Цифрові докази у розслідуванні кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Abstract

Доведено, що важливу роль у розслідуванні дорожньо-транспортних пригод відіграють цифрові відеозаписи фактів порушень правил дорожнього руху, які здійснюють в автоматичному режимі системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, камерами відеоспостереження, відеореєстратори транспортних засобів та ін. Такі відеозаписи часто є об’єктами дослідження автотехнічної експертизи й експертизи аудіо- та відеозапису. Дослідження цифрових записів із відеореєстратора автомобіля іноді дає змогу встановити, що особою, яка спричинила аварійну ситуацію, був не водій, а пішохід. За результатами узагальнення судової практики виокремлено проблеми використання цифрових доказів під час розслідування дорожньо-транспортних пригод. З’ясовано, що в Україні під час розгляду справ про порушення правил безпеки дорожнього руху в судах різних юрисдикцій виникають певні труднощі щодо визнання інформації в цифровій формі допустимими доказами. За однакових умов використання слідчими цифрових доказів судді у справах щодо дорожньо-транспортних пригод приймають протилежні рішення з тих самих питань. В одних випадках вони визнають копії цифрових записів недопустимими доказами, в інших — допустимими. Запропоновано процесуальні кодекси України доповнити визначенням терміна «цифрові докази», зазначити докладний порядок їх вилучення, огляду, фіксації та зберігання.