Таксономія ЄС як інструмент сталого фінансування: перспективи впровадження в Україні

Abstract

У статті розглянуто еволюцію, правові механізми та інституційну архітектуру таксономії ЄС як класифікатора сталих видів діяльності, включно з Регламентом (ЄС) 2020/852 та делегованими актами. Продемонстровано її інтеграцію у режими розкриття фінансової та корпоративної інформації згідно з Регламентом про розкриття інформації про сталі фінанси (SFDR) та Директивою ЄС про корпоративну звітність зі сталого розвитку (CSRD). Охарактеризовано роль Європейської Комісії, Платформи зі сталого фінансування, а також експертної групи держав-членів та європейських наглядових органів у формуванні й оновленні критеріїв. Наголошено на ринковому ефекті прозорості: таксономія не встановлює заборон, однак через стандартизоване розкриття зменшує інформаційну асиметрію, висвітлює трансформаційні та регуляторні ризики «коричневих» активів і стимулює переорієнтацію капіталу у «зелені» проєкти, зокрема ВДЕ. Проаналізовано актуальний стан запровадження національної таксономії в Україні, що виявив відсутність нормативно закріпленої таксономії за наявності фрагментарних ініціатив НКЦПФР, НБУ, Мінекономіки та інших координаційних утворень. Зроблено висновок про необхідність динамічної сумісності з правом ЄС та запровадження обов’язків розкриття як передумови доступу до міжнародного капіталу. Рекомендовано ухвалити національну таксономію, засновану на вимогах Регламенту (ЄС) 2020/852 та супутніх актах щодо ESG-розкриття; створити міжвідомчу структуру при НКЦПФР для розробки та оновлення технічних критеріїв; визначити механізми координації між ключовими органами державної влади; а також запровадити систему підготовки фахівців у сфері сталого фінансування.