Дискурс агресивності й насильства в історико-філософській традиції Нового часу

Abstract

У статті проаналізовані погляди на насильство як соціальний феномен представників Нового часу та німецької класичної філософії (Джона Локка, Іммануїла Канта, Георга Гегеля). Показано, що ці погляди здебільшого сходяться на тому, що насильство вкорінене в агресивності як властивості живої матерії і онтологічне підґрунтя агресивності зумовлене прагненням будь-якої системи до експансії. Разом з тим, дискурс насильства в історико-філософській традиції Нового часу майже завжди обмежувався розглядом його етичних аспектів. Обґрунтовується, що погляди на насильство у Новий час були спрямовані на те, щоб створити принципово нову картину соціального розвитку людини, дати філософське обґрунтування її автономного соціального статусу, розробити морально-правові теорії та моделі суспільно-політичного устрою.