Свобода сторін трудового договору при його укладенні

Abstract

Дисертаційна робота є кваліфікаційною науковою працею, в якій з’ясовуються теоретичні та практичні аспекти сутності та меж свободи укладення трудового договору. У науці трудового права та на конституційному рівні визнано свободу укладення трудового договору, але така свобода є притаманною на етапі процесу реалізації волі осіб на укладення трудового договору, адже реалізувавши таку волю, сторони фактично втрачають частину свободи. Іншими словами, сторони трудового договору стають економічно нерівноправними. Наголошено, що законодавець, установлюючи гіпотетичну свободу укладення трудового договору на конституційному рівні, водночас на рівні трудового законодавства визначає вимоги до форми трудового договору та порядку його укладення, а також встановлює вимоги до праводієздатності потенційних сторін трудового договору. Зазначене одночасно має як стабілізуючий, так і обмежуючий вплив на свободу укладення такого договору. Іншими словами, свобода укладення трудового договору наразі має певні межі, які встановлюються у централізованому порядку. У практичній діяльності, як засвідчили результати вивчення дисертанткою широкого масиву судових справ, при укладенні трудових договорів виникає чимало проблем щодо правореалізації такої свободи. Це стосується, зокрема, співвідношення імперативних та диспозитивних приписів, справедливості умов трудового договору, допустимості існування певних додаткових умов під час укладення такого договору, висунення спеціальних вимог до претендентів 2 на зайняття певної посади і, відповідно, відмови в укладенні трудового договору, якщо претендент не відповідає таким вимогам тощо. У дисертації розглянуто специфіку укладення трудового договору, етапи укладення трудового договору та прояви свободи на кожному із них; розкрито зміст правових категорій «свобода праці», «свобода укладення трудового договору» та «свобода трудового договору»; окреслено особливості реалізації волі на укладення трудового договору як спонукального фактора на вступ у трудові правовідносини. Авторка аналізує особливості прояву свободи на укладення трудового договору та примусу здійснення певної праці; досліджує свободу укладення трудового договору як принцип та як гарантію, межі свободи під час укладення трудового договору. Зроблено спробу спрогнозувати напрями вдосконалення законодавства у питаннях свободи укладення трудового договору. Перший розділ дисертаційної роботи «Правова природа трудового договору та порядок його укладення» присвячено аналізу правової природи трудового договору та особливостям порядку укладання останнього в сучасних умовах. Трудовий договір у науці трудового права розглядається не тільки як юридичний факт, що спричиняє виникнення трудових правовідносин, а і як форма реалізації громадянами права на працю та як інституція трудового права, що об'єднує норми, які регулюють прийняття на роботу, переведення та звільнення. Аргументовано, що визначення трудового договору, закріплене Кодексом законів про працю України, є вже застарілим і потребує удосконалення. У контексті суттєвих економіко-правових змін під трудовим договором запропоновано розуміти угоду між працівником та роботодавцем, за якою працівник виявив вільне волевиявлення особисто виконувати певну трудову функцію на визначеному робочому місці за розпорядженням та під контролем роботодавця, який у свою чергу виявив вільне волевиявлення на укладення цієї угоди саме з конкретним працівником, і на підставі такого волевиявлення роботодавець повинен здійснювати своєчасну та справедливу оплату праці, 3 забезпечувати належні умови праці та дотримуватися вимог трудового законодавства. Обов’язковими умовами трудового договору є: місце роботи та робоче місце; час початку виконання трудових завдань; трудова функція; права й обов’язки сторін трудових правовідносин; режим роботи та відпочинку; строк дії договору. Будь-які інші умови працівник та роботодавець можуть встановлювати на власний розсуд, скориставшись своїм правом на свободу укладення трудового договору. Однак при цьому має бути враховано, що умови трудового договору, які погіршуватимуть становище працівників, тобто встановлюватимуть деякі умови всупереч приписам чинного трудового законодавства України, будуть визнані недійсними. У другому розділі «Свобода і воля як основоположні категорії трудового права» досліджуються засадничі категорії трудового права, якими обґрунтовано вважаються свобода і воля. Свобода як правова категорія — це система визначених державою можливостей здійснювати власну поведінку відповідно до визначених законом умов, що забезпечені правом. Безперечно, свобода є природним і невіддільним благом людини, уособлюється в її сутності та виступає однією із головних цінностей. Свобода праці є одним із найбільших досягнень трудового права, що осмислюється, в тому числі й через систему трудових прав. Принцип свободи праці у дисертації розглянуто через призму співвідношення із правом на працю. Основною засадою свободи праці є те, що виключно самій особі належить виняткове право розпоряджатися своїми здібностями до творчої та продуктивної праці. Також яскравим проявом є можливість відмови від будьякої діяльності та самостійний вибір роду, місця діяльності, форми застосування здібностей особи до праці. Воля визначається як соціально обумовлений стан психічного регулювання поведінки суб’єкта, що ґрунтується на його прагненні і здатності 4 до свідомого вибору мети діяльності, шляхів і засобів її досягнення. Воля у праві, зокрема і в трудовому, означає волевиявлення учасників правовідносин. Без волі конкретного суб’єкта будь-який договір, зокрема й трудовий, не є можливим. Воля сама по собі не здатна породити юридичні наслідки, тобто вплинути на виникнення, зміну або припинення правовідносин у сфері праці. Єдність волі й волевиявлення характерна для трудового договору, а якщо вони не простежуються, то це означає, що у сторін немає справжнього бажання укласти його.