Правове регулювання обігу валютних цінностей в Україні

Abstract

валютних цінностей в Україні в умовах трансформації валютної системи держави, розвитку цифрових фінансових інструментів та функціонування правового режиму воєнного стану. Особливу увагу зосереджено на дослідженні правової природи валютних цінностей, їх місця в системі об’єктів фінансово-правового регулювання, а також характеристиці правового режиму валютного регулювання, валютних обмежень і валютного нагляду. Встановлено, що сучасний розвиток валютних відносин характеризується суттєвою трансформацією підходів до правового регулювання грошового обігу, що пов’язано з переходом від адміністративної моделі валютного регулювання до ліберальної системи, заснованої на принципі свободи здійснення валютних операцій. Показано, що прийняття Закону України «Про валюту і валютні операції» започаткувало нову модель валютної політики держави, яка орієнтована на поступову лібералізацію валютного ринку та наближення національного валютного законодавства до європейських стандартів правового регулювання руху капіталу. Доведено, що категорії «гроші», «валюта» та «валютні цінності» мають складний міжгалузевий характер і не можуть бути повністю пояснені суто економічними підходами. Обґрунтовано, що гроші виступають універсальною економіко-правовою категорією, яка виконує функції загального еквівалента вартості, засобу платежу, засобу обігу та накопичення, тоді як валюта є юридично визначеною формою існування грошей, що функціонує в межах спеціального правового режиму, встановленого державою. На основі аналізу наукових підходів та положень законодавства встановлено, що валюта набуває публічно-правового значення через систему правового регулювання, які визначають порядок її емісії, обігу, конвертації та державного контролю. Особливу увагу приділено визначенню правової природи валютних цінностей та встановленню критеріїв їх віднесення до відповідної категорії. Доведено, що статус валютних цінностей залежить не лише від економічних властивостей об’єктів, а передусім від їхнього нормативного закріплення у валютному законодавстві. Обґрунтовано підхід, відповідно до якого віднесення певного об’єкта до валютних цінностей має ґрунтуватися на поєднанні двох взаємопов’язаних критеріїв: економічної здатності виконувати функції грошей та нормативного визнання такого об’єкта державою як предмета валютних відносин. У дослідженні докладно проаналізовано еволюцію форм грошей та їх вплив на формування сучасного розуміння валютних цінностей. Встановлено, що розвиток фінансових технологій і цифровізація економічних відносин зумовили появу нових форм вартості, які не завжди можуть бути однозначно інтегровані до традиційної системи валютного регулювання. Доведено, що цифрові фінансові інструменти, такі як електронні гроші, цифрові гроші центрального банку та віртуальні активи, мають різну правову природу й потребують диференційованого підходу до їх правового регулювання. Обґрунтовано необхідність розмежування цифрових форм грошей і цифрових форм вартості. Визначено, що цифровізація фінансових відносин сама по собі не створює нових валютних цінностей, якщо відповідні об’єкти не включені до системи валютного регулювання через їх нормативне визнання державою. З’ясовано, що електронні гроші та цифрові гроші центрального банку можуть розглядатися як особливі форми існування грошей, тоді як віртуальні активи (криптоактиви) не відповідають критеріям валютних цінностей у фінансово-правовому визначенні. Досліджено особливості трансформації правового режиму валютного регулювання в Україні. Встановлено, що нова модель валютного регулювання базується на принципі свободи валютних операцій, відповідно до якого будь-які валютні операції дозволені, якщо вони прямо не заборонені законом. Показано, що така модель відповідає загальним тенденціям розвитку міжнародного фінансового права та спрямована на інтеграцію України до глобального фінансового простору. Обґрунтовано, що реалізація ліберальної моделі валютного регулювання не виключає застосування державою захисних заходів, спрямованих на забезпечення фінансової стабільності та економічної безпеки. З огляду на це особливу увагу зосереджено на валютних обмеженнях як інструменті державної валютної політики. Встановлено, що валютні обмеження можуть виступати ефективним механізмом реагування держави на кризові економічні явища, зокрема в умовах воєнного стану, однак їх застосування має відповідати принципам пропорційності, тимчасовості та правової визначеності. Доведено, що валютні обмеження у сучасній системі валютного регулювання виконують функцію захисного механізму, спрямованого на підтримання стабільності національної валюти, збалансованості платіжного балансу та захисту фінансової системи держави від зовнішніх економічних загроз. Показано, що запровадження валютних обмежень у період воєнного стану є об’єктивною реакцією держави на кризові умови функціонування економіки, однак їх застосування має супроводжуватися чітким нормативним обґрунтуванням та прозорими процедурами правового регулювання. Охарактеризовано механізм валютного нагляду та фінансового моніторингу як елементів системи фінансового контролю за обігом валютних цінностей. Встановлено, що валютний нагляд спрямований на забезпечення дотримання вимог валютного законодавства під час здійснення валютних операцій, тоді як фінансовий моніторинг має ширший характер і спрямований на запобігання використанню фінансової системи для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та інших протиправних дій. Доведено, що валютний нагляд і фінансовий моніторинг мають взаємопов’язаний, але не тотожний характер, і виконують різні функції у системі фінансового регулювання. Проаналізовано роль держави у формуванні правового режиму валютного регулювання. Обґрунтовано, що держава виступає владним суб’єктом, який через систему нормативних актів та інституційних механізмів визначає порядок обігу валютних цінностей, встановлює правила здійснення валютних операцій та забезпечує контроль за їх дотриманням. Показано, що Національний банк України відіграє центральну роль у реалізації валютної політики держави, виконуючи функції валютного регулятора та органу валютного нагляду. Сформульовано низку наукових положень щодо вдосконалення правового регулювання обігу валютних цінностей в Україні. Обґрунтовано необхідність подальшого розвитку ліберальної моделі валютного регулювання з одночасним забезпеченням ефективних механізмів фінансової стабільності. Показано, що вдосконалення валютного законодавства має відбуватися з урахуванням сучасних тенденцій розвитку цифрових фінансів, міжнародних стандартів фінансового регулювання та європейського досвіду правового регулювання руху капіталу. Отримані висновки мають як теоретичне, так і прикладне значення: для подальшого опрацювання проблем правового регулювання обігу валютних цінностей в Україні; при розробленні проєктів законів про внесення змін до фінансового законодавства України; при проведенні науково-методичних семінарів із проблем застосування фінансового, зокрема валютного, законодавства з учасниками фінансових правовідносин, посадовими особами, працівниками правоохоронних та судових органів; при підготовці навчальних і навчально-методичних матеріалів із дисциплін «Фінансове право», «Валютне право», «Податкове право», а також у їх викладанні в закладах вищої освіти.