Проблеми регулювання та захисту біологічного матеріалу людини

Abstract

Стаття присвячена дослідженню питань регулювання та захисту відокремленого біологічного матеріалу людини, визначенню його правового статусу. Розглянуто проблемні питання, пов’язані із відсутністю законодавчого визнання цього об’єкту, які на сьогодні виникають в теорії та на практиці. Невизначеність законодавця щодо правової сутності біологічного матеріалу негативно впливає на розвиток медицини, генетики, трансплантології тощо, не сприяє збільшенню його обігу та захисту. Отже, дослідження означених проблем на сьогодні є вкрай актуальним. Проаналізовано стан регулювання даного об’єкту в інших країнах, зокрема в країнах прецедентного права, де «прогалини» законодавчого регулювання вдалося «заповнити» судовою практикою. Англо-американська судова практика вже давно відійшла від погляду на відокремлений від людини біоматеріал виключно як на особисте немайнове благо, складову права на тілесну (фізичну) недоторканність людини. Ухвалені наприкінці минулого століття рішення докорінно змінили погляд на даний об’єкт, визначаючи його в якості самостійного об’єкта цивільного права, відносячи його до категорії речей. Це надає можливість у разі знищення, пошкодження, втрати чи посягань на нього, застосовувати речево-правові засоби захисту, як то: віндикаційний та негаторний позови, позов про компенсацію заподіяних збитків тощо. Вирішення питання щодо правового статусу відокремленого біологічного матеріалу людини дозволить визначитися з правом, на якому вони належатимуть певним суб’єктам. Світова судова практика та доктрина визначають, що біоматеріали належать суб’єктам на праві власності. При цьому первинним власником повинен визнаватися оригінатор. Це створить можливість забезпечити захист його прав на даний об’єкт, на який з моменту відокремлення вже не розповсюджує дію право на тілесну цілісність та фізичну недоторканність. А концепція інформованої добровільної згоди, яка закріплена в національному та міжнародному законодавстві як обов’язкова умова проведення будь-якого медичного втручання, не поширюється на подальші дії з біоматеріалом після його вилучення.