Договір найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує, за цивільним законодавством Україні

Abstract

Дисертація є першою в Україні науковою працею, в якій здійснено комплексне наукове дослідження договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, розкрито його поняття, проведено його загальну правову характеристику, здійснено правововий аналіз його суб’єктного складу, порядку укладення, предмету, плати за найм, строку, прав та обов’язків сторін, підстав припинення та цивільно-правової відповідальності за порушення сторонами його умов. Автором доведено, що місце договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем не може бути визначено в межах групи договорів про передачу речей у користування та групи договорів про надання послуг, що зумовлює необхідність у виокремленні нової групи договорів – про передачу майна в тимчасове користування з наданням послуг щодо користування ним. Договір найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, на думку автора, слід розглядати в якості першого поіменованого виду договору в межах цієї новоутвореної групи договорів. На підставі аналізу усіх суттєвих ознак договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем автором запропоновано його визначення: «За договором найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, що його обслуговує, наймодавець зобов’язується передати наймачу у користування за плату на певний строк транспортний засіб разом з екіпажем, який від імені наймодавця надаватиме наймачу послуги з його управління та технічної експлуатації». Дослідження впливу орендного елементу договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем дозволило автору аргументувати, що послуги з управління та технічної експлуатації транспортного засобу виступають для наймача інструментом вилучення його корисних властивостей; утворюють для наймача цінність не в результаті споживання, а через можливість наймача ці послуги отримувати; можуть бути надані працівниками наймодавця, які виконують роль членів екіпажу, самим наймодавцем, якщо він виконує таку роль самостійно, або ж аутстафінговою компанією чи особами, з якими він уклав цивільно-правовий договір. Автором обґрунтовано, що наявність елементу послуг у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем обумовлює істотні відмінності у змісті права користування в досліджуваному договорі в порівнянні з класичним наймом. Такими відмінностями є те, що наймач не наділений правовою можливістю здійснювати прямий цілеспрямований вплив на орендований ним транспортний засіб; правомочність користування може бути реалізована наймачем виключно шляхом надання наймодавцю або членам його екіпажу вказівок (розпоряджень); умови договору найму та призначення речі використовуються для оцінки правомірності таких розпоряджень наймача, а не його реальних дій; вилучення корисних властивостей транспортного засобу завжди здійснюється хоч і на користь наймача, але виключно екіпажем наймодавця; право користування реалізується наймачем шляхом отримання відповідних послуг від наймодавця. У роботі доведено, що наймач у досліджуваному договорі не наділяється правом володіння транспортним засобом в жодному випадку, оскільки ним управляє екіпаж наймодавця, а отже він не вибуває із його володіння. Ця правомочність може належати наймодавцю в силу його правового титулу, може бути передана третім особам, але ніколи – наймачу. За відсутності у наймача права володіння орендованим транспортним засобом, він не може подати до третіх осіб віндикаційний позов, оскільки таким правом наділений тільки володілець речі. Дослідження правової природи піднайму дозволило встановити, що право передати транспортний засіб у піднайм для наймача у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем обмежується можливістю передати його разом з екіпажем наймодавця. Оскільки наймачу, який бажає укласти з піднаймачем договір піднайму транспортного засобу без екіпажу, в межах виконання цього договору необхідно буде наділити піднаймача правом володіння транспортним засобом, яким не наділено самого наймача, така договірна конструкція для нього і його контрагента є недоступною. Виходячи з перманентного характеру обов’язку забезпечити наймача у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем можливістю користуватись орендованою річчю, автор вбачає необхідність покладення обов’язку з підтримання технічного стану транспортного засобу, який поглинає окремі обов’язки з проведення капітального та поточного ремонту, на наймодавця, з встановленням таких наслідків порушення цього обов’язку, що є аналогічними тим, які ЦКУ встановлено за порушення гарантій якості речі. У роботі доведено, що формулювання ч. 1 ст. 805 ЦКУ не створює підстав для обмеження варіативності форм, в які можуть бути організовані правовідносини екіпажу та наймодавця, виключно трудовими відносинами. Автор прийшов до висновку, що у не заборонених законом випадках залучення членів екіпажу до управління та технічної експлуатації транспортного засобу у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем може здійснюватися за допомогою різних моделей, від вибору якої залежить яка особа стане володільцем транспортного засобу, буде нести відповідальність перед третіми особами за шкоду, завдану його експлуатацією, або ж на яку особу буде покладено обов’язок її застрахувати. В результаті подальших роздумів над запропонованою концепцією автором обґрунтовано, що в ситуації, коли наймодавець для виконання свого обов’язку перед наймачем укладає з членами екіпажу або аутстафінговою компанією цивільно- правовий договір про надання послуг з управління та технічної експлуатації транспортного засобу, його слід кваліфікувати як договір про виконання третій особі. В результаті аналізу підстав припинення договору найму, передбачених ст. 783 ЦКУ, які пов’язуються з винною поведінкою наймача, автором аргументовано, що жодна з них не може бути застосована до договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем. У цьому договорі транспортний засіб залишається у володінні наймодавця, що дозволяє йому здійснювати безперервний і безпосередній контроль над тим, як наймач користується його майном. Це означає, що наймодавець може відмовитись від виконання неправомірних розпоряджень наймача, які суперечать умовам договору, призначенню речі або створюють загрозу її пошкодження, внаслідок чого вони так і залишаться не втіленими в життя. Таким чином, припинення договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем з підстав, встановлених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 783 ЦКУ, є неможливим. Автор стверджує, що оскільки право наймача передати транспортний засіб у користування іншої особи у досліджуваному договорі згодою наймодавця не обумовлено, то і умов для застосування підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦКУ, – немає. Обов’язок наймодавця підтримувати транспортний засіб в справному технічному стані охоплює і дії з його капітального ремонту, тому окрема підстава припинення договору, встановлена п. 4 ч. 1 ст. 783 ЦКУ, не може бути застосована до договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем. Автором доведено, що коло спеціальних підстав, за яких договір найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем може бути припинений з ініціативи наймача, обмежується підставою, встановленою ч. 2 ст. 769 ЦКУ. Оскільки норма п. 4 ч. 2 ст. 768 ЦКУ, яку автор пропонує поширити на випадки порушення наймодавцем обов’язку підтримувати справний технічний стан транспортного засобу, надає наймачу можливість вимагати розірвання договору, потреба в застосуванні ст. 784 ЦКУ, що дублює таку можливість за аналогічні по суті порушення, відпадає. Доведено, що до наймача у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦКУ, не застосовується. Стягнення згаданої неустойки законом пов’язується з порушенням наймачем обов’язку повернути транспортний засіб наймодавцю після припинення договору найму (оренди). Автор піддає сумніву саму по собі наявність у наймача у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем обов’язку повернути річ наймодавцю, а відтак і можливість застосування неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦКУ, здається йому сумнівною. Автор зазначає, що спеціальна позовна давність і правило щодо початку її перебігу, встановлені ст. 786 ЦКУ для вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням орендованої речі, не можуть бути застосовані до правовідносин із договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем. Автор переконаний, що оскільки у досліджуваному договорі немає підстав для покладення на наймача збитків, завданих наймодавцю пошкодженням транспортного засобу, не може бути і спеціальної позовної давності для вимоги про їх відшкодування. Практичне значення отриманих в результаті проведеного дослідження висновків, пропозицій та рекомендацій полягає у можливості їх використання в різних сферах, зокрема: правотворчій – при удосконаленні положень діючого цивільного законодавства України, які регламентують відносини, що виникають у зв’язку з укладанням договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем або його різновидів; правозастосовній – при розгляді судами певних категорій справ та/або застосуванні адвокатами, нотаріусами чи іншими особами відповідних правових норм під час здійснення ними професійної діяльності; науково-дослідній – як основи для подальших наукових розробок питань, присвячених договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем та його різновидам; навчальній – під час викладання таких дисциплін, як «Цивільне право України», «Договірне право України», «Морське право України», «Повітряне право України», «Транспортне право України», при підготовці відповідних навчальних посібників, підручників та методичних матеріалів для студентів юридичних закладів вищої освіти; договірної практики – як методичні рекомендації для сторін договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем або його різновидів під час їх укладення.