Історико-філософські підвалини проблеми саморуйнації людини

Abstract

Розглянуто конститутивні аспекти саморуйнації людини у філософських концепціях минулого та сучасності. Саморуйнація людини розуміється як специфічна соціально-психологічна дія, що має біологічну природу та реалізується з метою усунення із життя. Визнано поліфункціональність та багатовимірність цього феномена в історії культури.Рассмотрены конститутивные аспекты саморазрушения человека в философских концепциях прошлого и современности. Саморазрушение человека понимается как специфическое социально-психологическое действие, которое имеет биологическую природу и реализуется с целью устранения из жизни. Признаны полифункциональность и многомерность этого феномена в истории культуры.The article views constituent aspect of a person’s self-destruction in philosophical conceptions of the past and the present. A person’s self-destruction is understood as a specific social-psychological action that has biological nature and is realized with the aim of elimination from life. Polyfunctionalism and multidimensionality of this phenomenon in the history of culture is recognized.