Безпечне співіснування генетично модифікованих, традиційних та органічних культур: європейський досвід та перспективи для України

Abstract

Досліджується проблема правового регулювання безпечного співіснування генетично модифікованих, традиційних та органічних культур у контексті євроінтеграційних зобов’язань України. Проаналізовано підходи Європейського Союзу до регулювання співіснування, зокрема положення Директиви 2001/18/ЄС та регламентів ЄС у сфері ГМО, а також національну практику держав-членів щодо ізоляційних відстаней, буферних зон, механізмів повідомлення, відповідальності та компенсації у разі ненавмисного забруднення культур. Визначено, що українське законодавство, попри наявність норм щодо біобезпеки, реєстрації та маркування ГМО, не формує цілісної нормативної бази для регулювання співіснування різних типів культур, що створює правову невизначеність і ризики для аграрних виробників. Обґрунтовано необхідність гармонізації національного законодавства з acquis ЄС шляхом запровадження визначення поняття співіснування, обов’язкових превентивних заходів, системи моніторингу, реєстрів і чітких механізмів відповідальності. Зроблено висновок, що впровадження комплексного та передбачуваного регулювання співіснування сприятиме підвищенню рівня біобезпеки, захисту економічних інтересів суб’єктів господарювання та зміцненню аграрно-торговельних відносин України з ЄС.