Правове становище українських дослідників-біженців у державах Європейського Союзу в умовах війни та тимчасового захисту

Abstract

Стаття присвячена правовому становищу українських дослідників, які після початку повномасштабної війни Російської Федерації проти України опинилися у державах Європейського Союзу під режимом тимчасового захисту або зі статусом біженця. Мета дослідження – з’ясувати зміст і межі трудових та академічних прав цієї групи, порівняти правові режими тимчасового захисту і біженства у контексті доступу до праці та освіти, а також окреслити національні особливості регулювання в Польщі, Німеччині та Чехії. Методологія ґрунтується на формально-юридичному, порівняльно-правовому, системному та структурно-функціональному підходах. У роботі обґрунтовано, що поєднання гуманітарного статусу і необхідності безперервності дослідницької діяльності формує доктринальну категорію «дослідник-біженець». Показано, що тимчасовий захист забезпечує оперативний доступ до проживання, праці, освіти й базових соціальних гарантій, але зазвичай має обмежений строк і не гарантує довготривалої інтеграції; натомість статус біженця передбачає ширші та триваліші гарантії. На прикладах Польщі, Німеччини та Чехії виявлено гібридну модель правового забезпечення, де гуманітарні гарантії поєднуються зі спеціальними академічними інструментами (спрощене працевлаштування в університетах, стипендіальні та грантові програми, прискорене визнання кваліфікацій). Водночас зберігаються бар’єри нострифікації, нерівномірність доступу до конкурсного фінансування та різниця інституційних практик.