Evolution of approaches to determining tax jurisdiction over individuals: historical and theoretical analysis, contemporary issues

Abstract

This article explores the evolution of legal approaches to determining tax jurisdiction over individuals, focusing on the transition from citizenship-based to residence-based taxation frameworks. The relevance of this research stems from the increasing mobility of individuals in the context of globalization, remote work, digital transformation, and displaced persons due to the Russian war in Ukraine, all of which challenge traditional taxation models and create new legal and administrative dilemmas. The study outlines the historical foundations of individual tax jurisdiction, starting with the emergence of territorial- and citizenship-based taxation, and its gradual replacement by residence-based principles in international treaties, particularly under the influence of the OECD Model Tax Convention. Special attention is given to the criteria used to establish tax residence — such as permanent home, center of vital interests, physical presence, and habitual abode — and the challenges these criteria face in the modern world. The research analyzes specific legal conflicts arising from non-residency, dual residency, wartime displacement (e.g., the case of Ukrainian citizens), and the growing population of digital nomads who are economically active across multiple jurisdictions. The article highlights the need to adapt existing legal frameworks to contemporary realities, including the development of clearer legal mechanisms to ensure tax certainty and fairness. It also emphasizes the importance of theoretical and doctrinal analysis of tax jurisdiction in supporting future reforms.Постановка проблеми. У статті розглядається проблема трансформації підходів до визначення країни оподаткування доходів фізичних осіб в умовах зростаючої глобальної мобільності, віддаленої праці та масового переміщення населення — зокрема, на тлі повномасштабної війни Росії проти України. Традиційні моделі оподаткування, засновані на територіальності та постійному місці проживання, виявляються недостатніми для сучасних умов. Окрім цього, в контексті війни — Україна стикається з фіскальними ризиками через невизначений податковий статус мільйонів переміщених осіб, що загрожує втратою платників податків та потенційно громадян. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Хоча концепція податкового резидентства вивчалася раніше, сучасна юридична наука ще не дала всебічної відповіді на виклики, пов’язані з новими формами мобільності. Значний внесок зробили такі дослідники, як Ґєдре Лідеікіте-Губер, Клаус Гаас та Рут Мейсон, які досліджували перехід від оподаткування на основі територіальності та громадянства до оподаткування на основі резидентства, а також нормативні засади податкових зобов’язань. Їхні праці є теоретичним підґрунтям для аналізу поточних правових викликів. Мета статті — здійснити історико-теоретичний аналіз підходів до визначення податкової юрисдикції щодо фізичних осіб, а також оцінити доцільність громадянського та резидентного підходів в умовах мобільного світу. Особливу увагу приділено статусу податкових зобов’язань переміщених осіб, цифрових кочівників та осіб із гібридним чи невизначеним резидентством, зокрема у випадку України. Стаття покликана окреслити доктринальне підґрунтя для майбутніх наукових досліджень автора та, відповідно, формування пропозиції реформ податкового законодавства. Виклад основного матеріалу. У статті прослідковується еволюція податкової юрисдикції від античної та середньовічної територіальності до сучасних підходів, сформованих під впливом Модельної конвенції ОЕСР. Проведено критичний аналіз оподаткування за громадянством та критеріїв резидентства — таких як фізична присутність, постійне житло, центр життєвих інтересів та звичайне місце проживання. Розглянуто сучасні правові дилеми, пов’язані з подвійним резидентством, особами без громадянства та переміщенням в умовах війни. Проаналізовано недоліки чинних правових інструментів і наголошено на потребі адаптивних механізмів для реагування на нову транскордонну реальність. Висновки та перспективи подальших досліджень. Зроблено висновок, що домінуюча на сьогодні модель оподаткування на основі резидентства потребує модернізації з огляду на виклики цифрової епохи та мобільності. Для України актуальним є реформування національного податкового законодавства з метою збереження фіскального зв’язку з переміщеними громадянами та зміцнення фінансового суверенітету. Напрацьовані у статті висновки стануть концептуальною основою для дисертаційного дослідження автора, спрямованого на підвищення правової визначеності та прозорості податкових зобов’язань у транснаціональному контексті.