Трансформація підходів до визначення об’єкта у проєкті Цивільного кодексу України (Кодексі приватного права): від видів об’єктів цивільних прав до об’єкта приватних відносин

Abstract

Статтю присвячено дослідженню трансформації підходів до визначення обʼєкта у проєкті Цивільного кодексу України (Кодексу приватного права). Актуальність теми зумовлена відсутністю єдиного доктринального підходу до розуміння обʼєкта цивільних правовідносин, а також зміною законодавчої моделі його визначення в умовах оновлення приватноправового регулювання. У роботі встановлено, що проєкт Цивільного кодексу України (Кодексу приватного права) відходить від традиційної моделі визначення обʼєкта через перелік видів обʼєктів цивільних прав і запроваджує дефінітивний підхід, відповідно до якого об’єктом визнається будь-яке благо, що має особисту та/або майнову цінність. Обґрунтовано, що такий підхід є більш адаптивним і здатним забезпечити ефективне правове регулювання в умовах динамічного розвитку суспільних відносин. Досліджено категорію «благо» як основу визначення обʼєкта та доведено її функціональну природу, що полягає у здатності задовольнити потреби та інтереси учасників цивільних (приватних) відносин. Встановлено, що ключовим критерієм включення певного предмета/явища до кола обʼєктів є його цінність, яка виступає мірою їх трансформації в обʼєкт приватних відносин. Обґрунтовано необхідність розмежування понять цінність та оцінка як обʼєктивного та субʼєктивного виміру значущості блага. Проаналізовано аксіологічну спрямованість положень проєкту Цивільного кодексу України (Кодексу приватного права) щодо обʼєктів, що проявляється у закріпленні пріоритету особистих благ над айновими, що свідчить про формування антропоцентричної моделі приватноправового регулювання. Водночас виявлено низку концептуальних недоліків, зокрема щодо включення майна до переліку обʼєктів як самостійного виду, термінологічної неузгодженості та нестабільності підходів до визначення окремих обʼєктів. Зроблено висновки, що запропонована модель визначення обʼєкта приватних відносин загалом відповідає сучасним тенденціям розвитку цивілістики, однак потребує подальшого доктринального осмислення та уточнення на рівні спеціального правового регулювання.