Співвідношення права на материнство і батьківство з репродуктивними правами та правовим статусом ембріонів IN VITRO

Abstract

Статтю присвячено комплексному дослідженню правової природи, змісту та співвідношення права на материнство і батьківство з репродуктивними правами особи, а також правового статусу ембріонів in vitro у цивільних та сімейних правовідносинах. Обґрунтовано, що права на материнство і батьківство є природними особистими немайновими правами і є елементами змісту права на життя. Вони передують батьківським правам, не залежать від наявності шлюбу між особами і реалізуються через право на репродукцію. Визначено, що репродуктивні права мають комплексний характер і охоплюють можливість використання допоміжних репродуктивних технологій з метою народження генетично спорідненої дитини. Особливу увагу приділено правовому статусу ембріона in vitro. На основі аналізу міжнародного та національного законодавства, окремих наукових підходів доведено, що ембріон не може розглядатися як звичайний об’єкт майнових прав і не може автоматично включатися до складу спадщини, оскільки пов’язаний з особистими немайновими репродуктивними правами генетичних батьків. Аргументовано, що вирішення правової долі ембріонів може належати виключно особам, які брали участь у програмі допоміжних репродуктивних технологій і надали згоду на їх створення. Проаналізовано судову практику, включаючи резонансну справу щодо визнання права власності на кріоконсервовані ембріониу порядку спадкування. Показано, що передача ембріонів іншим родичам суперечить природі особистих немайнових прав. Сформульовано висновок про необхідність удосконалення правового регулювання у сфері застосування репродуктивних технологій та визначення спеціального правового статусу ембріонів in vitro.