Загальні приписи щодо об’єктів у проєкті Цивільного кодексу України 2026 року: нове життя

Abstract

Статтю присвячено дослідженню загальних приписів щодо обʼєктів приватних відносин у проєкті ЦК України 2026 року як складової процесу рекодифікації цивільного законодавства України. Актуальність теми зумовлена масштабним реформуванням цивільного законодавства, необхідністю адаптації правового регулювання до сучасних соціально-економічних трансформацій, а також появи нових обʼєктів, що не охоплюються традиційними підходами цивілістики. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, системний, структурний, порівняльно-правовий та доктринальний методи. У процесі дослідження здійснено порівняльний аналіз положень чинного ЦК України та проєкту ЦК України 2026 року, а також використано практику Європейського суду з прав людини та сучасні підходи цивілістичної доктрини. У статті констатовано, що проєкт ЦК України змінює підхід до регулювання обʼєктів приватних відносин, переходячи від перелікового до дефінітивного способу визначення поняття об’єкта. Обґрунтовано, що загальні приписи щодо обʼєктів повинні виконувати системоутворюючу функцію та визначати концептуальні засади правового режиму окремих благ як обʼєктів. Проаналізовано структурні трансформації положень про об’єкти, зокрема виключення глави «Нематеріальні блага», перенесення норм про гроші, цінні папери та класифікації речей до Книги ІІІ «Право речове». Доведено, що такі зміни є концептуально суперечливими, оскільки порушують внутрішню системність Цивільного кодексу і змішують загальні та спеціальні положення. Особливу увагу приділено проблемам визначення речі, майна та особистих благ. Встановлено, що проєкт ЦК України одночасно поєднує класичний і розширений підходи до поняття речі, що створює внутрішні колізії. Обґрунтованонеобхідність розуміння майна через критерій економічної цінності з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зроблено висновок про потребу подальшого концептуального доопрацювання проєкту ЦК України з метою забезпечення його внутрішньої узгодженості й відповідності сучасній цивілістичній доктрині та європейським стандартам.