Проблема визначення форми договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, стороною якого є фізична особа-підприємець

Abstract

У статті досліджується проблема визначення форми договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, стороною якого є фізична особа-підприємець. Правовий статус фізичної особи-підприємця у його цивілістичному вимірі є доволі суперечливим. З одного боку, фізична особа-підприємець є людиною, тому особливості її правового статусу часто визначаються лише як «надбудова» над правовим становищем фізичної особи. З іншого боку, на діяльність фізичної особи-підприємця законотворець поширив регулювання тих нормативно-правових актів, якими врегульована підприємницька діяльність юридичних осіб, особливості правового статусу яких обумовлені їх відмінностями від людини. Однією з проблем, викликаних таким подвійним правовим статусом фізичної особи-підприємця, є проблема визначення форми договору. Подібна проблема виникає у випадках, коли договір потребує нотаріального посвідчення, а необхідність такого посвідчення ставиться законодавством в залежність від його суб’єктного складу. Згадана проблема виникає і у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, для якого законодавством висуваються вимоги щодо необхідності нотаріального посвідчення, коли його стороною є фізична особа. Підняте питання, хоч і було предметом деяких досліджень і неодноразово переглядалось судами, не тільки не втрачає свого теоретичного та практичного значення, а й набуває ще більшої гостроти після втрати чинності Господарським кодексом України. Ключовим питанням є те, чи потребує договір найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем нотаріального посвідчення у випадку, коли його стороною є фізична особа-підприємець. Для вирішення цього питання слід проаналізувати існуючі аргументи «за» та «проти» необхідності такого посвідчення з тим, щоб, відкинувши нерелевантні аргументи, переглянути вагомі твердження в умовах нової правової парадигми, в якій Господарський кодекс України вже не регулює відносини сторін. На кінець, потрібно оцінити необхідність нотаріального посвідчення договору найму (оренди) транспортного засобу з точки зору доцільності. Шляхом до вирішення названих проблем може стати комплексний аналіз норм цивільного законодавства, присвячених статусу учасників цивільних відносин та формі договору. Автор робить висновок про те, що проблема визначення форми договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, стороною якого є фізична особа-підприємець, не може бути ефективно вирішена інакше, ніж внесенням змін до цивільного законодавства. Питання про форму договору, яке є питанням суто формальним, має недвозначно вирішуватись законотворцем, а спроби судів заснувати нові правила для його вирішення тільки підкреслюють таку необхідність. Саме тому, на передній план виходить питання доцільності нотаріального посвідчення досліджуваного договору. Автор стверджує, що вимога щодо обов’язковості нотаріального посвідчення договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем є нераціональною, оскільки доцільність її існування не може бути пояснена жодною з тих причин, з якими зазвичай пов’язується необхідність дотримання саме такої форми договору. З названих причин, автор резюмує невиправданість та надмірність такої вимоги. Зрештою, автор пропонує внести до цивільного законодавства відповідні зміни.