«Колаборація», «колабораціонізм», «співпраця», «колабораційна діяльність»: історичний та кримінально-правовий виміри термінологічного плюралізму

Abstract

Статтю присвячено аналізу історичних та правових витоків термінологічного плюралізму у відображенні співпраці населення з окупантом. Актуальність викладеного матеріалу обумовлена доповненням Кримінального кодексу України статтею про колабораційну діяльність, наявністю термінологічного багатоманіття в історичних, юридичних, соціологічних дослідженнях та в законопроєктній роботі, а також триваючою окупацією Російською Федерацією частини територій України. Метою статті є висвітлення ґенези плюралізму термінів, якими позначаються різні форми та типи взаємодії населення з окупантом (співпраця, колаборація, колабораціонізм, колабораційна діяльність) та вивчення можливості та доцільності їх проєкції на правовий вимір. Дослідницька стратегія передбачає використання передусім загальнонаукових методів пізнання. Основну роль у досягненні мети статті виконали спеціальні прийоми – історичний та методи лінгвістичних досліджень. У процесі дослідження встановлено, що основною причиною означеного термінологічного плюралізму є намагання диференціювати різні прояви взаємодії з окупантом залежно від їх ідеологічних та мотиваційних характеристик, обставин і контексту взаємодії, що у свою чергу пов’язано із «пекельною» складністю проблематики колаборації з окупантом. Робиться висновок, що запроваджений в кримінальному праві термін «колабораційна діяльність» не є вдалим з огляду на існуючі історичні підходи та лінгвістичні аспекти запозичення іншомовних слів. Обґрунтовано необхідність розгляду колабораціонізму як узагальненого поняття, що позначає закономірний феномен співпраці з окупантом. Визначення широти проявів колабораціонізму – справа юристів. Цей феномен повинен розглядатися насамперед у юридичній площині. Все, що знаходиться поза юридичним осудом, не може визнаватися складовою колабораціонізму.