Правова охорона мігруючих видів диких тварин

Abstract

Представлена робота присвячена комплексному теоретико-правовому аналізу міжнародних, європейських та національних механізмів охорони мігруючих видів диких тварин, з’ясуванню їхньої специфічної правової природи як динамічних транскордонних об’єктів, а також розробленню концептуальних засад удосконалення екологічного законодавства України в умовах європейської інтеграції, кліматичних змін та необхідності повоєнного відновлення. Актуальність теми дослідження зумовлена нагальною потребою глибокої трансформації екологічного законодавства України в контексті виконання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Імплементація стандартів Пташиної та Оселищної директив вимагає поступового переходу від ресурсно-центричної парадигми «користування тваринним світом» до екосистемної моделі «управління біорізноманіттям». Особливої гостроти тема набуває у зв’язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, яка спричинила масове нищення оселищ та розрив транскордонних міграційних коридорів. Це, своєю чергою, вимагає розроблення новітніх правових механізмів фіксації екоциду та повоєнного «зеленого» відновлення екологічної мережі на принципах «відбудувати краще, ніж було» («Build Back Better»). Попри значну кількість наукових праць у сфері фауністичного права, комплексне дослідження мігруючих видів як специфічного динамічного об’єкта правової охорони в українській еколого-правовій доктрині досі не проводилось. Метою дослідження є розроблення концептуальних теоретико-правових засад та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму правової охорони мігруючих видів диких тварин в Україні, базуючись на екосистемному підході, європейських стандартах та необхідності подолання наслідків збройної агресії. Для досягнення поставленої мети визначено основні завдання: розкрити правову природу міграції диких тварин та сформулювати авторську дефініцію мігруючого виду як динамічного об’єкта правової охорони; показати генезис та сучасний стан міжнародно-правового режиму охорони мігруючих видів (CMS, CITES, Рамсарська та Бернська конвенції); розкрити наднаціональний механізм охорони мігруючої фауни в екологічному праві ЄС, зокрема функціонування мережі Natura 2000; охарактеризувати чинне законодавство України та виявити системні прогалини у забезпеченні зв’язності екокоридорів; обґрунтувати перспективні напрями модернізації фауністичного, енергетичного та кліматичного законодавства в контексті охорони шляхів міграції; розробити концептуальну модель юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, що загрожують транскордонним міграційним процесам. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення правової охорони мігруючих видів диких тварин як специфічного динамічного об’єкта екологічного права. Предмет дослідження – теоретико-правові засади, міжнародно-правові стандарти, законодавство ЄС, національне екологічне законодавство України, а також судова практика щодо охорони мігруючих видів диких тварин та їхніх міграційних шляхів. Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі екологічного права, міжнародного екологічного права, екологічного права Європейського Союзу, теорії держави і права, а також природничих наук. Методологічною основою є система загальнонаукових та спеціальних методів, застосування яких забезпечило об’єктивність дослідження: діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-логічний, методи моделювання та прогнозування. Наукова новизна одержаних результатів характеризується тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній науці комплексних досліджень правового режиму мігруючих видів диких тварин із фокусом на їхній динамічній природі. Так, у роботі запропоновано авторську дефініцію поняття «мігруючий вид» як популяції, що циклічно та передбачувано переміщується між різними юрисдикціями, та виокремлено його ключові ознаки: екстериторіальність життєвого циклу, циклічність і передбачуваність. Розроблено класифікацію мігруючих видів за специфікою правового режиму, що охоплює орнітофауну, рукокрилих, водні види та наземних ссавців, дозволяючи диференціювати заходи їхнього захисту. До того ж, суттєву наукову вагу має сформульований підхід до правової кваліфікації екологічних правопорушень крізь призму порушення репродуктивного потенціалу транскордонної популяції, що дозволяє оцінювати шкоду не лише за кількістю вилучених тварин, а за ступенем деградації механізму відтворення виду в межах усього ареалу. Певні аспекти дослідження спрямовані на вдосконалення існуючих правових інститутів. Зокрема, удосконалено інструментарій превентивного контролю шляхом обґрунтування потреби в процедурі оцінки відповідності для територій Смарагдової мережі та запровадження вуглецевого аудиту проєктів відновлюваної енергетики. Удосконалення дістав механізм охорони в контексті кліматичної політики через пропозицію впровадження тимчасових заповідних зон та статусу кліматичних притулків. Також удосконалено підходи до оцінки шкоди від збройної агресії через перехід до вимірювання втрати міграційної ємності території. Подальший розвиток у дисертації отримали теоретико-правові положення екосистемного підходу, які адаптовано до охорони міграційного циклу. Дістала подальшого розвитку ідея обмеження речових прав на землю шляхом обґрунтування доцільності впровадження екологічного міграційного сервітуту для забезпечення зв’язності ландшафтів. Зрештою, отримали продовження наукові погляди на систематизацію законодавства через обґрунтування моделі розробки Фауністичного кодексу України. Сформульовані у роботі висновки спрямовані на створення цілісної доктрини, що гарантуватиме збереження еволюційного потенціалу фауни в інтересах майбутніх поколінь.