Захист прав в сфері охорони здоров’я: аналіз судової практики

Abstract

Стаття присвячена дослідженню питань захисту прав в сфері охорони здоров’я на прикладах як національної, так і міжнародної судової практики, в тому числі, практики Європейського суду з прав людини. Для даного дослідження були обрані справи, які надійшли на розгляд Верховного Суду і стосуються найбільш типових порушень прав в сфері охорони здоров’я. Питома вага «медичних справ» стосуються питань захисту прав пацієнта на: таємницю інформації про стан здоров’я; медичну допомогу та медичну послугу; отримання якісної медичної послуги/медичної допомоги; відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди. В судових справах, проаналізованих в даному дослідженні, наочно прослідковується особливість благ, які страждають в наслідок відповідних порушень, їх природний характер, невідчужуваність та незамінність для кожної особи. Проаналізовано питання захисту прав в сфері надання медичних послуг, окремих способів судового захисту, серед яких, відшкодування моральної (немайнової) шкоди визнано найефективнішим. Специфіка благ, які зазнають негативного впливу в результаті порушення, свідчить про те, що в результаті отримання грошової суми в якості відшкодування за немайнові втрати особи, положення потерпілого не відновлюється, а отже, метою застосування даного способу захисту є лише «залагодження конфлікту» між учасниками певних відносин, а не «ліквідація» негативних наслідків. Позиція Європейського суду з прав людини зводиться до необхідності керуватися національним законодавством щодо більшості прав, які виникають в сфері охорони здоров’я, дотримуючись при цьому принципу забезпечення справедливого балансу між приватними і публічними інтересами. Це прослідковується при вирішенні питань відповідальності закладів охорони здоров’я за надану медичну послугу, в результаті якої виникають негативні наслідки для життя, здоров’я пацієнта, причиною яких стає протиправна поведінка самого пацієнта (порушення плану лікування, строків подальших відвідувань лікаря, післяопераційного режиму тощо). Така поведінка пацієнта повинна враховуватися при вирішенні питань як відповідальності, так і розміру відшкодування за наслідки, що виникли.