Антикорупційна безпека України як перспективний компонент державної правової політики: теоретико-правові аспекти

Abstract

У статті, на основі аналізу особливостей змісту Антикорупційної стратегії, висвітлено певні недоліки регуляторного потенціалу зазначеного нормативного акту. Їх виокремлення дало підстави обґрунтувати доцільність законодавчого впровадження специфічного правового інституту – інституту антикорупційної безпеки. Антикорупційну безпеку нами запропоновано розуміти як стан захищеності національних інтересів України від використання визначеним антикорупційним законодавством колом суб’єктів наданих їм службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка (пропозиція) чи надання неправомірної вигоди визначеному антикорупційним законодавством колу суб’єктів, або на їх вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей. Оскільки корупцію законодавством України визначено як загрозу національної безпеки, запропоновано відповідальним за реалізацію Антикорупційної стратегії і забезпечення антикорупційної безпеки визначити Президента України як державну інституцію, яка відповідає за ефективність державної політики у сфері забезпечення національної безпеки і оборони.