Штучний інтелект як джерело відчуження та екзистенційних загроз

Abstract

У статті здійснена спроба комплексного соціально-філософського осмислення впливу систем штучного інтелекту (ШІ) на сучасну людину та суспільство. Обґрунтовується теза, що ШІ є багатоплановим явищем, яке виступає джерелом масштабних соціокультурних трансформацій, несучи в собі як можливості для самореалізації індивіда, так і глибокі екзистенційні загрози. Підкреслюється, що темпи технологічного прогресу значно випереджають філософську рефлексію та теоретичне осмислення наслідків впровадження цих технологій. Розглядаються фундаментальні загрози, які ШІ становить для людської раси: трансформація ринку праці та втрата сенсу буття (проблема масового безробіття, спричиненого здатністю ШІ виконувати не лише рутинні, а й складні когнітивні завдання у творчих та інтелектуальних сферах), соціальна несправедливість та алгоритмічна упередженість (феномен «чорного ящика», через який логіка прийняття рішень ШІ залишається непрозорою, що призводить до дискримінації за етнічними, гендерними чи релігійними ознаками у таких сферах, як правопорядок, освіта та найм персоналу), порушення автономії особистості (зазіхання систем ШІ на право людини на самовизначення через маніпуляції, тотальне стеження та обмеження інформаційного простору). У висновках наголошується на необхідності розробки філософських принципів і нормативно-правових актів, які забезпечать людиноцентрований підхід до розвитку ШІ. Акцентується увага на тому, що лише за умови збереження центрального положення людини у світобудові та встановлення чітких етичних меж використання інтелектуальних систем можливо мінімізувати негативні наслідки та спрямувати потенціал ШІ на благо цивілізації. Звертається особлива увага на те, що екзистенційна загроза, що сформувалася внаслідок фундаментального вбудовування систем ШІ в життя соціуму, вимагає розробки та прийняття цілого комплексу документів, що існують у формі національних стратегій, нормативно-правових актів, етичних керівництв, рекомендацій і стандартів, виданих державними інститутами, комерційними структурами, міжнародними та неурядовими організаціями і регулюють етико-правові аспекти використання ШІ.