Застосування спеціальних знань під час збирання, дослідження та використання речових доказів

Abstract

Дисертація є кваліфікаційною працею, в якій на монографічному рівні досліджено теоретичні й практичні питання, пов’язані з можливістю більш ефективного застосування спеціальних знань у кримінальному процесі України. На підставі аналізу наукових праць філософів, юристів, інших фахівців, українського та зарубіжного законодавства, матеріалів слідчої, судової і власної практики автора розкрито суть, значення спеціальних знань для пізнання істини, юридичні й практичні аспекти проблем їх застосування. На історіографічному підґрунті виникнення й розвитку наукових знань та їх окремих видів - спеціальних знань сформульовано авторське визначення термінів понятійного апарату інституту спеціальних знань і досліджено принципи допустимості їх застосування в кримінальному процесі. На підставі комплексного аналізу правового регулювання застосування спеціальних знань запропоновано авторське тлумачення окремих норм чинного кримінально-процесуального законодавства й інших нормативних правових актів, що безпосередньо відносяться до застосування спеціальних знань, і отриманих з їх використанням доказів. Визначено поняття, права й обов’язки суб’єктів, що володіють спеціальними знаннями, обґрунтовано процесуальні й непроцесуальні форми застосування спеціальних знань. Розкрито механізм застосування спеціальних знань сторонами кримінального провадження й судом під час збирання, дослідження та використання речових доказів.