Права на біологічний матеріал людини як результат інтелектуальної діяльності

Abstract

Стаття присвячена розгляду можливості та доречності визнання біологічного матеріалу людини в якості об’єкта права інтелектуальної власності, а саме винаходу, та наділення його існуючими засобами патентного захисту. Окрема увага приділяється дослідженню гена людини як окремого виду біологічного матеріалу, особливостям природи його походження, інформації, носієм якої він виступає. Доводиться, що необхідність визнання біологічних матеріалів людини в якості патентоздатних об’єктів на сьогодні є спірною. Про це свідчать не тільки діаметрально різні погляди науковців, а й існуючий законодавчий підхід країн світу. Переважна більшість науковців схиляються до думки, що наділення даних об’єктів засобами патентного захисту створить монополію володільців патенту щодо їхнього використання та позбавить права доступу до винаходів пацієнтів та закладів охорони здоров’я, що буде йти як не на користь пацієнтам, так і в супереч інтересам науки. Однак при цьому немає впевненості і в тому, що визнання досліджуваного об’єкту в якості результату інтелектуальної діяльності (але не винаходу), тобто не наділяючи його патентоздатністю, зробить його доступним для більшості пацієнтів та наукових досліджень. При цьому потрібно враховувати, що головним при вирішенні питання про можливість розгляду біологічного матеріалу в якості винаходу, є відповідність його всім ознакам патентоздатності, але особливість природи його походження не завжди надає можливість встановити таку відповідність. Так, оскільки геном є досягненням всього людства та не може бути джерелом фінансової вигоди, визнання гена людини як біологічного матеріалу, що має природнє походження, в якості винаходу стане порушення моральних та біоетичних принципів. Однак біологічні матеріали людини, які створені штучним шляхом та відповідають ознакам патентоздатності, можуть розглядатися в якості результатів інтелектуальної власності людини та підлягати патентному захисту. При цьому пропонується запровадити примусову ліцензію заради можливості використовувати даний об’єкт в наукових дослідженнях та в інтересах сфери охорони здоров’я. Завдяки цьому вдасться досягнути «компромісу», при якому інтереси володільців патенту не будуть заважати розвитку науки та сфери охорони здоров’я.