Урбаністичні заходи запобігання вуличній насильницькій злочинності

Abstract

У роботі здійснено комплексне дослідження вуличної насильницької злочинності, її урбаністичних детермінант та підходів до запобігання, а саме: 1) уперше розроблено авторську дефініцію вуличної насильницької злочинності та систематизовано суміжні лексико-граматичні конструкції кримінологічного дискурсу; здійснено теоретичну верифікацію чиказької концентричної моделі стосовно адміністративних районів українських міст (Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Львів); виокремлено п'ять історичних періодів розвитку урбаністичної кримінології: філософського переосмислення процесів урбанізації; міської соціології або екології соціуму; просторово-архітектурний; технологічної аналітики; глобальної урбаністичної злочинності; сформовано архетипи вуличних злочинців («жертва обставин», «бунтівник», «хижак», «перформер» та «привид»); розроблено графічні колажі «Безпечна вулиця», що відтворюють засади архітектурно-просторового планування міського середовища, ворожого для злочинності; 2) удосконалено: кримінологічний портрет особи, яка вчиняє вуличні насильницькі правопорушення, із постатейною аналітикою за статтями 115, 121, 152, 185, 186, 187 КК України; підходи до статистичного вимірювання вуличної насильницької злочинності в умовах воєнного стану; 3) набули подальшого розвитку: міждисциплінарні підходи до розуміння вуличної насильницької злочинності; віктимологічна складова вуличної насильницької злочинності; порівняльно-правовий аналіз зарубіжних практик запобігання вуличній злочинності та реабілітації потерпілих. У роботі послідовно викладено етапи становлення та розвитку урбаністичної кримінології та суміжних міждисциплінарних підходів до розуміння вуличної злочинності. Здійснено теоретичну верифікацію чиказької концентричної моделі до українського контексту на прикладі адміністративних районів міст Києва, Харкова, Одеси, Дніпра та Львова. Констатовано необхідність адаптації провідних урбаністичних теорій до типології, історичної, планувальної та функціональної структури міст. На підставі аналізу наукової літератури систематизовано ключові положення у сфері досліджуваної проблематики: структура міста впливає на розподіл злочинності; соціальна дезорганізація спричиняє зростання злочинності; ефективність стратегій кримінально-правового реагування та механізмів соціального контролю залежить від ступеню врахування соціальних ролей індивіда, а також культурного контексту середовища формування його особистості; архітектурно-просторове планування є одним із інструментів профілактики злочинності. Обґрунтовано сутність поняття вуличної насильницької злочинності як сталого широковживаного у спеціальній лексиці словосполучення. Проаналізовано його зміст та обсяг. Висвітлено нормативне закріплення його структурних елементів та наведено визначення суміжних відповідників в українському законодавстві, доктрині та нормативно-правових актах інших держав. Проведено розмежування понять. Висвітлено кримінологічні показники вуличної насильницької злочинності, підходи до їх вимірювання, а також інші її детермінанти. Досліджено іноземні підходи до провадження кримінологічного статистичного дослідження вуличної злочинності, наведено відповідні результати. Відзначено вплив поточних соціально-політичних процесів на динаміку вуличної насильницької злочинності в Україні. Проведено опитування методом анкетування для з’ясування громадської та експертної думки щодо стану та можливих заходів запобігання вуличній насильницькій злочинності, результати викладено у відповідних підрозділах, у залежності від тематичного охоплення питань. З’ясовано кримінологічні показники вуличної насильницької злочинності за 2022 – 2025 роки, зібрані на основі офіційних статистичних даних Генеральної прокуратури. Обґрунтовано, що дислокація епізодів вуличного насильства зосереджена у спальних районах, віддалених районах міст, поблизу барів/клубів та промисловій зоні. З’ясовано, що зростання насильницьких правопорушень спостерігається у вихідні (святкові дні). Піковими періодами викликів у зв’язку із епізодами вуличного насильства (до введення комендантської години) були вечір (18:00–22:00) та ніч (22:00–02:00). Сезоне зростання спостерігається у період зимових свят; літніх відпусток; повернення студентів до навчання (осінь), а також під час канікул у школярів; у періоди, пов’язані із загальноміськими заходами (концерти, фестивалі, ярмарки, спортивні змагання). Виявлено, що середній вік вуличного злочинця складає 34-35 років, стать: чоловіча, рівень освіти: базова середня або профільна середня; такий чоловік є працездатним, але не працює та не навчається; більшість вуличних правопорушень здійснюється у тверезому стані, однак частка правопорушень, здійснених у стані алкогольного сп’яніння залишається значною, частка правопорушень, скоєних у стані наркотичного сп’яніння, залишається незначною. Встановлено актуальні напрями кримінально-правової політики держави серед них, зокрема реалізація проєкту «Поліцейський офіцер громади»; відкриття «поліцейських станцій»; реалізація проєкту «Безпечна школа»; розвиток системи відеонагляду; реалізація скандинавської моделі забезпечення публічної безпеки масових протестів за участі «Поліції діалогу»; протидія тяжким і особливо тяжким злочинам проти життя і здоров’я особи, проти власності; протидія незаконному обігові зброї; боротьба із організованою злочинністю; упровадження сервісного підходу, заснованого на кращих європейських практиках тощо. Розглянуто питання кримінально-правової політики протидії вуличній насильницькій злочинності в Україні. Визначено суб'єктів, відповідальних за її формування та нормативно-правове забезпечення. Висвітлено актуальні її напрями: реалізація проєктів «Поліцейський офіцер громади», «Безпечна школа»; розвиток системи відеонагляду; реалізація скандинавської моделі «Поліції діалогу»; протидія організованій злочинності та незаконному обігу зброї. Проаналізовано зарубіжний досвід реабілітації потерпілих (Німеччина), ресоціалізації та пробації (Франція, Швеція), а також стратегічний підхід ЄС до забезпечення безпеки громадських просторів. Розглянуто технологічні інструменти стримування вуличної насильницької злочинності в Україні (система «ІПНП», ЄІС МВС, ГІС, «Безпечне місто» CaMap, UASC тощо) та світі («Smart Sampa», «Piloto Seguridad Pudahuel», «ShotSpotter», «ResourceRouter» та ін.). Досліджено нормативно-правове підґрунтя функціонування технологій у діяльності правоохоронних органів. Наголошено на етичних викликах, які постануть перед суспільством та державою, при ширшому запровадженні новітніх технологій, пов’язаних, зокрема з «інтелектуальним» спостереженням. Отримані висновки мають як теоретичне, так і прикладне значення: при удосконаленні законодавства у сфері протидії вуличній насильницькій злочинності; для підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, удосконалення методів кримінологічного аналізу та впровадження технологічних інструментів моніторингу безпеки публічного простору; при розробці архітектурно-просторових рішень та програм соціальної профілактики на рівні територіальних громад; при підготовці навчально-методичних комплексів, підручників, навчальних посібників.