Фаустіанська міфологема у творчості А. Рубінштейна

Abstract

Стаття є прецедентом дослідження специфіки концептуальної інтерпретації фаустіанської міфологеми в симфонічній картині «Фауст» А. Рубінштейна. Виявлено, що завдяки тембровим модифікаціям, атомізації тематизму (тематичній редукції, набуттю самостійного статусу компонентами тематизму), поемності композиції, тематичним аркам між епізодами й значущості принципів варіаційності та зміни семантики дана міфологема постає як синкретична цілісність-взаємопороджувальність концептів пошуків, віри, кохання, волі та перевертневості. Їх інтерпретування митцем у вимірах романтичної світоглядної парадигми демонструє первинну невирішуваність духовних конфліктів особистості на межі нової епохи та відсутність бачення аксіологічних горизонтів Людини майбутнього.Статья является прецедентом исследования специфики концептуальной интерпретации фаустианской мифологемы в симфонической картине «Фауст» А. Рубинштейна. Выявлено, что благодаря тембровым модификациям, атомизации тематизма (тематической редукции, обретению самостоятельного статуса компонентами тематизма), поэмности композиции, тематическим аркам между эпизодами и значимости принципов вариационности и смены семантики данная мифологема предстает как синкретическая целостность-взаимопорождаемость концептов исканий, веры, любви, воли и оборотневости. Их интерпретирование творцом в измерениях романтической парадигмы мировидения демонстрирует изначальную неразрешимость духовных конфликтов личности на рубеже новой эпохи, отсутствие видения аксиологических горизонтов Человека.