Договір про сплату аліментів на дитину: роль медіації у його укладенні та виконанні

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу договору про сплату аліментів на дитину як особливої договірної конструкції у системі сімейного права України. Визначено роль медіації у процесі його укладення та виконання. Обґрунтовується, що в умовах посилення диспозитивних засад сімейно-правового регулювання аліментний договір набуває значення ефективного інструменту реалізації імперативного обов’язку батьків щодо утримання дитини з урахуванням її найкращих інтересів. У роботі розкрито правову природу договору про сплату аліментів на дитину, визначеного статтею 189 Сімейного кодексу України, з’ясовано співвідношення імперативних і диспозитивних засад у його регулюванні. Доведено, що такий договір не породжує нового аліментного обов’язку, а конкретизує вже існуючий законний обов’язок утримання дитини, забезпечуючи індивідуалізацію способу, розміру та порядку сплати аліментів. Проаналізовано підходи науковців щодо істотних умов договору, меж свободи договору та особливостей відповідальності за його невиконання. Окрему увагу приділено позасудовим формам захисту прав, що випливають з аліментного договору, зокрема нотаріальному захисту шляхом вчинення виконавчого напису та застосуванню медіації. Обґрунтовується доцільність використання медіації як превентивного механізму досягнення домовленостей між батьками на етапі укладення договору, а також як альтернативного способу врегулювання спорів у разі його невиконання або зміни умов. Запропоновано включення до договору про сплату аліментів на дитину медіаційного застереження. Зроблено висновок, що поєднання договірного регулювання аліментних зобов’язань, судових і позасудових способів захисту та інституту медіації формує ефективну, соціально орієнтовану модель забезпечення прав та інтересів дитини в сучасних умовах.