Особливості розподілу прав та обов'язків щодо підтримання придатного стану речі у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем

Abstract

У статті досліджуються питання особливостей розподілу прав та обов’язків щодо підтримання придатного стану речі у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем. Одними з ключових обов’язків, що складають зміст зобов’язання у договорі найму (оренди), є обов’язки з проведення капітального та поточного ремонту. У випадку найму транспортного засобу перелік обов’язків, пов’язаних з підтриманням придатності речі, доповнюється обов’язком проведення її технічного обслуговування. Капітальний та поточний ремонт транспортного засобу може покладатись і на наймача, і на наймодавця, у той час як технічне обслуговування є тягарем наймача. Такий розподіл обов’язків між сторонами у відносинах класичного найму заснований на пануванні наймача над річчю та самостійному користуванні нею протягом усього строку договору. У той же час, у договорі найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем управління орендованою річчю здійснюється екіпажем наймодавця, а не наймачем чи його представниками. Подібна особливість згаданого договору піднімає ряд практичних і теоретичних питань, пов’язаних з справедливістю і обґрунтованістю такого ж розподілу прав та обов’язків щодо підтримання придатного стану речі. Такі питання ніколи не були предметом окремого наукового дослідження. Ключовим питанням є те, на яку зі сторін досліджуваного договору мають бути покладені обов’язки з проведення поточного та капітального ремонту, а також технічного обслуговування транспортного засобу. Ще одним важливим питанням є з’ясування того, чи взагалі доцільним є їх виділення в якості окремих обов’язків, або ж вони охоплюються обов’язком більш широкого змісту. На кінець, необхідно встановити якими будуть правові наслідки подібного розподілу. Шляхом до вирішення названих проблем може стати встановлення особи, яка панує над річчю і чиїми «руками» здійснюється користування нею. Автор робить висновок про те, що, конструкція договору найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем обумовлює покладення на наймодавця обов’язку забезпечити наймачу можливість користуватись транспортним засобом протягом усього строку договору. Оскільки цей обов’язок є перманентним, в частині підтримання придатності речі він походить на гарантії якості речі, надання яких в класичному наймі носить диспозитивний характер. Автор стверджує, що такий обов’язок наймодавця за змістом є ширшим за обов’язки з проведення капітального та поточного ремонту, а тому повністю їх поглинає. У той же час, виділення та закріплення за наймодавцем обов’язку з технічного обслуговування транспортного засобу, який в класичному наймі покладається на наймача, автор вважає доцільним. З названих причин, автор резюмує невиправданість наділення сторін окремими правами вимагати розірвання договору та відшкодування завданих збитків внаслідок непроведення капітального чи поточного ремонту, оскільки наслідки порушення гарантій якості речі охоплюють ще більш широкий перелік прав. Зрештою, автор пропонує внести до цивільного законодавства відповідні зміни.Problem setting. Studying the impact of public debt on economic security is particularly important, as debt burden directly affects a country’s ability to ensure macroeconomic stability, creditworthiness, and social obligations. The global increase in public debt, especially after the global crises – financial, pandemic, and energy – creates additional risks for the stability of national economies. For Ukraine, this problem is exacerbated by the ongoing war, the destruction of economic infrastructure, and significant external borrowing, which are creating critical levels of debt pressure. Studying debt risks in conditions of geopolitical instability is necessary for developing an effective financial security strategy and maintaining investor and donor confidence. Therefore, this study is important at both the national and international levels. Analyses of recent researches and publications. Various aspects of debt policy and financial security of the state have been studied by many economists and lawyers. Romanovskaya Yu. A. analyzed Ukraine’s public debt in wartime. Kirov B. S. studied aspects of public debt formation and debt security. The management of Ukraine’s public debt in special conditions was studied by Krupyak I. Y. and Krupyak L. B. The analysis of the impact of external debt on the financial stability and national economic security of Ukraine was carried out by Pikulina O. V., Ogdansky K. M., and Pikulina N. Y. The purpose of this article is to study the impact of external and internal public debt on the financial security of the state and to identify areas for optimizing debt policy in order to strengthen financial stability. Article’s main body. The article examines the relationship between the level of public debt and the financial security of the state, which is one of the key components of national economic security. It is argued that the growth of public debt, especially external debt, increases the risks of losing economic sovereignty, intensifies fiscal pressure, and limits the possibilities of budgetary policy. It is determined that for Ukraine, which is in a state of war, ensuring debt security through transparency, control over borrowing, and compliance with international standards of responsible debt management is of particular importance. The impact of external debt dependence, in particular the conditions of IMF programs, on domestic economic policy and social parameters of the state is analyzed. It is noted that effective debt policy should be aimed at balancing domestic and external borrowing, optimizing the debt structure, and increasing the state’s ability to service its obligations without creating threats to financial stability. The role of the Stockholm Principles as an international ethical standard for preventing debt pyramids and a tool for increasing creditor confidence is highlighted. Conclusions and prospects for the development. Debt security is a component of a state’s financial security, according to which the state is obliged to ensure not only formal solvency, but also a balanced structure of debt obligations that does not pose a threat to sovereignty, macroeconomic stability, and social stability. External debt dependence, which is formed as a result of Ukraine’s participation in programs of the IMF and other creditors, has legally significant consequences for state sovereignty. Responsible debt policy is an element of economic sovereignty. Ukrainian legislation needs to be improved in terms of the regulatory definition of debt security limits and the introduction of a debt risk monitoring system.