Конституційно-правове забезпечення регіонального розвитку в Україні

Abstract

Мета дисертаційної роботи полягає у формуванні науково-теоретичної концепції конституційно-правового забезпечення регіонального розвитку та розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення інституційної моделі публічної влади, інституційного механізму реалізації державної регіональної політики та гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами. У роботі здійснено комплексне наукове дослідження конституційно-правового забезпечення регіонального розвитку в Україні в умовах глобалізаційних трансформацій, європейської інтеграції, децентралізації влади та повоєнного відновлення. Обґрунтовано, що регіональний розвиток є обумовленим конституційними принципами комплексним і динамічним процесом якісних і кількісних трансформацій соціально-економічних, інституційних та просторових характеристик територій, спрямований на забезпечення збалансованого розвитку регіонів, підвищення якості життя населення, зміцнення конкурентоспроможності територій і єдності держави. Доведено, що конституційно-правове забезпечення регіонального розвитку слід розглядати як напрям правової політики держави, що становить науково- обґрунтовану, цілеспрямовану і системну діяльність публічно-владних органів та інститутів громадянського суспільства з визначення стратегічних пріоритетів, створення ефективного механізму правового регулювання та використання публічно-правових засобів з метою формування умов збалансованого зростання територій, підвищення якості життя населення та забезпечення територіальної цілісності. Здійснено розмежування понять «розвиток регіону» та «регіональний розвиток», акцентовано на системному характері останнього, а також розмежовано поняття «конституційно-правове забезпечення регіонального розвитку» та «конституційно-правовий механізм забезпечення регіонального розвитку». Проаналізовано основні типи динаміки регіонального розвитку – асиметричний, гармонійний і нейтральний – доведено, вони обумовлюють диференційовані правові механізми державного впливу. Вироблено пропозиції щодо законодавчого уточнення змісту поняття «регіон», а також щодо вдосконалення законодавства шляхом законодавчого визначення поняття «регіональна політика», створення на законодавчому чи підзаконному рівні переліку типових положень або модельних договорів, що можуть використовуватись у публічно-приватному партнерстві. Обґрунтовано, що регіональна політика за своєю природою є складовою національної стратегії соціально-економічного розвитку. Розкрито її ключові риси: стратегічність, програмність, партнерство, координацію між рівнями влади, концентрацію ресурсів на підтримку проблемних територій та орієнтацію на європейські стандарти територіальної згуртованості. Виділено роль муніципальної політики в самостійний аспект дослідження з огляду на те, що вона є базовим елементом конституційно-правового механізму регіонального розвитку та створює інституційні, фінансові й управлінські передумови для реалізації стратегічних цілей держави на рівні територіальних громад. Доведено, що регіональний розвиток і державна регіональна політика становлять взаємопов’язані категорії, де перша відображає процес трансформації територіальних систем, а друга – нормативно організований механізм його спрямування й коригування. Їх комплексне осмислення формує теоретико-методологічне підґрунтя для подальшого дослідження проблем конституційно-правового регулювання регіонального розвитку в Україні. Здійснено системний аналіз становлення та трансформації правових засад регулювання регіонального розвитку від радянського періоду до сучасного етапу європейської інтеграції. Обґрунтовано, що сучасна модель конституційно-правового забезпечення сформувалася внаслідок поступового відходу від централізованої адміністративно-командної системи до децентралізованої моделі врядування, заснованої на принципах унітарності, субсидіарності, паритетності, територіальної згуртованості, надано авторську періодизацію становлення конституційно-правового регулювання регіонального розвитку за часів незалежності України. Доведено, чинна конституційно-правова модель забезпечення регіонального розвитку в Україні характеризується фрагментарністю, внутрішньою неузгодженістю та концептуальною незавершеністю. Здійснено порівняльний аналіз моделей організації та правового забезпечення регіональної політики в державах Європейського Союзу та провідних країнах світу. Обґрунтовано, що конституційне закріплення принципів субсидіарності, децентралізації, бюджетного вирівнювання та багаторівневого врядування є визначальною передумовою сталого розвитку територій і зменшення міжрегіональних диспропорцій. Доведено, що в межах Європейського Союзу сформовано цілісну систему правових і інституційних механізмів, спрямованих на досягнення соціально-економічного розвитку та просторової консолідації. Вироблено підходи до адаптації європейського досвіду організації регіональної влади в Україні з урахуванням конституційної моделі унітарної держави. Досліджено комплексний механізм реалізації державної регіональної політики як багаторівневу систему взаємопов’язаних інструментів впливу на соціально- економічні процеси в регіонах. Обґрунтовано, що забезпечення регіонального розвитку не може зводитись до окремих фінансових чи програмних рішень, а потребує поєднання нормативно-правового регулювання, інституційної організації управління, бюджетно-фінансових стимулів, інвестиційних та інноваційних інструментів, а також механізмів стратегічного планування та моніторингу. Розроблено підхід до диференціації правових інструментів регіональної політики залежно від типу динаміки розвитку територій, що дозволяє забезпечити пропорційність публічно-владного втручання.