Дитяча вакцинація крізь призму приватного і публічного права: європейський досвід

Abstract

Досліджуються міжнародні нормативно-правові акти, які прямо або опосередковано врегульовують питання дитячої вакцинації, визначаючи її характер (рекомендаційний чи обов'язковий) та юридичну відповідальності батьків за відмову від щеплень дітям. Проаналізовано законодавчу базу окремих країн Європейського Союзу (Італії та Німеччини), та визначено, що Італія демонструє превалювання публічного інтересу над приватним і, як наслідок, встановлює юридичну відповідальність батьків за відмову від вакцинації неповнолітніх дітей. Водночас, німецький законодавець при порівнянні публічних та приватних інтересів стоїть на чітко визначеній позиції домінування публічних інтересів над приватними у випадку загрози виникнення епідемії, тоді як базове конституційне право на фізичну недоторканість превалює над публічними інтересами, визначаючи рекомендований характер вакцинації, і може бути обмежене у вищезгаданому випадку (загрози епідемії). Автор вважає за доцільне узгодити національні нормативно-правові акти з практикою Європейського суду з прав людини, проводячи при цьому політику рекомендованої вакцинації для всіх груп населення, крім випадків загрози виникнення епідемії, коли вакцинація повинна набути характеру обов'язкової.