Суб’єктивний обов’язок як елемент змісту цивільних правовідносин

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право». – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018. Дисертація присвячена визначенню місця суб’єктивних цивільних обов’язків у структурі правових зв’язків, що становлять зміст правовідношення, та специфіки їх взаємодії з іншими правовими засобами, що визначають ефективність механізму правового регулювання цивільних відносин. Суб’єктивні цивільні обов’язки є одним з основних елементів змісту правовідношення, а їх належна кореляція із суб’єктивними цивільними правами забезпечує безперешкодність здійснення останніх і, в кінцевому підсумку, врахування та поєднання приватних і громадських інтересів у сфері цивільно-правового регулювання. У дисертаційному дослідженні доведено, що суб’єктивні цивільні права й суб’єктивні цивільні обов’язки є парними, взаємопов’язаними категоріями, які в межах цивільно-правової реальності не можуть існувати окремо одна від одної, а отже, і їх дослідження має здійснюватися із урахуванням їх взаємозв’язку та взаємозалежності. У центрі дослідницького інтересу – питання виникнення, переходу, виконання та припинення суб’єктивних цивільних обов’язків у речових, зобов’язальних та спадкових правовідносинах. Окремий пласт досліджуваної теми складає проблематика пов’язана з розмежуванням категорій «обов’язок», «борг», «відповідальність», «санкції», а також визначенням сфери термінологічного використання категорій «обов’язок», «борг», «відповідальність» тощо.