Окремі питання правового регулювання стягнення аліментів на утримання дитини за судовим наказом

Abstract

Досліджується порядок стягнення аліментів на утримання дитини за правилами наказного провадження. Проблемою наказного провадження у цій категорії справ є його малозастосованість через наявність окремих недоліків правого регулювання, незважаючи на спрощену процедуру видання судового наказу. З’ясований юридичний механізм стягнення аліментів на утримання дитини за судовим наказом, визначені його особливості та можливості реалізації інших суб’єктивних сімейних прав у цьому виді цивільного судочинства, виявлені недоліки правового регулювання та надані рекомендації щодо їх усунення. Виділені такі переваги наказного провадження у спорах про стягнення аліментів на утримання дитини: 1) спрощений порядок цивільного судочинства; 2) скорочений строк винесення судового рішення у формі судового наказу; 3) мінімально достатня кількість доказів, яка надається на підтвердження безспірності майнової вимоги; 4) примусове виконанням судового наказу, оскільки останній має силу виконавчого документа. Встановлено, що судовий наказ може бути виданий за умов, що розмір аліментів на утримання дитини є незначним, а вимога про їх стягнення є безспірною. До недоліків судового наказу у спорах про стягнення аліментів на утримання дитини автор відносить неможливість апеляційного оскарження та скасування судового наказу, яка може призвести до порушення майнових прав боржника і дитини у разі видачі судового наказу із порушенням норм матеріального або процесуального права. З’ясовано, що стягувач обмежує себе у можливості: 1) вирішити в одному провадженні питання розірвання шлюбу і стягнення аліментів; 2) стягнути додаткові витрати на утримання дитини, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); 3) стягнути аліменти своє утримання; 4) стягнути аліменти на повнолітніх дітей, які є непрацездатними, або на тих, які продовжують навчання.