових покарань при
сукупності злочинів і сукупності вироків.
Тема 19. Звільнення від покарання і його
відбування
19.1.
Поняття і види звільнення від покарання і його відбування.
19.2.
Відмінність звільнення від покарання і звільнення від
кримінальної відповідальності.
19.3.
Передумови та підстави звільнення від призначення
покарання.
19.4.
Звільнення від відбування з випробуванням та його
значення в досягненні цілей покарання.
19.5.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням як
вітчизняний аналог пробації.
19.6.
Особливості звільнення від відбування покарання з
випробуванням вагітних жінок та жінок, що мають дітей.
19.7.
Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням
строків давності його виконання.
19.8.
Передумови, підстави та
кримінально-правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
19.9.
Передумови, підстави та кримінально-правові наслідки
заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.
19.10.
Відмінність умовно-дострокового звільнення від відбування
покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.
19.11.
Загальні та спеціальні види звільнення від відбування
покарання за хворобою.
19.12.
Спільне та відмінне амністії й помилування.
Тема 20. Судимість
20.1.
Поняття і значення судимості.
20.2.
Співвідношення понять “судимість”, “кримінальна
відповідальність” і “покарання”.
20.3.
Загальні та спеціальні
правообмеження судимості.
20.4.
Поняття і ознаки погашення судимості.
20.5.
Особливості й підстави зняття судимості.
20.6.
Проблема скасування інституту судимості.
20.7.
Щодо проблеми скасування погашення і зняття судимості
(довічності судимості).
Тема 21. Особливості
кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
21.1.
Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної
відповідальності.
21.2.
Примусові заходи виховного характеру та їх відмінність
від покарання.
21.3.
Особливості покарань, що підлягають застосуванню до
неповнолітніх.
21.4.
Щодо проблеми запровадження спеціальних покарань для
неповнолітніх.
21.5.
Розміри покарань, що підлягають застосуванню до неповнолітніх.
21.6.
Спеціальні правила призначення покарань неповнолітнім.
21.7.
Особливості звільнення неповнолітніх
від покарання.
21.8.
Особливості зняття і погашення судимості за злочин, вчинений
у неповнолітньому віці.
21.9.
Щодо питання про подальшу диференціацію кримінальної
відповідальності за злочини, вчинені у неповнолітньому віці.
2.3. Порівняльне правознавство вузькоспеціальної
проблематики з Загальної частини кримінального права України і кримінального
права іноземних держав
Дослідження, основане на методі порівняльного правознавства, як форма індивідуальної
роботи студента з навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Загальна
частина” передбачає вивчення проблем Загальної частини кримінального права
України у порівнянні з кримінальним правом різних правових систем іноземних
держав шляхом зіставлення тотожних правових інститутів та норм і їх змісту.
Порівняльне правознавство дає можливість: оцінити стан національної
правової системи у порівнянні зі світовими тенденціями в розвитку права; на
основі порівняльного аналізу обрати кращі зразки з правового досвіду для
удосконалення як національних правових систем, так і міжнародного законодавства;
надати нову інтерпретацію положень чинного законодавства, оперативно адаптувати
їх до нових явищ, що виникають у сучасному суспільстві.
Обрана індивідуальна
робота може здійснюватися в наступних напрямах: а) дослідження
структури кримінальних кодексів іноземних держав та порівняння її зі структурою
КК України (визначення джерел сучасного кримінального законодавства іноземних
держав, місце серед них конституцій цих держав та кримінального законодавства,
в тому числі законодавства країн – членів ЄС; б) вивчення окремих питань, які
стосуються, наприклад, особливостей покарання певних категорій осіб або кримінальної
відповідальності за певні злочинні діяння у порівнянні із вирішенням цих питань
у КК України; в) порівняльного аналізу певних положень іноземного кримінального
права, мета якого виявити єдність та розбіжність тих чи інших інститутів, норм,
категорій і понять; г) дослідження кримінального законодавства іноземних держав,
присвяченого питанням, що не відображені в КК України; д) порівняльно-історичного
аналізу кримінального законодавства іноземних держав; е) у будь-якому іншому,
пов’язаному з порівняльним дослідженням кримінального законодавства України та
іноземних країн.
Індивідуальна
робота може бути виконана в одному із наведених різновидів або являти собою їх
поєднання.
Структура індивідуальної роботи повинна включати: титульний лист, план, вступ,
основний текст, що складається з розділів, поділених на підрозділи (або лише з
розділів), та висновків, списку використаних джерел.
У вступі слід обґрунтувати актуальність
теми, розкрити її теоретичне та практичне значення, вказати, які основні питання
будуть висвітлюватися в роботі. В основному тексті необхідно розкрити питання,
зазначені в плані. Для виконання цієї роботи перш за все треба ретельно вивчити
обраний кримінально-правовий інститут або окрему норму за кримінальним законодавством
України, а потім розглянути відповідні інститути чи норми, кримінальне законодавство
відповідних держав. При цьому слід звернути особливу увагу на подібність або
розбіжності досліджуваних кримінально-правових інститутів чи норм за КК України
і кримінальним законодавством іноземних держав. У разі наявності розбіжностей треба проаналізувати питання впливу цих
розбіжностей щодо кримінальної відповідальності і застосування покарань. Слід
звернути увагу й на те, які є прогалини в порівняльному аспекті тих чи інших
інститутів чи норм у вітчизняному кримінальному законодавстві і законодавстві
іноземних держав. Вступ не повинний бути великим за розміром (1-2 сторінки), це
своєрідне окреслення проблем, які будуть розглядатися в роботі. Слід пам’ятати,
що проблеми, зазначені у вступі, мають знайти своє обов’язкове відображення в основному
тексті й висновках. Не варто вказувати на проблеми, які Ви не збираєтеся
розглядати.
В основному тексті роботи необхідно
розкрити питання, зазначені в плані.
Оскільки
індивідуальна робота розрахована на вивчення питань загальної частини
кримінального права України, кримінально-правове дослідження має будуватися
наступним чином.
Перш за все,
треба ретельно вивчити обраний кримінально-правовий інститут або окрему норму
КК України за підручником та лекціями, науково-практичними коментарями до КК
України.
Далі слід
звернутися до кримінального права та законодавства іноземних країн і уважно
вивчити відповідні положення їхніх чинних кримінальних кодексів (збірників
законів з кримінальної відповідальності)*. Для кращого засвоєння матеріалу
корисним може бути ознайомлення з науковими статтями, монографіями, опублікованою
судовою практикою. У деяких випадках доцільно звернутися до довідкової
літератури (юридичних словників, енциклопедій тощо)**.
Ознайомившись
із зарубіжною науковою літературою, положеннями відповідних КК, необхідно
вказати на подібність або розбіжності досліджуваних кримінально-правових інститутів
за КК України і кримінальним законодавством іноземних держав. Проте така вказівка не повинна зводитися лише до механічного
порівняння їх певних положень. У кожному випадку слід пояснити, яким
чином ці розбіжності впливають на питання кримінальної відповідальності і
покарання особи і чи не створює відсутність певних положень прогалин у
кримінальному законодавстві України та іноземних держав труднощів у
правозастосовній практиці. Слід звертати особливу увагу як на
кримінально-правові інститути, що не знайшли своєї реалізації в КК України, так
і на відсутність відповідних аналогів вітчизняних кримінально-правових
інститутів у кримінальному законодавстві іноземних держав. Вивчаючи певний
кримінально-правовий інститут або окрему норму за КК іноземних держав, слід
обов’язково вказувати на її належність до тієї чи іншої правової системи
(правової сім’ї).
У висновках необхідно зробити підсумки за темою роботи в цілому.
Тут вказуються основні теоретичні здобутки, які отримав студент у процесі
роботи над індивідуальною роботою.
Приблизний
обсяг індивідуальної роботи – 7-10 сторінок друкованого тексту з одного боку аркуша
формату А4.
Наведений нижче список тем є лише
орієнтовним. Студент за погодженням із викладачем може обрати й будь-яку іншу
тему для порівняльного аналізу.
Теми до завдання 2.3.
1. Судовий прецедент як
джерело кримінального права Англії та США. Ефективність застосування та доцільність
упровадження в кримінальне право України.
2. Визначення підстав
кримінальної відповідальності у кримінальному праві України та Німеччини. Порівняльно-правовий
аналіз.
3. Реалізація принципу
презумпції невинуватості в кримінальному праві та законодавстві іноземних держав.
Необхідність обвинуваченого в окремих випадках доводити свою невинуватість у
вчиненні суспільно небезпечного діяння.
4. Злочини, для яких
винність не є обов’язковою ознакою за кримінальним законодавством Англії.
Поняття так званої “суворої” або “абсолютної” кримінальної відповідальності за
КК іноземних країн.
5. Поняття та ознаки злочину
за кримінальним правом та чинним кримінальним законодавством провідних держав
світу та КК України.
6.
Поняття та ознаки суб’єкта злочину
за КК іноземних держав. Питання щодо визнання суб’єктом злочину юридичних осіб у
кримінальному законодавстві США, Франції, Німеччини та Японії.
Доцільність упровадження відповідних змін до КК України.
7. Поняття неосудності та її
критерії за КК України та іноземних держав: порівняльно-правовий аналіз.
8. Вік, з якого може
наставати кримінальна відповідальність за КК України та деяких іноземних країн.
Питання щодо необхідності зниження віку кримінальної відповідальності.
9. Форми
й види вини за кримінальним правом та кримінальним законодавством США, Англії,
Франції та Німеччини.
10. Поняття і види стадій учинення злочину за КК
іноземних країн.
11. Готування до злочину згідно з кримінальним
правом Англії і України. Питання щодо кримінальної караності виявлення умислу.
12. Поняття замаху на злочин за кримінальним правом
іноземних країн: порівняльно-правовий аналіз з положеннями чинного КК України.
13. Поняття та ознаки співучасті за кримінальним правом
і законодавством провідних країн світу (США, Англії, Німеччини, Франції).
14. Співучасть у необережних злочинах за кримінальним
правом Англії.
15. Види співучасників за КК іноземних країн:
порівняльно-правовий аналіз з КК України.
16. Особливості
кримінальної відповідальності співучасників за кримінальним правом України та
провідних країн світу. Відповідальність співучасників у випадку ексцесу виконавця.
17. Обставини, що виключають злочинність діяння за
кримінальним правом і законодавством зарубіжних країн. Порівняльно-правовий
аналіз з КК України.
18. Необхідна оборона як обставина, що виключає злочинність
діяння за КК іноземних держав.
19. Перевищення меж необхідної оборони за КК України
та іноземних держав.
20. Крайня
необхідність за КК іноземних країн: поняття, підстава та ознаки правомірності.
Межі заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. Перевищення меж крайньої
необхідності.
21. Юридична помилка як підстава звільнення від кримінальної
відповідальності за КК іноземних держав.
22. Помилка у кримінально-правовій забороні.
23. Поняття покарання, його ознаки та мета за КК
іноземних країн: порівняльно-правовий аналіз за КК України.
24. Загальна характеристика системи і видів покарань
за КК іноземних держав та КК України.
25. Смертна
кара як вища міра покарання за КК іноземних держав. Доцільність введення цього
виду покарання до КК України.
26. Особливості кримінальної відповідальності та покарання
неповнолітніх за КК іноземних держав.
2.4. Аналіз
опублікованої судової практики за напрямом “Застосування кримінального законодавства України. Загальна частина”
Вивчення опублікованої
судової практики з кримінальних справ методом аналізу є одним із видів індивідуальної
роботи студентів, яка спрямована на ґрунтовне вивчення чинного кримінального
законодавства і практики його застосування, а також оволодіння навичками
аналізу, узагальнення визначення її стану і тенденцій.
Відомо, що здійснення
кримінального судочинства завжди пов’язано з розглядом конкретних кримінальних
справ щодо вчинених злочинів та прийняттям відповідних процесуальних рішень, які
потребують як правильного тлумачення закону про кримінальну відповідальність,
так і точного та обґрунтованого його застосування. За багаторічний період
практичної діяльності суди різних рівнів накопичили величезний позитивний
досвід щодо цього. Матеріали судової практики опубліковані в різних джерелах і
їх використання як у науковій, педагогічній, так і в суто практичній діяльності
юриста є не тільки корисним, а й у деяких випадках конче необхідним для
правильного розуміння та застосування чинного кримінального законодавства.
Вивчаючи
судову практику, важливо простежити, як з плином часу й накопиченням знань,
поглибленням наукових досліджень і збагаченням практичного досвіду змінювалися
підходи до рішення низки питань кваліфікації злочинів, призначення покарання,
звільнення від його відбування, застосування інших норм та інститутів
кримінального права України як загальної, так і особливої частин.
Незважаючи на те, що в
національному законодавстві і правовій системі України судовий прецедент не є
джерелом права, рішення судів являють собою значну цінність як для науковців,
так і для практичних працівників. Безумовно корисними вони є і для студентів
вищих юридичних навчальних закладів, які вивчають кримінальне право України. Особливе
значення для правильного застосування закону про кримінальну відповідальність
мають роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, який згідно з законодавством
про судоустрій вивчає і узагальнює практику застосування законодавства при
розгляді кримінальних справ, аналізує судову статистику і дає роз’яснення судам
з питань застосування законодавства, що виникають при розгляді конкретних
судових справ. Пленум Верховного Суду України у своїх роз’ясненнях розкриває
дійсний зміст кримінально-правових норм з метою забезпечення їх правильного й
однакового розуміння.
Поряд із роз’ясненнями
Пленуму Верховного Суду України важливе
значення мають також судові рішення з окремих кримінальних справ, які друкуються
в офіційних виданнях. Як правило, це ухвали судової колегії у кримінальних
справах Верховного Суду України, ухвали, постанови та вироки судів інших
інстанцій. Як зразок правильного застосування норм кримінального права, вони одержують
загальновизнаність і тому позитивно впливають на здійснення правосуддя з кримінальних
справ, додержання конституційного принципу законності в кримінальному судочинстві.
Аналіз опублікованої
судової практики як вид індивідуальної роботи виконується студентом протягом
навчального року (семестру) та надається на папері (а за потреби і на електронному
носії). Зміст такої роботи полягає в аналізі судового рішення з конкретної
справи за відповідним завданням наукового керівника згідно з навчальною
програмою курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”.
Тема зазначеної роботи
обирається студентом самостійно, проте з урахуванням порад наукового керівника.
Для виконання теми індивідуальної науково-дослідної роботи (далі – ІНДР) треба
звернутися до запропонованих джерел опублікованої судової практики і обрати
одне із опублікованих судових рішень чи роз’яснень щодо застосування
кримінального законодавства, які містяться у відповідних постановах Пленуму
Верховного Суду України. При виконанні ІНДР необхідно перш за все глибоко
вивчити розглядувану проблему, звернувшись до відповідних норм КК України,
рекомендованої обов’язкової (підручників, науково-практичних коментарів КК
України) та додаткової літератури за темою дослідження. Аналізуючи конкретний
казус (злочин), що був предметом судового розгляду, треба вирішити питання про
обґрунтованість та законність застосування
відповідних норм КК України, навести необхідні аргументи правильності (чи,
навпаки, помилковості) їх застосування, надати необхідні додаткові (крім тих,
що містяться в опублікованих матеріалах судової практики) аргументи.
Предметом аналізу можуть
бути й окремі роз’яснення щодо застосування кримінального законодавства у
відповідних постановах Пленуму Верховного Суду (наприклад, постанові Пленуму “Про
судову практику у справах про необхідну оборону”). У таких випадках для
аргументації і підтвердження тієї чи іншої позиції Верховного Суду України слід
навести факти й обставини конкретної справи, яка була розглянута судом і по ній
відбулося судове рішення.
Предметом дослідження
можуть бути й декілька судових рішень з однієї і тієї ж категорії справ з
формулюванням загальних висновків по тому чи іншому питанню застосування закону
про кримінальну відповідальність.
Обсяг роботи – від 7 до 10
сторінок формату А4 руко-писного тексту.
Слід зазначити, що студент має
право використовувати й інші джерела, які були відшукані ним самостійно або за
рекомендацією викладачів кафедри. З приводу питань, що виникають під час
написання роботи, студент може звернутися за допомогою до наукового
консультанта – викладача кафедри чи до консультанта-бібліографа.
НОРМАТИВНО
- ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ
3.1. Список основної літератури
та нормативно-правових документів
до всіх видів індивідуальної роботи
Конституція України: Зі
змінами, внесеними ЗУ № 2222-IV від 08.12.2004 р. // Відом. Верхов. Ради
України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
Кримінальний кодекс
України: Зі змін. і допов. станом на
08.12.2009 р. // Там же. – 2001. – №
25-26. – Ст. 131.
Кримінальне право України:
Загальна частина: Підруч. / За ред. В.В.
Сташиса, В.Я. Тація. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: Юрінком
Інтер, 2007. – 496 с.
Кримінальне право України:
Загальна частина: Підруч. / Кол. авт.: Ю.В.
Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров та ін. – 4-те вид., переробл. та
допов.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 376 с.
Уголовное
право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. –
X.: Одиссей, 2007. – 720 с.
Кримінальний кодекс
України: Наук.-практ. коментар / За ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – 4-те вид.,
допов. – X.: Одиссей, 2008. – 1208 с.
Науково-практичний
коментар до Кримінального кодексу України: У 2 т. / За заг. ред. П.П. Андрушка,
В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Алерта,
КНТ, Центр учбової літератури. – 2009. – Т.1. – 964 с. – Т. 2. – 624 с.
Постановления Пленума
Верховного Суда Украины по уголовным делам
(2001-2006): Сб. / Сост. и пер. В.И. Тютюгин. – X.: Одиссей, 2007. – 300 с.
Збірник
постанов Пленуму Верховного Суду України (1972 - 2009). – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук
Н.М., 2009. – 784 с.
Практика судів України з
кримінальних справ (2001-2005) – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2005. – 464 с.
Практика
судів України з кримінальних справ (2006 - 2007) / Уклад.: В.В. Сташис, В.І.
Тютюгін; За заг. ред. В.В. Сташиса. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 880 с.
Кримінальний
кодекс України. Практика судів України з кримінальних справ (2007-2008) / Уклад.:
В.В. Сташис, В.І. Тютюгін; За заг. ред. В.В. Сташиса. – К.: Юрінком Інтер,
2009. – 384 с.
3.2. Список ДОДАТКОВОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
ТА нормативно-правових
документів
ДО ОКРЕМИХ ВИДІВ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ
3.2.1. До індивідуальної роботи 2.3. “Порівняльне правознавство вузькоспеціальної
проблематики з Загальної частини кримінального права України і кримінального права іноземних
держав.
Закон об
уголовном праве Израиля / Пер. с иврита М. Дорфман; Науч. ред. Н.И. Мацнев. –
СПб.: Юрид. центр Пресс, 2005. – 412 с.
Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США,
Франции, Германии, Японии): Сб. законодат. материалов / Под ред. И.Д.
Козочкина. – М.: Зерцало, 1999. – 352 с.
Уголовное
законодательство Норвегии / Науч. ред. и вступ. ст. Ю.В. Голика; Пер. с норвеж.
А.В. Жмени. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 375 с.
Уголовный
кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. и вступ. статья А.И. Лукашова и З.А. Саркисовой;
Пер. с латыш. А.И. Лукашова. – СПб.: Юрид.
центр Пресс, 2001. – 313 с.
Уголовный
кодекс Литовской Республики / Науч. ред. В. Павилонис; Пер. с лит. В.П.
Казанскене. – СПб.: Юрид. центр Пресс,
2003. – 470 с.
Уголовный
кодекс Республики Болгария / Науч. ред. А.И. Лукашов; Пер. с болгар. Д.В.
Милушева, А.И. Лукашова. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 298 с.
Уголовный
кодекс Австралии
Уголовный кодекс Австрии / Пер. с нем. – М.: Зерцало-М,
2001. –144 с.
Уголовный
кодекс Бельгии / Науч. ред. и предисл.
Н.И. Мацнева; Пер. с фр. Г. И. Маяковского. – СПб.: Юрид. центр Пресс,
2004. – 561 с.
Уголовный
кодекс Голландии / Науч. ред. Б.В. Волженкин; Пер. с англ. И.В. Мироновой. – 2-е
изд. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 510 с.
Уголовный
кодекс Дании / Науч. ред. и предисл. С.С.
Беляева; Пер. с дат. и англ. С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. – СПб.: Юрид. центр Пресс,
2001. – 230 с.
Уголовный
кодекс Индии / Под ред. и с предисл. Б.С.
Никифорова; Пер. с англ. А.С. Михлина. – М.: Изд-во иностр. лит., 1958. – 240
с.
Уголовный
кодекс Испании / Под ред. и с предисл. Н.Ф. Кузнецовой, Ф.М. Решетникова. – М.: Зерцало,
1998. – 218 с.
Уголовный
кодекс Республики Польша / Науч. ред. А.И.
Лукашов, Н.Ф. Кузнецова; Пер. с пол. Д.А. Брилович. – СПб.: Юрид. центр Пресс,
2001. – 234 с.
Уголовный
кодекс Республики Сан-Марино / Науч. ред. С.В. Максимова; Пер. с итал. В.Г. Максимова.
– СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. –253 с.
Уголовный
кодекс Франции / Науч. ред. Л. В. Головко, Н.Е.
Крылова; Пер. с фр. Н. Е. Крыловой. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 650 с.
Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. – М.: Зерцало, 2000. –
208 с.
Уголовный
кодекс Швейцарии / Науч. ред., предисл. и пер. с нем. А.В. Серебренниковой. –
СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 230 с.
Уголовный
кодекс Швеции / Науч. ред. Н.Ф. Кузнецова, С.С. Беляев; Пер. С.С. Беляева. –
СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 320 с.
Уголовный
кодекс штата Техас / Науч. ред. И.Д. Козочкин; Пер. с англ. Д.Г. Осипова, И.Д.
Козочкина. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2006. – 576 с.
Уголовный
кодекс Республики Эстония / Науч. ред. и пер. с эст. В.В. Запевалова. – СПб.:
Юрид. центр Пресс, 2001. – 262 с.
Уголовный кодекс Японии / Науч. ред. и предисл. А.И.
Коробеева. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 226 с.
3.2.2. До окремих питань індивідуальної
роботи 2.3.
Ахметшин
Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР. –
М.: Муравей, 2000. – 432 с.
Батиргареєва В.С.
Інститут рецидиву злочинів за кримінальним законодавством України і зарубіжних
країн // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. – 2007. – Спец. вип.: Проблеми
застосування кримінального законодавства України. – Луганськ: Луган. держ. ун-т
внутр. справ. – 2007. – С. 10-13.
Бичківський О.П. Юридичні
підстави видачі злочинців у США // Вісн. Запоріз. нац. ун-ту. – Юрид. науки. – 2006.
– № 1. – С. 162-172.
Вереша Р.В. Мапз геа за
кримінальним правом Англії // Право України. – 2006. – № 5. – С. 167-170.
Вереша Р.В. Вина та її
форми за кримінальним правом Франції // Там же. – 2005. – № 12. – С. 138-141.
Вереша Р.В. Суб’єкт
злочинного діяння за кримінальним законодавством зарубіжних держав // Там же. –
2006. – № 9. – С. 137-143.
Вереша Р.В. Вина у
кримінальному законодавстві зарубіжних держав // Адвокат. – 2007. – № 3. – С.
12-13.
Вереша Р.В. Суб’єкт
злочинного діяння за кримінальним законодавством зарубіжних держав // Кримінальне
право України. – 2006. – № 3. – С. 40-49.
Волженкин Б.В.
Сравнительный анализ положений об уголовном
законе по уголовному законодательству государств – участников в СНГ // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 11:
Право. – 2003. – № 5. – С. 60-69.
Гайова О. Закон – основне
джерело континентального права // Проблеми державотворення і захисту прав
людини в Україні: Матеріали XIV регіон. наук.-практ. конф. (6 лют. 2008 р., м. Львів). – Л.: Львів. нац. ун-т, 2008.
– С. 6-8.
Герасименко В.П. Проблема
визначення поняття “покарання” в
кримінальному законодавстві зарубіжних країн // Пробл. законності. –
Вип. 77. – X.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 110-123.
Голеніщев К.Ю. Міжнародний досвід
криміналізації недонесення про злочин // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ.
– 2007. – Спец. вип.: Проблеми застосування кримінального законодавства
України. – Луганськ: Луган. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 42-46.
Готтфредсон Майкл, Герші Тревіс.
Загальна теорія злочину. – Х.: Акта, 2000. – 323 с.
Гусар Л. Порівняльна
характеристика кримінального права зарубіжних країн. Необхідна оборона // Вісн.
прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 119-125.
Гюльалиева Р., Захидов Б.
Проблеми совершенствования уголовного законодательства Азербайджана
(теоретические аспекты). – Баку: Ганун, 2006. –
304 с.
Джоробекова А. Уголовная
ответственность несовершеннолетних по законодательству Кыргызской Республики // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С.
20-22.
Доронин Г.Г.
Состав деяния в германском уголовном праве (обзор) // Государство и право. –
2001. – № 2. – С. 195-200.
Дудченко
В.В. Іудейське право: до проблеми виникнення, обґрунтування та взаємодії із
сучасним ізраїльським правом // Держава і право. – Юрид. і політ. науки. – Вип.
32. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2006. – С. 519-527.
Душейко Н.Г. Виникнення та
розвиток інституту класифікації протиправних діянь у кримінальному
законодавстві Російської імперії (друга половина XVII - XIX ст.) // Вісн. Запоріз.
юрид. ін-ту. – 2002. – № 3 (24). – С. 237-243.
Жалинский А.Э. Современное
немецкое уголовное право. – М.: Проспект, 2006. – 560 с.
Желваков 3. Принципы уголовного
законодательства Российской Федерации // Уголовное право. – 2006. – № 5. – С.
37-41.
Житнигор Б.С. Анализ некоторых аспектов уголовно-правового регулирования в государстве
Израиль через призму политических интересов Украины // Актуальні проблеми політики.
– Вип. 17. – О.: Юрид. л-ра, 2003. – С. 219-229.
Житнигор Б.С. Сравнительный
анализ родственных уголовно-правовых систем России, Украины и уголовного законодательства государства Израиль. – Кн. 1.
– Тирасполь: ТФ МАУП-МАРКИС, 2003. – 292 с.
Житнигор
Б.С. Сравнительный анализ родственных уголовно-правовых систем России, Украины
и уголовного законодательства государства Израиль. – Кн. 2. – Тирасполь: ТФ
МАУП-МАРКИС, 2003. – 364 с.
Житный А.
Деятельное раскаяние. Сравнительный анализ законодательства Беларуси, России и
Украины // Россий-ская юстиция. – 2002. – № 10. – С. 55-56.
3айцев О.В.
Обмежена осудність у кримінальному законодавстві зарубіжних країн // Кримінальне
право України: Теорія і практика. – 2007. – № 1. – С. 41-53.
Иншаков С.,
Шулепова Л. Дополнительное уголовное законодательство ФРГ // Уголовное право. –
2005. – № 3. – С. 35-37.
Іванцов В.,
Горностай А. Замах на злочин за Кримінальним кодексом України та кримінальними
кодексами зарубіжних країн. Порівняльний
аналіз // Вісн. прокуратури. – 2007. – № 8. – С. 36-40.
Казначеева
Д.В. История развития института условно-досрочного освобождения от отбывания
наказания // Право і безпека. – 2004. – № 3/2 (№ 2). – С. 63-65.
Кибальник А.
Преступное деяние в доктрине уголовного права и в судебной практике Англии // Уголовное
право. – 2006. – № 2. – С. 36-40.
Кибальник А.
Преступление в уголовном праве США // Там же. – 2007. – № 4. – С. 37-41.
Кигас В.Н. О соответствии ювенального уголовного законодательства духу
времени // Борьба с преступностью за рубежом. – 2004. – № 9. – С. 18-34. Реф.
ст. // Kriminalistik. – 2002. – № 7, 8. – С. 418-426.
Кирись Б.
Обмеження по військовій службі як вид покарання за кримінальним законодавством
зарубіжних держав // Вісн. Львів. ун-ту. – Сер.
юрид. – Вип. 40. – Л.: Львів. держ. ун-т, 2004. – С. 325-333.
Кісілюк Е.М. Кримінальне законодавство в період укра-їнського державотворення
(1917-1921 рр.). – К.: Б. в., 2003. – 20 с.
Ковітіді
О.Ф. Обов’язки, що покладаються на особу, умовно звільнену від покарання чи
його відбування: досвід деяких країн
Європейського Союзу // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 9. – С. 44-47.
Козочкин И.Д. Уголовное право США: успехи и проб-леми реформирования. –
СПб.: Юрид. центр Пресс, 2007. – 478 с.
Коняев А.В.
Воспитательные и иные меры уголовно-правового характера как категория в
уголовном законодательстве России и некоторых европейских государств //
Изменения УК РФ
Коротков
М.О. Поняття злочину та складу кримінального діяння за кримінальним правом
Федеративної Республіки Німеччина // Вісн. Одес. держ. ун-ту. – Вип. 2.
Гуманітарні науки: історія, філософія, психологія, право. – О.: Одес. юрид.
ін-т НУВС, 1999. – С. 10-112.
Кочкина М.В.
Административное и уголовное законодательство в условиях становлення и эволюции Советского государства (октябрь 1917-1929 гг.). –
Саратов: Б. и., 2008. – 34 с.
Крапивина
О.Н. Приобретение или сбыт имущества, заведомо добытого преступным путем: сравнительно-правовое, уголовно-правовое,
уголовно-политическое и криминологическое исследование. – М.: Б. и., 2008. – 29
с.
Красницький
І. Поняття і значення обставин, що виключають злочинність діяння у
кримінальному праві України і Франції: порівняльний аналіз // Проблеми
державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіон.
наук.-практ. конф. (13-14 лют. 2003 р., м. Львів). – Л.: Львів. держ. ун-т, 2003. – С.420-422.
Крастиньш У.Я. Коллективннй субъект в уголовном
праве // Уголовное право в XXI веке: Материалы
Междунар. науч. конф. (31 мая – 1 июня
Кропліс А.
Покарання та його ознаки за кримінальним законодавством України та зарубіжних
країн // Актуальні проб-леми кримінального права України: Тези доп. та наук.
пові-домл. студент. наук. конф. – X.: Нац.
юрид. акад. України, 2007. – С. 75-78.
Кузнецова
Н.Ф. Сравнительный анализ института преступления по уголовным кодексам стран
СНГ и Балтии // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 11: Право. – 2003. – № 3. – С. 19-35.
Лейленд
Пітер. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство (англ. підхід). – К.,
1996.
Лісова Н. Крайня необхідність у кримінальному праві зарубіжних країн // Вісн.
прокуратури. – 2006. –№ 11. – С. 104-113.
Лосев В.В. Субъект воинского преступления по уголовному законодательству
Республики Беларусь. – Минск: Б. и., 2003. – 21 с.
Максимович
Р.Л. Визначення поняття службової особи в зарубіжному кримінальному
законодавстві // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та
перспективи: Матеріали Першої звіт. наук. конф. (2 берез. 2007 р., м. Львів). –
Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007.– С. 204-209.
Миронов С.И.
Необходимая оборона по уголовному праву Англии и США: особенности регулирования
// Государство и право. – 2002. – № 6. – С. 61-67.
Михайлов В.
Ситуації правомірної шкоди (обставини, що викликають злочинність діяння) за
кримінальним законодавством держав СНД // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2007. – № 4(51). – С. 241-248.
Молдабаев
С.С. Субъект преступления в обычном праве казахов // Известия Высш. учеб.
заведений: Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 179-188.
Пудовочкин
Ю. Сравнительно-правовые аспекты действия уголовного законодательства России и
стран СНГ по кругу лиц // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 54-56.
Рабінович П.
Поняття злочину і покарання в інтерпретації Страсбурзького суду // Юрид. вісн.
України. – 2007. – 7- 13 квіт. – (№
14). – С. 12.
Савченко А.
В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство
Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження: Моногр.
– К.: КНТ, 2007. – 596 с.
Савченко А.
Кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх у США // Міліція
України: Часоп. М-ва внутр. справ України. – 2006. – № 9. – С. 24-25.
Савченко А.
Особливості структури кримінального законодавства України та США (на рівні
федерації): порівняльний аналіз // Право України. – 2006. – № 3. – С. 90-93.
Савченко А.
Попередня злочинна діяльність і співучасть за кримінальним законодавством
України та США (на рівні федерації): порівняльний аналіз // Підприємництво, госп-во
і право. – 2005. – № 11. – С. 149-154.
Савченко А.В. Основні напрями адаптації кримінального законодавства України
до європейських і світових стандартів // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2004.
– № 1. – К.: НАВСУ, 2004. – С.40-45.
Сахарук Т.В.
Відповідальність юридичної особи у кримінальному законодавстві іноземних держав
// Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку
України: Тези наук. доп. та повідомл. учасників наук. конф. молодих учених (м.
Харків, 30 черв. 2001 р.). – X.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 175-177.
Сахарук Т.В.
Загальні засади призначення покарання за законодавством України та США:
порівняльний аналіз на прикладі
відмивання грошових коштів // Право і безпека. – 2003. – 2/2 (№ 2). – С.
131-135.
Сахарук Т.В.
Проблемні питання призначення покарання неповнолітнім за кримінальним правом
України та Канади: порівняльний аналіз // Вісн.
Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 31. – X.: НУВС, 2005.– С. 14-19.
Сердюк П.
Форми вини, види умислу та необережності у кримінальному праві Польщі: проблеми
тлумачення // Підприємництво, госп-во і право. – 2007. – № 10. – С. 132-136.
Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право. – М.: Проспект,
2006. – 560 с.
Соколов А.,
Предеина И. Ювенальное уголовное судо-производство Германии // Российская
юстиция. – 2004. – № 3. – С. 66-68.
Сотников С.
Амнистия в современном российском праве // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С.
64-66.
Стрельцов
Е.Л. Современное уголовное законодательство в странах переходного периода:
перспективи совершенствования // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми
застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (13-15
квіт. 2007 р. – Ч. 1., м. Львів) – Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – С.
107-111.
Фріс П.Л.,
Медицький І.Б. Юридична особа як суб’єкт злочину за законодавством країн Європи
та Америки // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. – Сер. юрид. – Вип.
3. – Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 338-344.
Хавронюк М.І.
Види кримінальних покарань. Досвід європейських держав // Прокуратура. Людина.
Держава. – 2005. – № 3. – С. 95-102.
Хавронюк М.І. Випробовування українського кримінального законодавства на “європейськість”
// Віче. – 2005. – № 3. – С. 56-62.
Хавронюк М.І.
Поняття злочинного діяння за законодавством європейських країн // Підприємництво,
госп-во і право. – 2004. – № 9. – С. 112-117.
Хавронюк М.І.
Правила кваліфікації злочинних діянь: досвід Молдови, Іспанії // Там же. –
2005. – № 5. – С. 133-134.
Хавронюк
М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи.
– К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
Хомич В.М.
Наказание в виде обязательных работ в Уголовном
кодексе Республики Беларусь // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щоріч.
бюл. – Вип. 10. – К: КЮІ КНУВС, 2005. – С. 119-129.
Храмов С.М.
Необходимая оборона и причинение вреда при задержании лица, совершившего
преступление, в уголовном законодательстве различных стран // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ.
2003 р. – № 2(11). – Д.: Б. в., 2003. – С. 227-233.
Чугаев А.
Условное осуждение в российском уголовном законодательстве // Уголовное право.
– 2005. – № 2. – С. 65-67.
Шкредова Е.
Рецидив злочинів за кримінальним законодавством Росії і України: стан і
перспективи розвитку // Правничий часоп.
Дон. ун-ту. – 2006. – № 1(15). – Донецьк: Б. в., 2006. – С. 32-37.
Шкредова Э.Г. Неоднократность (повторность) и совокупность
преступлений как формы множественности по уголовному законодательству стран СНГ
// Государство и право. – 2006. – Полнотекст. док. (№ 8). – С. 90-97.
Ющик О.І.
Інститут виправданого ризику в кримінальному праві зарубіжних країн // Наук. вісн.
Чернівец. ун-ту. – Вип. 172. – Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 113-117.
Ясир Мусбах
Саади. Соучастие в преступлении по уголовному праву Иордании // Прав. держава. –
2001. – № 3. – С. 178-181.
Ясир Мусбах
Саади. Уголовная ответственность за подстрекательство по уголовному законодательству
Иордании // Там же. – 2002. – № 5. – С. 156-160.
3.2.3. До індивідуальної роботи 2.4. Аналіз
опублікованої судової практики за
напрямом “Застосування кримінального законодавства України. Загальна частина”
а) джерела опублікованої судової практики
Рішення
Верховного Суду України: Щоріч. 1997. – К., 1997. – 200 с.
Рішення
Верховного Суду України: Щоріч. 1998. – К., 1998. – 160 с.
Рішення
Верховного Суду України: Щоріч. 1999. – К., 1999. – 168 с.
Рішення
Верховного Суду України: Щоріч. 2000. – К., 2000. –160 с.
Рішення
Верховного Суду України: Щоріч. 2001. – К., 2001. – 184 с.
Рішення
Верховного Суду України: Щоріч. 2002. – К., 2002. – 176 с.
Рішення
Верховного Суду України: Щоріч. 2003. – К., 2003. – 176 с.
Рішення
Верховного Суду України. – К., 2004. – Вип. 1 (8). – 128 с.
Рішення
Верховного Суду України. – К., 2005. – Вип. 1 (9). – 128 с.
Рішення
Верховного Суду України. – К., 2005. – Вип. 2 (10). – 128 с.
Рішення
Верховного Суду України. – К., 2007. – Вип. 1 (14). – 128 с.
Рішення
Верховного Суду України. – К., 2007. – Вип. 2 (15). – 128 с.
Постанови
Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіц. вид.
/ За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К., 2004. – 336 с.
Постанови
Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / За заг. ред. В.Т.
Маляренка // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – К.: Юрінком Інтер,
2004. – № 12. – 360 с.
Постановления
Пленума Верховного Суда Украины по уголовным делам (2001-2006): Сб. / Сост. и пер. В.И.
Тютюгин. – X.: Одиссей, 2007. – 300 с.
Практика
судів України з кримінальних справ (2001-2005) / За заг. ред. В.Т. Маляренка,
В.В. Сташиса; Уклад.: В.В. Сташис, В.І. Тютюгін. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 464
с.
Практика
судів України з кримінальних справ (2006-2007) / За заг. ред. В.В. Сташиса; Уклад.:
В.В. Сташис, В.І. Тютюгін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 880 с.
Судебный
прецедент (неофицальньй): Судебная практика Харьковского региона по уголовным
делам. – X.: Ксилон, 1999. – 272 с.
Практика
судів України у кримінальних справах (1993 - 1995) // Бюл. законодавства і юрид.
практики України. – К.: Юрінком, 1996. – № 3. – 330 с.
Судебная
практика. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности: Сб. судеб.
решений по уголов. делам. – К.: Знання, 1993. – 240 с.
Практика судів України в кримінальних справах // Бюл. законодавства
і юрид. практики України. – К.: Юрінком, 1993. – № 4. – 351 с.
Судебные
приговоры: Практика Верховного Суда Украины. – К.: Юринком, 1995. – 224 с.
Судова
практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Відп.
ред. П.П. Пилипчук. – К.: Ін Юре, 2006. – 392 с.
Судова
практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Відп.
ред. П.П. Пилипчук. – К.: Ін Юре, 2007. – 696 с.
Кримінальне
судочинство в Україні: Судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства):
Офіц. вид. / Відп. ред. П.П. Пилипчук. – К.: Ін Юре, 2007. – 960 с.
Судова
практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. – 2006. – Вип. 1-2.
– 238 с.
Судова
практика у кримінальних справах // Там же. – 2007. – Вип. 1(3). – 108 с.
Судова
практика у кримінальних справах // Там же. – 2007. – Вип. 2(4). – 112 с.
Судова
практика у кримінальних справах // Там же. – 2007. – Вип. 3(5). – 148 с.
Судова
практика у кримінальних справах // Там же. – 2007. – Вип. 4(6). – 160 с.
Судово-практичний
коментар до Кримінального кодексу України / Упоряд. і авт. передмови М.І. Хавронюк.
– К.: Юрисконсульт, 2006. – 550 с.
Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові
документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. В.А. Савченко та ін.;
За заг. ред. В.В. Кузнєцова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 496 с.
б) журнали
Вісник
Верховного Суду України
Бюлетень
законодавства і юридичної практики України
Бюлетень
Міністерства юстиції України
Вісник
Академії прокуратури України
Судова
практика
Підприємництво,
господарство і право
Право
Європейського суду з прав людини
Адвокат
Судочинство
і судоустрій в Україні
Юридична
Україна
Юридичний
журнал
в) газети
Адвокатура
Закон
і бізнес
Юридичний
вісник України
Юридична
практика
г) Інтернет - ресурси
Єдиний
державний реєстр судових рішень: www.court.gov.ua
Верховний
Суд України: www.scourt.gov.ua
Н а в ч а л ь н е в и д а н н я
ІНДИВІДУАЛЬНА робота
з НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“Кримінальне право України.
Загальна частина”
Методичні поради та завдання
(відповідно до вимог ECTS)
для студентів II курсу
денної форми навчання
У к л а д а ч і: Панов Микола Іванович,
Гізімчук Сергій Вячеславович,
Пономаренко Юрій Анатолійович,
Анчукова Марина Вікторівна,
Байда Антон Олександрович
Відповідальний
за випуск М.І. Панов
Редактор О.І. Борисенко
Коректор Л.М. Рибалко
Комп’ютерна
верстка Л.П. Лавриненко
План 2009, поз. 41
Підп. до друку 10.06.2010. Формат 60х84 1/16.
Папір офсетний.
Друк: ризограф. Умовн. друк. арк. 3,0. Облік.-вид.арк. 1,84.
Вид. № 20.
Тираж прим.
Зам. № 3685. Ціна договірна.
____________________________________________________________
Редакційно-видавничий відділ
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська,
____________________________
Друкарня
Національної юридичної академії України,
вул. Пушкінська,