Про деякі проблеми впровадження пробації в Україні

Abstract

У роботі розглянуто проблеми впровадження пробації в Україні крізь призму нормативно-правового регулювання та практики діяльності уповноважених органів з питань пробації в умовах воєнного стану. Проаналізовано труднощі забезпечення контролю і соціально-виховної роботи щодо суб’єктів пробації, у тому числі в ситуаціях переміщення населення та обмеженого доступу до окремих територій. Визначено, що пробація є порівняно новим напрямом у загальній системі кримінальної юстиції України. Встановлено, що навіть за незначний час існування пробація довела високу ефективність у вирішенні поставлених завдань, те, що запроваджувалося в інших країнах протягом століть, в Україні відбулося за лічені роки, при цьому реформа в напрямі пробації потребує додаткових кроків і плідної злагодженої роботи як теоретиків так і практиків. Окрему увагу приділено питанням застосування дистанційних форм впливу, перспективам використання мобільних інструментів взаємодії, кадровому забезпеченню та потребі узгодженої державної політики у сфері запобігання повторним кримінальним правопорушенням особами, які перебувають на обліку пробації. Сформульовано пропозиції узагальнення щодо напрямів підвищення ефективності пробації шляхом усунення прогалин у правовій регламентації та посилення інституційної спроможності служби пробації.