Запобігання підкупу в діяльності юридичних осіб приватного права

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню кримінологічної природи явища підкупу в діяльності юридичних осіб приватного права, визначенню детермінант, що його породжують і зумовлюють, встановленню типових рис і характеристик злочинців та розробленню на цій основі комплексу заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання підкупу у приватній підприємницькій діяльності, а також наданню рекомендацій з удосконалення норм антикорупційного законодавства та правозастосовної діяльності уповноважених суб’єктів. У роботі здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз підприємницької діяльності у приватному секторі, розглянуто особливості приватного підприємництва в умовах правового режиму воєнного стану. Охарактеризовано приватну підприємницьку діяльність у розрізі її видів, цілей, суб’єктів і порядку здійснення, ключових ризиків та кінцевих результатів. Розглянуто порядок заснування, правосуб’єктість та моделі управління юридичними особами приватного права. Розроблено сукупність ознак, за якими пропонується визначати правовий статус юридичних осіб приватного права. Досліджено стан корупції в приватному секторі за результатами аналітичних звітів, стандартизованих соціологічних опитувань, тематичних досліджень міжнародних і громадських організацій, експертних установ, аналітичних та дослідницьких центрів. Констатовано зростання рівня корупції в бізнес-середовищі на фоні незначного зменшення масштабів корупції в державному секторі. Відзначається погіршення умов для прозорого, підзвітного і доброчесного ведення бізнесу в Україні, про що свідчать середні і нижче середніх значення показників економічної свободи, легкості ведення бізнесу, верховенства права, конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості, регуляторного впливу на підприємницьку діяльність. Підтверджують збільшення масштабів хабарництва і підкупу у приватному секторі результати соціологічних опитувань представників бізнес-спільноти. З урахуванням положень антикорупційних конвенцій, міжнародних договорів, ратифікованих Україною та міжнародних документів у сфері боротьби з корупцією розроблено поняття підкупу в діяльності юридичних осіб приватного права, розкрито сутність і форми прояву цього явища, спрямованість корупційної поведінки, склад суб’єктів та учасників підкупу, соціально-економічні наслідки підкупу. На підставі узагальнення міжнародних нормативно-правових актів виокремлено загальні ознаки підкупу як прояву хабарництва в приватному секторі. Розроблено класифікацію підкупу за різними критеріями: за функціональною спрямованістю корупційної поведінки, середовищем вчинення підкупу, статусом суб’єктів підкупу, характером їхньої протиправної діяльності. Проаналізовано рівень, структуру і динаміку підкупу за період 2014-2025 рр. Встановлено, що рівень кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 354 і 368-3 КК України щорічно змінювався, залежно від активізації або уповільнення боротьби з корупцією в Україні в різні періоди здійснення антикорупційної реформи, а також від неодноразових змін редакції цих статей. Найбільшу кількість цих злочинів обліковано у 2025 р.: 143 і 147 відповідно. Висловлено судження, що підкуп в діяльності юридичних осіб приватного права належить до категорії середньолатентних корупційних кримінальних правопорушень. Частка досліджуваних кримінальних правопорушень у загальній кількості облікованих корупційних злочинів незначна, коливається в межах 0,7-1,5% (ст. 354 КК України) і 0,5-1,6 % (ст. 368 КК України). Динаміка досліджуваних видів підкупу демонструвала висхідні і низхідні коливання протягом 2014-2019 рр., 2020-2022 рр. і 2023-2025 рр. Зазначається, що збільшення кількості облікованих підкупів починаючи з другого року повномасштабної збройної агресії обумовлено погіршенням економічних та безпекових умов ведення бізнесу, неефективністю корпоративного управління, загостренням конкуренції на ринках та нерозвиненістю антикорупційної інфраструктури юридичних осіб приватного права. Відзначається, що контингент злочинців в основному складається з приватних службовців і працівників юридичних осіб приватного права, а також засновників товариств з обмеженою відповідальністю, які одночасно обіймають посади директорів цих господарських товариств. Переважно, це чоловіки, віком 36-50 і 51-65 років, з вищою освітою, досвідом роботи понад п’ять років, які обіймають посади керівників середньої та нижчої управлінської ланки, професіоналів та фахівців, а також працюють спеціалістами, слюсарями, інженерами та інспекторами. Абсолютна більшість засуджених за підкуп раніше не притягалися до кримінальної відповідальності та позитивно характеризувалися за місцем роботи. Особливостями корупційної поведінки засуджених за підкуп є переважне вчинення протиправного посягання в робочий день, робочий час, за місцем безпосереднього виконання службових повноважень чи професійних обов’язків, а також разова передача неправомірної вигоди з рук в руки у невеликих розмірах, ситуативно обумовлений злочинний намір, одноосібний характер активного і пасивного підкупу. Крім того, приблизно третина злочинців завчасно продумували й планували вчинення підкупу, у тому числі, просили перераховувати грошові кошти на підконтрольні банківські картки, або використовували посередників, а також залучали співучасників, одержували неправомірну вигоду у більших за середньостатистичний розмір, вживали заходів приховування підкупу. Висловлено припущення, що такі злочинці можуть бути учасниками корупційних схем у сфері тіньового підприємництва.