Прояв принципу рівності прав і можливостей під час працевлаштування

Abstract

У статті розглянуто принцип рівності прав і можливостей під час працевлаштування, а також один із ключових проявів його порушення – необґрунтовану відмову в працевлаштуванні. У ході дослідження проаналізовано національне законодавство, яке містить норми щодо заборони дискримінаційних вимог до громадян при працевлаштуванні, а також міжнародно-правові документи, що слугують своєрідним правовим інструментом для забезпечення рівності прав та можливостей працівників. Звернуто увагу на дослідження науковців, які їх присвячували аналізу правових механізмів недопущення дискримінації, гарантій реалізації трудових прав та практичних аспектів застосування принципу рівності у трудових правовідносинах. Автором зроблено висновок, що дотримання принципу рівності прав і можливостей повинно бути реалізовано на всіх етапах трудових відносин: при прийнятті на роботу, переведенні на іншу роботу, оплаті праці та звільненні. Оскільки, забезпечення рівності прав та можливостей у сфері праці є обов’язковою вимогою правової демократичної держави. Але передусім дотримання даного принципу має вже розпочинатися на етапі пошуку роботи, під час працевлаштування. Зокрема, принцип рівності прав і можливостей під час працевлаштування полягає в забезпеченні однакових можливостей для всіх працездатних громадян у виборі професії, реалізації права на працю та вступу в трудові відносини, незалежно від їхньої статі, раси, віку, національності чи інших особистих обставин. Одним із ключових проявів порушення принципу рівності прав і можливостей у сфері праці названо необґрунтовану відмову в працевлаштуванні. Зокрема, необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються професійно-ділових якостей працівника (сукупність знань, умінь та навичок, якими володіє фізична особа, що необхідні для виконання відповідної трудової функції).