Захист біоматеріалу людини скрізь призму концепції «фізичного відокремлення та наміру»

Abstract

Стаття присвячена дослідженню окремих питань захисту відокремленого біологічного матеріалу людини скрізь дію однієї із концепцій набуття права власності – концепції «фізичного відокремлення та наміру». Її прийнято вважати однією із найбільш вдалих, а тому і домінуючих як в міжнародній судовій практиці, так і в доктрині права. Дія даної концепції буде розглянута з метою з’ясування підстав, моменту виникнення права власності, а відповідно, і права на захист одного із найбільш специфічних об’єктів цивільного права – біологічного матеріалу людини. Дослідження біологічного матеріалу на сьогодні є актуальним не тільки з позиції визначення його правового статусу, а також у зв’язку із необхідністю віднайдення правової прив’язки до суб’єкта з моменту його відокремлення. Все це є необхідним для подальшого наділення його відповідними правами по відношенню до даного об’єкта, в тому числі й правами на захист. Той факт, що біологічний матеріал з моменту відокремлення від людини перестає бути складовою її організму та виступає предметом багатьох цивільно-правових правочинів, тобто стає самостійним об’єктом цивільного права при відсутності його законодавчого регулювання, свідчить про необхідність детального дослідження виокремлених питань. Досліджено дію концепції «фізичного відокремлення та наміру» в країнах прецедентного права, а також в національній судовій практиці. Англо-американська судова практика, завдяки поступовій відмові від усталеного принципу «немає власності на труп», змогла змінити погляд в суспільстві на біоматеріал як на об’єкт цивільного права, відносячи його до категорії речей. Здатність подивитися на цей об’єкт як на річ, відійти від розуміння його «виключно як особистого немайнового блага, складової права на тілесну (фізичну) недоторканність людини» дає можливість належним чином захистити його, використовуючи усталені речові засоби захисту права власності, як то: віндикаційний та негаторний позови, позов про компенсацію заподіяних збитків, відшкодування шкоди тощо. Чітке розуміння суб’єктного складу відносин з приводу даного об’єкта, дозволить захистити права як його первинного власника, так і інших осіб, яким передаються права.