Вплив на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів

Abstract

Стаття присвячена дослідженню проблеми актуальності прояву інноваційної активності у залежності від наявності соціальної складової у підходах до обрання об’єкта/суб’єкта інвестування. Викладено результати вивчення досвіду правового забезпечення зростання економіки підприємств у способи, що є екологічно невиснажливими. Звітування про екологічно невиснажливі способи зростання економіки підприємств стає інформаційнокомунікативним інструментом для прояву ініціативи щодо інноваційної активності (запровадження новітніх технологій господарювання). Стан вивчення проблем правового забезпечення зростання економіки підприємств у способи, що є екологічно невиснажливими, характеризується вкрай низьким рівнем розробки понятійного підходу до тлумачення знань про синергічний ефект від взаємодії основних напрямів економічної, правової та екологічної політики України. Обґрунтовано два актуальні питання при розв’язанні проблеми впливу на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів: (1) обрання нетипового стимулу для прояву ініціативи інноваційної активності із зовні, а саме – орієнтація на її прояв у залежності від наявності соціальної складової у підходах до обрання об’єкта/суб’єкта інвестування; (2) визначення методології вибору критеріїв для гармонізації українського законодавства про використання природних ресурсів суб’єктів господарювання. Окреслено перспективи дослідження впливу на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів, а саме – конкретизація публічно-правового режиму таких об’єктів, як ґрунт, надра, вода та ін., внаслідок детального розмежування реалізації суверенітету України над територіально-господарськими системами.