Діалектика антропогенного і соціального у вимірі екософії права

Abstract

Проблема діалектики антропогенного і соціального з часів античності завжди хвилювала європейську філософську думку, вийшовши врешті-решт на рівень розуміння її як критерію можливостей коеволюційного процесу, здійснення якого у формі соціоприродного гомеостазу є останньою надією людства щодо його виживання. Цю проблематику вперше екстрапольовано у площині філософсько-правової рефлексії з обґрунтуванням надзвичайного значення права як ефективного регулятора цього процесу.Проблема диалектики антропогенного и социального с античных времен всегда оставалась востребованной в европейской философской мысли, в конце концов, выйдя на уровень ее понимания как критерия возможностей коэволюционного процесса, осуществление которого в форме социоприродного гомеостаза составляет исключительную цель выживания человечества. Эта проблематика впервые экстраполируется в плоскости философско-правовой рефлексии, обосновывая чрезвычайное значение права как эффективного регулятора этого процесса.Since antiquity anthropogenic and social dialectics problem has been a problem in demand in the European philosophical thought, reaching finally the level of its understanding as a possibility criterion of co-evolutional process, the realization of which in the form of socially natural homeostasis presents an exceptional aim of humanity survival. This range of problems is extrapolarized for the first time in-plane of legal philosophical consideration, substantiating the extreme importance of law as an effective regulator of this process.