Особливості правового регулювання та захисту біоматеріалу людини в залежності від мети використання

Abstract

Стаття присвячена дослідженню окремих питань регулювання та захисту відокремленого біологічного матеріалу людини в залежності від мети його використання. Різноманіття біологічного матеріалу, його специфіка свідчить про те, що загального підходу до його регулювання виявляється недостатньо. Регулювання даного об’єкту можливо вважати досконалим лише при поєднанні загального підходу до з’ясування сутності, правової природи цього об’єкту, критеріїв відмежуванні від інших об’єктів цивільних прав та врахуванні особливостей правового режиму кожного окремого виду матеріалу. Врахуванню підлягає можливість їх відновлення для людини. Регенерований біоматеріал людський організм здатен відновити самостійно на відміну від нерегенерованого. Отже, тому невідновлюваний біологічний матеріал знаходиться під підвищеною увагою та захистом з боку законодавця. Цей критерій впливає на можливість біоматеріалу приймати участь в цивільному обороті. Нерегенеровані біоматеріали як правило виключені з обігу або обмежені в ньому. Щодо окремого матеріалу дозволяється укладати лише договори донорства, зберігання та кріоконсервації для подальшого використання за чітко обумовленою метою. Інший біоматеріал (острижене волосся) може знаходитися у вільному обігу та бути предметом таких цивільно-правових договорів, як купівля-продаж, міна, дарування тощо. Природа походження матеріалу також впливає на особливість правового регулювання. Підвищений захист має природний біоматеріал, який має походження від людини. В свою чергу матеріал, що має походження від людини, може бути репродуктивним та ні. Окремого наукового дослідження вимагає правове регулювання біологічного матеріалу людини в залежності від мети використання. Не будь-який матеріал має цінність для оригінатора, інших суб’єктів або науки. Окремі види біоматеріалу мають різну цінність для суб’єктів, при цьому, один і той же матеріал може втрачати цінність для одного суб’єкта (оригінатора) і набувати її для іншого (закладу охорони здоров’я, дослідницької установи). Все це повинно бути враховано при визначенні правового режиму біоматеріалу та вирішенні питань захисту прав на нього.