Щодо правового режиму землі як основного національного багатства

Abstract

Статтю присвячено особливостям правового режиму землі як основного національного багатства України. Розкрито особливості перебування землі під особливою охороною держави як основного національного багатства. Акцентовано увагу, що особлива охорона землі державою має стосуватися усіх без винятку земель у межах кордонів України. Зазначаються різні позиції науковців щодо розкриття змісту зазначеної категорії та точки зору з цього приводу. Наведене авторське тлумачення конституційної норми перебування землі як основного національного багатства під особливою охороною держави. Акцентовано увагу на пріоритетності охорони землі серед інших природних ресурсів та конституційно встановленому обов’язку держави забезпечити її раціональне використання та захист. Наголошено на негативних явищах, характерних для сучасного стану земель країни. Йдеться про стрімке поширення ґрунторуйнівних процесів, масштабну деградацію земель. Підкреслюється необхідність розв’язання нагальної гострої проблеми – збереження якісного стану земель. Акцентовано увагу на проблемі збереження земель України як основного національного багатства. Йдеться про якісні і кількісні показники збереження земель. Зокрема, про збереження якісного стану земель, розміри площ, яку займають землі тих чи інших категорій, а також запобігання крайньому ступеню деградації – опустелюванню земель, прояви якого, на жаль, торкнулися й України. Досліджено роль проведення заходів з охорони та відновлення земель у справі збереження земель як основного національного багатства. Наголошено, що охорона й відновлення стану земель країни, як основного національного багатства, є в основі сталого розвитку сільськогосподарського виробництва. Привернуто увагу до проблеми збереження якісного стану земельних ділянок сільськогосподарського призначення в умовах функціонування ринку земель. Проведено аналіз конституційних положень і норм земельного законодавства щодо використання земель іноземцями. Досліджено судову практику у царині укладення іноземцями договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, припинення права власності на вказані земельні ділянки та укладених договорів оренди щодо них. Проаналізовано позиції судових інстанцій щодо успадкування прав засновника фермерського господарства та наведено відповідні висновки з цього приводу.