Щодо правової природи відносин, що виникають щодо результатів інтелектуальної діяльності

Abstract

У статті автором розглядається питання правової природи відносин, що виникають щодо таких об’єктів цивільних правовідносин, як результати інтелектуальної діяльності. Під час визначення правової природи відносин щодо результатів інтелектуальної діяльності, крім наукового доробку, велике значення має дослідження положень Конституції України, ЦК України та спеціального законодавства, оскільки саме вони формують правовий режим вказаних відносин, з яких і визначається їх правова природа. Аналізується співвідношення інтелектуальної та творчої діяльності. Автор доходить висновку, що інтелектуальна діяльність є ширшим поняттям за своїм змістом і включає в себе творчу діяльність. Вказується, що для визначення правової природи відносин щодо результату інтелектуальної діяльності мають значення як особливості об’єкта, так і мета, з якою встановлюється певний правовий режим конкретних правовідносин. Автором аналізуються дві концепції, що сформувалися щодо правової природи відносин стосовно результатів інтелектуальної діяльності, а саме права інтелектуальної власності та виключних прав. Робиться висновок, що концепція права інтелектуальної власності була і залишається, навіть в трансформованому вигляді, нежиттєздатною. Водночас, аналізуючи концепцію виключних прав, автор доходить висновку, що винятковість є родовою ознакою певної групи прав, які спрямовані на забезпечення монополії суб’єкта на об’єкт. Виключні майнові права на результати інтелектуальної діяльності правильніше і логічніше називати просто – інтелектуальні майнові права, виключність яких формується за рахунок відповідних юридичних інструментів (обов’язків – заборон для учасників правовідносин) правового режиму щодо результатів інтелектуальної діяльності. На підставі проведеного аналізу питання правової природи відносин щодо результатів інтелектуальної діяльності зроблені ґрунтовні висновки.