Роль та місце медіації у вирішенні медичних спорів (конфліктів)

Abstract

У статті розглядається питання можливості застосування такого виду альтернативного врегулювання спорів як медіація при вирішенні цивільних спорів (конфліктів), які виникають у медичних правовідносинах. Через призму нормативно-правового регулювання медіації та критеріїв медіабельності спорів констатується можливість її застосування й у медичних правовідносинах (медичних спорах). Це є можливим оскільки медіація медичних спорів прямо не заборонено чинним законодавством, навіть більше є бажаним методом вирішення медичних спорів, які можна кваліфікувати як складні (через суб’єктний склад, наслідки та ін.). При цьому медіація може застосовуватися не лише для врегулювання конфліктів, а й у повсякденній практиці медичних установ. Зазначимо, що управління конфліктами для створення здорового робочого середовища є важливим компонентом в еволюції медичних послуг. Безконфліктні робочі відносини важливі для створення такого середовища, забезпечення безпечного догляду за пацієнтами та зниження витрат, пов'язаних із невирішеними конфліктами. Поліпшення робочих відносин може покращити результати лікування пацієнтів, підвищити їх задоволеність під час перебуванні у закладі охорони здоров’я, значно покращить утримання та найм персоналу закладу тощо. Враховуючи зарубіжний досвід використання медіації, проаналізовані категорії медичних спорів, в яких застосування медіації є можливим і бажаним явищем. Наводяться периконливі аргументи ефективності застосування процедури медіації при вирішенні медичного спору у порівнянні із судовим способом врегулювання спорів. Водночас констатується, що окремі види медичних спорів не можуть бути вирішені через застосування процедури медіації. Зроблено висновок про те, що медіація може бути використана не тільки для врегулювання конфлікту між лікарем і пацієнтом, а й запроваджена у повсякденну клінічну практику медичних установ з метою створення безконфліктного середовища у сфері забезпечення безпечного догляду і лікування.